На запах м'яса
Паперова книга | Код товару 1139269
Yakaboo 4.5/5
Автор
Люко Дашвар
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
2013
Кількість сторінок
368
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
84x108/32 (~130x210 мм)

Усе про книжку На запах м'яса

На хуторі з`являється тендітна міська дівчина Майя. Навіщо вона тут? Невже міська повія приїхала сюди зваблювати чоловіків? Так вважає місцева красуня Тоня. Чи вона втекла від одного кохання у пошуках іншого? Адже майстер на всі руки Толя прикипів до неї всім серцем! А може, вона відьма, бо розорила гніздо крука й випила яйця? Майя ховається від світу зі своєю страшною таємницею. Чи зможе хтось розгадати її?

Характеристики
Автор
Люко Дашвар
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
2013
Кількість сторінок
368
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
84x108/32 (~130x210 мм)
Рецензії
  •  
    Життя таке як воно є
    Люко Дашвар "На запах м"яса"
    Ця книга викликала в мені почуття обурення, злості, гидоти, співчуття і радості. Сюжет настільки насичений подіями,що лише перегортуючи сторінку за сторінкою, ти або спокійно видихаєш, або напружуєшся і читаєш в очікуванні, а що ж буде далі.
    Всі люди живуть так щоб було краще їм. З цим я погоджуюся, але невже потрібно жити і іти по кістках інших? Невже потрібно завдавати моральну, фізичну шкоду іншим? Чи це така фізіологічна потреба відчути запах м"яса і появи крові?
    Автор Люко Дашвар висвітлила все те "гниле", що притаманне деяким людям, ніби показала нутрощі такі які вони є, не приховані і не прикрашені. У багатьох рано чи пізно може вийти на волю - жага до влади, грошей, розкоші.Але чи варто перекреслювати, закривати в собі риси притаманній людині мудрій, людина яка вміє співпереживати і допомагати.
    Інколи хотілося сказати стоп, досить, я не можу читати лише про погане. Не вірилось, що таке життя може бути. Доля правди, можливо у книзі є, але хочеться щоб життя не було схоже на боротьбу Майки і крука.
  •  
    Сто років житиму...
    Вся книга читається на одному диханні. І початок, коли нібито скоїли вбивство, якого насправді не було. І кінець коли вбивство насправді скоїли, та ніхто про це не знав.

    Так само історії життя Майки та Анатолія. Співчуваєш їм страшенно, та водночас засуджуєш. Може так як все у житті. Ніхто і ніщо не ідеальні, і завжди є зворотній бік медалі...
    Шкода Толика, який був на всі руки майстром, але не вистачало йому власної волі в прийняті рішень. Одне рішення, яке прийняв - щастя не принесло. Тільки перебиту ногу, відсутність грошей і сім'ї. До сина навіть не навідався. А потім знову наступив на ті ж граблі.
    На початку та всередині твору надзвичайно шкода Майку, яка намагається знайти себе та сенс свого існування, та в кінці її характер змінюється. Зі здобиччі вона перетворюється на хижака. Краще бути молотком, ніж наковальнею. В бажанні помститися за кривди, яких зазнала, дівчина забуває й про тих, хто її допоміг. Про матір, яка заради дочки вийшла заміж за старого діда. Про Вітку, яка чи не єдина допомагала їй і завжди безкорисливо. Вона навіть не поспішає віддати Вітці вкрадені в неї 3 тисячі доларів, хоча має ці гроші. Майя 2 рази рятується від смерті: перший - виліковується завдяки Толі на хуторі від раку; другий - коли Сашко закриває її своїм тілом і сам гине. Але Гілка не поспішає робити добро, щоб віддячити Всесвіту за вціліле життя. Навпаки, забрані в Реп'яхів гроші й авто (бо треба ж їх покарати), пускає на досягнення своїх чорних цілей. Одним словом знищує життя давньої шкільної подруги. І йде далі, вперед, по трупах, не озираючись. Хвороба дівчини більше змінила Віту, яка після важкої зміни в ресторані, шиє сукні хворим дівчаткам. В кінці твору Майку вже зовсім не шкода. Бо якщо на початку це просто молода дівчина, яка тільки вчиться жити і шукає своє місце під сонцем. То в кінці - це вже хижак, акула, яка ладна знищити всіх і вся на своєму шляху. Вона вже й перевершила свою менторку - Руслану Вирву.
    В кінці вона вже робить свідомий вибір. І обирає темний бік, забуваючи про світло.
    Та й професор, який говорив про світло, сам забуває про нього і сходиться з юною студенткою та приймає участь у модних тусовках.
    Єдина людина, яка вірила в людей і добро - Сашко, розплачується за цю віру життям. І тільки Сашковий кіт залишається йому вірним. Він пішки повертається з Києва на хутір і виє на могилі Сашка.
    Тому вбивство Сашка змінило. Вона розуміє, що вже життя прожила не-правильно, прагнучи збагачення і забуваючи про все інше.
    У творі протиставляється також місто і село. Коли в першому постійна гонитва і боротьба, то в другому спокій і єднання з природою.
    Символічним є епізод, коли круки в'ють гніздо біля хати Гілки. Уляна каже, що вони це роблять тільки біля хати поганих людей. "Хіба це я стерво?" - думає Майя. Це виявилося правдою.
    В творі показано, яку велику роль відіграє бажання жити в подоланні хвороби. І віра в те, що людина одужає.
    Це книжка про справжнє людське єство, про темні закамарки людської душі. І про те, що більшість людей думає, що житиме вічно. І їм наплювати на все: світ, природу, інших людей...
    -" Сто років житиму, ще встигну храм побудувати... " - думає Майя дивлячись у слід Толику.
Купити - На запах м'яса
На запах м'яса
120 грн
Відправлення з
26.01.2021
 
Інформація про автора
Люко Дашвар
Люко Дашвар

Сучасна українська письменниця Ірина Чернова, відома під псевдонімом Люко Дашвар, з 2006 року пише свої твори виключно українською. Працює автор на ниві драматичних романів про сучасний світ з його соціальними, політичними та особистими проблемами. Крім цього, вона є володарем ряду престижних літературних премій, талановитим журналістом і сценаристом. Купити книги Люко Дашвар варто тим читачам, як...

Детальніше

Рецензії На запах м'яса

4.5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Життя таке як воно є
    Люко Дашвар "На запах м"яса"
    Ця книга викликала в мені почуття обурення, злості, гидоти, співчуття і радості. Сюжет настільки насичений подіями,що лише перегортуючи сторінку за сторінкою, ти або спокійно видихаєш, або напружуєшся і читаєш в очікуванні, а що ж буде далі.
    Всі люди живуть так щоб було краще їм. З цим я погоджуюся, але невже потрібно жити і іти по кістках інших? Невже потрібно завдавати моральну, фізичну шкоду іншим? Чи це така фізіологічна потреба відчути запах м"яса і появи крові?
    Автор Люко Дашвар висвітлила все те "гниле", що притаманне деяким людям, ніби показала нутрощі такі які вони є, не приховані і не прикрашені. У багатьох рано чи пізно може вийти на волю - жага до влади, грошей, розкоші.Але чи варто перекреслювати, закривати в собі риси притаманній людині мудрій, людина яка вміє співпереживати і допомагати.
    Інколи хотілося сказати стоп, досить, я не можу читати лише про погане. Не вірилось, що таке життя може бути. Доля правди, можливо у книзі є, але хочеться щоб життя не було схоже на боротьбу Майки і крука.
  •  
    Сто років житиму...
    Вся книга читається на одному диханні. І початок, коли нібито скоїли вбивство, якого насправді не було. І кінець коли вбивство насправді скоїли, та ніхто про це не знав.

    Так само історії життя Майки та Анатолія. Співчуваєш їм страшенно, та водночас засуджуєш. Може так як все у житті. Ніхто і ніщо не ідеальні, і завжди є зворотній бік медалі...
    Шкода Толика, який був на всі руки майстром, але не вистачало йому власної волі в прийняті рішень. Одне рішення, яке прийняв - щастя не принесло. Тільки перебиту ногу, відсутність грошей і сім'ї. До сина навіть не навідався. А потім знову наступив на ті ж граблі.
    На початку та всередині твору надзвичайно шкода Майку, яка намагається знайти себе та сенс свого існування, та в кінці її характер змінюється. Зі здобиччі вона перетворюється на хижака. Краще бути молотком, ніж наковальнею. В бажанні помститися за кривди, яких зазнала, дівчина забуває й про тих, хто її допоміг. Про матір, яка заради дочки вийшла заміж за старого діда. Про Вітку, яка чи не єдина допомагала їй і завжди безкорисливо. Вона навіть не поспішає віддати Вітці вкрадені в неї 3 тисячі доларів, хоча має ці гроші. Майя 2 рази рятується від смерті: перший - виліковується завдяки Толі на хуторі від раку; другий - коли Сашко закриває її своїм тілом і сам гине. Але Гілка не поспішає робити добро, щоб віддячити Всесвіту за вціліле життя. Навпаки, забрані в Реп'яхів гроші й авто (бо треба ж їх покарати), пускає на досягнення своїх чорних цілей. Одним словом знищує життя давньої шкільної подруги. І йде далі, вперед, по трупах, не озираючись. Хвороба дівчини більше змінила Віту, яка після важкої зміни в ресторані, шиє сукні хворим дівчаткам. В кінці твору Майку вже зовсім не шкода. Бо якщо на початку це просто молода дівчина, яка тільки вчиться жити і шукає своє місце під сонцем. То в кінці - це вже хижак, акула, яка ладна знищити всіх і вся на своєму шляху. Вона вже й перевершила свою менторку - Руслану Вирву.
    В кінці вона вже робить свідомий вибір. І обирає темний бік, забуваючи про світло.
    Та й професор, який говорив про світло, сам забуває про нього і сходиться з юною студенткою та приймає участь у модних тусовках.
    Єдина людина, яка вірила в людей і добро - Сашко, розплачується за цю віру життям. І тільки Сашковий кіт залишається йому вірним. Він пішки повертається з Києва на хутір і виє на могилі Сашка.
    Тому вбивство Сашка змінило. Вона розуміє, що вже життя прожила не-правильно, прагнучи збагачення і забуваючи про все інше.
    У творі протиставляється також місто і село. Коли в першому постійна гонитва і боротьба, то в другому спокій і єднання з природою.
    Символічним є епізод, коли круки в'ють гніздо біля хати Гілки. Уляна каже, що вони це роблять тільки біля хати поганих людей. "Хіба це я стерво?" - думає Майя. Це виявилося правдою.
    В творі показано, яку велику роль відіграє бажання жити в подоланні хвороби. І віра в те, що людина одужає.
    Це книжка про справжнє людське єство, про темні закамарки людської душі. І про те, що більшість людей думає, що житиме вічно. І їм наплювати на все: світ, природу, інших людей...
    -" Сто років житиму, ще встигну храм побудувати... " - думає Майя дивлячись у слід Толику.
 
Характеристики На запах м'яса
Автор
Люко Дашвар
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
2013
Кількість сторінок
368
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
84x108/32 (~130x210 мм)
Палітурка
Тверда
Шрифт
Minion
Тираж
3000
ISBN
978-617-12-7087-9
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора На запах м'яса