Це не пропаганда. Подорож на війну проти реальності
Паперова книга | Код товару 1223943
Yakaboo 4.9/5
Автор
Пітер Померанцев
Видавництво
Yakaboo Publishing
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
2019
Перекладач
Оксана Форостина
Кількість сторінок
288
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Це не пропаганда. Подорож на війну проти реальності

Ця книжка про величезну індустрію маніпулювання нашими думками, рішеннями, бажаннями, про нові та старі інструменти залякування і брехні, які використовують політики і наркомафія, релігійні фанатики і популісти, і що можна їм протиставити.

Ця книжка про інформаційні війни, ботів і погоничів ботів, про тролів і хакерів, про фейкові новини і втрату прозорої політичної дискусії. А ще – про ХХ століття, про його інтелектуальний спадок, про Холодну війну і КҐБ, про втрачену ілюзію, що більше інформації означатиме більше свободи та глибші дискусії, про пошук надії. Це також сімейна історія, й історія дисидентства, яка, здавалося, закінчиться у ХХ столітті, але триває.

Переклад цієї книжки здійснено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження". Партнер проекту hromadske.ua.

Тираж цієї книги видано із залученням коштів Гранту інституційної підтримки наданих "Українським інститутом книги".

Відгуки про книгу

«Померанцев детально описує, як погані хлопці зробили соціальні медіа своєю зброєю… Контраст між суворими обмеженнями доступу до інформації репресивними режимами у ХХ столітті та безкінечна халява сучасного медійного середовища робить цю книжку до збентеження потужною». - Economist

«Глибоко… Це діагноз нашої недбалої до фактів епохи, вдумливий і гострий». - New York Times

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Пітер Померанцев
Видавництво
Yakaboo Publishing
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
2019
Перекладач
Оксана Форостина
Кількість сторінок
288
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Цитата
У цій зворушливій, несподіваній і ретельно виписаній книжці Пітер Померанцев нагадує нам, що пропаганда не є просто політичним інструментом; вона також спроможна формувати особистості, їхні стосунки з дітьми та друзями, їхні подружжя. Ця книжка не є ще однією спробою описати сучасні інформаційні війни. Вона переконує, що нам таки доведеться збагнути, як пропаганда прагне формувати наші найглибші думки та почуття — ще до того, як ми встигнемо вдатися до опору
Енн Еплбом, авторка книжок «Червоний голод. Війна Сталіна проти України» й «Історія ГУЛАГу», лауреатка Пулітцерівської премії.
Рецензії
  •  
    Про Україну, ботів і велику ілюзію під назвою «Росія» 75% користувачів вважають цей відгук корисним
    Діалог у Торецьку:
    - Українці бомблять одне одного!, - каже хтось. - Правий сектор хоче йти на Київ, і вони один з одним б'ються.
    - То американці. Вони сюди прийшли по наш газ. Я чула, що тут у наших лікарнях поранені американські солдати.
    Олег стає ще розлюченішим, кричить на жінок, каже, що вони зрадниці. Вони починають його проганяти. Він знімає сорочку та показує їм рану від кулі: каже, росіяни підстрелили його, коли він ніс їжу на передову. Каже, що Путін прийшов в Україну, бо боїться, що Росія розвалюється. Жінки кажуть, що Путін нічого не боїться.

    Це - уривок із нової книги Пітера Померанцева «Це не пропаганда». Це реальні люди, реальний діалог і реальний приклад того, що відбувається на сході України вже шість років так точно. У Торецьку я була минулого грудня, і це, як-то кажуть, покинуте Богом невелике містечко на межі із окупованою Горлівкою. І подібні настрої там — швидше норма, ніж виняток. Чому навела цей приклад? Бо це найпримітивніша демонстрація того, про що пише Померанцев. Інформаційна пропаганда ( ви, мабуть, вже втомилися від цього слова) - це не вигадка. Це підступна штука, яка повільно і діє і викорінити яку ой як складно. Про неї написано і сказано багато, сам Померанцев у своїй попередній книзі «Нічого правдивого і все можливе» писав про те,як працюють з інформацією і Росії. Що мені найбільше сподобалося у цій книзі? Людські історії. Говорити про інформацію, механізми і пропаганду в теорії - справа потрібно, але, м'яко кажучи, нуднувата. Тут теж є такі моменти. Але коли про це говорять через людей, розповідають їхню історію - це: а) набагато цікавіше; б) ти дійсно починаєш розуміти як працює ботоферма або як маніпулюють інформацією.
    Книга Померанцева цікава не лише журналістам і тим, хто працює з інформацією. Вона абсолютно необхідна тим, хто цю інформацію споживає. Це не буде унікальний рецепт як вберегтися від фейків і маніпуляцій. Ні. Тут не йдеться про чудодійний щит від пропаганди. Але це хороший приклад того, про що варто пам'ятати кожного разу, коли читаєш критичний пост у фейсбуці або коментарі до нього.
  •  
    Про кампанії впливу та силу маніпуляцій інформацією 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Переважно здається, що кожна наша думка незалежна і неупереджена, а усі погляди і реакції - виважені і свідомі.
    Померанцев каже "Тепер маємо більше інформації, ніж будь-коли раніше, але разом з нею ми отримали не тільки очікувані переваги. Ми живемо у світі оскаженілого масового намовляння, де засоби маніпуляції плодяться і розмножуються, у світі таргетованої реклами, психологічних атак, хаків, ботів, вірувань, замаскованих під факти глибинних фейків, фейкових новин. Ми маємо ширший доступ до інформації і фактів, але, здається факти втратили свою силу. І якщо раніше ви знали хто агенти, хто за вами приходив і чому...А тепер? Ви не могли побачити ворога. Вони були анонімні,всюди і ніде. Як боротися з он-лайн натовпом?"
    Де межа між свободою слова і правами людей, які стають жертвами інформаційної війни?
    Тут є про політичні процеси у США, Росії, Великій Британії, Україні, Філліпінах, Латинській Америці, про Китай і "суспільний рейтинг довіри", про CANVAS і "кольорові" революції, роль соціальних мереж у протестах, виборах і формуванні "капілярного" мережива взаємозв'язків, про кампанії впливу.
    Про те, як обережно і уважно поводитись з інформацією, у якій ми всі тонемо.
    Highly recommended.
Купити - Це не пропаганда. Подорож на війну проти реальності
Це не пропаганда. Подорож на війну проти реальності
220 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Пітер Померанцев
Пітер Померанцев

Пітер Померанцев – британський письменник, журналіст і телепродюсер, старший науковий співробітник Інституту глобальних відносин Лондонської школи економіки. Досліджує сучасні медіа та пропаганду, зокрема консультував парламентські комітети Великої Британії та США. Публікується у виданнях Financial Times, London Review of Books, Politico, Atlantic, New Yorker...

Детальніше

Цитата Це не пропаганда. Подорож на війну проти реальності

У цій зворушливій, несподіваній і ретельно виписаній книжці Пітер Померанцев нагадує нам, що пропаганда не є просто політичним інструментом; вона також спроможна формувати особистості, їхні стосунки з дітьми та друзями, їхні подружжя. Ця книжка не є ще однією спробою описати сучасні інформаційні війни. Вона переконує, що нам таки доведеться збагнути, як пропаганда прагне формувати наші найглибші думки та почуття — ще до того, як ми встигнемо вдатися до опору
Енн Еплбом, авторка книжок «Червоний голод. Війна Сталіна проти України» й «Історія ГУЛАГу», лауреатка Пулітцерівської премії.
 

Рецензії Це не пропаганда. Подорож на війну проти реальності

4.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Про Україну, ботів і велику ілюзію під назвою «Росія» 75% користувачів вважають цей відгук корисним
    Діалог у Торецьку:
    - Українці бомблять одне одного!, - каже хтось. - Правий сектор хоче йти на Київ, і вони один з одним б'ються.
    - То американці. Вони сюди прийшли по наш газ. Я чула, що тут у наших лікарнях поранені американські солдати.
    Олег стає ще розлюченішим, кричить на жінок, каже, що вони зрадниці. Вони починають його проганяти. Він знімає сорочку та показує їм рану від кулі: каже, росіяни підстрелили його, коли він ніс їжу на передову. Каже, що Путін прийшов в Україну, бо боїться, що Росія розвалюється. Жінки кажуть, що Путін нічого не боїться.

    Це - уривок із нової книги Пітера Померанцева «Це не пропаганда». Це реальні люди, реальний діалог і реальний приклад того, що відбувається на сході України вже шість років так точно. У Торецьку я була минулого грудня, і це, як-то кажуть, покинуте Богом невелике містечко на межі із окупованою Горлівкою. І подібні настрої там — швидше норма, ніж виняток. Чому навела цей приклад? Бо це найпримітивніша демонстрація того, про що пише Померанцев. Інформаційна пропаганда ( ви, мабуть, вже втомилися від цього слова) - це не вигадка. Це підступна штука, яка повільно і діє і викорінити яку ой як складно. Про неї написано і сказано багато, сам Померанцев у своїй попередній книзі «Нічого правдивого і все можливе» писав про те,як працюють з інформацією і Росії. Що мені найбільше сподобалося у цій книзі? Людські історії. Говорити про інформацію, механізми і пропаганду в теорії - справа потрібно, але, м'яко кажучи, нуднувата. Тут теж є такі моменти. Але коли про це говорять через людей, розповідають їхню історію - це: а) набагато цікавіше; б) ти дійсно починаєш розуміти як працює ботоферма або як маніпулюють інформацією.
    Книга Померанцева цікава не лише журналістам і тим, хто працює з інформацією. Вона абсолютно необхідна тим, хто цю інформацію споживає. Це не буде унікальний рецепт як вберегтися від фейків і маніпуляцій. Ні. Тут не йдеться про чудодійний щит від пропаганди. Але це хороший приклад того, про що варто пам'ятати кожного разу, коли читаєш критичний пост у фейсбуці або коментарі до нього.
  •  
    Про кампанії впливу та силу маніпуляцій інформацією 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Переважно здається, що кожна наша думка незалежна і неупереджена, а усі погляди і реакції - виважені і свідомі.
    Померанцев каже "Тепер маємо більше інформації, ніж будь-коли раніше, але разом з нею ми отримали не тільки очікувані переваги. Ми живемо у світі оскаженілого масового намовляння, де засоби маніпуляції плодяться і розмножуються, у світі таргетованої реклами, психологічних атак, хаків, ботів, вірувань, замаскованих під факти глибинних фейків, фейкових новин. Ми маємо ширший доступ до інформації і фактів, але, здається факти втратили свою силу. І якщо раніше ви знали хто агенти, хто за вами приходив і чому...А тепер? Ви не могли побачити ворога. Вони були анонімні,всюди і ніде. Як боротися з он-лайн натовпом?"
    Де межа між свободою слова і правами людей, які стають жертвами інформаційної війни?
    Тут є про політичні процеси у США, Росії, Великій Британії, Україні, Філліпінах, Латинській Америці, про Китай і "суспільний рейтинг довіри", про CANVAS і "кольорові" революції, роль соціальних мереж у протестах, виборах і формуванні "капілярного" мережива взаємозв'язків, про кампанії впливу.
    Про те, як обережно і уважно поводитись з інформацією, у якій ми всі тонемо.
    Highly recommended.
  •  
    Боти, фейки, пошук ідентиності та сімейна історія
    Свіжий переклад українською книги журналіста та письменника Пітера Померанцева, сина дисидента Ігоря Померанцева, якому вдалось емігрувати ще у 70-х роках з Києва у Велику Британію. З цього й починається книга — з історії про те, як КГБ забрали Ігоря на допити прямо з пляжу в Одесі, чекаючи, поки він скупається в морі. Власне, ці історії про батька, про його арешти, еміграцію, ефіри на BBC, спогади Пітера про дитинство — підкупають від самого початку. Я люблю автобіографії, сімейні історії, які читаються крутіше, ніж фікшен. Історія його батька показує, як колись неможливо було дістати інформацію, навколо була тільки брехня, короче кажучи суцільний Орвелл. Пітер же описує свої зустрічі, подорожі та розмови про Філіппіни, Бразилію, Сербію, Україну, Росію, Сирію, ІДІЛ — там, де інформація та факти вже не мають значення, бо соціальною мережею ширяться фейки та боти, яким довіряють. Він описує кожен кейс, де інформаційна пропаганда бере верх і підкреслює спільні знаменники.
    Написано легко, тож можна рекомендувати тим, хто не дуже цікавиться медіа, але ведеться на фейки в інтернеті і не розуміє, чому коментарі в фейсбуці — це не суспільна думка.
  •  
    Рецензія на книгу "Це не пропаганда"
    Певно найкраща книга, яка стосується медіаграмотності та інформаційних війн. Пітер Помаранцев, як британський аналітик, незаангажовано розповідає про міжнародні події та про російсько-українську гібридну війну. Проте він, як нащадок радянської інтелігенції, яка змушена була заради порятунку втекти із СРСР, розуміє непрості обставини і підґрунтя цих війн. Як запускають інформаційні віруси, та хто насправді керує - політики чи політтехнологи. Разом із героями своїх інтерв'ю він не просто відкриває таємничу завісу політичних режимів країн із диктаторським режимом, а й показує, що інформація - така ж (а то і більша зброя) масового враження, як атомна бомба. Стиль книги - легкий, але структурований, що дозволяє не заплутатись у тому масиві інформації, який відкриває автор. Після прочитання книги вкотре задумуєшся, чи є Інтернет благом для людства чи все-таки небезпекою, хто формує нашу картину реальності (бо бути експертом у всьому і мати доступ до джерел - непідвладно нікому), і зрештою хто виграє у підсумку - ті, хто створюють інформаційні віруси чи ті, хто їх постійно руйнує.
  •  
    Книга, що відкриє очі на сучасний світ
    На Пітера Померанцева вийшов через Оксану Забужко та її книгу "І знов я влізаю в танк...", в якій згадувалась стаття Пітера "Збій у Кремлівській матриці". Після згаданої статті захотілось прочитати щось більше. Анотація книги та відгуки допомогли прийняти рішення.
    Не буде перебільшенням, якщо скажу, що дана книжка відкриває очі на сучасний світ.

    Тут і про чотириповерховий будинок на вулиці Савушкіна, 55, і про Люду Савчук й Джесіку Аро, про людські права та цінності і їх підваження, про боротьбу за ідентичність...
    Про інформаційну війну Росії з Україною, про Донбас, про Америку, про Китай, про "цифровий відбиток вашої онлайнової особистості за допомогою якого можна зрозуміти ваші найглибші рушії та бажання і відтак, змінити вашу виборчу поведінку", про розмивання демократії...

    Дослідження Пітера Померанцева підкріплені десятирічним проживанням в Росії та роботою на російському телебаченні, розмовами та інтерв'ю з героями цієї книжки, подорожами. 
    Також автор наводить в книзі спогади про батька дисидента, еміграцію сім'ї з СРСР, адаптацію в новій країні, що теж є дуже цікаво.

    Читання буде захоплююче! Зупинитись зможете лиш прочитавши повністю. Дуже раджу всім!!

    Шкода, що не перекладено українською книжку Джесіки Аро((
  •  
    Маст рід для кожного
    Ви чули вираз «інформаційна війна»? Певно, що чули. Він постійно лунає з екранів телевізора, особливо, з новин. Але ж нам завжди здається, що це десь там дуже далеко, про когось, не про нас, нас це зовсім не стосується. Але це не так. І щоб зрозуміти, у якому інформаційному середовищі насправді ми живемо, дуже раджу прочитати книгу «Це не пропаганда». Різноманітні утопії постійно лякають нас третьою світовою війною, а виявляється, вона вже давно розпочата. Ця війна інформаційна. Може і не така страшна, як ядерна, але хто дасть гарантію, що вона не вбиває? Вона триває не на полі битви, не в окопах, вона, здебільшого, в соціальних мережах. Там є армії – боти, тролі, ще якась містична зараза. А ще є бомби, у вигляді інформації, яку скидають на голови мирних громадян. Цю книгу просто необхідно прочитати, якщо ви не хочете бути дурненькою овечкою, або й зброєю ворога у цій інформаційній війні. Ця книга дає нам певний захист (попереджений, означає озброєний), розвиває критичне мислення. Я, особисто, відчуваю, що моє бачення світу змінилось кардинально. З мінусів – пише автор не надто легко, до його стилю треба звикнути. І раджу прочитати попередню книгу автора – можливо, тоді вам буде простіше розуміти що й до чого.
  •  
    алогічність світу симуляції
    Пітер Померанцев - син дисидента Ігоря Померанцева, який був «видворений» з СРСР. Тоді ще Петі було 10 місяців. Батьки співпрацювали з Бі-бі-сі, Радіо Свобода та деякими іншими ЗМІ. Автор, громадянин Великобританії, але здобував освіту в декількох європейських країнах куди переїздив разом з батьками. Кілька років на початку двотисячних працював продюсером на російському телебаченні, брав участь у створенні «Russia Today”. Зараз співпрацює з Лондонською школою економіки і віденським Інститутом гуманітарних наук. Керує програмою по дослідженню новітніх технологій впливу. Пітер Померанцев не є політологом, а продовжує ідентифікувати себе як журналіст і телепродюсер. І цю його книгу не слід розглядати як цілісне дослідження з аналізом, чітким позначенням «хто винен», а головне, рецептом «що робити». У ній автор описав свої зустрічі з твіттер-революціонерами і популістами, тролями, архітекторами "поведінкових змін" і шарлатанами інформаційних воєн, шанувальниками джихаду, метаполітиками, охоронцями істини і господарями бот-ферм, ісламістами і, нарешті, з Глібом Павловським, який вважає, що це він винайшов путінську більшість. Сприймаючи картину наразі більш емоційно, ніж аналітично, автор приходить до невтішного висновку про те, що політики більше не розуміють, за що повинні виступати їх партії; бюрократи заплуталися у владних повноваженнях; фінансовані мільярдерами фонди, витрачаються на цілі далекі від задеклорованних потуг. Слова, які здавалися наповненими змістом, заради яких попередні покоління були готові жертвувати собою, - "демократія" і "свобода", "Європа" і "Захід" - знівельовані сучасною реальністю. Свободу слова легко використовувати для того, щоб створювати тролів, ботів, масові армії пропаганди, мета яких дезорієнтувати людей, але не через цензуру, а просто накрити їх хвилею величезного шуму і дезінформації. Антиконспірологія - одна з головних тем книги. Те, що пов'язує сьогоднішню риторику багатьох можновладців, це не просто теорія змови. Конспірологія як світогляд замінює ідеології, формує образ ворога. Світ пояснюється тим, що є невизначена кількість теорій змови - сіонські мудреці, світовий уряд, таємні співтовариства, Захід проти Росії і таке інше. Якщо люди думають, що вони живуть в світі вічних змов, де неможливо знайти правду, де неможливо зрозуміти мотивацію оточуючих, а особливо, влади, у них виникає почуття безсилля. Тоді спроби протесту, боротьба за права, є абсурдні в світі, який незбагненний. Другою важливою стратегією політиків, а також обслуговуючих їх політологів і представників медіа є популізм. Можна обіцяти все, що завгодно. Інформаційна хвиля змиє пам'ять про ці обіцянки, спотворить реальні вчинки тих хто дорвався до керма і корита. Враження після прочитання цієї книги не веселе, але заперечити автору нічого. Наша реальність дає безліч підтверджень викладеним думкам. У книгу вплетений паралельний сюжет про життя батьків перед від'їздом з СРСР. І виникає відчуття, що їм просто стало важко дихати тим повітрям. За ковтком свіжого повітря повертався і автор з Росії в Лондон в 2010, але виявив проникнення міазмів і в атмосферу Заходу. Тобто дихати все складніше, а бігти вже нікуди. Обов'язково до прочитання тим, хто хоче сприймати свідомо сучасний політичний ландшафт.
  •  
    Що є реальністю і що ми знаємо про майбутнє
    Розмови британського журналіста Пітера Померанцева із фахівцями з різних галузей суспільного життя дуже вдало оформлено у блоки, що розглядають важливі факти життя будь-якого суспільства. Вся ця важлива інформація переплітається з особистими відчуттями та особистим досвідом, а також досвідом його батька, дисидента Ігоря Померанцева. Такий стиль розповіді дає можливість плавно переходити від однієї важливої теми до іншої, можливо, ще важливішої теми. Саме тому від читання цієї книги важко відірватись поки не закінчиш.
    Найкорисніший та найоптимістичніший для мене висновок із книги такий:
    чим більше людина читає художньої літератури (наголошую - художньої літератури),
    тим більше людина спроможніша уявляти реальність, відмінну від тієї, що її оточує.
    Цей висновок є важливим тому, що змальовані Померанцевим міста тролів, ботів, кіборгів та іншого страхіття, які формують для суспільства уявний та анґажований світ просто знищують людські особистості. Навіть не уявляла собі тих грандіозних масштабів, яких досягли ботоферми.
    А далі йдеться про світ після Холодної війни, коли західне суспільство вже не бачить яким саме має бути майбутнє, коли лібералізм вже переміг, а у "імперії зла" із розвалом срср закінчилась історія. Що ми бачимо у майбутньому? Росія змоделювала своє майбутнє як ностальгію за минулим, та й не тільки росія так робить. От тут і треба мислити справжніми реаліями та навчитись розрізняти реальність від маніпуляцій та фейків.
  •  
    Якщо це не пропаганда, то що ж тоді?
    Звісно, не всі розділи цієї книжки для українського читача будуть однаково цікавими. Наприклад, нам, на перший погляд, не аж так сильно треба знати щось про маніпуляції в передвиборчих гонках на Філіппінах або різні пропагандистські інструменти в арсеналах диктаторів інших далеких екзотичних країн. Однак для розуміння механізму інформаційних атак і їхнього згубного впливу на суспільство цей досвід є так само важливим, як і гучні скандальні викриття фабрик тролів та ботоферм. І якщо ви ще дивуєтеся з того, що Росія "наслідила" своїми ольгінцями по всьому світу, то прочитайте цю книжку уважно. Адже без неї, Росії, не обійшлося не лише у США під час передостанніх виборів, що закінчились перемогою Трампа, і не лише в Україні, де наслідками інформаційної війни стала війна реальна, а й багато де ще - список довжелезний.

    Я б охарактеризувала нонфікшн Померанцева як такий, що відкриває очі на речі, які і так мали би бути очевидними, але чомусь такими не є. Ця книжка вкотре стала нагадуванням, що інформаційна гігієна і медіаграмотність - вкрай важливі навички у сучасному світі, якими не можна нехтувати.

    Дуже сподобалось, як основний посил Пітер Померанцев "розбавив" відступами про дисидентський досвід свого батька, Ігоря Померанцева, відомого російського журналіста і поета, який був засуджений в СРСР за антирадянську діяльність і емігрував за кордон. Померанцев-батько тісно пов'язаний з українськими Чернівцями, де навчався й жив до виїзду за кордон, і вже після розпаду СРСР, в 2012 році став автором ідеї міжнародного літературного фестивалю Меридіан Черновіц.
  •  
    Ми є інформацією, яку споживаємо
    Якщо ви цікавитеся медіаграмотністю, медійними маніпуляціями та власною інформаційною безпекою, вам буде цікаво й корисно опрацювати цю книгу. А якщо не цікавитеся – то почніть, нарешті, це робити, інакше від вашого критичного мислення не залишиться й крихти.
    Щодня ми свідомо та несвідомо споживаємо певну кількість інформації. Радіо, телебачення, скролінг стрічки соціальних мереж, читання ранкової газети чи поїздка в транспорті. Ви не уявляєте, скільки вдало прихованих маніпулятивних повідомлень наш мозок пропускає крізь себе. Хтось обачно їх фільтрує та не дає засмітити своє мислення, а комусь просто лінь напружуватися й витрачати ресурс на оцінку споживаної інформації. Інформаційний інтелект такої людини поступово опускається до позначки 0 і вона одразу стає об’єктом, який на раз-два піддається маніпуляціям.
    Пітер Померанцев просто й доступно описує, хто, як і навіщо нами маніпулює. Він роз’яснює це на прикладах інформаційної війни України з Росією, подій в Америці, в Китаї, Сирії, ІДІЛу. Він показує, як легко поширюються інформаційні віруси і фейки, як за допомогою них направити громадську думку у потрібне русло.
    Померанцев – син дисидента, який був засуджений за антидисидентську діяльність та у 70-х емігрував до Великої Британії. У книзі, крім дискурсу про природу пропаганди, він описує історію своєї родини, в особливості свого батька, що додає книзі життєвості та емоційності. Ігоря Померанцева (батька) забрали КДБісти прямо з Одеського пляжу, де той вирішив скупатися. Далі були допити, міграції, робота на BBC, підпільні зв’язки, боротьба за інформаційну свободу
    Інколи було важко сприймати книгу через не завжди зрозумілу термінологію чи не надто цікаві для мене через територіальну віддаленість історії інших країн. Однак, в результаті всі ці історії складаються пазликами, створюючи загальну картину інформаційної війни в світі. Для мене надзвичайно цікавим виявився розділ про ботоферму, принципи роботи ботів, тролів, світобачення (чи то пак світозакриванняочі) людей, що за цим стоять. Раніше, наприклад, я не знала про існування «фабрики тролів» з Ольгино та й багато інших аспектів теж не усвідомлювала.
    Раджу читати книгу тим, хто не хоче перетворитися на бездіяльного овоча, яким можна маніпулювати, тим хто хоче зберегти критичне мислення та інформаційний інтелект, не втратити здатність аналізувати інформацію або ж навпаки набути її. Війна відбувається не лише на Сході України чи в наших головах. Війна відбувається навколо. Але чи хочете ви бути її учасниками?

 
Характеристики Це не пропаганда. Подорож на війну проти реальності
Автор
Пітер Померанцев
Видавництво
Yakaboo Publishing
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
2019
Перекладач
Оксана Форостина
Кількість сторінок
288
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х215 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-7544-61-5
Тип
Паперова
 

Про автора Це не пропаганда. Подорож на війну проти реальності