Соловей
Паперова книга | Код товару 621513
Yakaboo 4.9/5
Автор
Крістін Генна
Видавництво
Наш Формат
Серія книг
Художня література (Наш Формат)
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
2015
Перекладач
Дмитро Кожедуб
Кількість сторінок
456

Усе про книжку Соловей

Франція охоплена вогнем Другої світової. Великі міста й маленькі селища окуповані нацистами, у небі – ворожі літаки, а навкруги – зневіра, смерть і страждання. В’янн Моріак – сільська вчителька, яка, провівши на війну свого чоловіка, змушена щодня докладати неймовірних зусиль, аби врятувати свою родину: виживати без їжі і грошей, ділити дах із ворогом і пережити нелюдські страждання.

Її вісімнадцятирічна сестра Ізабель приєднується до партизанського руху спротиву. Разом зі своїми однодумцями вона вірить, що Франція вистоїть і, рано чи пізно, ворог буде переможений. Поки тисячі французів, скорившись ворогові, намагаються пристосуватися до сумних обставин, тендітна дівчина, на яку полює Вермахт і СС, стає невловимим провідником, що рятує десятки військових пілотів, переправляючи їх таємним маршрутом через Піренеї.

В’янн та Ізабель дуже різні, і на цій війні – у кожної з них свій шлях і свій подвиг.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Крістін Генна
Видавництво
Наш Формат
Серія книг
Художня література (Наш Формат)
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
2015
Перекладач
Дмитро Кожедуб
Кількість сторінок
456
Рецензії
  •  
    "У війни жіноче обличчя" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Прочитала багато книг про війну, і навіть кілька про Рух Опору у Франції. Ця не особливо вразила та все ж має шанс надовго зберегтись у моїй пам'яті. Хоч спочатку я і думала, що не дочитаю. Дратував стиль написання, впізнавалась рука автора любовних романів, були неточності і хиби, десь надто романтизовано написано про серйозні речі, і навіь, неправдоподіно. Але велике спасибі автору за те, що вона показала жіноче обличчя війни. Ми так звикли, що війна - це чоловіча справа, що часом забуваємо, що жінки не лише сиділи в тилу і чекали на повернення своїх мужчин, а й брали активну участь у боротьбі з ворогом, і навіть ті, які на перший погляд, думали лише про те, щоб вижити, здатні на героїчні вчинки.
    Врятувати життя пілотів, єврейських дітей. Довести, що ти інша, чим про тебе думають, заслужити любов, якої бракувало, пережити війну і табір, і зуміти вберегти свою душу. Зібрати уламки свого життя і побудувати нове. Ось про що писала Генна.
    Моя оцінка досить висока. Можливо, й не заслужено. Але емоції взяли верх над здоровим глуздом) Бо він мені підказує, що за тему 5 (вона важлива, на мою думку, бо про війну треба писати, і про роль жінок у ній обов'язково), а от за виклад 2, надто жіночий роман.

    І цитата:
    "Ціле покоління загинуло. Тим із нас, хто вижив, потрібно згуртуватися, аби відродитись. Здається, що коли один маленький хлопчик не пам'ятиме, хто він, це не так страшно, але для нас - він майбутнє"

    І ще:
    "Це чоловіки розповідають історії. А жінки просто живуть із тим, що сталося. На тій війні ми були як тіні. Коли вона скінчилася, на нашу честь не влаштовували парадів, ми не отримували медале, про нас не згадали в роботах з історії. На війні ми робили те, що мусили, а коли вона завершилася, зібрали уламки нашого життя і почали все спочатку"
  •  
    Обережно! Не рекомендовано вагітним жінкам! 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Признаюсь, що особисто я, віддаю перевагу науковій та науково-популярній літературі, особливо по: історії, країнознавству, культурології, генетиці, економіці і т.д. Художні книжки читаю досить рідко, а якщо вже і берусь за художню літературу то віддаю перевагу історичним романам, в стилі Кена Фоллетта, або Едварда Резерфорда. Якось в книгарні до рук попала книга Крістін Генни "Соловей". Мабуть, звернув увагу саме на цю книгу через дуже гарну обкладинку - в жодній книжці не зустрічав такого оригінального золотого відтиску на обкладинці. Далі прочитав, що роман "Соловей" 57 тижнів поспіль очолював список бестселерів New York Yimes і вирішив прочитати та відірватись від свого нон-фікшина.

    Що можу сказати про саму книгу? Суміш історичного та любовного роману з психологічним триллером. Коли закінчив читати книгу, перше, що зробив - відкрив тлумачний словник української мови та подивився значення слова "життєствердний". На обкладинці книги пише, що "Соловей" - життєствердна та надзвичайно зворушлива історія. Щодо зворушливості - не посперечаєшся, а от значення слова "життєствердний" ми з видавництво "Наш Формат" розуміли по різному :-).
    І так:
    "Життєствердний" те саме, що життєстверджуючий:
    1. Здатний творити, перебудовувати життя.
    2. Пройнятий оптимізмом, бадьорістю, вірою в перемогу добра над злом.

    Тепер все зрозуміло, видавництво "Наш Формат" слово "життєствердний" розуміло в першому значенні, а я в другому :-). Власне в романі не так вже і багато оптимізму, бадьорості та віри в перемогу добра над злом.

    Роман дуже сильний, емоційний, але занадто трагічний, особливо вразливим та вагітним жінкам не варто за таке братись. Хоча з другого боку, якщо у вас біда, вас покинув коханий, ви розбили iPhone, чи у вас зірвалась відпустка в Анталії - ця книга саме для вас! Прочитавши, зрозумієте як добре живеться нашому поколінню, яке прекрасне життя випало на нашу долю.

    В книги несподіване закінчення, авторка тримає інтригу до самого кінця, це не той випадок коли вже на початку знаєш, що буде в кінці. Хоча, особисто мене, закінчення розчарувало! Ну навіщо так? До того ж, закінчення не лише не правльне, а ще і не логічне, ну не могло так бути!

    Відчувається, що Крістін Генна, перш за все, спеціалістка по любовних романах, як історик, я найшов масу неточностей, недоречностей, це вам не Кен Фоллетт! Авторці однозначно знадобився б історичний консультант. Хоча, в загальному, основні історичні події передані вірно, неточності є в дрібних деталях. Наведу короткий перелік з деякими недоречностями:
    1. В 1942 році французька сільська вчителька вже знає про антибіотики, навіть дістає баночку, хоча промисловий випуск першого антибіотику, пеніциліну, почався в 1943 році і то в Великій Британії.
    2. Підпільниця, так просто і абсолютно випадково, зустрічає в центрі Парижа збитого британського льотчика. Виявляється його збили над Реймсом і він, навіть незнаючи французької, вдало добрався до Парижа і якраз попав на підпільницю.
    3. Авторка занадто драматизує. Французи під час німецької окупації не розкошували, але і не голодували. Та і не зрозуміло чого б мала голодувати сільська вчителька, в перших розділах книжки читаємо, що в неї був город площею 7 акрів, а це 2,8 гектара родючої землі в долині річки Луара! Повірте - цього більш ніж достатньо, щоб виростити урожай для безбідного життя великої сім`ї.
    4. Невеличке, провінційну містечко Карріву, переповнене німецькими солдатами, офіцерами СС та гестапо, тепер зрозуміло чому Німеччина програла війну - на Східному фронті нікому було воювати, всі були у Франції.

    І таких дрібних ляпів можна навести багато, але як для авторки любовних романів, Крістін Генна написала хорошу книгу. Рекомендую!
Купити - Соловей
Соловей
Товар більше не виробляється
 

Рецензії Соловей

4.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    "У війни жіноче обличчя" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Прочитала багато книг про війну, і навіть кілька про Рух Опору у Франції. Ця не особливо вразила та все ж має шанс надовго зберегтись у моїй пам'яті. Хоч спочатку я і думала, що не дочитаю. Дратував стиль написання, впізнавалась рука автора любовних романів, були неточності і хиби, десь надто романтизовано написано про серйозні речі, і навіь, неправдоподіно. Але велике спасибі автору за те, що вона показала жіноче обличчя війни. Ми так звикли, що війна - це чоловіча справа, що часом забуваємо, що жінки не лише сиділи в тилу і чекали на повернення своїх мужчин, а й брали активну участь у боротьбі з ворогом, і навіть ті, які на перший погляд, думали лише про те, щоб вижити, здатні на героїчні вчинки.
    Врятувати життя пілотів, єврейських дітей. Довести, що ти інша, чим про тебе думають, заслужити любов, якої бракувало, пережити війну і табір, і зуміти вберегти свою душу. Зібрати уламки свого життя і побудувати нове. Ось про що писала Генна.
    Моя оцінка досить висока. Можливо, й не заслужено. Але емоції взяли верх над здоровим глуздом) Бо він мені підказує, що за тему 5 (вона важлива, на мою думку, бо про війну треба писати, і про роль жінок у ній обов'язково), а от за виклад 2, надто жіночий роман.

    І цитата:
    "Ціле покоління загинуло. Тим із нас, хто вижив, потрібно згуртуватися, аби відродитись. Здається, що коли один маленький хлопчик не пам'ятиме, хто він, це не так страшно, але для нас - він майбутнє"

    І ще:
    "Це чоловіки розповідають історії. А жінки просто живуть із тим, що сталося. На тій війні ми були як тіні. Коли вона скінчилася, на нашу честь не влаштовували парадів, ми не отримували медале, про нас не згадали в роботах з історії. На війні ми робили те, що мусили, а коли вона завершилася, зібрали уламки нашого життя і почали все спочатку"
  •  
    Обережно! Не рекомендовано вагітним жінкам! 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Признаюсь, що особисто я, віддаю перевагу науковій та науково-популярній літературі, особливо по: історії, країнознавству, культурології, генетиці, економіці і т.д. Художні книжки читаю досить рідко, а якщо вже і берусь за художню літературу то віддаю перевагу історичним романам, в стилі Кена Фоллетта, або Едварда Резерфорда. Якось в книгарні до рук попала книга Крістін Генни "Соловей". Мабуть, звернув увагу саме на цю книгу через дуже гарну обкладинку - в жодній книжці не зустрічав такого оригінального золотого відтиску на обкладинці. Далі прочитав, що роман "Соловей" 57 тижнів поспіль очолював список бестселерів New York Yimes і вирішив прочитати та відірватись від свого нон-фікшина.

    Що можу сказати про саму книгу? Суміш історичного та любовного роману з психологічним триллером. Коли закінчив читати книгу, перше, що зробив - відкрив тлумачний словник української мови та подивився значення слова "життєствердний". На обкладинці книги пише, що "Соловей" - життєствердна та надзвичайно зворушлива історія. Щодо зворушливості - не посперечаєшся, а от значення слова "життєствердний" ми з видавництво "Наш Формат" розуміли по різному :-).
    І так:
    "Життєствердний" те саме, що життєстверджуючий:
    1. Здатний творити, перебудовувати життя.
    2. Пройнятий оптимізмом, бадьорістю, вірою в перемогу добра над злом.

    Тепер все зрозуміло, видавництво "Наш Формат" слово "життєствердний" розуміло в першому значенні, а я в другому :-). Власне в романі не так вже і багато оптимізму, бадьорості та віри в перемогу добра над злом.

    Роман дуже сильний, емоційний, але занадто трагічний, особливо вразливим та вагітним жінкам не варто за таке братись. Хоча з другого боку, якщо у вас біда, вас покинув коханий, ви розбили iPhone, чи у вас зірвалась відпустка в Анталії - ця книга саме для вас! Прочитавши, зрозумієте як добре живеться нашому поколінню, яке прекрасне життя випало на нашу долю.

    В книги несподіване закінчення, авторка тримає інтригу до самого кінця, це не той випадок коли вже на початку знаєш, що буде в кінці. Хоча, особисто мене, закінчення розчарувало! Ну навіщо так? До того ж, закінчення не лише не правльне, а ще і не логічне, ну не могло так бути!

    Відчувається, що Крістін Генна, перш за все, спеціалістка по любовних романах, як історик, я найшов масу неточностей, недоречностей, це вам не Кен Фоллетт! Авторці однозначно знадобився б історичний консультант. Хоча, в загальному, основні історичні події передані вірно, неточності є в дрібних деталях. Наведу короткий перелік з деякими недоречностями:
    1. В 1942 році французька сільська вчителька вже знає про антибіотики, навіть дістає баночку, хоча промисловий випуск першого антибіотику, пеніциліну, почався в 1943 році і то в Великій Британії.
    2. Підпільниця, так просто і абсолютно випадково, зустрічає в центрі Парижа збитого британського льотчика. Виявляється його збили над Реймсом і він, навіть незнаючи французької, вдало добрався до Парижа і якраз попав на підпільницю.
    3. Авторка занадто драматизує. Французи під час німецької окупації не розкошували, але і не голодували. Та і не зрозуміло чого б мала голодувати сільська вчителька, в перших розділах книжки читаємо, що в неї був город площею 7 акрів, а це 2,8 гектара родючої землі в долині річки Луара! Повірте - цього більш ніж достатньо, щоб виростити урожай для безбідного життя великої сім`ї.
    4. Невеличке, провінційну містечко Карріву, переповнене німецькими солдатами, офіцерами СС та гестапо, тепер зрозуміло чому Німеччина програла війну - на Східному фронті нікому було воювати, всі були у Франції.

    І таких дрібних ляпів можна навести багато, але як для авторки любовних романів, Крістін Генна написала хорошу книгу. Рекомендую!
  •  
    "...на цій війні нам доведеться зазирнути глибоко в себе" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книги на військову тематику завжди важкі - емоційно, психологічно... Раніше, війна була тим, що відбувалось з іншими людьми, в іншу епоху. Але зараз це стало реальністю: це відбувається в нашій країні і з нами - нашими співвітчизниками, з нашими знайомими, родичами. І навіть якщо війна не за нашим вікном, вона все одно в нашому житті.
    Цей роман має жіночий характер, адже написаний він жінкою та розповідає про те, що довелося пережити француженкам під час окупації. На війні, як і в житті, не все чорне та біле, як здається спочатку. Існують також напівтони. Ворог, який приходить на допомогу, коли ти її потребуєш. Здавалося б друг, який не роздумуючи пожертвує тобою, аби врятуватися самому. В романі піднімаються такі питання як: на що ти готовий аби вижити... і чи готовий ти віддати своє життя, аби жив інший... Читаючи книгу, я постійно питала себе "А як би я вчинила?"
    Не зважаючи на те, що війна це завжди смерть, страх, відчуття безвиході і приреченості, Крістін Генна показує, що серед цього всеохоплюючого горя є місце і для прекрасного - доброти, відданості, кохання. Книга, справді, як і написано в анотації, життєствердна! Ця історія захоплює з першої сторінки і не відпускає навіть після того, як закрив форзац!!!
  •  
    Успех заслужен 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга давно висела в списке для прочтения, но я все откладывала.Но воскресенье вечером в поезде начала читать эту книгу и уже в понедельник в обед дочитала со слезами.Еще одна пронзительная, тяжёлая, но героическая история французской семьи во время Второй Мировой войны.Оказывается, и Оккупированная Франция тоже воевала внутри)Книга - успех 2016 г, написанная о том, что хотя войну развязали мужчины, женщины тоже внесли свой неоценимый вклад - о преданности, семье и всех тех ужасах.Хотя в книге и есть недочеты или ожидаемые повороты, это крепкий массовый бестселлер, который заставит плакать и сопереживать героям в их борьбе за жизнь во время одной из самых страшных страниц мировой истории. Видно, что книгу написала автор любовных романов - были чересчур драматичные моменты, но очень тронуло то, что главные героини - женщины, которые под видимой женственностью и беззащитностью прятали стальную волю, веру и целеустремленность, которые их заставила обнажить Война. Твердая пятерка - может, и есть к чему придраться, но если книга крепко захватила внимание, то зачем придираться?)
  •  
    Солов'ї 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Почала читати книгу через багато схвальних відгуків в стилі "на одному подиху". Я ж її мучила 2 тижні.

    Найперше, що дуже відволікало – це кострубатий стиль написання. Речення дуже короткі, складалось враження, що це реферат, а не художня книга (можливо, ще справа в перекладі). Хоч описи досить детальні і допомагали уявляти повну картину.
    Складалось враження, ніби книга написана в перспективі під сценарій. Хотілось більше глибини.

    Нуль епітетів, нуль метафор, нуль порівнянь. І це мене дуже відволікало від суті. Бо хотілось від художньої книги художності :) Також кидалися в очі одинакові описи, які шаблонно повторювалися, наприклад "в повітрі пахло сечею, потом і страхом" за цілу книжку повторювалось 3-4 рази.
    Одяг в героїнь був ввесь вовняний :) - шарф, шкарпетки, плаття і навіть куртка. Все вовняне. "Вона одягнула вовняні шкарпетки"... так ніби іншої тканини не існує.

    З часом я втягнулася вже в стиль написання і просто старалась зосередитись на сюжеті.

    Книга розповідає про двох сестер, які на перший погляд різні, але як потім виявилось, що кожна внесла свою лепту в закулісся війни, боротьби, порятунку.

    Ізабель – темпераментна бунтівна енергійна дівчина, яка не могла змиритись з тим, що німці окуповують францію і долучилась до повстання. Переводила збитих пілотів пішки через Піренеї, була зв'язковою "Солов'єм"

    В'янн – більш спокійна, сімейна жінка, яка звикла що є "надійне плече", на яке можна опертися, що є той, хто попіклується про неї і про доньку Софі. Але коли забирають її чоловіка вона мусить бути сильною. В її домі жило два нацисти. Також вона спасала єврейських дітей.

    Незважаючи на всі недоліки, останню третину книги було дуже цікаво читати. Дізналась більше про гестапо, СС, ті тортури, які невинні люди переживали через хвору голову Гітлера.

    А фінал був дуже неочікуваним і зворушливим.
    Тому таки рекомендую!
  •  
    Жіноче обличчя війни
    У війни не жіноче обличчя? Звісно, ні. Лише чоловіче, бо бути мужнім - це обов'язок чоловіка, а жінка, якщо проявляє хоробрість, то вона або дітей захищає, або ж просто імпульсивна і неслухняна.
    Рух Опору у Франції в роки Другої світової війни - це чи найбільше плутаний опис у підручниках з історії. Там так усе туманно й завуальовано, що сам чорт ногу зламає. І от чи не вперше мені попалася художня книга про боротьбу французів проти німецьких окупантів.
    Дві сестри, рідні і різні. Вони ніби символи тогочасної Франції-нескореної з одного боку (Ізабель) і покірної з другого (В'янн). І розплата у кожної своя.
    Я не знайшла до чого придертися. Образи сестер та їх батька, як на мене, розкриті чудово. Неперевершено передана трансформації неслухняного дівчиська Ізабель у щиру патріотку, люблячу доньку і сестру, яка власною сміливістю, винахідливістю і рішучістю зуміла врятувати більше сотні англійських та американських пілотів, збитих над Францією. Розкрито внутрішнє сум'яття В'янн, бажання просто перечекати цю війну, яке врешту виливається у порятунок єврейський дітей від депортацій та смерті. Dажкий і тернистий шлях батька дівчат від байдужості до чи не єдиного вияву любові - смерті заради життя.
    Читаючи книгу, я постійно думала, що вона від імені Солов'я пишеться, від Ізабель. Я плакала на останніх сторінках, коли зрозуміла, що дівчина, виживши у концтаборі, таки померла за трохи часу від раку. А її сестра В'ян розповіла історію непокори французьких жінок. Патріоток... Знеславлених і зганьблених... Згвалтованих... Катованих... Але нескорених...
    "Це чоловіки розповідають історії. А жінки просто живуть із тим, що сталося. На тій війні ми були як тіні. Коли вона скінчилася, на нашу честь не влаштовували парадів, ми не отримували медалей, про нас не згадали в роботах з історії. На війні ми робили те, що мусили, а коли вона завершилася, зібрали уламки нашого життя і почали все спочатку."
  •  
    Одна біда на всіх
    У мене давно спостерігається хвороблива тяга до художньої літератури про Другу світову війну. Не знаю, з чим це пов’язано, але я знову і знову разом із героями книг переживаю ті трагічні події, кожного разу по-іншому. Різні люди, різні країни, різні історії та біда одна на всіх. Я шукаю відповідь на єдине питання: як можна було взагалі допустити абсурд такого масштабу?

    Кажуть, війна – це чоловіча справа. На жаль, в неї не за власним бажанням завжди втягуються жінки і діти. І якщо військові йдуть проти ворога зі зброєю, то з чим йому має протистояти звичайна жінка? У книзі “Соловей” Крістін Генна пише про двох сестер, які відважно захищали свою землю та сім’ю.

    В окупованій Франції німецьке командування затверджує нові порядки. Чоловіка Віани Моріак забрали до війська, то ж вона залишилась одна на господарстві у невеличкому провінційному містечку. Її сестра Ізабель встановлює зв’язок із Рухом Опору і вирушає до Парижу, щоб протидіяти владі нацистів. Разом з однодумцями вона розробляє “маршрут солов’я”, за яким евакуйовують пілотів збитих літаків антигітлерівської коаліції. Всі захоплюються сміливістю та стійкістю дев’ятнадцятирічної дівчини, що безліч разів пішки перетинає Піренеї, відряджаючи військових до Іспанії. Звідти вони зможуть дістатися батьківщини і знову бути корисними у боротьбі з фашистами.

    Тим часом у домі Віани квартирується німецький офіцер. Їжі, грошей та ресурсів для виживання стає все менше. Кожного разу, коли здається, що гірше вже нема куди, виявляється, що є. Жінка втрачає роботу і змушена приймати допомогу від ворога. Як вона йому за це віддячить? Коли оголошується “остаточне рішення єврейського питання”, Віана під носом у Гестапо і СС рятує від депортації, концтаборів та смерті зо два десятка дітей. Вона ризикує собою та власною дочкою, але впевнена, що так треба, “інакше чим ми кращі за них…”.

    Дві жінки, які не змогли в силу характерів чи обставин залишитись осторонь і мовчки спостерігати, як руйнують їх світ, грабують країну та нищать співвітчизників. У героїнь роману є реальні прототипи, і я думаю їх дуже багато у різних державах. Рідко чомусь говорять про роль та долю жінки у війні, а варто було б. І про це дуже влучно розповіла автор книги “Соловей”. Коли я гортала її сторінки, мені не раз стримуючи стискало горло і на очі набігали сльози. Але ми мусимо, мусимо знати, що зло та ненависть не мають меж. Що іноді бракує віри, надії та любові. Що людина, яка доведена до відчаю, здатна на все. Залишається сподіватись, що людство добре засвоює уроки історії, хоча з огляду на те, що зараз відбувається, закрадаються деякі сумніви. Миру усім нам!
  •  
    "Соловей"
    Книга «Соловей», яку написала американська письменниця Крістін Генна, входить до переліку багатьох книжок, що розказують нам про час другої світової війни.
    І в цьому переліку вона не на останніх місцях. Роман більш ніж рік очолював список “New York Bestseller”.
    Місце дії роману: воєнна Франція. Перед нами розгортається історія двох рідних сестер: В’янн та Ізабель.
    Вони дуже різні за характерами. Тиха та смиренна В’янн, на противагу якої, бунтівна та прямолінійна Ізабель. Залишившись без матері, яка померла, та без батька, він живий, але так склалися обставини, сестри йдуть по життю то окремо, то разом. Їх долі то перетинаються, то розбігаються в різні сторони. Живуть багато часу без розуміння одна одної.
    Одна з сестер веде активну боротьбу з режимом нацистів, інша веде «тихе життя» в окупації, але яке не забезпечує спокою. Вибір сестер є різним, але кожен має своє «виправдання» своїх вчинків.
    В романі детально описано життя «підпілля» та «окупації».
    Дуже гарно змальовані характери сестер, а також дані влучні описи характерів інших персонажів.
    Роман дуже насичений подіями, та описом подій того часу.
    Книга дуже чуттєва, людяна. Сторінки роману просякнуті любов’ю.
    Автор в цьому творі оспівує найкращі риси людини, одночасно засуджуючи ненависть та все те найгірше в людях, щоб не було повторення тих важких часів.
  •  
    ,,Соловей" Крістін Генни
    ,,Соловей" - бестселер американської письменниці Крістін Генни, популярної, перш за все, своїми романами на любовну тематику. Цього разу вона взялася за доволі непросте завдання, яке коротко можна сформулювати як зображення ролі жінки під час війни. Хоч авторка була неуважною, опрацьовуючи історичний матеріал, місцями переборщувала як з солодкавістю, так і з надмірним драматизмом, слід віддати їй належне за вибір теми. Крім того, головні персонажі змальовані з реальних прототипів.

    В'янн та Ізабель - рідні сестри, які втягуються у вир Другої світової війни у окупованій рідній Франції. У старшої чоловік йде на фронт, у її домі квартирує німецький офіцер. Здавалося б, вона змирилася з обставинами, однак знаходить у собі неабияку відвагу переховувати десяток єврейських дітей просто під носом ворога. Молодша ж стає учасницею Руху Опору та, ризикуючи власним життям, рятує солдатів-визволителів, проводячи їх так званим ,,маршрутом Солов'я". Хоч книга і названа ім'ям - псевдонімом Ізабель та оповідь провадить жінка, її розповідає саме В'янн, згадуючи і таким чином увіковічнюючи свою померлу сестру-героїню.

    Книга, безперечно, варта уваги. Раджу! Хоча на початку вона може не ,,зачіпати" читача, але поступово настільки прив'язуєшся до головних героїв, що неодмінно не лише щиро вболіватимеш за їх долю, а й... плакатимеш. Книга викликає шквал емоцій, спонукає на роздуми і ще раз утверджує, що лише доброта, любов, милосердя та самопожертва спроможні врятувати світ!
  •  
    Соловей
    Коли я закрив книгу, було одне відчуття - біль. Автор показує читачам дві сторони однієї війни - життя в тилу і життя в опорі. Дві сестри, розлучені обставинами, все одно перетинаються і залишаються пов'язаними. Нехай і дуже різні, але обидві по-своєму героїні. Ізабель тяглася і кидалася в гущу подій завжди, з самого дитинства. Віан була тихою і спокійною. Але війна змінила все і всіх. Віан виявилася в ситуації, коли неможливо залишитися осторонь. Ізабель домоглася свого і брала активну участь у війні.
    Нам показують життя у воєнний час з боку жінок, які залишилися вдома чекати своїх чоловіків і синів. Головною метою стало виживання і порятунок життя своїх дітей. А заради них чого не зробиш. Віан довелося піти на багато що, а в результаті вона врятувала багатьох. Вона відкрила в собі сили, які раніше й не підозрювала. Неймовірну підтримку їй дала її дочка. Вони змогли пережити всі разом: голод, хвороба, знущання. Ізабель в якийсь момент втратила ейфорію від своїх успіхів і романтичних думок про війну.
    Роман багатогранний. Він про сім'ю, про любов, про війну. Крістін Ханна розкриває своїх героїв з різних сторін. Рекомендую всім!
  •  
    моя нова улюблена книга.
    Книга неймовірна. Я побачила її у друзів і боялась, що це черговий легкий жіночий роман. Проте ознайомилась з кількома рецензіями і вирішила придбати власний екземпляр. І не пошкодувала.

    Варто попередити, що книга нелегка. Реалії, що описує авторка, відкривають очі на війну. Вона говорить про життя людей не на фронті, а в тилу. Так, сім'я з Парижу опиняється в епіцентрі подій проти власної волі. Дехто з них через революційний склад характеру поринають в ці події глибше і глибше, деякі стають героями попри свідоме бажання не привертати увагу.

    Поєднує голових героїв любов, а подекуди і палке кохання.

    Мені цікаво було читати про партизанів у Франції, про побут німецьких офіцерів на окупованих ними територіях, про положення євреїв у тій війні. І виходячи з відгуків літературних критиків, авторка знає про що пише, адже довгий час займалась дослідженням цих питань ще до початку роботи над власною книгою.

    І хоча в книзі добро-таки переможе, в це складно повірити аж до останніх сторінок. Чудове читання, що змусить вас замислитися і по-новому подивитися на воєнні часи та реалії.
  •  
    Любимая книга
    Эта книга случайно оказалась у меня (но всем же ясно, что случайности - неслучайны и через 2 недели после ее прочтения я срочно вылетела в Париж). Тема войны всегда будет ярким базисом для создания художественных произведений, ведь что творилось с судьбами людей в то время - уму непостижимо. Меня, как жителя Киева и человека, который каждый день пользуется метро, до глубины души поразит тот факт, что во время бомбежек в Париже метро использовалось как укрытие. Те станции, которые мы сейчас называем неатрактивными и слишком индустриальными с точки зрения дизайна, во время атак недруга спасли сотни жизней.
    Эта книга - гимн женщине на войне. Страшно и больно каждому в такое время, но что столь страшное событие открывает в слабом поле - вызывает завораживающий эффект. Эта первая книга в моей жизни, которую я читала со слезами на глазах. Война -безусловный катализатор бед, но и стимул человечности. Война не рождает героев, она рождает сирот. Главные героини - сестры, каждая по своему с блеском сыграла свою роль в борьбе за человечество.

 
Характеристики Соловей
Автор
Крістін Генна
Видавництво
Наш Формат
Серія книг
Художня література (Наш Формат)
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
2015
Перекладач
Дмитро Кожедуб
Кількість сторінок
456
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
140x200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-7279-49-4
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література