Сіль для моря, або Білий Кит
Паперова книга | Код товару 803448
Yakaboo 4.8/5
Автор
Анастасія Нікуліна
Видавництво
Vivat
Серія книг
Книжкова полиця підлітка
Мова
Українська
Рік видання
2017
Вік
Підліткам
Кількість сторінок
224
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Сіль для моря, або Білий Кит

Чотирнадцятирічна Ліза не знаходить спільної мови ані з батьками, ані з однокласниками. Здається, єдині, хто її розуміють, - це море і хлопець під загадковим ніком Білий Кит. А ще дивна Анна, яка вчить: "Головне не те, що зовні, і не ті, хто навколо. Головне, що в тебе всередині". Чи випадкова їхня зустріч? Чи зустрінуться Ліза і Білий Кит? І хто кого порятує, коли настане час відплати?

Ця історія про довіру, зневіру і про любов. Вона про нас із вами - дорослих і юних, розумних і наївних, романтиків і прагматиків. Зрештою, ця книжка про те, що сенс життя не в тому, щоб ставати сіллю для моря.

Характеристики
Автор
Анастасія Нікуліна
Видавництво
Vivat
Серія книг
Книжкова полиця підлітка
Мова
Українська
Рік видання
2017
Вік
Підліткам
Кількість сторінок
224
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    222 сторінки моря 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Анастасія Нікуліна - нова авторка, котра своєю дебютною сольною книгою зсвідчує: українській літературі - бути.
    Книга дуже багатогранна. В центрі подій - дівчинка Ліза зі своїми проблемами, смутками та радощами. В неї складні стосунки з однокласниками та батьками і, як воно буває у підлітків, здається, що ніхто її не розуміє. Лише загадковий онлайн друг, котрий здається їй втіленням ідеалу.
    Йому вона розповідає всі радощі, всі проблеми. Але ніколи не знаєш, хто сидить по той бік монітору. Тим паче в час, коли набуває бурхливого розвитку сумнозвісна гра "Синій кит".
    Ця книга не просто про спілкування в інтернеті і будні підлітка. Вона про знецінення проблем одне одного, про те, що якщо батьки не чують своїх дітей, то діти підуть шукати тих, хто це зможе. Але не завжди вони знайдуть саме таку людину.
    Ніколи не можна казати людині, яка вам відкривається: "Це пусте. Це неварте твоїх сліз". Це ранить, ображає та змушує людину почуватися самотньою. Люди повинні вчитись говорити, слухати одне одного, бо інакше вони не зможуть почувати себе потрібними та важливими у житті.
    В книзі ця проблематика висвітлена прекрасно. Вона легко читається, тому доступна для розуміння і дітям, і підліткам, і дорослим. Символічним є присутність моря в історії - воно втілює життя, що коливається то хвилями в штиль, то обурюється штормом. Але завжди настає повторний штиль і житті набирає нових барв.
  •  
    Кожен дивний по-своєму... 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Для мене книга Анастасії Нікуліної "Сіль для моря, або Білий Кит" стала ковтком свіжого морського повітря. Вона закохує у себе з першої сторінки, хоча і теми у книзі підіймаються дуже серьозні та гострі.

    Головна героїня - дівчинка Ліза. Вона, як і будь-який підліток переживає безліч проблем із собою та з оточуючими. Ій не вистачає уваги й розуміння батьків, спілкування з однолітками та впевненості в собі. Це дуже добре розкриває фраза з роману:

    "- Я тебе розумію". Усього три слова. Виявляється, для щастя їх треба було так мало!"

    А тепер, я, як мати, задаю собі питання: "Чи розумію я своїх дітей?", "Чи достатньо уваги я їм приділяю?", "Чи бачу я їх прикрощі?", "Чи поділяться вони зі мною соїми радощами або проблемами?" "Чи зможу я їм допомогти?". Однозначно, ця книга - це "must read" для усіх сучасних батьків та їх дітей. Маю надію, що комусь цей роман допоможе зрозуміти один одного, комусь допоможе налагодити відносини в родині, а когось може і вберегти.

    А ще мене дуже тішить той факт, що книга наша, рідна і написана українським талановитим автором.

Купити - Сіль для моря, або Білий Кит
Сіль для моря, або Білий Кит
139 грн
Є в наявності
 

Рецензії Сіль для моря, або Білий Кит

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    222 сторінки моря 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Анастасія Нікуліна - нова авторка, котра своєю дебютною сольною книгою зсвідчує: українській літературі - бути.
    Книга дуже багатогранна. В центрі подій - дівчинка Ліза зі своїми проблемами, смутками та радощами. В неї складні стосунки з однокласниками та батьками і, як воно буває у підлітків, здається, що ніхто її не розуміє. Лише загадковий онлайн друг, котрий здається їй втіленням ідеалу.
    Йому вона розповідає всі радощі, всі проблеми. Але ніколи не знаєш, хто сидить по той бік монітору. Тим паче в час, коли набуває бурхливого розвитку сумнозвісна гра "Синій кит".
    Ця книга не просто про спілкування в інтернеті і будні підлітка. Вона про знецінення проблем одне одного, про те, що якщо батьки не чують своїх дітей, то діти підуть шукати тих, хто це зможе. Але не завжди вони знайдуть саме таку людину.
    Ніколи не можна казати людині, яка вам відкривається: "Це пусте. Це неварте твоїх сліз". Це ранить, ображає та змушує людину почуватися самотньою. Люди повинні вчитись говорити, слухати одне одного, бо інакше вони не зможуть почувати себе потрібними та важливими у житті.
    В книзі ця проблематика висвітлена прекрасно. Вона легко читається, тому доступна для розуміння і дітям, і підліткам, і дорослим. Символічним є присутність моря в історії - воно втілює життя, що коливається то хвилями в штиль, то обурюється штормом. Але завжди настає повторний штиль і житті набирає нових барв.
  •  
    Кожен дивний по-своєму... 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Для мене книга Анастасії Нікуліної "Сіль для моря, або Білий Кит" стала ковтком свіжого морського повітря. Вона закохує у себе з першої сторінки, хоча і теми у книзі підіймаються дуже серьозні та гострі.

    Головна героїня - дівчинка Ліза. Вона, як і будь-який підліток переживає безліч проблем із собою та з оточуючими. Ій не вистачає уваги й розуміння батьків, спілкування з однолітками та впевненості в собі. Це дуже добре розкриває фраза з роману:

    "- Я тебе розумію". Усього три слова. Виявляється, для щастя їх треба було так мало!"

    А тепер, я, як мати, задаю собі питання: "Чи розумію я своїх дітей?", "Чи достатньо уваги я їм приділяю?", "Чи бачу я їх прикрощі?", "Чи поділяться вони зі мною соїми радощами або проблемами?" "Чи зможу я їм допомогти?". Однозначно, ця книга - це "must read" для усіх сучасних батьків та їх дітей. Маю надію, що комусь цей роман допоможе зрозуміти один одного, комусь допоможе налагодити відносини в родині, а когось може і вберегти.

    А ще мене дуже тішить той факт, що книга наша, рідна і написана українським талановитим автором.

  •  
    Чи важко бути підлітком? 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    “Бути підлітком важко”, - ось лозунг більшості підліткових письменників. Але кожен по своєму його обґрунтовує. У Анастасії Нікуліної був своєрідний спосіб поділитися з нами проблемами підлітка. “Сіль для моря” сповнена гірко-солоних почуттів, пристрасті до моря, таємниць. В другій половині книга тримає у напрузі. Це історія про підлітка Лізу, яка після трагедії переїжджає у маленьке приморське містечко Тридив. Але життя після переїзду чомусь не покращується. У школі цькують, батьки не розуміють. Тому так і хочеться комусь довіритися. Виплеснути всі свої проблеми на людину, яка у свою чергу, з радістю тебе вислухає та розрадить. Цією людиною і став Білий кит. "16-річний підліток", який неймовірно схожий на Лізу — потерпає від батьків. Але ніхто і не очікував, чим закінчиться уся ця історія. Бо усі вищезгадані проблеми викликають бажання переступити межу життя...
    Просто неймовірне велике дякую Анастасії Нікуліній та видавництву Видавництво Vivat за те, що дали життя ще одній українській сучасній книзі!
  •  
    Хіба оболонка - це так важливо?!
    Подивіться навколо - чи є люди, які хоча б трішки схожі один на одного за характером? Навіть близнята, які на перший погляд здаються схожими, як дві краплі води ззовні - досконало різні зсередини. Кожному з нас здається, що люди довкола якісь дивні. Але це ж не дарма, адже кожен з нас унікум зі своїми особливостями, які потрібно сприймати, незважаючи на зовнішність. Але з головною героїнею книги Анастасії Нікуліної все по-іншому. Лізу недолюблюють одноклассники, знущаються над нею, а з батьками конфлікти кожен день. Як так можна жити?! Навіть немає кому розповісти про свої невдачі, порадитися. До кого в такому випадку повинен звернутися сучасний підліток? Напевне, до соціальних мереж. Як багато є таких груп, до яких звертаються підлітки для вирішення власних проблем. У одній із таких груп і Ліза знаходить собі друга - Білого Кита. Він повністю розуміє її - вислуховує всі проблеми дівчини, підтримує. У нього ті ж самі проблеми, що й у дівчини - друзі не сприймають його, а батьки занадто зайняті, щоб приділяти увагу синові. До того ж, Ліза подобається йому, незважаючи на свою зайву вагу. Проте,є і декілька "але" - Ліза і Білий кит ніколи не бачилися вживу, більше того, вони навіть ніколи не бачили фото один одного і навіть не знають справжніх імен другої половинки. Насправді Ліза зареєстрована у соцмережі під ніком Лілі, а справжнє ім'я Білого кита - ... невідомо. Незважаючи на це, Ліза повністю довіряє свому віртуальному другу. Та чи правильно робить вона? Чи можна так сліпо довіряти тому, кого навіть достовірно і не знаєш?
    Анастасія Нікуліна намагається довести читачеві, що довкола обов'язково знайдеться людина, яка підтримає вас, зрозуміє та довіриться. І головне - ця людина повинна існувати в реальності та свою прихильність доводити не лише на словах, а й на вчинках. Я впевнена, що кожен читач зробить для себе особисто свої висновки, прочитавши цю книгу. Розповідь дуже захоплива - відірватися не можливо! Рекомендую!
  •  
    Одна подія - безліч наслідків
    Про цю книгу ви точно чули. І підозрюю, що це були схвальні відгуки. Я теж до них приєднуюся.

    На обкладинці сказано: гостросоціальний роман-буря. І так, "Сіль для моря" схожа на бурю, на шторм. Події з тихого штилю розвиваються до потужного шторму, який розбиває хвилі об берег.

    Уявіть, як жити, коли у тебе немає друзів, коли батьки не розуміють і вважають, що всі проблеми надумані, коли заїдаєш провину солодощами, а всі навколо показують пальцями, бо ці солодощі не зникають безслідно. І коли випадково натрапивши в соцмережі на товариша по лиху, починаєш розуміти, що ти не один в цьому світі з такими проблемами. Це Лізине життя. Окрім Білого Кита з Інтернету в неї є тільки море. Воно вислухає, заховає сльози серед хвиль, приголубить і змиє всі образи теплими хвилями.
    У цій книзі переплелося так багато всього: скалічені життя, жорстокість підлітків, горе батьків, непорозуміння, ревнощі, і дурість, яка привела до жахливих наслідків. Один необдуманих вчинок почав ланцюжок подій. Його вже не спинити, як не спинити Кита, що пливе до берега, шукаючи допомоги.

    Люди готові на все заради кохання і дітей. Але межа між цим і божевіллям дуже тонка. Інколи сліпа лють так засліплює, що починаєш відчувати себе володарем усього, маніпулюючи чужими життями. Люди - не маріонетки, пам'ятайте про це.

    Ця книга не про "Синього кита", а про Білого. Вона про те, що не варто робити людям боляче навмисно; що деякі рани не загоюються з часом, а одна мить може змінити життя багатьох; про те, що кожен з нас дивний по-своєму, і це добре.Як на мене, головний її посил - "Думайте, перед тим, як зробити свій крок. Уперед чи назад, байдуже. Головне, щоб не було запізно". Цінність книги в тому, що вона побудована на наших українських реаліях. Ми впізнаємо героїв в знайомих, їхні проблеми нам близькі. Мені не хотілося співчувати Лізі чи комусь іншому. Окрім Ані, напевно, хоч і її історія суперечлива. У цій книзі кожен помиляється, але вперто намагається виправитися. Не всім вдається, але варто принаймні спробувати.
  •  
    Життя підлітків
    Хто вони - наші діти? Оте молодше покоління, яких ми вперто продовжуємо вважати дітьми тоді як насправді вони вже давно виросли.
    "Сіль для моря" нагадала мені мене. Мене в 15, з тією лише різницею, що в мої 15 років соціальних мереж не було і я шукала відради в тому, що писала листи в нікуди, без адресатів, листи, що так і залишилися не відправленими. Але в яких виливався весь біль, те, що дитина просто не могла втримати в собі. Я ховалася в свої вигадані світи і вижила в свої 15 тільки тому, що була бійцем і вміла дати відсіч всім нападникам, яких вистачало - діти ж люблять знущатися з тих, хто не схожий на них.
    Головна героїня даної книги Ліза ховається від нападників, входячи у віртуальний світ соцмереж, де хлопець з красивим ніком Білий Кит так солодко з нею розмовляє, так підтримує. А в реальному житті батьки, що постійно кричать і так часто говорять, що дівчинка їх розчарувала, однокласники, що лише знущаються і жодної надії на те, що все може змінитися. А для того, щоб назавжи зійтися з Китом треба зробити так мало...
    Це дуже актуальна книга для батьків, які часто і не здогадуються яким життям живуть їх діти. І для дітей також, щоб вони зрозуміли, що навіть найтемніші дні закінчуються і завжди є надія на краще.
    Чудовий літературний дебют!
  •  
    Украинский Young-Adult
    Жизнь Лизы - коктейль проблем. Над девочкой постоянно (и достаточно агрессивно!) издеваются одноклассники, подстерегают за углом и жестко троллят - лишний вес всему виной. Лиза потерпела бы, но и дома ситуация ничуть не лучше: мать давно не слышит то, о чем говорит девочка, лишь ругает и постоянно злится, а отец... одета и накормлена - что еще надо-то? Более того, у героини совсем нет друзей... Разве что странная женщина в инвалидном кресле и парень в социальной сети, под ником "Белый Кит".

    Не ожидала, что останусь под впечатлением. Не люблю подростковые книги, чаще всего они оказываются "пустышками" - любовь-морковь, парни и прочие издержки данного возраста. Но не в "Сіль для моря". Анастасия Никулина подняла важнейшие темы подростковых проблем: недоразумения с родителями, желание быть услышанным, троллинг, агрессия и издевательства, поиск поддержки, юношеский максимализм и категоричность в принятии решений. На примере девочки Лизы автор показала всевозможные нюансы жизни подростка, ошибки родителей и жестокость сверстников.

    Актуальная книга не только для подростков, но и для родителей. Ведь порой за равнодушным "мам, все ок" может скрываться депрессия и желание покончить жизнь самоубийством, невысказанные обиды и проблемы в школе.

    Не понравилось: количество экшена в конце книги. Такая концентрация трагизма показалась мне фальшивой, будто из меня пытаются выдавить эмоции. имхо. Подростку будет интереснее, сюжет динамичен.

    Однозначное "да" украинским книгам, столько вопросов в одной истории.
  •  
    Ну так собі...
    Коли вийшла ця книжка, я одразу ж захотіла її прочитати, адже український Young Adult - це ж так класно. Ну і реклама та декілька позитивних відгуків зробили свою справу і я таки взялася за неї.

    Починала я її читати з великим ентузіазмом, але прочитавши десь третину, я зрозуміла, що гарна ідея - не запорука хорошої книжки.

    За сюжетом чотирнадцяти річна Ліза має зайву вагу, через що з неї знущаються однокласники. У неї проблеми з батьками, які її не розуміють. В інтернеті дівчина знайомиться з хлопцем, в якому знаходить споріднену душу. Та це спілкування не таке безневинне, як здається.

    До речі, коли задумувався сюжет цієї книжки, гри під назвою "Сині кити" ще не існувало.

    Все тут якось дуже награно, герої не вражають і якісь не справжні. Багато повчальності, крайнощів і ідеалізації моментів. Мені здається, що підліткам таке не подобається, принаймні я б у свої 14-16 років таке б не читала.

    Авторка - молода дівчина і хто, як не вона, мала б говорити з підлітками на одній мові, але ні, вона пише швидше як вчитель, який наставляє дітей на шлях праведний. Дуже шкода, що в Україні і досі не розвинена підліткова література.

    Як на мене, то ця книжка буде більш корисною для батьків, яким потрібно навчитися виховувати сучасних дітей.
  •  
    Про море, боль и молчание
    Это очень трогательная история от молодого украинского автора. История цепляет и заставляет задуматься.
    Девочке Лизе с родителями в силу обстоятельств пришлось переехать в маленький приморский городок. Это было её мечтой, а стало персональным адом. Родители её не слышат, одноклассники ненавидят, друзей нет... Есть только социальные сети и он - Белый Кит. Но действительно ли он поможет справиться Лизе со своими проблемами? Верный ли выход он подскажет?
    Эта книга очень непростая... Она о том, к чему могут привести недомолвки и недопонимания между родителями и детьми, между одноклассниками, между друзьями. Она о том, что нельзя молчать и замыкаться в себе, как бы плохо ни было, как бы ни казалось, что весь мир против тебя. Она о том, что настоящая любовь в конце концов должна победить все невзгоды!
    Подобные книги стоило бы читать в школьной программе, чтобы подростки могли понять, что они не одиноки в своих проблемах. И вместо того, чтобы совершать необдуманные поступки, они могли бы сделать шаг к лучшему будущему!
  •  
    Жити кожну хвилину
    Український букстаграм буквально кипить цією книгою! Її читають і підлітки, і дорослі люди. В чому ж секрет такої популярності книги?
    Секрет в тому, що це книга про життя. Таке, як воно є.
    Ліза - підліток. Батьки роблять для неї все, і в той же час не прагнуть її зрозуміти. Дівчина постійно піддається цькуванню з боку однолітків. І її єдиний друг - віртуальний, Білий Кит.
    Авторка порушує одразу декілька глибоких соціальних проблем. Це і буллінг в школах, і проблеми в спілкуванні між батьками та дітьми. Але найбільше мене вразив образ Білого Кита.
    Ця книга підтверджує той факт, що ти ніколи не знатимеш, хто ховається за аватаркою та ніком в соцмережі. Це може бути твій сусід, і умілий дорослий маніпулятор.
    В цій книзі нема карколомних пригод. Але є люди та їхні історії. Дмитро, який втратив своє щастя. Анна, його Ластівка. Ліза та Макс. Їхні батьки.
    Ця книга не вчить жити. Вона вчить цінувати кожну хвилину життя. Адже сенс життя не в тому, що є смерть. А в тому, що ти живеш.
    Я дочитала цю книгу ще декілька днів тому. А вона мене ще досі не відпускає. І це яскравий приклад того, що сучасні українські автори вміють писати гідні твори з продуманим сюжетом та яскравими персонажами
  •  
    Гострі проблеми підліткового віку у цій історії
    Пролог, який зовсім немає зв'язку з анотацією, відразу заінтриговує, викликає емоцію. І потім ще пів книги не можеш второпати до чого ж він. Далі знайомство з дівчинкою Лізою і морем. Море дуже гарно змальовано, поетично. Хочеться зберігати рядки про нього у вигляді цитат.
    Суперечливі образи усіх героїв, хіба що окрім Анни. Жінки дуже мудрої, але на жаль з досвідом здобуті ще й фізичні травми.
    Дуже неприємні і болючі теми підліткового віку піднімає автор - і цькування однолітками, і небезпечні розваги, і непорозуміння з батьками, погане харчування і найгірше - суїциди. Я б радила читати не тільки підліткам, а і батькам. Щоб усвідомлювали скільки навколо дитини небезпек і не були байдужими. Дуже добре коли дитина уже доросла і може сама собі дати раду, та погано, коли вона постійно сама з собою наодинці. У випадку Лізи дуже згодилася зовсім чужа людина Анна. Але ж і Білий Кит був єдиною розрадою і небезпекою водночас.
    Як на мене, наприкінці усі події трохи надреальні, стрімкі і трохи схожі на сюжет із фільмів. На жаль, у житті частіше усе жахливіше і не на користь "добра". Але історія мені сподобалась, автору варто подякувати за неї.
  •  
    Чому не можна ображатися на сіль
    Одна з кращих книг, які прочитала у 2018 році. "Сіль для моря, або Білий Кит" - мастрід для підлітків, батьків та молодих людей. Роман допоможе зрозуміти, як влаштований внутрішній світ підлітків, що їх хвилює, чому вони можуть цього не демонструвати та до чого призводить цькування однолітків.
    При цьому всьому книга не має моралізаторського тону, написана легко та читається на одному диханні.
    У книзі підіймається тема спілкування у соцмережах, життя у віртуальному світі та сила впливу подібного способу життя на психіку дитини.
    Лізі 14 років, вона звичайна дівчинка, яка проходить через певний етап дорослішання, що супроводжується нерозумінням з боку батьків та знущаннями однокласників. Дівчинці здається, що вона нікому не потрібна. Саме в цей момент знайомиться з другом, який, здавалося, розуміє все та ще й з пів-слова. Але Ліза не знає, які наслідки буде мати це знайомство...
    "Сіль для моря" - роман, що буде корисний батькам. Він яскраво показує те, що дорослі іноді настільки зосереджені вирішенням своїх буденних справ, що забувають просто поговорити зі своїми дітьми. Не виховувати їх, не допитувати, не сварити, а душевно поговорити. Бо втрачену довіру дуже важко повернути...
    Море в романі - своєрідний символ. Символ спасіння від самотності. Місце "втечі". А сіль - всі ті проблеми, з якими ми стикаємося щодня. На них не можна ображатися, бо хіба ж на сіль ображаються?
  •  
    Быть подростком непросто!
    Семья Лизы переехала в новый город, где девочка надеялась обрести дом. Но ее единственным верным другом в этой точке на карте стало море. Как быть, если окружающий мир становится невыносимым? Когда тебе 15, найти ответ на жизненно важный вопрос намного сложнее, чем кажется.

    Дети и подростки бывают жестоки, и это факт, как и то, что мир полон эмоциональных ловушек. Как же важно, чтоб в семье не просто любили, а понимали, принимали и слышали друг друга.

    Не скажу, что в восторге от книги, но читалась легко. Понятно было, что хочет донести автор. Но этого было недостаточно, чтобы покорить мое литературное сердце.

    Не знаю, то ли все так изменилось, то ли школьные беды такого рода проходили мимо меня, но кроме поедания сырой мивины, больше не узнала ничего. Мне тоже было 15 лет и, как и у главной героини, у меня были проблемы с весом. Но хорошо помню, такой инфантильной, как эта девочка, не была даже в 13.

    Бывает читаешь книгу и будто живешь в ней. В этом же романе было достаточно много описаний, но так и не сложилась цельная картинка города, где живет семья Лизы.

    Тема в романе поднята серьезная, местами не могла оторваться от чтения, но “вау-эффекта” не возникло.
  •  
    ...Море шепоче мудрими словами...
    Дебютний роман Анастасії Нікуліної для підлітків. Але)Мені сподобався)Навіть дуже. Жанр: роман-буря цілком підходить. Навіть присутні гостро-сюжетні моменти, змушують перебувати в напрузі певний час. Звичайно, логічно, що щасливий фінал. Як на мене, так і повинно бути. Адже кожен має шанс прожити таке життя, на яке заслуговує.
    Герої цікаві. Вони - діти ) і це багато-чого пояснює. Вони інакше дивляться на світ. Але часом шокує їхня жорстокість і байдужість. І трошки у фіналі еволюція героїв досить, може, банальна. Але це вселяє віру і надію. Світ дорослих ніби двовимірний. Адже, їх можна зрозуміти в одному, але по- дитячому не зрозуміти в іншому. Не варто нехтувати дітьми, думаючи, що їжа, одяг і дах над головою - це вже вершина батьківської любові і турботи. Іноді, ми мовчки кричимо про наболіле. Варто прислухатися один до одного.
    Головна героїня мені не дуже близька. Хоча проблеми її в плані ваги - дещо знайомі ( І , мені здається, що вона досить доросла для того, щоб взятись за себе в плані харчування.
    Проблеми синіх китів і всіляких інтернет-ігор - жахлива. Просто слів нема. Це жах. І добре, що це нас минуло. Але поряд з тим стає часом страшно, у якому світі ми живемо...
  •  
    Море
    Книгу "Сіль для моря, або Білий Кит" дуже хотіла прочитати, адже на таку кількість позитивних відгуків не можна не звернути увагу.
    Анастасія Нікуліна - нова сучасна українська письменниця. Вона пише досить відкрито, начебто, таким чином надається бути ближчою до своїх читачів.

    В цій книзі мені сподобалось, як саме зображені герої, як їх описує автор. Завдяки цьому легко уявити, про кого ми зараз читаємо. Маємо змогу пережити разом з персонажами усі їхні переживання, хвилювання чи радість.

    Не можу не звернути увагу на чарівна море, яке так і манить до себе! Насправді після цієї книги захотілось поніжитись десь під пальмою та вдихати аромат бурхливих хвиль.

    Із мінусів!
    Зовсім не зачепило, а навіть, відвернуло те, яку саме тему підняла Анастасія у своїй книжці. Самогубство! Більшість її читачів - школярі. Тому, як на мене, краще написати більше про стосунки між дітьми і батьками, про якісь знущання в класі, адже це є скрізь... на жаль. Звичайно автор вказує, що завжди має бути жага до життя, але не кожен читач може саме так інтерпретувати для себе книгу.

    Отже, мінус для мене таки вагомий і саме тому моя оцінка 3/5.
    Можливо, ще тому що я вже не 15-ти річна дівчинка, яка закохана у сусіда! Але моя оцінка саме така
  •  
    Море для солі або почуйте своїх дітей
    ⠀Колись я чула таку мудру фразу: "Якби батьки знали хоча б десяту частину того, що відбувається з їх дітьми - вони б ніколи не назвали їх невдячними". І мені здається це найкраще описує моє враження від роману " Сіль для моря або Білий Кит" Анастасії Нікуліної.


    Саму книжку я прочитала швидко за декілька годин, але емоції які вона викликала переживала декілька днів. Це не глибоко філософський трактат. Це не заплутана драма в трьох томах на декілька тисяч сторінок. Це доволі легкий, захопливий, цікавий твір, що переносить в юність, змусить згадати ті самі дитячі переживання й мрії. От і я згадувала свою школу і свої відносини з однокласниками та батьками.

    Роман розповідає про підліткові проблеми сьогодення. Він привідкриває таємниці виховання та нерозуміння батьками дітей та навпаки.

    Це історія про Лізу звичайну дівчинку, що любить море і яка попадає під вплив популярних інтернет-хвороб, в результаті стає свідком загибелі своєї подруги. Вона відсторонюється і замикається у собі і немає кому довіритися. Батьки не розуміють її і вважають що відгородити від минулого та створити матеріальний достаток, достатньо... Але без довіри, є багато ризиків які стають реальністю в житті Лізи. Ця книга підіймає і дає добре пояснення багатьох актуальних питань: цькування, бажання видаватися крутим, бажання будь-що видаватися красунею, неповага до дорослих, передчасне прагнення дорослого життя, перше кохання, розчарування, знецінення власного життя та страшний синій кит...

    Я раджу цю книгу і дорослим і підліткам, тут ви знайдете гарну стилістику, закручений сюжет, де переплетені декілька, здавалося б нічим не пов'язаних життів і щирий сповнений любові текст. Любові до героїв, любові до читачів.
  •  
    БІЛИЙ КИТ 50% пользователей считают этот отзыв полезным
    Почитавши багато схвальних відгуків теж і собі вирішила взятися за цей перший і супер-популярний роман молодої авторки Анастасії Нікуліної.
    Розбавлю солодкі відгуки своєю «ложкою дьогтю», бо він мені абсолютно не зайшов і не зачепив. Можливо, тому, що читаю аналітично і пропускаю все не через емоції а через розум, а, можливо, тому, що мені вже вдвічі так, як підлітковий вік :)
    Ні тема, ні стиль, на жаль не зайшли.
    Три бали поставила лише за старання авторки (ну і це її перша книга, то така свого роду поблажка).

    Сподобалась мені лише тема моря.

    І тут зараз як почну критикувати, бо не можу мовчати ;)
    - як би це грубо не звучало, але книга НЕ глибока, дуууже поверхнева – реакції, зміст, персонажі, їх психологічні образи. Реально, таке враження, що писав підліток.

    - багато ситуацій і реакцій ніби притягнуті за вуха. Дуже мудро казала Агата Крісті – дозволь свої персонажам жити своїм життям. Відпусти і подумай як би ти поводилася на місці того чи того.

    - сіль для моря (підтекст суїциду). Для слабкої підліткової психіки - це не застереження а політ для фантазії і спроб. Вартує більше писати позитиву і надихати на добро.

    - головна героїня теж поводилася шаблонно – їла колу і пила чіпси за цілу книжку рази 4, та могла ж щось інше їсти, якісь снікерси хоч для різноманітності :)

    - подруга головної героїні постійно була біля моря, теж могла ж і там не бути постійно.

    - маніяк, суїцид, необґрунтоване нерозуміння батьків – вибачте, але це повний треш для підлітків чи навіть дорослих ;)

    Не хочу спойлерити, тому скажу, що, на мою думку, підлткова література має бути доброю, світлою, надихаючою на пошук і розвиток власних талантів, на збудування особистості.
    Життя коротке і не варто тратити його на негатив у різних його проявах :)
    Всім добра :)
  •  
    Корисна книга для сучасних підлітків і їх батьків
    Мене надзвичайно тішить, що сьогодні з’являється так багато якісної літератури для підлітків. Оскільки ще кілька років тому від українських авторів важко було дочекатися чогось справді корисного, цікавого та захоплюючого.
    Книжка «Сіль для моря» про сучасних (!) підлітків, які сидять в інтернеті, але які так само, як і підлітки 10-20-30 років тому переймаються проблемами дорослішання та свого становлення у суспільстві шляхом непорозуміння з однолітками, через критику своєї зовнішності, конфліктів з батьками тощо.
    Так і головна героїня цієї повісті теж опиняється в недуже приємних життєвих обставинах: вона страшенно незадоволена своєю зовнішністю, не може знайти спільної мови з батьками, у неї починаються проблеми з навчанням, а також вона страждає від боулінгу з боку однолітків. І загалом дівчина почуває себе страшенно одинокою, що в принципі характерно для дітей цього віку.
    Що з цим робити? Дівчина не знаходить нічого кращого, як потоваришувати з хлопцем в інтернеті, який, як їй здається, розуміє її на всі 100%, адже має такі самі проблеми, як і вона. Завдяки такому спілкування дівчина вже не почувається такою самотньою. Але, чи все так добре і солодко, як їй здається на перший погляд? Чи може вона просто не хоче думати про щось погане, бо просто не переживе, якщо втратить і цей останній ковток свіжого повітря?..
    Корисною книжка буде і для батьків, тому що в цій повісті і мама, і тато дуже люблять свою доньку, але разом з тим роблять багато помилок під час виховання своєї дитини, не помічаючи, що цим лише збільшують розрив між собою і нею.
    Сподобалось також те, як подається в цій книзі море – воно тут відіграє свою особливу роль, створюючи додаткову правильну атмосферу і допомагаючи героям, а також розставляючи все на свої місця.
    Кінець, звісно, видався аж занадто ідеалістичним, бо в житті, на жаль, так майже не буває. Але, мабуть, в таких книжках так і має бути :)
  •  
    Присмак моря
    По назві книги дуже важко зрозуміти, про що вона....
    Почавши читати, я була вражена.. вражена стилем авторки, сюжетом... Вона захоплює з перших рядків.. і тримає до останніх... Почавши читати книгу у потязі, не могла відірватися.. мало не проїхала свою зупинку :-)

    Сюжет зовсім не простий.... Але він спонукає думати.. думати про те, наскільки жорстокий сучасний світ.. що довіра у сучасному світі-це радше виняток, ніж закономірність...

    Це перша мною прочитана книга авторки. Але вона дуже вразила... Читається швидко і захопливо. Поринаєш у дивний світ з головою...

    Українська сучасна література вийшла на новий, якісний рівень.... і це дуже добре.. Книги, які наповнені змістом, і які хочеться перечитувати.. Саме такою книгою виявилася книга "Сіль для Моря, або білий кит" Анастасії Нікуліної.

    Вразило те, що ця історія як наче взята з реального життя.. хоча і розумію, що це вигадка... але дуже перегукується з тим, що зараз відбувається у соціальних мережах.. це реалії сучасного світу, і Анастасія дуже вдало їх описала...
  •  
    Це справді роман-буря!
    Анастасія Нікуліна – молода українська авторка, пише сучасну підліткову літературу, що є неабияк актуальною у нашому суспільстві.

    “Сіль для моря, або Білий кит” – це гостросоціальний підлітковий роман про проблеми, взаємостосунки, почуття сучасних тінейджерів. Головна героїня – чотирнадцятирічна Ліза. Вона проблемний підліток. Переїзд, цькування однолітків, непорозуміння з батьками – ці всі фактори дуже тиснуть на дівчину. Вона почуває себе самотньою.
    Проте Ліза знаходить розраду. Це таємничий хлопець під ніком Білий Кит. А ще море. Яке завжди її розрадить.
    Одного разу, сидячи на березі, Ліза зустрічає Анну. Це дивна жінка в інвалідному візку, яка завжди підтримує і розуміє дівчинку…

    Про подальші події ви дізнаєтесь під час прочитання. А читати потрібно обов’язково! Сюжет неймовірний. Він чудово складений. І всі ті карколомні повороти об'єднуються в одну загальну картину. І ця картина просто вибухова! Цей роман розкриває реалії сучасного суспільства: булінг та підліткові самогубства. А ще постійні підліткові непорозуміння з дорослими. Котрі не можуть зрозуміти, що варто лише поговорити зі своєю дитиною, дати відчути, що вона потрібна і не забута. Насамперед потрібно довіряти і бути відвертими…
  •  
    Раджу!
    Анастасія Нікуліна "Сіль для моря, або Білий Кит"
    Ви думали про самогубство? Коли? Підлітком?
    Я-так... Тоді все уявлялося таким легким і трішки трагічним. За тобою усі плакатимуть, зрештою зрозуміють, яку велику й неповторну мене втратили, але вже буде пізно і подальше своє життя сумуватимуть за мною і картатимуть себе за нечуйність.
    Здається тоді ці думки у мене з"явилися під впливом уроків літератури. І добре, що не знайшлося нікого, хто б підтримав мене у цьому бажанні. Інколи я страшенно рада, що соцмереж у моїй юності не було.
    Я не випитувала інших, чи хоч раз вони хотіли накласти на себе руки, та чомусь переконана, що більшість хоч раз, але таки над цим замислювалися. Дівчинці Лізі, героїні книги, неймовірно пощастило. Хоч у мене й закралася думка про надмірний хепі-енд, бо якось я не надто повірила у добрі наміри однокласників, але таки усе решту здавалося реальним і чесним.
    Хоча увесь сюжет книги крутиться навколо моря і теми самогубств, та, як на мене, найважливішим у книзі є питання самоідентифікації. Через його вирішення проходять абсолютно усі герої. Кожен, приміряючи на себе кілька ролей та образів, врешті знаходить ту сутність, яка зливається з тілом і душею.
    Я вже доросла до того часу, коли приходить розуміння, що література не має вікового цензу. Ось ця, ніби то підліткова книжечка, насправді актуальна для всіх поколінь. І для дорослих, можливо, навіть найбільше. Адже ми все далі відходимо від власної юності і тому зверхньо проблеми сучасних підлітків вважаємо дрібними і з розряду "з жиру бісяться". А вони глобальні в масштабах окремого світу і конкретної особистості. Їх просто треба відчути і тоді навіть одне слово зможе змінити чи навіть зберегти чиєсь життя.
    Раджу!
  •  
    Морський присмак
    "Кит єдиний ніколи не брехав їй. Йому можна вірити. З ним можна можна піти нарешті з цього світу."
    Читаючи, зрозуміла, що Анастасія Нікуліна тямить у підліткових проблемах.Але зізнаюсь, на початку думала,що це типова книга про гру "Синій Кит", але я була приємно вражена.
    Ліза зі своїми батьками переїхала до міста,де є вихід у море. Ліза була підлітком,яка ,як і всі, вважають ,що вони нікому не потрібні, у неї немає друзів і її не розуміють батьки(погодьтесь,типовий набір підлітка).Але у неї є особливе місце,до якого вона ходить ,коли почуває себе дуже кепсько(частенько). Але одного дня вона помітила, що на її місці вже хтось сидить: "Нечесно! Це було її місце! Тільки її та моря,і ще невеликих списаних військових катерів, які було дешевше замінити,ніж полагодити." Там сиділа жінка. У візку. Спочатку жінка взагалі нічого не відповідала, а потім вони знайшли спільну мову,та що ж їх об'єднує, підлітка зі своїми проблемами та жінку ,років 40,на візку?!
    У новій школі дівчині не давали спокою. Нові однокласники знущались над нею,глумились,називали жирною. Та бувало записували це все на відео і "викидали" до Інтернету.
    Вдома тато,який виховував ременем та мати, яка тільки й знає ,що кричати, та ніколи не цікавилась життям доньки (хіба що у дитинстві).
    Але у Лізи ,крім моря, був ще один куточок щастя - Інтернет, та інтернет-друг,як завжди міг підтримати,якого звали Білим Китом.
    Та Ліза не помічала ,що щастя ходить так поряд...
  •  
    Хай сіль залишиться для моря!
    Минуле-це частина нас самих.
    Приїхавши в нове містечко кожен хотів почати з початку. Лізі подобалося в Туманівці - маленькому містечку на березі моря. Скелі Тридиву стали розрадою для дівчинки- підлітка, яка ніяк не приживеться в місцевій школі.
    Насправді, коли читаєш"Сіль для моря" ,ти читаєш ще одну історію дитини, яка вчиться долати перешкоди на шляху до дорослого життя! Це історія про тих, хто "не вписувався в рамки" шкільних порядків місцевої еліти. І треба ж було впасти у немилість компанії з класу. Все це так ускладнило і без того напружені відносини з батьками. Єдині хто розуміє Лізу це море, яке втішає і змиває весь смуток і сльози і Кит - загадковий і такий добрий до неї друг. Він перший , хто хотів зрозуміти і бути завжди поруч. Саме цього потребує дівчина у такий складний період життя.Але хто він такий той добрий друг?Він такий самий ,бо теж не ладнає з батьками ? Та ще й так вчасно з'явився ,як наче знав,що переживає дівчина.
    Здається, що кожен,хто не ладнав з батьками мріяв втекти подалі від непорозуміння . Коли друг каже,"давай зробимо це разом" тобі нічого вже не страшно. Навіть, якщо це означає померти! Бо так навіть краще: батьки пошкодують про сказане,кривдники будь відчувати цей тягар також на собі.Словом,всім би дісталось по заслугам,і їй стало б краще...Якби тільки стало сміливості...
    Варто відмітити,що автор співчуває не лише підлітку ,а також батькам дівчинки. Бачити світ очима дитини це дуже добре,але також маму варто зрозуміти,котра так само переживає за долю свого чада і не розуміє, коли все пішло не так .Тому, її шкода стає не менше .Рівно,як і батька,котрий не знаходить правильних аргументів, вдається до більш жорстких методів виховання. Але чи допоможе "така наука"вирішити всі їхні негаразди ? І чи зрозуміла Ліза свою провину ,розкаже сама книга.А їм би просто поговорити...
    Не варто забувати і про жінку на березі моря. Загадкову Анну, що у інвалідному візку ,що споглядала море. Її історія дуже цікава і романтична,хоч і не менш трагічна.
    На сам кінець висловлю свою думку,про те, що слово "вибач" в даному випадку здається дуже мізерним в порівнянні з діями копмашки однокласників! Звичайно, хтось скаже "та вони лише діти". Але які жорстокі діти,раз довели нормальну дитину до таких думок і вчинків! І як читач я вимагала від книги покарання, яке так і не відбулося(за моїми мірками). Тим не менш, події змінили життя всіх героїв роману. І це було б дуже добре,коли б все так закінчувалось.
  •  
    Кити викидаються з моря лише тоді, коли солі надто багато
    "Сіль для моря" це книга, яка нагадала мені про часи поширення в соціальних мережах гри "Синій кит". Багато підлітків грали в цю гру. Хтось просто із цікавості, а хтось з безвиході. Саме цей вік найважчий. Діти формуються фізіологічно і психологічно. Їм надзвичайно важко. Всім батькам потрібно бути особливо спостережливими і чуйними, вміти слухати, а не лише повчати.
    Я живу за правилом "Все в житті вертається бумерангом" і стараюсь вчити жити так своїх дітей.
    В даній книзі дівчинка яка насміхалась з однокласниці, таких самих знущань отримує від однокласників в іншому місті. Чи шкода її було? Так шкода, не хотілось би бути в її "шкурі", але за всі свої вчинки потрібно відповісти рано чи пізно.
    Батько який втратив свою любиму донечку, вирішив помститись кривдникам. Так як всі діти " залипають" у соцмережах, він вирішив з ними пограти. Якби хоч хтось з дітей мав батьків за друзів. Звернувся, розказав, поділився не було б стільки безглуздих смертей.
    Приємно було читати про вчинок хлопчика. Ще приємніше було що красень школи звернув увагу на дівчинку-товстунку.
    Не повірила лише в епізод вкінці книги. Діти прийшли в лікарню зі щирим каяттям. Не вірю і далі. Після всіх знущань, не могли вони повністю змінити свої думки.
    Раджу. Батькам щоб переглянути своє відношення до дітей. Дітям щоб побачити що в житті є багато краси, на відміну від соціальних мереж.
  •  
    Як знайти вихід...
    Теми, які розкриває авторка, надзвичайно важливі у наш час - сімейні відносини, залежність від соцмереж, булінг, булемія.

    Ліза мешкає з батьками у невеличкому селищі біля моря, яке вона дуже любить.

    Віднедавна життя летить шкереберть - непорозуміння з батьками, знущання однокласників - вона відчувається геть нещасною і самотньою. Ніхто її не розуміє, окрім друга в мережі з незвичним ніком - Білий Кит. Він проявляє симпатію, підтримку і пропонує вихід...

    Читаючи, постійно ловила себе на думці: «Перебільшено. Перебільшено». Справді, якось забагато всього звалюється на 14-річну дівчину.
    Чому батьки не можуть просто сісти і поговорити?
    Неодноразово наголошую - частіше спілкуйтесь одне з одним! Через несприйняття людина замикається у собі, відмовчується, даючи поживу суперечливим висновкам.

    Ще один момент. Підлітки, що раптово змінили свою думку, навіть, маючи для того причини. Такий прийом трохи спрощує і примітивізує.

    Але це суто моє сприйняття. Очевидно, що книги з відповідною тематикою необхідні у сучасній літературі.
  •  
    Менше драми, Лізо, більше дій...
    Частину книги головна героїня мене бісила - дівці 14 років, а вона плачеться як дитя з першого класу! Школа не така, у школі з неї знущаються через зайву вагу, з батьками стосунки зруйнувалися і батьки її слова сприймають скептично (а не треба було батькам брехати!), у новому місті друзів нещасна так і не завела... Все погано, "Титанік" тоне. Та це не заважає Лізі/Лілі сховатися за аватарку і знайти собі "друга" в соціальній мережі. За півкроку коханого, якого вона в обличчя не бачила...
    Потім дійшло розуміння, що підлітки бувають слабкими й інфантильними, не всім бути незалежними і чхати на думку однолітків. Щоб бути собою у нашому часі варто мати велику сміливість. І щоб приймати себе таким як ти є. Напевно, це друга причина чому Ліза - малолітня дуринда: я собі не подобаюся, мама лається, що я стала жирною - і знаєте, що я зроблю? Піду і нажеруся чіпсів з колою й шоколадом. А що? Все погано, тож хай воно горить вогнем. Ох...
    Та це бухтить в мені доросла тітка, яка в юності не стикалася з проблемами героїні, а для тих, кому ця історія актуальна, вона розкриває цілий ряд істин. Не подобається щось у собі - змінюйся, проблеми з батьками - сядьте і поговоріть, знущаються однокласники - о чорт, сходи до директора і розкажи про це! Після прочуханки, яку директор всипе твоїм недругам, бесіди з їх батьками/вихователями, а ще може ювенальна превенція влізе, якщо все геть погано - та в твою сторону дихати боятимуться. Проблеми варто вирішувати! А не тікати від них.
    Стосовно соціальних мереж, діти, прочитайте "Червону шапочку". Солодкі слова казав Сірий Вовк, замаскований під бабусю, бо хотів з'їсти дівчинку. Ставтеся до всього критично. Життя у вас одне і не варто спускати його в унітаз.
 
Характеристики Сіль для моря, або Білий Кит
Автор
Анастасія Нікуліна
Видавництво
Vivat
Серія книг
Книжкова полиця підлітка
Мова
Українська
Рік видання
2017
Вік
Підліткам
Кількість сторінок
224
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60х84/16 (~150х205 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
3100
ISBN
978-966-942-083-1, 978-617-690-681-0
Вага
280 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література