Батько Вепр
Паперова книга | Код товару 1109312
Yakaboo 4.9/5
Автор
Террі Пратчетт
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
1996
Перекладач
Анастасія Коник
Кількість сторінок
408
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Батько Вепр

«Батько Вепр» — четвертий роман циклу «Смерть» серії «Диско­світ» Террі Пратчетта.

Вепроніч — чарівний час, коли до всіх чемних дітей приходить добродушний товстун-веселун Батько Вепр. Він залазить у домівки через димар, залишає подарунки у панчохах, розвішаних на каміні, частується хересом і печивом та, звісно ж, примовляє «Хо-хо-хо!». Але цього року щось пішло не так... Подарунки розвозить семи­футовий скелет із фальшивою бородою.

Що ж трапилось? Навіщо Смерть узявся виконувати чужі обов'язки? Куди подівся справжній Батько Вепр? І найголовніше — чи вдасться Смерті врятувати дух Вепро­ночі і зберегти віру людей у чудеса?

Характеристики
Автор
Террі Пратчетт
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
1996
Перекладач
Анастасія Коник
Кількість сторінок
408
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Весела історія 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Що ж робити коли сьогодні остання ніч в році, а головного персонажа ніде немає? Хто ж буде розносити подарунки по будинкам? Хто буде дарувати дітям віру в свято?
    Ясна річ - Смерть. А його внучка, яка сама по собі уже непроста людина, тепер має розібратися з іншим - що тут взагалі відбувається?
    Її дідусь виконує обов`язки дідуся в червоному кожусі, повсюди з`являються міні-боги різноманітних речей, та ще й злодії захотіли пограбувати святий храм зубної феї.
    Багацько роботи для одного дня.
    А Сьюзен всього лише хоче бути простою гувернанткою, вчити правильно говорити своїх маленьких підопічних та навчати їх добру. А не ганятися з кочергою за різними страшилами та рятувати світ від загибелі.

    Це моє перше знайомство з дивовижно-магічним світом Террі Пратчетта. І хтось може сказати: як можна читати останню книгу підциклу про Смерть величезного циклу про магічний світ? Та легко. Можливо я і не розуміла якихось моментів, які б розуміла, якби прочитала попередні книги. Але я насолодилася чудовою різдвяною історією, посміялася від душі та весело провела час. А це головне.
  •  
    Трохи різдвяної магії 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    На носі Вепроніч, а Батько Вепр кудись зник. Але хтось же повинен виконувати його роботу - дарувати дітям подарунки і підтримувати в них віру в чудеса! За цю справу береться дуже неочікуваний персонаж - Смерть. Той самий Смерть, якого ми вже знаємо по попередніх книгах циклу. Так-так, Смерть запряг сани, начепив бороду, переодягнув свого слугу Альберта в ельфа - і помчав роздавати подарунки дітям. Вийшло дуже навіть непогано, хіба що ХО-ХО-ХО кожен раз виходить трохи похмуро.

    Також в гру вступає подорослішавша Сьюзен - добра, розумна і смілива гувернантка, що з кочергою стоїть на сторожі спокою дітей. Повз неї жоден монстр не пробереться! А ще вона - внучка Смерті, тому місія знайти і повернути Батька Вепра лягає на її плечі.

    Ще тут є пан Часначай (Часу-не-чай, як він постійно поправляє), який як раз і відповідальний за зникнення головної дійової особи свята.

    Мушу сказати, що з циклу про Смерть, ця книга – моя улюблена. Тут безліч чудес і пригод, вигадок і пародійних персонажів та ситуацій. Раджу читати її зимою, а краще – саме на новорічні свята, щоб глибше проникнутись атмосферою.
Купити - Батько Вепр
Батько Вепр
280 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Террі Пратчетт
Террі Пратчетт

Террі Пратчетт - один з найпопулярніших англійських авторів. Його книги виходять багатомільйонними тиражами. А без придуманого ним Плаского світу жанр фентезі був би іншим. Тим, хто любить глибоку, іронічну і при цьому мудру і злободенну фантастику, слід купити книги Террі Пратчетта, тому що письменник дивно проникливий, розумний і талановитий. Його творіння так чи інакше зачіпають всі сторони жит...

Детальніше

Рецензії Батько Вепр

4.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Весела історія 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Що ж робити коли сьогодні остання ніч в році, а головного персонажа ніде немає? Хто ж буде розносити подарунки по будинкам? Хто буде дарувати дітям віру в свято?
    Ясна річ - Смерть. А його внучка, яка сама по собі уже непроста людина, тепер має розібратися з іншим - що тут взагалі відбувається?
    Її дідусь виконує обов`язки дідуся в червоному кожусі, повсюди з`являються міні-боги різноманітних речей, та ще й злодії захотіли пограбувати святий храм зубної феї.
    Багацько роботи для одного дня.
    А Сьюзен всього лише хоче бути простою гувернанткою, вчити правильно говорити своїх маленьких підопічних та навчати їх добру. А не ганятися з кочергою за різними страшилами та рятувати світ від загибелі.

    Це моє перше знайомство з дивовижно-магічним світом Террі Пратчетта. І хтось може сказати: як можна читати останню книгу підциклу про Смерть величезного циклу про магічний світ? Та легко. Можливо я і не розуміла якихось моментів, які б розуміла, якби прочитала попередні книги. Але я насолодилася чудовою різдвяною історією, посміялася від душі та весело провела час. А це головне.
  •  
    Трохи різдвяної магії 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    На носі Вепроніч, а Батько Вепр кудись зник. Але хтось же повинен виконувати його роботу - дарувати дітям подарунки і підтримувати в них віру в чудеса! За цю справу береться дуже неочікуваний персонаж - Смерть. Той самий Смерть, якого ми вже знаємо по попередніх книгах циклу. Так-так, Смерть запряг сани, начепив бороду, переодягнув свого слугу Альберта в ельфа - і помчав роздавати подарунки дітям. Вийшло дуже навіть непогано, хіба що ХО-ХО-ХО кожен раз виходить трохи похмуро.

    Також в гру вступає подорослішавша Сьюзен - добра, розумна і смілива гувернантка, що з кочергою стоїть на сторожі спокою дітей. Повз неї жоден монстр не пробереться! А ще вона - внучка Смерті, тому місія знайти і повернути Батька Вепра лягає на її плечі.

    Ще тут є пан Часначай (Часу-не-чай, як він постійно поправляє), який як раз і відповідальний за зникнення головної дійової особи свята.

    Мушу сказати, що з циклу про Смерть, ця книга – моя улюблена. Тут безліч чудес і пригод, вигадок і пародійних персонажів та ситуацій. Раджу читати її зимою, а краще – саме на новорічні свята, щоб глибше проникнутись атмосферою.
  •  
    Ще одна книжка про походеньки СМЕРТІ
    Все почалося одного зимового вечора. Все почалося з дивного гостя, а точніше загадкової сутності в лахміттях. Все почалося з того, що Гільдії вбивць замовили не когось там, а Батька Вепра. А Вепроніч - головне свято Плаского світу вже близько… Вгадайте, хто замінить зникле божество?)))) Даю підказку - ХО ХО ХО)))

    Словом СМЕРТЬ знову занурюється в дослідження багатогранної людської натури, цього разу переважно дитячої.

    Пратчетта можна обожнювати, можна не розуміти і не сприймати, але заперечувати те, що він геній своєї справи неможливо, навіть, якщо все написане іноді нагадує абсурд. В його текстах стільки пасхалок, що полічити їх всі певно не візьметься ніхто. Деякі лежать прямо на поверхні, деякі ще треба розпізнати. Я от впевнена, що не знайшла і третини, але це не применшило задоволення від пошуків.

    Взагалі-то я не можу читати книжки Пратчетта залпом, мені навіть одну без перерв важко прочитати. Вони настільки концентровані, що я швидко перенасичуюсь, відкладаю, але обов'язково повертаюсь. З “Батьком вепром” я провела весь грудень, але відповідний настрій вона все ж мені створила.

    Якщо ви сумніваєтесь, знайомитись вам з Пласким світом чи ні, візьміть одну книгу, будь-яку яка на вас дивиться. Ви з перших сторінок зрозумієте ваше це чи ні.
  •  
    Нова роль
    Анк-Морпорк готується до останньої ночі року - Вепроночі. У Вепроніч до слухняних дітей приходить Батько Вепр та приносить їм подарунки у панчохи (нічого не нагадує?).
    Але цього року чомусь Батько Вепр носить штучну бороду, подушку замість живота та підозріло схожий на скелет у одязі Батька Вепра. Знову Смерть втручається у хід речей, і, як завжди, з цього виходять дуже цікаві пригоди. В нього навіть ельф є. Пам'ятаєте Альберта?)))
    У цій книзі ми знову зустрінемо Сьюзен (онуку Смерті), яка дуже старається вести "нормальне" життя (не пам'ятати майбутнє, не проходити крізь стіни та не бачитись із дідусем). Вона працює гувернанткою та виганяє монстрів, бабаїв кочергою. Не дуже їй вдається стати нормальною))).
    Також ми познайомимося із злодіями, яких найняли виконати дуже незвичну для Найманців роботу. Дізнаємося, куди подівся Батько Вепр та чому, посміємося з безглуздих вчинків чарівників з Невидної академії та зрозуміємо для чого Смерть знову втрутився.
    Всім шанувальникам Пратчетта рекомендовано до читання (особливо під Новий рік).
  •  
    Одного разу у "Вепроніч"
    Я був в захваті від «Батька Вепра». Це той роман, який можна взяти в руки, не знаючи анічогісінько про Пратчетта чи про Дискосвіт, і так зачитатись, що потім захочеться ще.
    Четвертий роман із циклу про смерть, але не лякайтесь цифри чотири. Цей роман є дуже самостійним романом із завершеною історією, із чудовими персонажами і прекрасними стилем написання.

    Цього разу у Дискосвіті наступає Вепроніч, своєрідне Різдво для місцевих. У цю ніч Батько Вепр, як і Санта Клаус, одягає білу бороду і розносить стосики подарунків слухняним діткам. Та лише одна проблема виникла: «Усі, хто бачив Батька Вепра, зовсім його не взнали, бо ж він схуд настільки, що прямо таки нагадує своїм виглядом двометровий скелет».

    Розібратись, що ж саме сталось із Батьком Вепром знову випадає онуці Смерті дівчині Сюзен. Вона вже підросла і стала самостійною жінкою із власним життям. Але ну от не може відпустити її доля і знову закидає її у вир подій, коли доводиться рятувати світи (це ж така тяжка робота).

    Сюжет захоплює не менше, аніж уся ця «Вепронічна» естетика. Ідеальний роман, аби прочитати біля теплого вогнища посеред сніжної зими. То є цікава історія, яка залишиться надовго в пам’яті. А як не відпустить, то можна буде ще й двосерійний фільм глянути.

    Загалом, що роман, що видання – найкращі представники із серії. Дуже раджу! Особливо тим людям, які обожнюють гумор, іронію та приховану мораль. Цей роман надзвичайно глибокий, як для комедійного фентезі.
  •  
    Немного иронии в Рождественскую ночь
    Это одна из тех книг, которая произвела на меня достаточно сильное впечатление. Очень понравилось в первую очередь качество издание. Переплет твердый, дизайн очень оригинальный, понравилось что можно подписать книгу самому. Так же очень порадовало что шрифт в книге достаточно крупный, а бумага весьма плотная. Приятным бонусом было конечно же наличие закладки. Очень понравилось что именно в этой части книги есть очень много иронии и юмора. Очень тонкий и глубокий. Было очень много смешных и весёлых моментов, но были и такие которые наталкивали на размышления о жизни, философию. Конечно эта история отлично способствовала тому, чтобы появилось праздничное настроение. Больше всего понравилась та часть, где Смерть раздает подарки людям и они получают то что хотели в детстве и это очень согревает их сердца. Это был самый приятный и теплый момент .
  •  
    Свято Вепроночі під загрозою
    «Батько Вепр» – це четвертий роман із під циклу «Смерть» із циклу «Дискосвіт» автора сера Террі Пратчетта.
    Так сталося, що напередодні свята Вепроночі головний дух святкування Батько Вепр безслідно зник. Звісно, що без нього діти не отримають своїх подарунків, отже перестануть вірити у Батька Вепра. У той же час Смерть запідозривши неладне бере ситуацію у свої руки: надягає фальшиву бороду, перевдягає вірного слугу Альфреда ельфом та запрягає сани чотирма вепрами й вирушає у подорож світом, роздаючи подарунки.
    У цей же час відчуття неправильності наздоганяє й іншого персонажа історії – онуку Смерті Сьюзен. Дівчина отримала у спадок від дідуся певні характеристики і будь-що прагне бути нормальною, тому влаштовується на роботу гувернанткою. Сьюзен захищає двох діток від монстрів, що чатують у різних темних закутках будинку і проганяє їх кочергою.
    Дівчина дізнається, що її дідусь виконує чужі обов’язки, а також деякі обставини зникнення Батька Вепра. Вона разом із новими знайомими прагне дізнатися правду та повернути дух Вепроночі аби врятувати Дискосвіт.
    Було дуже цікаво побачити самого Смерть у ролі того, хто має приносити радість та задоволення.
  •  
    Перше знайомство з автором
    Перш за все хочу відзначити оформлення - воно шикарне! От просто нема слів. Такі соковиті барви, все виконано неймовірно-фантастично. Тепер хочеться зібрати всю серію, до того ж НЕГАЙНО. А наразі про Пратчетта. Це було моє перше знайомство з автором і мега неправильне, я знаю. Це, якщо не помиляюсь, третя книга з підциклу "Смерть", а читала я її (між іншим) у червні. Так, знаю, не дуже атмосферно, тим не менш, знайомство вийшло вдалим. Мені шалено сподобався Смерть як персонаж. Він просто чудовий. Саме через нього, припускаю, що цей цикл буде моїм улюбленим. Сюзен теж цікава, тепер дуже кортить прочитати перші частини, щоб дізнатися, як у Смерті з'явилась онука. Також хочу відзначити окремо Альберта. Їхні бесіди зі Смертю були потішними, я реготала на деяких моментах від душі. Ну, і, звичайно ж, фірмовий гумор Террі Пратчетта, за який я так переймалася, щоб він мені сподобався... спойлер! Він мені таки сподобався. Однозначно раджу спробувати ознайомитися з творчістю цього письменника, адже там ви знайдете не тільки багато класних жартів, а ще й філософські роздуми, над якими варто задуматись.
  •  
    Книга прекрасна. Прекрасний варіант читати в атмосфорності свят так і в літку в 30 градусну жару (як зробила це я))
    (От беручи цю книгу до рук, мене не залишала думка, що я читаю книгу з Снігом, новим роком і Батьком Вепром влітку у 30 градусну жару, і це якось не правильно)

    Батько Вепр в цій книзі - це такий аналог СантаКлауса або Батька Різдво (який для мене має набагато більше сенсу ніж наші персонажі).

    Але до головного, а саме книжки. Вже на початку історії ми маємо невеликий заговір, замах на вбивство і Смерть, який знову щось чудить, і його онука, яку це от ні трохи не дивує.
    До речі, Сюзан (онука Смерті) в цій книжці мені здалась більш приємним персонажем (не те, що в попередній вона була неприємна, але там її "раціоналізм" і "логіка" трохи дратували, а в цій хоч характер і не змінився але про неї було приємніше читати).

    Сюзан в цій книзі намагається розібратися, що таке творить її дідо, в основному тому, що не хоча працювати замість нього. В книзі є бабаї, зубні феї, кочерга, бог похмілля та персонаж, який ніби з якогось темного трилеру, але який якимось чином дуже вписується в цю історію.

    Якщо читати книгу під свята, то звичайно набагато оригінальніше ніж звичні варіанти. Але книга так само чудово читається і в будь-який інший період року.
  •  
    "Отже, маленький індивіде, що ти хочеш на Вепроніч?"
    Коли Смерть раптово зривається з насидженого місця у сліпому прагненні знов збагнути особливості людських відносин - дивуватися майже нема з чого. Принаймні, тим, хто з ним знайомий. Але навіть вірний Альберт не був готовий до того, що його господар задумає замінити Батька Вепра, коли той раптово зникає просто перед днем власного тріумфу. Приклеїть фальшиву бороду, запхає подушку під кістляві ребра й кожух, а його самого перетворить на ельфа-помічника... А кому доведеться збирати "розсипані" по всьому Дискосвіту помарки, поки дід з головою поринув у нову роль і не виконує своїх прямих обов'язків? Певна річ, його онуці Сюзен, яка все ще сподівається жити розміреним і якнайнуднішим життям гувернантки (при тому, що сама давно має титул герцогині). І вона це зробить - кілька переслідувань й умовлянь з боку Смерті Щурів і нерозлучного з ним Крука потому.
    Але чого потрібно по-справжньому стерегтися цієї ночі - власного язика, до слів якого Дискосвіт і вся магія, що в ньому є, дослухається з особливою увагою. Що не забажаєте - виконає. Навіть створить нового (чи відродить забутого) бога, нехай він і бог дрібниці. Так постать О Боже Похмілля викликала в мене захоплений рев, що вилився у шалений сміх на всі ті кілька розділів, що чаклуни з Невидної Академії на чолі з архіректором Ридикулем допомагали йому позбутися головного болю та інших "радощів" професії. Не менш живі емоції викликала сцена у торговому кварталі, коли на зустріч до дітей нагодився "справжній" Батько Вепр, та ще й дарував омріяні (!) подарунки безкоштовно. Надто, коли на його кістлявих колінах замість дитини опинився капрал Ноббс, досі по-дитячому сердитий на свого батька за всі попередні зіпсовані Вепроночі. От тільки шкода було головного героя, коли він визнав, що йому подобається приносити радість людям, та ще й тим, що вишикуються до нього в чергу. Хтозна - можливо, Смерть іноді дійсно хотів змінити один свій обов'язок на геть інший?
    І, звісно, не можна оминути увагою нову ватагу лиходіїв, веде яких химерний одноокий чоловічок на ймення Часначай. Те, що врешті його зрадить один із власних посіпак, було, як на мене, вирішено вже на початку твору, коли автор представив "сумнівну компанію". Банджо та Середній Дейв Білоліли дуже сильно нагадали мені Джорджа Мілтона та Ленні Смолла з роману Стейнбека "Про мишей і людей". Я б навіть припустила, що почасти саме вони надихнули письменника на ці два образи. Коротун-мислитель та дебелий незграба з розумом немовляти - оманливо спокійний дует, але якщо його чимось розбити - стережіться.
    Цей Пратчеттів роман я б рекомендувала читати - чи не новина? - на зимові свята, коли не хочеться великої компанії гостей, а достатньо просто загорнутися в теплу ковдру та читати під світлом настільної лампи, попиваючи гаряче какао, аби на душі було спокійно.
  •  
    Пратчеттівське Різдво
    "Батько Вепр" - це четвертий роман з циклу "Смерть" сера Террі Пратчетта. Тож цього раз на Смерть чекає неабияка пригода - він має допомогти врятувати ... Вепроніч! Так,так, у Дисковіті також є власний аналог Різдва, на який дітлахи і дорослі з нетерпінням чекають увесь рік. І поки Смерть стає т.в.о. Батечка Вепра його обов'язки покладаються на...звичайно ж, його любу онуку Сьюзан, яка вже навчена до такого повороту подій. Разом з тим Сьюзан вже доросла і має власну роботу, тож тепер їй доведеться поєднувати своє "мирське" життя і особливе призначення. А ще окрім Батечка Вепра у небезпеці опиняються і Зубна Фея, робота та роль якої виявляється важливішою, ніж може здатися на перший погляд. Яскрава, динамічна, весела але поряд з тим і задумлива історія, яка читається доволі швидко. Зазвичай книжки цього циклу не сповнені аж занадто динамічними подіями, але в даному випадку стає питання життя і смерті (хіба не алегорично?) - врятувати Вепроніч! Про наслідки цієї експедиції читач дізнається на останніх сторінках історії. А яскраве різдвяне оформлення додає загальної атмосфери книжці, беручи до рук яку одразу відчувається, що свято наближається!
  •  
    Батько Вепр
    Це 4 прочитана у Пратчетта книга, і поки що вона подобається мені найбільше з усіх. Несхожа на попередні, тут менше власне пародії і висміювання штампів, більше гумору і філософії, пригод, від яких неможливо відірватися, а також дивовижної атмосфери Вепроночі.
    Дія усієї книги відбувається впродовж однієї різдвяної ночі. Таємничі Аудитори хочуть вбити Батька Вепра, вбити по справжньому, щоб він не міг відродитися. Щоб цього не сталося, треба, по-перше, завадити вбивцям, по-друге, відновити віру людей в цього бога. З останнім завданням впорується Смерть, який перевдягається в Батька Вепра, і всю ніч розносить подарунки, зустрічається з дітьми, лазить крізь димоходи, не забуваючи на кінець сказати: «ХО-ХО-ХО».
    Також в історії є Сьюзан – внучка Смерті, яка працює звичайнісінькою гувернанткою. Одначе про яку звичайність можна говорити, якщо ти – внучка Смерті, можеш ставати невидимою, бачити магічні сутності і чудовиськ, перемагати їх у двобої кочергою? Також вона хоче зрозуміти, що за гру затіяв її дід, куди подівся Батько Вепр і хто викрав Зубну Фею?
    Звісно, історія не обійшлася без найманців, перед якими стояло завдання викрасти і вбити, і головного найманого вбивці Чайчая, який вразив мене дитячою жорстокістю, розумом і травмованістю.
    «Батько Вепр» - це історія в першу чергу про віру, що робить нас людьми.
  •  
    Дива трапляються..
    Батько Вепр зник, але ж Вепроніч вже на носі! Тому його заміщає чоловік із дивним голосом та надзвичайно людяними прагненнями. Чи зможе його онука повернути все на своє місце ?

    В цій книзі надто багато всього намішано. І саме це є її основним недоліком.

    Я нарахувала 5 сюжетних ліній. Проте, більшість з них здалися мені просто зайвими, затягнутими та не дуже цікавими. Вони перебивали враження від цікавіших ліній. Двох вистачило б з головою.

    Стиль написання книги мене теж не здивував. Порівняно із іншою книгою цього автора, тут замало гумору, цитат та просто цікавих моментів. Звичайний художній текст, що навіть трохи розчарувало.

    Але, дещо мені в цій книзі й сподобалось. Дуже зацікавили такі персонажі, як Смерть і особливо Сюзен. І тому я вже майже впевнена у тому, яку книгу Пратчетта читатиму наступною
  •  
    Божевільний різдвяний дух
    Батько Вепр - Террі Пратчетт. Хочете пройнятися духом Різдва, пригод, божевілля і гумору? Тоді ця книга саме те що ви шукаєте. Стиль автора неповторний. На грані сюру. Інколи буває тяжко вслідкувати за подіями і сюжетними лініями, а їх завжди в Пратчетта достатньо. Можливо, спочатку вам нічого не буде зрозумілим, а можливо не розвидниться і далі, проте насолоду від книги ви отримаєте. Адже неповторний англійський гумор та мова перекладу просто тішить душу. Мені здається, що у автора в книгах так багато всього через те, що він дуже любить своїх героїв і намагається, хоч по трошечки проте згадати кожного в новому творі. Це схоже навіть не на цикл, а на те як на сімейних вечірках розповідають про всіх раніше бачених родичів одномоментно. Мені таке до вподоби.
    В Дискосвіт прийшла біда - зник Батько Вепр (той що в нашому світі є Санта Клаусом). А його місце зайняв Смерть, що тренує ХОХОХО, з ельфом Альбертом, поціновувачем хересу і свинячих пирогів. Звідкись почали з'являтись гноми бородавок, феї веселощів і боги похмілля, а онучці Смерті - Сьюзен знову не дають жити спокійним життям гувернантки, що ганяє бабаїв з під дитячих ліжок кочергою. А до чого тут Аудитори та напівбожевільний найманець з гільдії убивць Часначай? Потрібно читати, адже без келешку хересу і редьки тут не розберешся
 
Характеристики Батько Вепр
Автор
Террі Пратчетт
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
1996
Перекладач
Анастасія Коник
Кількість сторінок
408
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130x200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-679-243-7
Вага
460 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Англії, Австралії та Нової Зеландії
Література за періодами
Література XX ст.
 

Про автора Батько Вепр