Вся книга читається на одному диханні. І початок, коли нібито скоїли вбивство, якого насправді не було. І кінець коли вбивство насправді скоїли, та ніхто про це не знав. Так само історії життя Майки та Анатолія. Співчуваєш їм страшенно, та водночас засуджуєш. Може так як все у житті. Ніхто і ніщо не ідеальні, і завжди є зворотній бік медалі... Шкода Толика, який був на всі руки майстром, але не вистачало йому власної волі в прийняті рішень. Одне рішення, яке прийняв - щастя не принесло. Тільки перебиту ногу, відсутність грошей і сім'ї. До сина навіть не навідався. А потім знову наступив на ті ж граблі. На початку та всередині твору надзвичайно шкода Майку, яка намагається знайти себе та сенс свого існування, та в кінці її характер змінюється. Зі здобиччі вона перетворюється на хижака. Краще бути молотком, ніж наковальнею. В бажанні помститися за кривди, яких зазнала, дівчина забуває й про тих, хто її допоміг. Про матір, яка заради дочки вийшла заміж за старого діда. Про Вітку, яка чи не єдина допомагала їй і завжди безкорисливо. Вона навіть не поспішає віддати Вітці вкрадені в неї 3 тисячі доларів, хоча має ці гроші. Майя 2 рази рятується від смерті: перший - виліковується завдяки Толі на хуторі від раку; другий - коли Сашко закриває її своїм тілом і сам гине. Але Гілка не поспішає робити добро, щоб віддячити Всесвіту за вціліле життя. Навпаки, забрані в Реп'яхів гроші й авто (бо треба ж їх покарати), пускає на досягнення своїх чорних цілей. Одним словом знищує життя давньої шкільної подруги. І йде далі, вперед, по трупах, не озираючись. Хвороба дівчини більше змінила Віту, яка після важкої зміни в ресторані, шиє сукні хворим дівчаткам. В кінці твору Майку вже зовсім не шкода. Бо якщо на початку це просто молода дівчина, яка тільки вчиться жити і шукає своє місце під сонцем. То в кінці - це вже хижак, акула, яка ладна знищити всіх і вся на своєму шляху. Вона вже й перевершила свою менторку - Руслану Вирву. В кінці вона вже робить свідомий вибір. І обирає темний бік, забуваючи про світло. Та й професор, який говорив про світло, сам забуває про нього і сходиться з юною студенткою та приймає участь у модних тусовках. Єдина людина, яка вірила в людей і добро - Сашко, розплачується за цю віру життям. І тільки Сашковий кіт залишається йому вірним. Він пішки повертається з Києва на хутір і виє на могилі Сашка. Тому вбивство Сашка змінило. Вона розуміє, що вже життя прожила не-правильно, прагнучи збагачення і забуваючи про все інше. У творі протиставляється також місто і село. Коли в першому постійна гонитва і боротьба, то в другому спокій і єднання з природою. Символічним є епізод, коли круки в'ють гніздо біля хати Гілки. Уляна каже, що вони це роблять тільки біля хати поганих людей. "Хіба це я стерво?" - думає Майя. Це виявилося правдою. В творі показано, яку велику роль відіграє бажання жити в подоланні хвороби. І віра в те, що людина одужає. Це книжка про справжнє людське єство, про темні закамарки людської душі. І про те, що більшість людей думає, що житиме вічно. І їм наплювати на все: світ, природу, інших людей... -" Сто років житиму, ще встигну храм побудувати... " - думає Майя дивлячись у слід Толику.

Люко Дашвар "На запах м"яса" Ця книга викликала в мені почуття обурення, злості, гидоти, співчуття і радості. Сюжет настільки насичений подіями,що лише перегортуючи сторінку за сторінкою, ти або спокійно видихаєш, або напружуєшся і читаєш в очікуванні, а що ж буде далі. Всі люди живуть так щоб було краще їм. З цим я погоджуюся, але невже потрібно жити і іти по кістках інших? Невже потрібно завдавати моральну, фізичну шкоду іншим? Чи це така фізіологічна потреба відчути запах м"яса і появи крові? Автор Люко Дашвар висвітлила все те "гниле", що притаманне деяким людям, ніби показала нутрощі такі які вони є, не приховані і не прикрашені. У багатьох рано чи пізно може вийти на волю - жага до влади, грошей, розкоші.Але чи варто перекреслювати, закривати в собі риси притаманній людині мудрій, людина яка вміє співпереживати і допомагати. Інколи хотілося сказати стоп, досить, я не можу читати лише про погане. Не вірилось, що таке життя може бути. Доля правди, можливо у книзі є, але хочеться щоб життя не було схоже на боротьбу Майки і крука.