Кладовище домашніх тварин
Паперова книга | Код товару 924094
Yakaboo 4.8/5
Автор
Стівен Кінг
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2019
Перекладач
Анатолій Пітик, Катерина Грицайчук
Кількість сторінок
400
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм

Усе про книжку Кладовище домашніх тварин

Перевидання одного з найкращих романів Кінга

• Від «Короля жахів» та одного з найпопулярніших авторів сучасності
• Горор-бестселер, який не втрачає своєї популярності
• Нова масштабна екранізація

Усе почалося з того, що улюбленця родини Луїса Кріда, кота Черча, збила вантажівка. Сусід запропонував йому поховати тварину на старому індіанському кладовищі. За легендами, воно має таємничу силу, яка здатна повертати до життя. І Луїс погодився… Уранці кіт прийшов додому живим. Майже живим…

Характеристики
Автор
Стівен Кінг
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2019
Перекладач
Анатолій Пітик, Катерина Грицайчук
Кількість сторінок
400
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Рецензії
  •  
    Те, що ти «купив», твоє, і рано чи пізно воно повернеться до тебе 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Вважаю "Кладовище домашніх тварин" одним з найкрутіших творів Стівена Кінга. Мої враження більш глибші та масштабні, ніж моя здатність до письменництва, але я спробую, бо ця книга варта всього часу, який я на неї витратила. Дуже чекаю на нову екранізацію, але кінообкладинку скоріш за все брати не буду, бо маю нове видання із правильним корінцем видавництва "Клубу Сімейного Дозвілля".

    Найголовніше те, що цей бестселер дійсно моторошний і його дійсно можна вважати жахами.
    Дуже сподобалося, як Кінг описував місцевість, до якої переїхали головні герої — сім'я Крідів та їхній кіт Черчіль. Коли читала, я прямо відчувала масштаби цієї відлюдної місцини поряд із великою трасою, де навкруги лише ліс та нечисленні сусіди. Без спойлерів, але наймоторошнішим моментом вважаю перший похід до кладовища, коли Луїса переслідували духи минулого та потойбіччя.

    Роман написано дуже доладно, без зайвих сцен, як це часто буває у дядечка Стіва. Він вчить нас не противитися долі та приймати її, що бувають моменти, коли краще залишити все як є. Сюжет дуже цікавий та захоплюючий, багато моментів, над якими ти сидиш і думаєш після читання.
  •  
    не можна гратись зі смертю, вона зіграє з тобою 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Більшість фільмів жахів мають стандартний сюжет, коли молода сім'я купує новий будинок, переїздить в нього і виявляє, що занижена вартість житла обумовлена наявністю в домі додаткових істот. Потойбічних істот. Але Стівен Кінг не більшість, і поміщати жахи в новий невинний будинок було би для нього занадто просто, занадто банально.

    Так на початку оповідки молода сім'я дійсно переїздить в нове місто, в новий будинок, в перший же день отримуючи декілька знаків, що дають знати - сумувати тут не доведеться. Але ні на яку містику ніхто і не сподівався. Навіть екскурсія, проведена сусідом, на місцеве кладовище, створене дітьми селища, задля поховання своїх домашніх улюбленців, наводить лишень на роздуми про смерть маленьку дівчинку, яка вперше усвідомила, що жив істоти не будуть жити вічно.

    Але питання смерті намагаються дуже швидко закрити, щоб не турбувати ще несформовану свідомість не досить приємними роздумами.

    Та закривши питання, ти не закриєш явище, яке існує незважаючи на наші бажання чи побоювання. Так от вічне питання "Чи є смерть кінцевим незворотнім етапом" Кінг досить альтернативно інтерпретує в своєму романі. І що виходить з того, коли людині хочеться (або доводиться) пограти в Бога.
Купити - Кладовище домашніх тварин
Кладовище домашніх тварин
205 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Стівен Кінг
Стівен Кінг

Один з найбільш відомих американських письменників сучасності, що отримав неофіційний титул «Короля жахів». Романи та оповідання Стівена Кінга розійшлися по світу сумарним тиражем понад 350 мільйонів примірників, багато творів отримали повнометражні екранізації, телевізійні і навіть театральні постановки. Літературному стилю автора властива гострота, моторошні сюжети, увага до діалогів...

Детальніше

Рецензії Кладовище домашніх тварин

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Те, що ти «купив», твоє, і рано чи пізно воно повернеться до тебе 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Вважаю "Кладовище домашніх тварин" одним з найкрутіших творів Стівена Кінга. Мої враження більш глибші та масштабні, ніж моя здатність до письменництва, але я спробую, бо ця книга варта всього часу, який я на неї витратила. Дуже чекаю на нову екранізацію, але кінообкладинку скоріш за все брати не буду, бо маю нове видання із правильним корінцем видавництва "Клубу Сімейного Дозвілля".

    Найголовніше те, що цей бестселер дійсно моторошний і його дійсно можна вважати жахами.
    Дуже сподобалося, як Кінг описував місцевість, до якої переїхали головні герої — сім'я Крідів та їхній кіт Черчіль. Коли читала, я прямо відчувала масштаби цієї відлюдної місцини поряд із великою трасою, де навкруги лише ліс та нечисленні сусіди. Без спойлерів, але наймоторошнішим моментом вважаю перший похід до кладовища, коли Луїса переслідували духи минулого та потойбіччя.

    Роман написано дуже доладно, без зайвих сцен, як це часто буває у дядечка Стіва. Він вчить нас не противитися долі та приймати її, що бувають моменти, коли краще залишити все як є. Сюжет дуже цікавий та захоплюючий, багато моментів, над якими ти сидиш і думаєш після читання.
  •  
    не можна гратись зі смертю, вона зіграє з тобою 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Більшість фільмів жахів мають стандартний сюжет, коли молода сім'я купує новий будинок, переїздить в нього і виявляє, що занижена вартість житла обумовлена наявністю в домі додаткових істот. Потойбічних істот. Але Стівен Кінг не більшість, і поміщати жахи в новий невинний будинок було би для нього занадто просто, занадто банально.

    Так на початку оповідки молода сім'я дійсно переїздить в нове місто, в новий будинок, в перший же день отримуючи декілька знаків, що дають знати - сумувати тут не доведеться. Але ні на яку містику ніхто і не сподівався. Навіть екскурсія, проведена сусідом, на місцеве кладовище, створене дітьми селища, задля поховання своїх домашніх улюбленців, наводить лишень на роздуми про смерть маленьку дівчинку, яка вперше усвідомила, що жив істоти не будуть жити вічно.

    Але питання смерті намагаються дуже швидко закрити, щоб не турбувати ще несформовану свідомість не досить приємними роздумами.

    Та закривши питання, ти не закриєш явище, яке існує незважаючи на наші бажання чи побоювання. Так от вічне питання "Чи є смерть кінцевим незворотнім етапом" Кінг досить альтернативно інтерпретує в своєму романі. І що виходить з того, коли людині хочеться (або доводиться) пограти в Бога.
  •  
    Интересно, но не самое лучшее произведение Кинга 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я читала очень много книг Кинга, но, увы, все время обходила стороной этот один из классических шедевров автора. Может именно поэтому мое впечатление на 80 из 100. К счастью или к сожалению, сюжет книги вертится вокруг одной семьи и не выходит далеко за ее рамки. Конец хотелось бы эпичнее, наверно. Если так можно выразиться. Почему-то от Кинга всегда ожидаешь неожиданного. Прошу прощения за эдакую тавтологию. То есть по сути почти все его произведения держат тебя в напряжении от начала и до конца. Но здесь легко хочется отвлечься на чашечку чая или оповещение в телефоне. Читаешь просто чтоб прочитать. Особо страшных и жутких моментов я не нашла, но тема смерти всегда будоражит сознание. Особенно остро стоит вопрос того "А что же будет дальше, когда жизнь закончится?". И Кинг в данной книге дает новую интерпретацию понятий, волей неволей задумываешься об этом и мурашки нет-нет, да пробегут по коже. Но увы, после прочтения, послевкусия не остается, к глубоким размышлениям она не приводит и полежать, смотря в потолок, думая "ого, а ведь/а то/а это", у меня не вышло.
    Но я определенно рекомендую ее для любителей Стивена. Только читайте одной из первых.
    Крепкая 4.
  •  
    Восхитительно страшно!
    Совсем недавно я прочла "Кладбище домашних животных", как раз чтобы перед экранизацией успеть сравнить фильм и книгу.
    Совсем не удивительно, что автор считает книгу одной из самых страшных в своем творчестве. Книга захватывает первых страниц и не отпустит пока Вы ее не закроете.

    История начинается с того, как одна семья переезжает в новый город. Отец семейства молодой врач, мать нянчится с двумя детками дома. Они потихоньку обживаются, находят новых друзей, а так же узнают про старое кладбище, которое находится за их домом. Это было место, где дети хоронили своих домашних любимцев, место необычное и хранящее свои тайны.
    Тут мы столкнемся со смертью, как ее переживают близкие, на что готовы пойти люди, чтобы вернуть любимого с того света?

    Книга местами жуткая, местами трагичная. Автор умело создает героев, они воспринимаются как живые люди, как будто ты их уже давно знаешь, к ним очень быстро привязываешься, понимаешь их поступки.

    Для тех, кто хочет прочесть необычную, жуткую, трагичную историю, то определенно стоит обратить на эту книгу свое внимание!
  •  
    Реальние жахіття
    Стівен Кінг буз сумніву Король жахів, а ще геніальний драматичний письменник. Ця книга не просто «лякалка», а важкий психологічний твір. І не зважаючи на це, читати її справді страшно. Цікаво, що найбільш лякають не сцени жахів, яких є не так вже і багато. Страх викликає зовсім інше, Кінг знає чим налякати читача - немає нічого страшнішого за людське горе та нездатність змиритися з втратою. Іноді здається, що ця книга відображає на папері страхи самого автора, як він сам каже, це варіація на тему "а що якщо ..." У сім'ї Кінга був такий же будинок, таке ж кладовищі за полем і така ж швидкісна траса біля будинку, на якій ледь не загинула донька письменника - йому дивом вдалося врятувати дитину, від смерті під вантажівкою.
    Кінг написав книгу під враженням від того, що сталося, але він розумів, що зайшов надто далеко і навіть не хотів публікувати книгу. І, коли читаєш роман, ти не віриш, що автор зробить ЦЕ, хоча знаєш, що таки, зробить. Книга передбачувана з перших сторінок, але від цього вона ще страшніша.
  •  
    Той Кінг, що треба.
    "Кладовище домашніх тварин" - це чудова і моторошна книга періоду "раннього Кінга", яка розповідає страшну історію про історію лікаря Луїса і його родини.

    Луїс Крід - лікар, що переїжджає з Чикаго разом з родиною - дружиною, двома дітьми та котом Черчем у невеличке містечко Ладлоу. Там він поселяється у маєтку, що стоїть біля автостради, по якій безперестанно курсують вантажівки і знайомиться із сусідами будинку через дорогу - пенсіонерами Джадом і його дружиною. Між чоловіками зав'язується справжня чоловіча дружба. Джад по секрету розповідає Луїсу, що за будинком лікаря є стежка, що веде до таємничого "Кладовища домашніх тварин" - дивного місця, де діти і дорослі ховають своїх домашніх тварин. Згідно зі слів старого, це кладовище має свої таємниці.

    Джад проводить і показує це кладовище Луїсу та його сім'ї, чим дуже лякає дітей лікаря. Луїс бачить таємничий бурелом, що перекриває стежку, що йде повз кладовище, і питає що там є далі, але Джад нічого за це не каже. Після цього Луїс починає працювати лікарем у місцевому коледжі.

    Одного разу, Черча - улюбленого кота дочки Луїса, вбиває вантажівка на автотрасі. Джад, знаючи, як кота любила дівчинка, змушує Луїса вночі разом з ним піти на Кладовище домашніх тварин, перелізти через бурелом, і пройти через болота, повні привидів та жахіть, та поховати Черча на кладовищі мікмаків - дивному і страшному місці поховання древніх індіанців, що таїть в собі небезпечні чари.

    На ранок кіт повертається живим. Але наскільки може бути живою істота, яка померла і повстала з мертвих під дією страшних чарів? Чи це дійсно той самий кіт Черч, чи це тільки оболонка мертвої тварини, якою заволоділи злі сили? Луїс і його сім'я опиняються в смертельній небезпеці...

    Книга виявилася дуже цікавою і моторошною. Переклад також дуже порадував. Вважаю дану книгу однією із кращих у Кінга. Великим плюсом цього роману є те, що там майже немає "води", що так перенасичує пізні романи Стівена. Поціновувачам Кінга і якісних хоррорів ця книга безперечно сподобається.

  •  
    супер триллер
    Недавно закончила читать «Кладбище домашних животных» Кинга. Только вторая по счету книга этого автора и она также мне понравилась. Похоже, начинаю понемногу подсаживаться на Стивена и присоединятся к массовой истерии по поводу его произведений.
    От начала и до конца произведение нравится тем, что оно постоянно держит в напряжении и ты хочешь узнать больше и больше и больше. Стивен поражает своим мастерством постепенно накалять атмосферу в сюжете и добавлять все больше интриги и напряженности событиям. Очень нравится честность, с которой Кинг пишет. Он не отказывается ни от грубого словца, ни жестокой сцены с расчленением. Если сцена требует мата, то автор так и пишет. Если на героя наехал камаз, то какие могут быть прихоти - Стивен описывает реальную картину. Читая произведение, ты понимаешь, насколько судьба может сыграть злую шутку с тобой. Как жизнь может свести с ума, если ты не остановишься вовремя. Ведь бывает такое, что ты понимаешь «не надо», кто-то или что-то посылает тебе различные знаки, но ты не останавливаешься и тогда оказываешься в полной беде, с которой нет уже выхода назад. Так и случилось с главным героем. Он зашел слишком далеко.
    Не хочу раскрывать сам сюжет, ведь книга действительно стоит того, чтобы ее прочитать, возможно, даже и не один раз. Знаю, сейчас даже идет фильм в кинотеатрах - обязательно хочу посмотреть. Обожаю сравнивать прочитанное с отснятым на экране. Всем рекомендую эту книгу. И уверена, что многие ее уже читали. Ведь это я открыла для себя Кинга лишь сейчас.
  •  
    Мертвецы
    Как говориться в Игре Престолов: То что мертво, умереть не может. Но к этому роману, эта фраза не относится, и не подходит) Одно из ранних произведений короля ужасов, сейчас является классическим. С фантастикой, ужасом, все что так любимо в творчестве Стивена Кинга. Интересно что сама идея романа и события рассказанные в нем, Кинг взял из личных наблюдений. Как и главный герой книги, он жил возле оживленной трассы. И его кот погиб также как описано в книге, и сын Оуэн чуть не повторил судьбу своего литературного прообраза. И кладбище дом. животных, написанное с ошибкой, тоже было. Кингу оставалось только сделать шаг, переступить через грань живого и мертвого мира, и роман был готов. Притом он был настолько пугающий, что сам автор не хотел его издавать, но передумал. История очень интересная, возможно проливает свет на вопрос: Что там после смерти? И судя по истории ничего хорошего) И уж о возвращении назад никто мечтать не будет.
    Семейная размеренная жизнь семьи Крид, рушится после того как их кота сбивает машина, и по подсказке соседа, отец семейства решает закопать кота на старом индийском кладбище. Каково же было удивление было у семьи, когда кот вернулся, но что-то было с ним не так. Шикарная книга.
  •  
    Чи справді смерть - це кінець?
    Кожна людина боїться смерті.Її холодної всеохопної невизначеності, адже ніхто не знає, що ховається по той бік світла. Але все одно нас цікавить і не полишає спокої ця вічна таємниця кінця. Тому іноді роздуми про смерть заполоняють розум, вибудовуючи неймовірні теорії та припущення, які ми оберігаємо й намагаємося тримати про собі. Та коли це стається з митцем, народжується щось набагато більше й набагато страшніше...

    Родина Крідів змушена переїхати через нову роботу голови сім'ї Луїса. Тепер вони мешканці невеликого містечка Ладлоу і власники розкішного будинку, що знаходиться неподалік величного лісу. У його хащах ховається старовинне індіанське кладовище. Воно має недобру славу серед місцевих: тут вірять, що могильник здатний повертати життя. Але це не надто турбувати Крідів, допоки улюбленця родини, кота на ім'я Черч, не переїздить вантажівка. Луїс наважиться поховати тварину на старому кладовищі й на ранок кіт приходить додому живим. Майже живим...

    Страшна, лячна, моторошна - саме цими прикметниками найчастіше характеризують "Кладовище домашніх тварин". Але давай те спробую можна подивитись на цю книгу під іншим кутом. Адже в той самий час це одна з найбільш інтимних та глибоких робіт Кінга.
    Саме так, бо в цьому романі Кінг приділяє увагу роздумам і почуттям не лише героїв, але й своїм власним. "Кладовище домашні тварин" немов просочене страхами і невпевненість письменника, які так довго шукали виходу назовні.
    Саме це робить її особливою.
    Не страшною, а особливою.
    Її надмірна відвертість.
    І нефільтравана чесність.
    У ній немає місця фальші.
    Її витісняє страх.
    Страх невідомого.
    Бо це єдине, чого варто по-справжньому боятись.

  •  
    Бояться нужно не только живых, но и мертвых
    Мастер ужасов Кинг не перестаёт радовать своими произведениями.
    Я из числа тех особ, которые легко поддаются влиянию, поэтому все, что описано в книге меня жутко пробрало.
    Ведь не о животных же книга, а о человеческой натуре. Когда нет определенной силы воли смириться с законами жизни и идти дальше.
    Не знаю насколько был в адеквате главный герой, когда решился на оживление мертвецов, но эта затея изначально не сулила успех.
    Можно было предположить здоровому и взрослому человеку, что просто так это не делается, никто не возвращался и это все наказуемо.
    Но на то страшные истории и страшны, когда герои ослушиваются голоса разума и делают вещи, о которых потом триста раз жалеют.
    Бедного кота вообще жалко. Ведь воскресив его - это не принесло животному ни любви, ни положительных эмоций. Все, в том числе и Главный герой - Льюис - шпиняли и гнали бедолагу).
    Человеческая глупость и нежелание принять жизнь такой, какой она есть сподвигли Льюиса совершать дурацкие, невменяемые поступки - воскресить сына, жену и как будто закрывать глаза на то какими она стали и что сделали.
    Сногшибательное произведение, которое не просто страшит, а даёт огромнейшую почву для размышлений о своём существовании, о жизни и отношении к смерти.
    Стивен Кингу далось это произведение не просто, любимый кот, который умер натолкнул автора на подобное творение. Но написав его он сомневался в том, что стоит эту книгу печатать. Так что нам всем повезло, что автор одумался и мы держим в руках этот шедевр!




  •  
    Кладовище домашніх тварин
    Звичайний початок, де молода сім’я Крідів купує нове помешкання. Але переїжджаючи до нього родина навіть не здогадувалась, що їм доведеться пережити.

    Вже з початку свого новосілля трапляються перші події, що несуть за собою лихі звістки. Але ніхто з сім’ї не вважає потрібне належним чином звернути увагу на ці сигнали майбутніх бід.
    Екскурсія цим самим кладовищем домашніх тварин ще матиме свої наслідки. Так само як і розповіді їхнього сусіда про бика, що повернувся з того світу.

    Перша зустріч зі смертю у родині починається з того, що домашнього улюбленця – кота Черча – збиває вантажівка. Ось тут і пригадується те саме загадкове кладовище, на якому похоронені тварини (і не тільки) можуть повстати з мертвих. Та чи варто гратися зі смертю? Чи не краще залишити усе як є, звикнути думками до нових змін, а не створювати нових проблем, нових чудовиськ?

    Книги Кінга мають саме ту неповторну атмосферу, у яку занурюєшся з головою. У цьому романі вона подана настільки вдало, що відчуваєш ніби сам знаходишся у епіцентрі усіх тих моторошних подій.

    Здається ніби написане якимось чином проникає у реальний світ. І ти, відриваючи очі від книги, вглядаєшся у темінь за вікном, а часом здається ніби хтось іде слідом за тобою.
  •  
    Кінг в усій красі
    В моєму списку прочитаних книг, на даний момент, є понад 25 книг Кінга. І серед них усіх "Кладовище домашніх тварин" мене вразила найбільше. В ній Кінг, не просто проявляє блискучий талант оповідача, а наче переносить читача всередину думок головних героїв, коли ти на собі просто відчуваєш ту атмосферу темряви, яка панує в душах персонажів книги. Сюжет починається з того, що сім'я купує новий будинок за містом поблизу траси, позаду якого розташоване старезне кладовище домашніх тварин, де люди вже не одне десятиліття ховали своїх улюбленців. Коли домашню тварину цієї сім'ї-кота на ім'я Черчилль збиває машина - їхній сусід навпроти показує головному герою ще одне кладовище, в якому древні індіанці ховали своїх людей, і яке має дивну властивість воскрешати похованих в ньому істот. Луїс (головний герой твору) закопує там кота, і він справді через одну лиш ніч приходить до нього. Але що буде, якщо поховати там людей? З часом сина Луїса також збиває машина і вбитий горем батько приймає дуже тяжке рішення - оживити його через це кладовище, про що з часом дуже пошкодував. Особливо вражають сцени, коли ми бачимо як Луїс плавно божеволіє, як викопуючи свого сина з могили, несучи його на індіанське кладовище в нього в голові крутиться пісенька гурту Ramones ( Hey, ho, lets go-звучить в голові у чоловіка, який несе на руках свого мертвого сина). Ніякий фільм не може цього передати, однозначно рекомендую всім поціновувачам жахів.
  •  
    Жуть
    Чистой воды, настоящий ужастик. (Оказывается все это уже написали до меня).
    Как всегда, Кинг старается не пользоваться дешевыми приемами, а создает особую фирменную смесь здесь вам полный набор: дети со странными ритуалами, странное новое место, старый и странный дом, явно обжитый кем-то раньше, мифы коренных народов. Хорошо построенное повествование. Рассказ начинается, как самый обычный роман: семья ради работы переезжает на новое место. Американцы делают так все время. Думаю, им читать это произведение еще страшнее. К тому же для нас индейцы и их проклятия - чистая мифология, а для современных граждан США, индейцы - это "Коренные Американцы", люди которые знали все эти земли задолго до белых пришельцев. Пришельцев на эти земли никто не звал, и как тут не убояться гнева прежних хозяев?
    Мир полон загадочных и необъяснимых древних штук, не все законы природы понятны ученым. В это я верю. Потому, да, было реально страшно.
    Всем любителям пощекотать себе нервишки рекомендую не проходить мимо этой книжки.
  •  
    Первое знакомство
    В этом году я впервые в жизни прочел Стивена Кинга. Первой книгой стало "Кладбище домашних животных", а второй "Сияние".
    "Сияние" мне больше понравилось. В обоих книгах есть мистика, пугающая тайна необъяснимого наукой, в сочетании с психологическим триллером, связанным с семейными трудностями. Семейные драмы создают особое напряжение и ожидание развязки, трагической, или счастливой. В обоих книгах пугает то, что люди оказываются одни в новых, незнакомых местах живущих как-бы собственной жизнью. В обоих книгах героям предлагается трудный жизненный выбор и герои поступают по-разному.
    Стивену Кингу отлично удается передавать то, что воспринимают чувства героев, не только их мысли, эмоции, реакции, желания, но даже такие вещи, как погода. Если под ногами у героя грязь, то ты чувствуешь, словно сам ступаешь по грязи, а если снег, то чувствуешь, как он скрипит под ногами.
    Говорят, что оба романа отчасти автобиографические.
    В обоих романах в центре происходящего в сюжете оказывается семья.
    Вывод: Кинг - крутой, яркий писатель. Буду читать его книги дальше.
  •  
    Найстрашніша книга Кінга
    Вважаю, що цей роман є одним з найстрашніших за всю багаторічну літературну творчість Стівена Кінга, моє знайомство з Королем жаху почалося саме з цього роману, він мене настільки вразив, що деякий час роман не відпускав, він надовго залишається в пам'яті і його важко порівняти з будь-чим подібним. Переказувати сюжет було б недоречно, просто його треба взяти і прочитати,він однозначно не залишить Вас байдужим. Книга про відповідальність за свої вчинки,і автор підводить нас до думки про те,що за всі наші вчинки прийдеться заплатити свою ціну і ціна залежить від тяжкості скоєного вчинку. Якщо комусь книжка виявиться страшною і Ви вирішите її не читати, можете подивитися дві екранізації цього роману - 1989 і 2019 років. Фільм 1989 року більш близький за сюжетом до книги, гра акторів є кращою,порівняно з екранізацією 2019 року. Екранізація нинішнього року також непогана, але кінцівка повністю не співпадає з фіналом книги, але все ж таки варто подивитися,кінцівка фільму дуже оригінальна і, на мою думку,навіть краща за кінцівку книги. Тому,якщо хочете полоскотати собі нерви неординарним,містичним романом,однозначно раджу прочитати!
  •  
    Жутко и противно
    Я, к сожалению или к счастью, не являюсь фанатом Кинга. Хотя, я понимаю, почему весь мир от него фанатеет. Автор описывает миры, события очень натурально. Так натурально, что после прочитанного страшно одному в квартире находиться.
    Эта книга стала пятой книгой Кинга, которую я прочла. И, пожалуй, она была самой страшной для меня. История семьи врача, которая переехала в провинциальный городок. Все было бы отлично, если бы дом, в котором они поселились не стоял бы на крупной автостраде, а в лесу бы не находилось кладбище домашних животных и священное место индейцев.
    Что бы вы сделали, если бы мертвый кот вдруг вернулся домой и вы сами его оживили? История жуткая и одновременно противная, т.к. описано все очень красочно, заставляет поверить автору.
    Всю книгу я надеялась, что будет хеппи энд и все ограничится лишь котом. Ага, конечно))) Это же Кинг, у него не бывает немного мистики и жути.
    Думаю, что на этой книге мое знакомство с автором закончится. Но если вы любите фильмы ужасов, триллеры 18+, то вам по адресу!
  •  
    Книга о смерти
    Именно так вкратце можно описать "Кладбище домашних животных" от Стивена Кинга. Перед прочтением я ожидал, что книга будет о какой-то компании подростков, которые обнаруживают мистическое индианское кладбище, где воскрешают своих мёртвых домашних питомцев или что-то подобное, но это совсем другая история. Книга "Кладбище домашних животных" заставляла меня не раз задумываться о смерти, о том что это такое и как бы я переносил смерть близких мне людей. Обычно я стараюсь не думать о таких вещах, но читая это произведение не возможно не задуматься о смерти. Это, пока что, самая мрачная история Стивена Кинга, которую мне доводилось читать, она вгоняет в некое задумчивое состояние, когда поток мыслей начинает уносить и только спустя какое-то время замечаешь, что потерял суть прочитанного текста из-за собственных мыслей. Здесь показано разное отношение людей к смерти: кто-то боится её из-за детских психических травм, кто-то смотрит ей прямо в глаза и его пульс остаётся спокойным, кто-то ещё совсем ребёнок, который боится потерять любимого питомца. В этой истории много смертей и все они раскрываются с разных сторон. Лично мне, не хватило чего-то непредсказуемого в сюжете, поэтому снял одну звёздочку, но книга несомненно заставляет задуматься о некоторых вещах.
  •  
    Чи варто опиратись долі?
    Гадаю, що «Кладовище домашніх тварин» Стівена Кінга — поки найкраща з усіх книга цього автора, яку я читав!

    Хоч початок твору доволі банальний в плані сюжету: сім’я купує новий дім, оточений лісами, в невеличкому містечку, переїжджає туди, сподіваючись на казковий початок нового життя — подальший розвиток подій буде вас захоплювати та не відпускати.
    В центрі твору сім’я Крідів: чоловік Луїс та його дружина Рейчел, а також їхні діти Еллі та Ґейдж, крім цього в них є домашній улюбленець — кіт на ім’я Черч. Неподалік будинку розташовується кладовище для домашніх тварин, стежина якого, як потім буде з'ясовано, веде до загадкового місця з темною силою.

    Мораль твору побудована на тому, що краще не опиратися долі, сприймати те, що неможливо змінити, як дещо належне. Книга в алегоричній формі демонструє результат спротиву долі головним героєм — Луїсом. Звичайно, всі події подані в звичному для Кінга стилі — моторошно, вбивчо та інтригуюче.

    Сподобалось те, що «Кладовище домашніх тварин» написано простою, зрозумілою мовою, без зайвих подробиць (що можуть зовсім не мати стосунку до сюжету), без численної кількості героїв (яких буває важко запам’ятати, особливо, якщо книга товстезна). Кінцівка твору вражаюча. Чомусь, дочитавши останні рядки, захотілось продовження. Саме таке відчуття вважаю достойною оцінкою книги.

    Приємного читання!
  •  
    Страшилка
    Це перший роман Стівена Кінга, який я прочитала.
    Я не люблю дивитись фільм, а потім читати книгу, на мене це справляє погане враження. На жаль з цією книгою вийшло так. Хоч я і дивилась найсвіжіший фільм і він дуже відрізняється від книги, але інтригу зіпсував.
    Тому мене не дуже налякало, як повернувся з мертвих кіт Черч, чи як Гейдж вбивав Джада, але були і реально моторошні моменти.
    Ніколи не знаєш, що на тебе чекає у майбутньому.
    Зразкова сім'я, хоч і є свої таргани у стосунках батьків з дітьми, але все минає і настають спокійні часи. Деякі думають, що переїздом у нове місце, у новий дім, вони зітруть неприємне минуле, почнуть усе спочатку.
    Але минуле залишається у пам'яті, у думках, а потім повертається у нічних жахіттях.
    Але якщо можна ще й повертати мертвих до життя...це може обернутись кошмаром наяву, у реальності.
    Стівен Кінг дійсно талановитий письменник, щоб придумати такий сюжет потрібно мати неабияку фантазію та бажання. Хоч і його твори для любителів жахів, але після таких творів можна боятися заснути)

  •  
    Кладбище домашних животных.
    Роман «Кладбище домашних животных» наводит мрак и заставляет пощекотать ваши нервишки ещё до того, как вы ее начнёте читать.
    От одного названия можно понять, что читать ее перед сном — не стоит. Но, не в моем случае. Меня эта книга не удивила, не испугала. Даже моментами казалось, а Кинг ли это?

    Многие считают, что это одна из лучших и одна из самых страшных книг Кинга. Увы, я это мнение разделить не могу.

    Есть действительно мрачные вещи у Кинга, от которых прям кровь кипит.
    Я безумный фанат Кинга.
    Все его работы — шедевр. Но «Кладбище домашних животных» это некий выпад из мира фантазии и ужасов.
    В этом романе рассказываются такие вещи как: легенды о загробной жизни; городские легенды; есть ли жизнь после смерти? и конечно же немного психологии, куда же без этого.

    Семья переезжает в маленький городок (куда же без этого) и селиться рядом с кладбищем домашних животных. Их сосед делиться одним секретом, после которого их жизнь никогда не станет прежней и пошло, поехало.

    Немного об издательстве «Клуб семейного досуга»
    Очень понравилась история именно в нашем переводе. Действительно, было хорошо, свежо.

    Ставлю 7/10 и то, потому, что, это Кинг.
  •  
    Кладбище ужасов
    Когда я впервые начала читать ужасы, я не могла представить, что слова на странице действительно могут напугать меня, я всегда чувствовала, что мне нужно что-то визуальное, чтобы бояться. Потом я нашла книгу Стивена Кинга «Кладбище домашних животных»… У меня никогда не было опыта, когда я действительно боялась перевернуть страницу.

    Автор описывает историю о Луисе Криде и его семье, которые недавно переехали в город Ладлоу, штат Мэн. За их домом есть тропинка, которая ведет к «Кладбищу домашних животных», где дети соседних районов похоронили своих любимых домашних животных. Также в лесу есть древний индийский могильник, который, как обнаруживает Луи, имеет некоторые зловещие свойства.

    Это первая, мною прочитанная, книга Стивена Кинга. И она одна из немногих при чтении которых мне было действительно жутко. Эта книга по настоящему меня зацепила.
    После прочтения "Кладбища домашних животных" я поняла, что Стивен Кинг настоящий Король ужасов. Он действительно мастер по созданию хорошо написанного ужаса.


  •  
    Кладбище домашних животных
    "Кладбище домашних животных "-самая страшная книга по версии самого Кинга. Спорить с ним не осмелюсь, но все же свои " пять копеек" вставить попробую.
    Прочтение этой книги возникло спонтанно и так же спонтанно закончилось, т. к. из за захватывающего сюжета "кладбище... " было прочитано за считанные дни.
    Кинг, как всегда, в своем репертуаре. Динамичный сюжет, который затягивает с первых минут, американская провинция, в которой как всегда происходит прочая чертовщина, и конечно же "кровь-кишки-мертвецы", куда же без них ;)
    А в общем, книга не плохая. Но несмотря на небольшой страх, я ожидала от "Короля Ужасов" нечто большее.
    Книга однозначно интересная, и кто я такая, что бы противостоять многочисленной армии фанатов Стивена Кинга, НО, главный минус, который мне показался фатальным- главный герой. За все прочтение книги, я не испытывала к нему ни малейшей симпатии, а в какие-то моменты он мне казался просто трусом. Дело дошло до того, что к концу книги главный персонаж вызывал у меня только отвращение.
    Да простят меня фанаты Кинга, но надеюсь другие книги автора удивят меня больше!
  •  
    Страз неминучості
    Роман, безперечно, вражаючий. Після прочитання ще дуже довго відчуваєш той морок, темряву, котрі панують у цій книжці. "Кладовище домашніх тварин" не відпускає, змушує осмислювати, міркувати над історією родини Крідів, яка переїжджає в новий будинок, позаду якого, в лісі, знаходиться таємниче кладовище домашніх тварин, де діти ховають своїх домашніх улюбленців. Сюжет не банальний і аж ніяк не нагадує класичні жахалки про родину, новий будинок, містичних потороч, котрі, наприклад, не дають їй спокою й час від часу лячно шарудять або раптово вистрибують із закапелків. Ні, це зовсім нетипова історія. Сюжет вражає й залишає ґрунт для тривалих роздумів. Також це книга, яка до останньої сторінки триматиме, доки не дізнаєшся чим закінчиться вся ця оповідь.

    Та найголовніше, і в цьому власне цінність творів Стівена Кінга, автор не намагається просто налякати, як це роблять у екранізаціях його творів (наприклад, "Воно", де творці фільму прагнуть нажахати глядача й зовсім не передають ідею роману), Кінг порушує важливі теми, які пов'язані із психологією людини, нашими страхами, викликаними великими потрясіннями. У "Кладовищі домашніх тварин", на мою думку, однією з ідей є боязнь неминучого, намагання змінити те, що вже сталося.

    Безсумнівно, прочитайте! Можливо, саме з цієї книги можна розпочати знайомство з творчістю геніального Кінга.
  •  
    Інколи краще залишитись мертвим
    Дуже сподобалась ця книжка. Стівен Кінг як завжди не розчаровує новими історіями, які лоскочуть нерви.

    Історія про сім'ю, що переїхала в нове містечко і живе у будиночку дещо далекому від цивілізації. Через дорогу від них живуть дуже милі бабуся з дідусем. В перший же день дідусь повів показати новій сім'ї кладовище, що зробили місцеві діти для своїх тварин і молодша дочка усвідомлює, що не все вічно і таким чином нас підводять до основної теми цієї історії.
    Коли чоловік залишився вдома, а інша частина сім'ї поїхала провідати бабусю, то улюбленого кота дівчинки збиває машина (варто сказати, що живуть вони біля дуже небезпечної дороги, де постійно проїжджають вантажівки) і дідусь вирішив допомогти батьку повернути кота. В цьому містечку існують магічні сили, що постійно притягують тих, хто вже намагався когось повернути з того світу. І так починається дуже сумна історія про розпач батьків та боротьбу між двома світами.

    Однозначно одна з улюблених книжок Кінга. Цікавий сюжет, що постійно тримає в напрузі, детальні описи всього, що навколо та головне надія, що змушує тебе вірити в те, що в людей є здоровий глузд і інколи варто змиритись з тим, що сталось та жити далі.
  •  
    Жах на вечір.
    Ця книга мене добряче налякала. Коли я читала її вперше, думала більше не зможу спати.

    Коротко про книгу: сім'я переїжджає в новий будиночок, за яким, в лісі, є невелике кладовище домашніх тварин, але якщо занурюватись ще глибше, можна дізнатись, що дуже далеко в лісі є древнє індійське кладовище, на якому мертві оживають.

    Читала книгу вперше в тринадцять років. Для хилої дитячої психіки це була міцна книга. Король Кінг майстерно описує всі деталі та дрібнички, які надзвичайно прикрашають сюжет та цілісну картину.

    Автор показує всі страхи та змальовує їх на прикладах головних героїв. Чесно кажучи, в цьому світі, який змалював автор, я б ніколи не хотіла б побувати. Стівен Кінг показав головні страхи батьків та дітей.

    Книга заставляє твоє серце битись частіше.

    Найголовніше у книзі - це питання: "Чи дійсно смерть остаточне, що є в житті?". Автор досить цікаво показує свою точку зору. Все ж, ми бачило висновок, що краще не змінювати те, що призначила нам доля. Книга заставляє задуматись над тим, чи варто змінювати те, що зовсім не потрібно.
  •  
    Пугающий роман
    Для меня роман Кинга "Кладбище домашних животных" о принятии смерти, о простых и сложных решениях, о потерях и пугающей силе злых мест на Земле.
    Сюжет рассказывает о семейной паре Рейчел и Луисе Крид, которые вместе со своими двумя детьми малышкой - Элли и 2х летним Гейджем, переезжают в Ладлоу. А рядом с домом оживленная трасса и небольшое кладбище для домашних животных, которые часто погибали под колесами машин. У семьи есть домашний любимец - кот Черч, Элли обожает своего питомца и боится его потерять. Вообще, тема смерти в семье - под запретом, Рейчел ненавидит, когда кто-то упоминает о кладбищах, похоронах, не разрешает своему мужу - Луису (который к слову доктор) при детях говорить об этой теме и всеми способами оберегает их. В прошлом Рейчел, затаилась "семейная тайна", которая повлияла на всю жизнь девушки...
    И вот несчастный кот гибнет, а Луис по - подсказке соседа - Джада, который знал насколько Эллли любит своего кота - Черча, ведет Луиса на далекое индейское кладбище дабы помочь в этой проблеме...Мда, именно с этого момента и начинаются зловещие события, ибо "...Что заслужил, то твое, а что твое, все равно до тебя доберется..." и "...Иногда смерть – не самое худшее..."
    Меня книга не напугала лишь потому, что до этого, я смотрела экранизацию и знала чего ожидать, но описание "возвращения" и жуткое предчувствие беды следовало за мной по пятам станиц книги. В третьей части романа, я не верила в глупость Луиса, не верила, что он на самом деле ЭТО сделал и "мозг его выключился", наверно пережитое потрясение и сила места так подействовала на несчастного мужчину - отца. Кинг, до последнего слова в книге держал напряжение и финал просто нет слов.
    Цитаты:
    "...Надо уметь принимать жизнь такой, какая она есть, иначе точно окажешься в маленькой комнатке с мягкими стенами и будешь писать письма домой восковыми мелками..."
    "...В жизни так часто бывает, Элли. Идешь по тропинке – и все хорошо. Сойдешь с тропинки – и собьешься с пути, если не повезет. Заплутаешь в лесу, и кому-то придется тебя искать..."
    "...Иногда люди делают что-то, что кажется правильным. В смысле, сердце подсказывает, что так надо. А потом, когда дело сделано, им вдруг начинает казаться, что что-то не так, и они сомневаются, задаются вопросами… ну как будто у них несварение, но не в желудке, а в голове… и они думают, что совершили ошибку..."
    "...Спираль – древнейший на свете знак власти, древнейший символ извилистого моста, который, возможно, соединяет наш мир и Бездну..."
    "...Сердце, оно каменистое, Луис… как земля на том старом микмакском кладбище. Тонкий слой почвы, а дальше – скала. Человек растит что может… и заботится о посевах..."
  •  
    Жутко!
    С этой книги началось мое увлечение книгами Стивена Кинга. Она меня тронула до глубины души. В ней собрано такое количество тяжелых тем для меня, что я получила целый взрыв эмоций!

    Совсем не зря автора называют королем ужасов, ох как не зря! Жуткий , пробирающий до мурашек хоррор, погружающий читателя в описываемый мир, делающий его частью романа.

    Все время, пока я читала книгу, меня не покидало чувство необъяснимой тревоги и нарастающего ужаса. С каждой страницей подозревала, что должно случиться что-то ужасное и не поправимое. Нечто, что затмевает разум и не дает спать по ночам.

    Наверное слишком впечатлительным людям я бы посоветовала читать с осторожностью, не принимая все близко к сердцу! И читать при свете дня!

    Не раздумывая, я поставила самую высокую оценку, потому что это хорошая и сильная история, от которой невозможно оторваться, несешься по страницам как от грузовика "Оринко" и уже не можешь остановиться.
    Кинг погружает тебя в размышления, накаляет мозг и заставляет сердце биться со скоростью света.
    Наверное больше всего меня пугает в этой книге ее реалистичность. И теперь я всегда оставляю включенным ночник на ночь...
  •  
    КЛАДОВИЩЕ ДОМАШНІХ ТВАРИН
    «Кладовище домашніх тварин» від американського всесвітньо відомого письменника Стівена Кінга дійсно вразило мене. Є у цьому романі щось моторошне та відразливе, але водночас…трагічне та філософське? Давайте по-порядку.
    Луїс Крід зі своєю родиною: дружиною, двома маленькими діточками та котом Черчем переїжджають до нового будинку. Їх сусідом стають стареньке подружжя Джад та Норма, і, як над будь-якими людьми глибоко похилого віку, над ними вже давно колихається смерть. Смерть є каменем зіткнення у цій родині: маленька Еллі понад усе боїться, що Черч покине їх, а Рейчел Крід переживає дитячу травму, пов’язану зі смертю своєї сестри. Але що залишається Луїсу, коли Черч трагічно помирає, а недалеко від дому знаходиться загадкове кладовище домашніх тварин, яке може повертати мертвих до життя? І чи спрацює кладовище на людях, якщо з Черчем усе вдалося…?
    Ця книжка дійсно мене налякала, адже вона підіймає одну з найболючіших проблем нашого життя: втрату близьких людей або тварин. Чи потрібно намагатися виправити те, що вже трапилося і не можливо змінити? Невже смерть іноді, це не найгірший варіант? Книга залишила після себе тяжкий післясмак, над нею хочеться посидіти та подумати. Трагічна, містами зворушлива, але не менш страшна та жорстока - саме такою історією є «Кладовище домашніх тварин», яке я однозначно рекомендую прочитати всім.
  •  
    Ще одна рецензія
    Це був останній шанс для Стівена Кінга. Зрозумійте мене правильно, я вважаю, що він дійсно крутий письменник (я б навіть сказала геніальний), але явно не мій. От просто "not my cup of tea", як то кажуть. Я читала в нього "Керрі", потім "Зелену милю" і якщо першу таки дочитала, то другу покинула на середині, навіть пошкодувавши, що купила. Тож "Кладовище домашніх тварин" було останнім шансом для письменника. Перш ніж почати говорити, що з цього вийшло, хочу відмітити один нюанс щодо назви. В оригіналі книга носить назву з помилкою, через дітей, котрі писали назву кладовища, але у нас переклали правильно. Це не погано і не добре, просто така особливість.
    Отож, чи вдався експеримент. Скажу, що так, вдався. Книгу не дарма називають однією з наймоторошніших у Кінга, мене реально налякали деякі моменти, хоч я й не з лякливих. Починається роман доволі банально - сім'я переїздить в новий будинок і починаються відбуватися химерні речі. Спочатку до головного героя з'являється покійник, потім оживає кіт (я не хотіла спойлерити, але за мене це успішно зробило КСД, розкривши найцікавішу річ відразу в анотації) і ще багато чого такого.
    Далі розповім про іще одну цікавинку. Події, які відбуваються у творі, частково автобіографічні. Кінг, як і Крід теж орендовував новий будинок, поблизу якого була надшвидкісна дорога, і там часто збивали тварин. А одного разу автівка ледь не збила сина Стівена - Овена.
    Найцікавішою штукою в книзі я вважаю ідею з кладовищем. Точніше посил, що той, хто вмер, має залишатися мертвим. І якими б люди не були всесильними (на перший погляд) смерть нам не підвладна, а ігри з нею погано закінчуються.
  •  
    Лячно та цікаво
    У Кінга є багато книг, в яких присутня містика. Саме до таких книг і відноситься "Кладовище домашніх тварин". Тут дідусь Стівен Кінг розгулявся по повній програмі. Саме такі книги я й люблю. Одні говорять, що ця книга не страшна, інші ж говорять, що це найстрашніша книга Кінга.
    Я ж скажу, що ця книга моторошна, але не найстрашніша в Кінга.
    На мою думку, "Кладовище домашніх тварин" одна із культових книг Кінга.
    Деякі події у книзі частково описані з реального життя. І можливо ця книга не побачила б світ, адже дружина Кінга Табіта попрохала чоловіка не видавати книгу через випадок з їхнім сином, який описаний у книзі. Але так склалося, що у Кінга був період творчої кризи, тож йому довелося віддати цю книгу у видавництво на друк. Але все-таки ми можемо насолоджуватися одним з найкращих творів Кінга.
    Сюжет книг про сім'ю, яка переїжджає у новий будинок, біля якого розташоване кладовище домашніх тварин. Через деякий час вони дізнаються про це кладовище і навіть не підозрюють, що на них чекає.
    Книга точно попадає в топ улюблених книг Кінга
    Всім раджу прочитати, бо ця книга варта вашої уваги
  •  
    Интересная история одного медика
    PS: много спойеров
    Эта история уже вторая в моей библиотеке. Я имею ввиду от этого автора. Ну в принципе как и многие его произведения.
    История начинается довольно скучно и в принципе предсказуемо. Въезд семьи в новый дом который оказывается с жуткой историей. После чего глава семьи, устраиваться врачом в колледж. Для меня было немного неожиданно что в первый же день его роботы после летних каникул, к ним в лазарет приносят первого больного. Это оказался парень студент этого заведения. У него была расколота наполовину голова, после этого главному герою этот парень начинает мерещиться, конечно это можно списать на галлюцинации. Ну не суть, призрак предупреждает не соваться за стену. Но тот благополучно после некоторого времени пошел на кладбище (не на кладбище домашних животных, а на другое) как раз таки через эту стену.
    Минус 1 звезда лишь потому что первые две части ( в этой книге есть 3 части) были никакими, да без условно интересно и в принципе захватывающая история семьи. В конце 2 части (извините за повторения) у нас появился их мертвый кот которого они похоронили. Но для жанра ужастик эти 2 части рассказа были немного неинтересными.
    Но в 3 части наконец происходит реально захватывающие события. Например как смерть самого маленького члена семьи.
  •  
    Коли кров стигне в жилах..
    Найулюбленіша із книжок творчості Стівена Кінга, написана в стилі готичної літератури. Це історія про сімейну пару, що нещодавно переїхала до містечка Ладлоу, та має двох діточок і кота у. Черчиля. Поблизу їхнього дома знаходиться урвище, де діти влаштовують імпровізовані похорони домашніх улюбленців.. Проте це місце наділене давньою історію та таємницею. Далі починають виникати дивні речі с головними героями, від яких йдуть «мурахи» по шкірі.
    Особливо мене вразила кінцівка, якої однозначно я не очікувала.
    Читаючи цю книгу, натикаєшся на багато цікавих думок автора, щодо смерті і знаходиш окрім цікавого сюжету ще щось особливе, відповіді на деякі запитання. Тому я вважаю що книга унікальна, на відміну від екранізації та обов‘язкова до читання любителям жахів.
  •  
    Вона забере в тебе все
    "Кладовище домашніх тварин"–була варта того, щоб заповнити неї свою кожну вільну хвилину. Напруга і страх– те чого мені так не вистачало останнім часом.

    "Кладовище домашніх тварин"– це історія про смерть. Про те, як неочікувано вона вривається і забирає із собою тих, кого ще не готові були відпустити. Смерть– безжалісно і жорстоко краде чужі надії на майбутнє, забирає з собою любов і віру, зводить людей із розуму і накладає тьму на все чого хоч трохи торкнулася.
    Ця книга про те, як люди нездатні сприймати смерть, нездатні миритися з нею. Ми погоджуємося на будь-які авантюри аби повернути рідних, коханих людей. Ми здатні віддати все аби ще хоч раз побачити померлого. Але яка цьому ціна? І чи можна насправді повернути людину із того світу, світу мертвих?

    Книга мені неймовірно сподобалась і я рада,що придбала її паперовий варіант, щоб перечитати згодом. Це одна із тих книг, яка має бути в бібліотеці поціновувачів хорору.

    Від мене Королю 10/10 і звичайно рекомендації до прочитання
  •  
    Страшно, моторошно!
    Однозначно, одна з найбільш страшних, моторошних книг Кінга! Так як лякала мене ця книга-мене не лякала ще ніяка, навіть знамените "Сяйво". Це той випадок, коли ми можемо говорити про книгу-жахи.
    Багато людей заводять собі домашніх улюбленців, доглядають їх, люблять як власних дітей. І як же важко, коли приходить час з ними прощатися. Чи може є такий варіант, щоб не прощатися? О так, Кінг знайшов вихід із цієї ситуації.
    У центрі уваги знаходиться сім'я Крідів та їх домашній улюбленець-кіт Черчіль. Нещодавно вони переїхали в новий будинок на новій місцевості. Можна подумати, що проблема буде саме в будинку, але ні. Як виявилося, вони мають досить привітного сусіда, який зголосився провести екскурсію по місцевості. Він привів їх на кладовище домашніх тварин, яке зробили діти для своїх улюбленців.
    Ця книга порушує мабуть одна з найстрашніших проблем-проблему смерті. Задаєшся питанням: "а що ж буде далі, після смерті?"
    Коли ми когось втрачаємо, понад усе на світі хочеться його побачити знову, хоча б краєм ока, хоча б декілька секунд. До чого можуть привести нас такі наші бажання? Читайте!
  •  
    Существует ли жизнь после смерти?
    Многие читатели этого романа пишут что это одна из самых страшных книг у короля ужасов. Многие восхищаются книгой, так же многие критикуют ее. Я буду одна из тех, кому роман совершенно не понравился.
    Задумка автора очень даже неплоха и начало книги шло очень даже ничего.

    И так.
    Сюжет:
    Семья переезжает в новый городок, новенький дом который находится около дороги, а рядом находится кладбище домашних животных. На этом кладбище детки хоронили своих любимцев, которых сбила машина (так, как дорога расположена очень близко к домам) или же умерли от старости. Рядом с этим кладбищем находится старинное кладбище индейцев (тут уже шутки плохи) По легенде если ты похоронишь там мертвое тело кого нибудь, то оно может вернутся к жизни и восстать из мертвых. Некоторые жители не просто уверенны в этом, а прочувствовали на своей шкуре все силы и проклятия индейцев.
    Как вам завязка? неплохая, правда?

    Но вот конец...для меня был просто комком разочарования, все как то так тянулось долго и скучно, еле дочитала.
    Не возьмусь больше за эту книгу.


 
Характеристики Кладовище домашніх тварин
Автор
Стівен Кінг
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2019
Перекладач
Анатолій Пітик, Катерина Грицайчук
Кількість сторінок
400
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
4000
ISBN
978-617-12-6111-2
Вага
500 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Кладовище домашніх тварин