Тенета зради
Паперова книга | Код товару 1143709
Yakaboo 5/5
Автор
Джорджо Щербаненко
Видавництво
Фоліо
Серія книг
Бест
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
1966
Перекладач
Мар'яна Прокопович
Кількість сторінок
346

Усе про книжку Тенета зради

Джорджо Щербаненка (справжнє ім’я Володимир; 1911, Київ — 1969, Мілан), сина українця й італійки, справедливо називають батьком італій­ського детективу. Протягом життя він писав жіночі романи, а на схилку літ написав цикл творів, головним героєм яких став Дука Ламберті — колишній лікар, а нині приватний детектив.

«Тенета зради» — другий роман цієї серії — вийшов друком 1966 року.

Молода американка зіштовхує машину з адвокатом Турідду Сомпані та його подругою у каламутну воду Павійського каналу. А Дука Ламберті, з відома поліції, хірургічним способом повертає цноту нареченій дрібного м’ясного королька. Дві події, зовні ніяк не пов’язані, виявляються ланками одного довгого кривавого ланцюга, який виводить на контрабандистів зброєю. От тільки кожна нова ланка у ланцюзі обертається черговою смертю...

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Джорджо Щербаненко
Видавництво
Фоліо
Серія книг
Бест
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
1966
Перекладач
Мар'яна Прокопович
Кількість сторінок
346
Рецензії
  •  
    Класичний нуар від італійського автора з українським корінням 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга, як і обіцяє анотація, дійсно належить до початків італійського детективу, а якщо точніше – кримінального роману у стилі нуар. Чесно кажучи, при виборі вирішальним стало саме «українське коріння» засновника італійського детективу як жанру – зацікавило незвичне поєднання прізвища з ім’ям. Трохи засумнівалась, що «аж прямо засновник», тож покопалася в додаткових джерелах і виявилось, що коротка довідка на палітурці навіть занадто скромна: серія детективів про Дуку Ламбреті і справді започаткувала італійський кримінальний роман, а тексти Джорджо Щербаненка стали в Італії культовими, як і їх неодноразові екранізації. До всього ж родинна історія хоч і трагічна (розстріляний більшовиками у 1918 батько, викладач Київського університету, поневіряння родини, що у війну і революцію поверталась до Італії), зате не менш цікава, ніж романи Щербаненка.
    Мушу визнати, що пише він справді добре – лаконічно виписані, проте ємні і цікаві персонажі: мізантропічний, похмурий, але шляхетний головний герой, цинічні поліцейські, слизькі і неприємні (ніякої романтизації) представники злочинного світу, втягнуті у їх оборудки часто беззахисні і нещасні обивателі – набір класичний (нуар як-не-як), але відчуття шаблонності не виникає, бо персонажі небанальні саме деталями. Сюжет – типовий кримінальний клубок, але не детективних загадок, а злочинної рутини, і розплутують його так само рутинно. Втім, сюжет – лише спосіб вплести в історію дуже різних людей: злочинців, психопатів, мерзотників, дрібних пройдисвітів, жертв, втомлених поліцейських. В результаті перед нами постає Італія середини ХХ ст., її в книзі реально багато – пейзажі і міські вулички, канали, ресторанчики, але головне – люди, їх зовнішність, поведінка, долі, голоси. Мова в романі займає особливе місце – тут прямо чути вимови і діалекти (а італійська на них багата), за якими головний герой вираховує не лише регіон, а і соціальний статус людей, що виявляються втягнутими у справу.
    При цьому роман, як і його герої, небагатослівний, просто автор за незначними деталями вміє розкрити ціле життя. Абсолютно розкішною видалася сцена, де детективи перебирають теку із документами – довідками, пропусками, правами, і ці бюрократичні дрібнички створюють портрет колоритного мерзотника, що за всіх урядів (від фашистських до повоєнних, включно з американською адміністрацією, є навіть довідочка від папської курії) міг прикритися потрібними папірцями. Резюмує цей специфічний портрет репліка поліцейського: «Йому не вистачає тільки посвідки з синагоги і листа від Ейзенгавера, був би застрахований з усіх боків».
    Насправді гумору в романі зовсім мало, в основному – гіркота і втома, але тут жанр зобов’язує. Сьогодні історія виглядає трохи старомодною (втім, це їй не шкодить), проте можна легко уявити, що в 60-тих це були тексти, шокуючі за відвертістю і поринанню в темні сторони людської натури і не менш темні закапелки Мілану (ну, якщо чесно, то й сьогодні деякі сцени пересмикують своїм натуралізмом). Маю тут цікаве спостереження: коли читала про автора, звернула увагу, що критики відзначали його роботу як «злам шаблону», мовляв, ти диви – італійський нуар таки можливий, хто б міг подумати. От зовсім не розумію цього здивування: так, нуар традиційно асоціюється з США. Проте повоєнна Італія, стрімке економічне зростання «італійського дива» з його розривом між провінціями і містами, із тисячами беззахисних шукачів кращого життя в цих містах, порти із перевалкою всього на світі, все це прямо проситься в похмурі кримінальні романи і виглядає дуже автентично.
    Отже, резюмую: хороший зразок європейського кримінального роману, рекомендую до прочитання поціновувачам жанру, а також тим, кого зацікавив автор із незвичайною долею і хто хоче скласти уявлення про нього або про цей літературний напрямок.
    І останнє: поліграфія цього разу – сумна історія: розхристаний томик на обгортковому папері від «Фоліо» неприємно здивував. Зате, треба віддати їм належне, переклад від Мар’яни Прокопович – прекрасний.
  •  
    Такі сумні тенета зради
    Останнім часом на книжкових полицях все частіше з"являються нові імена. Серед таких імен для мене став Джорджо Щербаненко, віддавши перевагу його роману "Тенета зради". Чому я зробив вибір на Щербаненко? Все досить просто. Але перед цим хотів сказати декілька слів про самого автора. Можливо така інформація залучить читаючих українців ознайомитися з творчістю цього письменника.
    Джорджо Щербаненко ( справжнє ім"я Володимир) син українки та італійця.Народився в 1911 році і деякий час проживав в Україні.Закінчив свій життєвий і творчий шлях в Італії, в місті Мілані у 1969 році.Протягом свого життя він писав виключно жіночі романи, а на схилку літ написав цикл творів, головним героєм яких став Дука Ламберті. Ламберті колишній лікар( до речі, якраз в романі "Тенета зради" і пояснюється чому він став колишнім), а вже потім виступав у ролі приватного детектива.
    Щербаненко вважають батьком італійського детективу. Роман "Тенета зради" - другий із серії про Дука Ламберті.Сюжет роману досить цікавий. Дві події,які ззовні не пов"язані з собою виявляються ланками одного довгого кривавого ланцюга.Ця ланка виводить Ламберті і поліцію на контрабандистів зброєю.Цей ланцюг кожного разу обертається черговою смертю.
    Мені сподобався головний герой.Ламберті-зразок такого собі "крутого" чоловіка,який не тримає свої емоції в собі, але є в нього і зачатки актора,які він може приховати для того щоб розкрити злочин.Ламберті-принциповий борець за правду і справедливість.У нього особливе ставлення до честі і порядку.
    Стиль роману чимось нагадує романи Сіменона( так мені здалося).Емоційний, "живий" роман з нетиповими персонажами.Сподобався фінал-непередбачуваний і досить сумний.як на мою думку.
    Хотілося сказати декілька слів про переклад роману.Дякую Мар"яні Прокопович за майстерний переклад.
    Як висновок-таку літературу слід читати, а Щербаненко став для мене відкриттям.При тому приємним.І з задоволенням продовжу знайомство з творчістю цього автора, тим паче видавництво "Фоліо" випустили ще дві книги автора.
Купити - Тенета зради
Тенета зради
110 грн
Є в наявності
 

Рецензії Тенета зради

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Класичний нуар від італійського автора з українським корінням 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга, як і обіцяє анотація, дійсно належить до початків італійського детективу, а якщо точніше – кримінального роману у стилі нуар. Чесно кажучи, при виборі вирішальним стало саме «українське коріння» засновника італійського детективу як жанру – зацікавило незвичне поєднання прізвища з ім’ям. Трохи засумнівалась, що «аж прямо засновник», тож покопалася в додаткових джерелах і виявилось, що коротка довідка на палітурці навіть занадто скромна: серія детективів про Дуку Ламбреті і справді започаткувала італійський кримінальний роман, а тексти Джорджо Щербаненка стали в Італії культовими, як і їх неодноразові екранізації. До всього ж родинна історія хоч і трагічна (розстріляний більшовиками у 1918 батько, викладач Київського університету, поневіряння родини, що у війну і революцію поверталась до Італії), зате не менш цікава, ніж романи Щербаненка.
    Мушу визнати, що пише він справді добре – лаконічно виписані, проте ємні і цікаві персонажі: мізантропічний, похмурий, але шляхетний головний герой, цинічні поліцейські, слизькі і неприємні (ніякої романтизації) представники злочинного світу, втягнуті у їх оборудки часто беззахисні і нещасні обивателі – набір класичний (нуар як-не-як), але відчуття шаблонності не виникає, бо персонажі небанальні саме деталями. Сюжет – типовий кримінальний клубок, але не детективних загадок, а злочинної рутини, і розплутують його так само рутинно. Втім, сюжет – лише спосіб вплести в історію дуже різних людей: злочинців, психопатів, мерзотників, дрібних пройдисвітів, жертв, втомлених поліцейських. В результаті перед нами постає Італія середини ХХ ст., її в книзі реально багато – пейзажі і міські вулички, канали, ресторанчики, але головне – люди, їх зовнішність, поведінка, долі, голоси. Мова в романі займає особливе місце – тут прямо чути вимови і діалекти (а італійська на них багата), за якими головний герой вираховує не лише регіон, а і соціальний статус людей, що виявляються втягнутими у справу.
    При цьому роман, як і його герої, небагатослівний, просто автор за незначними деталями вміє розкрити ціле життя. Абсолютно розкішною видалася сцена, де детективи перебирають теку із документами – довідками, пропусками, правами, і ці бюрократичні дрібнички створюють портрет колоритного мерзотника, що за всіх урядів (від фашистських до повоєнних, включно з американською адміністрацією, є навіть довідочка від папської курії) міг прикритися потрібними папірцями. Резюмує цей специфічний портрет репліка поліцейського: «Йому не вистачає тільки посвідки з синагоги і листа від Ейзенгавера, був би застрахований з усіх боків».
    Насправді гумору в романі зовсім мало, в основному – гіркота і втома, але тут жанр зобов’язує. Сьогодні історія виглядає трохи старомодною (втім, це їй не шкодить), проте можна легко уявити, що в 60-тих це були тексти, шокуючі за відвертістю і поринанню в темні сторони людської натури і не менш темні закапелки Мілану (ну, якщо чесно, то й сьогодні деякі сцени пересмикують своїм натуралізмом). Маю тут цікаве спостереження: коли читала про автора, звернула увагу, що критики відзначали його роботу як «злам шаблону», мовляв, ти диви – італійський нуар таки можливий, хто б міг подумати. От зовсім не розумію цього здивування: так, нуар традиційно асоціюється з США. Проте повоєнна Італія, стрімке економічне зростання «італійського дива» з його розривом між провінціями і містами, із тисячами беззахисних шукачів кращого життя в цих містах, порти із перевалкою всього на світі, все це прямо проситься в похмурі кримінальні романи і виглядає дуже автентично.
    Отже, резюмую: хороший зразок європейського кримінального роману, рекомендую до прочитання поціновувачам жанру, а також тим, кого зацікавив автор із незвичайною долею і хто хоче скласти уявлення про нього або про цей літературний напрямок.
    І останнє: поліграфія цього разу – сумна історія: розхристаний томик на обгортковому папері від «Фоліо» неприємно здивував. Зате, треба віддати їм належне, переклад від Мар’яни Прокопович – прекрасний.
  •  
    Такі сумні тенета зради
    Останнім часом на книжкових полицях все частіше з"являються нові імена. Серед таких імен для мене став Джорджо Щербаненко, віддавши перевагу його роману "Тенета зради". Чому я зробив вибір на Щербаненко? Все досить просто. Але перед цим хотів сказати декілька слів про самого автора. Можливо така інформація залучить читаючих українців ознайомитися з творчістю цього письменника.
    Джорджо Щербаненко ( справжнє ім"я Володимир) син українки та італійця.Народився в 1911 році і деякий час проживав в Україні.Закінчив свій життєвий і творчий шлях в Італії, в місті Мілані у 1969 році.Протягом свого життя він писав виключно жіночі романи, а на схилку літ написав цикл творів, головним героєм яких став Дука Ламберті. Ламберті колишній лікар( до речі, якраз в романі "Тенета зради" і пояснюється чому він став колишнім), а вже потім виступав у ролі приватного детектива.
    Щербаненко вважають батьком італійського детективу. Роман "Тенета зради" - другий із серії про Дука Ламберті.Сюжет роману досить цікавий. Дві події,які ззовні не пов"язані з собою виявляються ланками одного довгого кривавого ланцюга.Ця ланка виводить Ламберті і поліцію на контрабандистів зброєю.Цей ланцюг кожного разу обертається черговою смертю.
    Мені сподобався головний герой.Ламберті-зразок такого собі "крутого" чоловіка,який не тримає свої емоції в собі, але є в нього і зачатки актора,які він може приховати для того щоб розкрити злочин.Ламберті-принциповий борець за правду і справедливість.У нього особливе ставлення до честі і порядку.
    Стиль роману чимось нагадує романи Сіменона( так мені здалося).Емоційний, "живий" роман з нетиповими персонажами.Сподобався фінал-непередбачуваний і досить сумний.як на мою думку.
    Хотілося сказати декілька слів про переклад роману.Дякую Мар"яні Прокопович за майстерний переклад.
    Як висновок-таку літературу слід читати, а Щербаненко став для мене відкриттям.При тому приємним.І з задоволенням продовжу знайомство з творчістю цього автора, тим паче видавництво "Фоліо" випустили ще дві книги автора.
 
Характеристики Тенета зради
Автор
Джорджо Щербаненко
Видавництво
Фоліо
Серія книг
Бест
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
1966
Перекладач
Мар'яна Прокопович
Кількість сторінок
346
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
115х170 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Друкарський
Тираж
1500
ISBN
978-966-03-8987-8
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Італії
Література за періодами
Література XX ст.