Вхід або реєстрація
Для відслідковування статусу замовлень та рекомендацій
Ваше місто доставки
Безкоштовно по Україні
Без вихідних, з 8 до 21
Безкоштовно по Києву зі стаціонарних телефонів
Книга 1. Дівчина з ведмедиком. Доктор Серафікус
Два найвідоміші твори В. Домонтовича під однією обкладинкою.
Захопливий і доволі екстраваґантний роман «Дівчина з ведмедиком» розповідає про кохання поміркованого учителя і його учениці-бунтарки. Однак це також блискучий приклад інтелектуальної прози про зміну культурних орієнтацій і трагічну розколотість людини, якій випало жити у кризову добу.
«Доктор Серафікус» — історія про дивакуватого й інфантильного професора-аскета, що проповідує своєрідний «донжуанізм навпаки»: бажання кохати всіх жінок і зректися будь-якої.
Книга 2. Польові дослідження з українського сексу
Сексуальна одіссея художника й поетеси, розгортаючись в Україні й Америці кінця ХХ століття, обертається правдивою середньовічною містерією, у якій героїня проходить кругами недавньої української історії, щоб зустрітися віч-на-віч із Дияволом...
13-те видання славетного роману Оксани Забужко - за визначенням Los Angeles Times, "чистої й чесної спроби осмислити нове життя в нововизволеній країні", - містить додаткові матеріали, які допоможуть читачеві краще оцінити місце й роль цієї книжки в культурних процесах минулого двадцятиліття.
Книга 3. Мій дід танцював краще за всіх
«Мій дід танцював краще за всіх» — серія оповідань, що складаються в єдину історію п’яти родин, діти з яких знайомляться в школі першого вересня в перший рік незалежності України та залишаються друзями на все життя. Від двадцятих років в Харкові і знищення театру Леся Курбаса через Голодомор, Другу світову, дев’яності й кілька хвиль еміграції до війни на Донбасі.
Ця книжка в першу чергу про прийняття минулого. Про те, як події та обставини впливають на нас незалежно від того, чи знаємо ми про них. Про тяглість і зв'язок поколінь, бажання любові та прийняття, самотність як наслідок або як причину. Про втрати – осмислені чи неосмислені, виправдані чи безглузді. Та, головне, про те, що навіть самотнім, відкинутим, поламаним теж можна вижити і жити, бо, попри все, завжди залишається можливість врешті стати щасливим.
Катерина Бабкіна — одна з найяскравіших представниць сучасної української літератури. Письменниця, сценаристка, колумністка та журналістка. Регулярно співпрацює з українськими та зарубіжними виданнями, серед яких Esquire, Le Monde, Harper's Bazaar, Kenyon Review, Washington Square Review. Авторка поетичних збірок «Вогні святого Ельма» (2002), «Гірчиця» (2011), «Знеболювальне і снодійне» (2014), «Заговорено на любов» (2017), дитячих книжок та видань «Гарбузовий рік» (2014), «Шапочка і кит» (2015), «Наші птахи і те, що їм заважає» (2018), роману «Соня» (2014) та книг оповідань «Лілу після тебе» (2008) та «Щасливі голі люди» (2016).
Твори Катерини Бабкіної перекладено одинадцятьма мовами світу, зокрема в 2016 році в Австрії вийшов німецький переклад роману «Соня», в 2017 році в Ізраїлі побачила світ збірка поезій в перекладі на іврит, а в 2018 році «Щасливі голі люди» було видано в Польщі.
Роман «Солодка Даруся» визначної української письменниці Марії Матіос, без перебільшення, одна з найзнаковіших подій в українській літературі часів Незалежності. Французька критика (у Франції «Солодка Даруся» вийшла у найпрестижнішому видавництві «Ґаллімар») із захопленням відзначала: «Цей роман — справжня перлина! Марія Матіос має неймовірно потужний поетичний стиль. Вона впевнено тче історію — достоту, як у величній античній трагедії».
Роман перекладено багатьма мовами, зокрема німецькою, англійською, французькою, італійською, польською.
Роман складається з 20 ненумерованих частин, що мають окремі заголовки, наприклад, «Шістдесят вісім випадкових перших речень», «Листи до і від Беди», «Ситуації в колориті» тощо. Кожен розділ складається з невеликих нумерованих частин завбільшки з один-два абзаци. В сюжеті, що рухається по колу, щораз виникають подібні персонажі. Лейтмотивно виникає образ жінки, що зветься Анна. Опис подій перемежовується з окремими сентенціями афористичного характеру.
Що могло зібрати всіх цих авторів та авторок в одній книзі? "25 есе про головне" - це подарунок, який Видавництво "Лілея-НВ" зробило собі і нам на день народження! 13 жовтня 1995 року в Франківську народилось нове видавництво, що уже 25 років тішить читачів новинками художньої, краєзнавчої, історичної літератури.
Тарас Прохасько, який віддавна обіцяє нам написати роман, знову його не написав. Зате написав – у своєму ні з ким не сплутувальному стилі – серію шкіців чи, може, есеїв. Про що? Про одне й те саме: про майбутнє, яке було давно, і про все, що вже є, але не знати, як довго ще буде. Зокрема – про такі прості речі, як балькони й фіранки, світло й каміння, гойдалки й туалети, проходи містом і знімання фільму в Карпатах, формула щастя і фактор впливу, бабінтон і зельбсферштендліх тощо. А також про те, що спати треба уважно, снідати – по-своєму, а дивитися – зміщуючи візир. Так, але не це тут головне. Бо головний тут – тип оповіді, в якому рефлексії стають елементами сюжету й оприявнюються не як написані постфактум, а як проговорені в момент народження. І тому ніякі це не шкіци й не есеї, а оповідання в найстрогішому значенні цього слова. (Олександр Бойченко)
Книга 8. Хлібне перемир'я. П'єса
Що робити, коли не довіряєш навіть найближчим рідним? Як вибиратися з пастки, до якої сам себе загнав? Кому можна розповісти про найважливіше, якщо мову зламано, а вміння слухати й розуміти залишилося в довоєнному минулому?
Події п’єси «Хлібне перемир’я» відбуваються влітку 2014 року. Історія однієї смерті поступово перетворюється на історію цілого покоління, на історію стосунків між дітьми та батьками, на історію зради й недовіри, сповнену комічних слів і трагічних сенсів, поєднувати які так досконало вміє Сергій Жадан. Війна триває, і жодне перемир’я не здатне загоїти завданих ран: вони й далі нитимуть, назавжди змінюючи життя людей, які зовсім не збиралися воювати.
Книга 1. Дівчина з ведмедиком. Доктор Серафікус
Два найвідоміші твори В. Домонтовича під однією обкладинкою.
Захопливий і доволі екстраваґантний роман «Дівчина з ведмедиком» розповідає про кохання поміркованого учителя і його учениці-бунтарки. Однак це також блискучий приклад інтелектуальної прози про зміну культурних орієнтацій і трагічну розколотість людини, якій випало жити у кризову добу.
«Доктор Серафікус» — історія про дивакуватого й інфантильного професора-аскета, що проповідує своєрідний «донжуанізм навпаки»: бажання кохати всіх жінок і зректися будь-якої.
Книга 2. Польові дослідження з українського сексу
Сексуальна одіссея художника й поетеси, розгортаючись в Україні й Америці кінця ХХ століття, обертається правдивою середньовічною містерією, у якій героїня проходить кругами недавньої української історії, щоб зустрітися віч-на-віч із Дияволом...
13-те видання славетного роману Оксани Забужко - за визначенням Los Angeles Times, "чистої й чесної спроби осмислити нове життя в нововизволеній країні", - містить додаткові матеріали, які допоможуть читачеві краще оцінити місце й роль цієї книжки в культурних процесах минулого двадцятиліття.
Книга 3. Мій дід танцював краще за всіх
«Мій дід танцював краще за всіх» — серія оповідань, що складаються в єдину історію п’яти родин, діти з яких знайомляться в школі першого вересня в перший рік незалежності України та залишаються друзями на все життя. Від двадцятих років в Харкові і знищення театру Леся Курбаса через Голодомор, Другу світову, дев’яності й кілька хвиль еміграції до війни на Донбасі.
Ця книжка в першу чергу про прийняття минулого. Про те, як події та обставини впливають на нас незалежно від того, чи знаємо ми про них. Про тяглість і зв'язок поколінь, бажання любові та прийняття, самотність як наслідок або як причину. Про втрати – осмислені чи неосмислені, виправдані чи безглузді. Та, головне, про те, що навіть самотнім, відкинутим, поламаним теж можна вижити і жити, бо, попри все, завжди залишається можливість врешті стати щасливим.
Катерина Бабкіна — одна з найяскравіших представниць сучасної української літератури. Письменниця, сценаристка, колумністка та журналістка. Регулярно співпрацює з українськими та зарубіжними виданнями, серед яких Esquire, Le Monde, Harper's Bazaar, Kenyon Review, Washington Square Review. Авторка поетичних збірок «Вогні святого Ельма» (2002), «Гірчиця» (2011), «Знеболювальне і снодійне» (2014), «Заговорено на любов» (2017), дитячих книжок та видань «Гарбузовий рік» (2014), «Шапочка і кит» (2015), «Наші птахи і те, що їм заважає» (2018), роману «Соня» (2014) та книг оповідань «Лілу після тебе» (2008) та «Щасливі голі люди» (2016).
Твори Катерини Бабкіної перекладено одинадцятьма мовами світу, зокрема в 2016 році в Австрії вийшов німецький переклад роману «Соня», в 2017 році в Ізраїлі побачила світ збірка поезій в перекладі на іврит, а в 2018 році «Щасливі голі люди» було видано в Польщі.
Роман «Солодка Даруся» визначної української письменниці Марії Матіос, без перебільшення, одна з найзнаковіших подій в українській літературі часів Незалежності. Французька критика (у Франції «Солодка Даруся» вийшла у найпрестижнішому видавництві «Ґаллімар») із захопленням відзначала: «Цей роман — справжня перлина! Марія Матіос має неймовірно потужний поетичний стиль. Вона впевнено тче історію — достоту, як у величній античній трагедії».
Роман перекладено багатьма мовами, зокрема німецькою, англійською, французькою, італійською, польською.
Роман складається з 20 ненумерованих частин, що мають окремі заголовки, наприклад, «Шістдесят вісім випадкових перших речень», «Листи до і від Беди», «Ситуації в колориті» тощо. Кожен розділ складається з невеликих нумерованих частин завбільшки з один-два абзаци. В сюжеті, що рухається по колу, щораз виникають подібні персонажі. Лейтмотивно виникає образ жінки, що зветься Анна. Опис подій перемежовується з окремими сентенціями афористичного характеру.
Що могло зібрати всіх цих авторів та авторок в одній книзі? "25 есе про головне" - це подарунок, який Видавництво "Лілея-НВ" зробило собі і нам на день народження! 13 жовтня 1995 року в Франківську народилось нове видавництво, що уже 25 років тішить читачів новинками художньої, краєзнавчої, історичної літератури.
Тарас Прохасько, який віддавна обіцяє нам написати роман, знову його не написав. Зате написав – у своєму ні з ким не сплутувальному стилі – серію шкіців чи, може, есеїв. Про що? Про одне й те саме: про майбутнє, яке було давно, і про все, що вже є, але не знати, як довго ще буде. Зокрема – про такі прості речі, як балькони й фіранки, світло й каміння, гойдалки й туалети, проходи містом і знімання фільму в Карпатах, формула щастя і фактор впливу, бабінтон і зельбсферштендліх тощо. А також про те, що спати треба уважно, снідати – по-своєму, а дивитися – зміщуючи візир. Так, але не це тут головне. Бо головний тут – тип оповіді, в якому рефлексії стають елементами сюжету й оприявнюються не як написані постфактум, а як проговорені в момент народження. І тому ніякі це не шкіци й не есеї, а оповідання в найстрогішому значенні цього слова. (Олександр Бойченко)
Книга 8. Хлібне перемир'я. П'єса
Що робити, коли не довіряєш навіть найближчим рідним? Як вибиратися з пастки, до якої сам себе загнав? Кому можна розповісти про найважливіше, якщо мову зламано, а вміння слухати й розуміти залишилося в довоєнному минулому?
Події п’єси «Хлібне перемир’я» відбуваються влітку 2014 року. Історія однієї смерті поступово перетворюється на історію цілого покоління, на історію стосунків між дітьми та батьками, на історію зради й недовіри, сповнену комічних слів і трагічних сенсів, поєднувати які так досконало вміє Сергій Жадан. Війна триває, і жодне перемир’я не здатне загоїти завданих ран: вони й далі нитимуть, назавжди змінюючи життя людей, які зовсім не збиралися воювати.