Залишок дня
Паперова книга | Код товару 921459
Yakaboo 4.8/5
Автор
Кадзуо Ісігуро
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
1989
Перекладач
Ганна Лелів
Кількість сторінок
240

Усе про книжку Залишок дня

Улітку 1956 року дворецький Стівенс, який усе життя прослужив у багатому маєтку під назвою Дарлінґтон-Голл, вирушає в автомобільну мандрівку південно-західною Англією. Коротка шестиденна виправа перетворюється на подорож у минуле, що виринає на тлі розкішних англійських пейзажів, у минуле, в якому особисті драми розгортаються разом із драмами світовими. Цей роман, за який Кадзуо Ішіґуро здобув Букерівську премію, — витончена історія про невисловлені почуття і прихований відчай, про жаль, що затьмарює залишок дня, коли з гіркотою розумієш, що все могло скластися інакше...

Характеристики
Автор
Кадзуо Ісігуро
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
1989
Перекладач
Ганна Лелів
Кількість сторінок
240
Рецензії
  •  
    "Я віддав лордові Дарлінґтону все найкраще..." 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Кадзуо Ішіґуро - японський письменник, з-під пера якого вийшов найбільш англійський роман "Залишок дня". 1989 року ця книга отримала Букерівську премію, а її автор піднявся на вершину слави. Здавалося б, що може бути цікавого в історії про подорож літнього дворецького, спогади якого перемежовуються з роздумами про гідність та правилами чищення срібла? Але Ішіґуро вдалося створити по-справжньому унікальну книгу про життєві підсумки людини, яка ніколи не була собою.
    Більшу частину свого життя Джеймс Стівенс служив дворецьким у лорда Дарлінґтона - людини, яка волею долі стояла біля витоків знакових історичних подій у Великій Британії. Тепер маєтком володіє американець Фаррадей, з яким Стівенсу доволі складно порозумітися. Тому він погоджується на пропозицію здійснити шестиденну мандрівку й побачитися з міс Кентон, яка служила в маєтку економкою в часи лорда Дарлінґтона.
    Залишившись наодинці сам із собою, Стівенс починає згадувати "старі, добрі часи". Виявляється, що в його житті не було нічого більше, крім роботи. Жодних емоцій, почуттів і поривів, лише обов'язки, гідність і честь. На заваді зразковому виконання Стівенсом своєї роботи не стали навіть хвороба і смерть батька, а також можлива перспектива особистого щастя з міс Кентон.
    Звичайно ж, у багатьох випадках відданість Стівенса своєму господареві, особливо для сучасного читача, малознайомого з британськими традиціями, виглядає безглуздою. Лише наприкінці головний герой усвідомлює, що його життя могло скластися зовсім по-іншому. Але чи жалкує він про те, "що мусило бути і чого в житті не було"? Хіба що на якусь швидкоплинну мить...
  •  
    отзыв 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Исигуро Кадзуо - писатель смешанного происхождения и смешанной идентичности, это неуловимо, но все же чувствуется в его произведениях.
    Эту книгу связывают с одним из моих любимых детективных романов Акунина "Коронация". Так же, по книге снят фильм 1993 года с Энтони Хопкиносм в главной роли. Фильм, немного меняет акценты заложенные Кадзуо в текст книги.
    Как именно британский японец смог уловить и передать дух отошедшей в область мифа эпохи и ее архетипов, для меня осталось загадкой. Наверное - это вопрос таланта.
    Не секрет, что в японской национальной культуре, от которой не был вполне изолирован автор, даже живя в Англии, большое значение придается ритуальной стороне быта и бытия. Эта черта, возможно объединяет общества с жесткой социальной иерархией, каким, до середины прошлого века было общество Британской Империи. Так же для любых обществ с жесткой иерархией свойственен свой набор достоинств, которые в полной мере воплощает в себе главный герой этого романа.
    Кадзуо не идеализирует имперскую Англию, но все равно, отдает ей дань этим романом.
    Украинский перевод мне понравился больше русского.
Купити - Залишок дня
Залишок дня

Звичайна ціна: 220 грн

Спеціальна ціна: 209 грн

Є в наявності
 
Інформація про автора
Кадзуо Ісигуро
Кадзуо Ісигуро

Кадзуо Ісігуро - британський письменник японського походження, який зумів завоювати вишуканий смак англійців. Народився Кадзуо 8 листопада 1954 року в великому японському місті Нагасакі. Але в 1960 році у зв'язку з роботою батька сім'я емігрувала до Великобританії. Там Кадзуо здобув освіту в спеціальної гімназії для хлопчиків. У 1978 році закінчив Кентський університет, отримавши ступінь бакалавра...

Детальніше

Рецензії Залишок дня

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    "Я віддав лордові Дарлінґтону все найкраще..." 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Кадзуо Ішіґуро - японський письменник, з-під пера якого вийшов найбільш англійський роман "Залишок дня". 1989 року ця книга отримала Букерівську премію, а її автор піднявся на вершину слави. Здавалося б, що може бути цікавого в історії про подорож літнього дворецького, спогади якого перемежовуються з роздумами про гідність та правилами чищення срібла? Але Ішіґуро вдалося створити по-справжньому унікальну книгу про життєві підсумки людини, яка ніколи не була собою.
    Більшу частину свого життя Джеймс Стівенс служив дворецьким у лорда Дарлінґтона - людини, яка волею долі стояла біля витоків знакових історичних подій у Великій Британії. Тепер маєтком володіє американець Фаррадей, з яким Стівенсу доволі складно порозумітися. Тому він погоджується на пропозицію здійснити шестиденну мандрівку й побачитися з міс Кентон, яка служила в маєтку економкою в часи лорда Дарлінґтона.
    Залишившись наодинці сам із собою, Стівенс починає згадувати "старі, добрі часи". Виявляється, що в його житті не було нічого більше, крім роботи. Жодних емоцій, почуттів і поривів, лише обов'язки, гідність і честь. На заваді зразковому виконання Стівенсом своєї роботи не стали навіть хвороба і смерть батька, а також можлива перспектива особистого щастя з міс Кентон.
    Звичайно ж, у багатьох випадках відданість Стівенса своєму господареві, особливо для сучасного читача, малознайомого з британськими традиціями, виглядає безглуздою. Лише наприкінці головний герой усвідомлює, що його життя могло скластися зовсім по-іншому. Але чи жалкує він про те, "що мусило бути і чого в житті не було"? Хіба що на якусь швидкоплинну мить...
  •  
    отзыв 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Исигуро Кадзуо - писатель смешанного происхождения и смешанной идентичности, это неуловимо, но все же чувствуется в его произведениях.
    Эту книгу связывают с одним из моих любимых детективных романов Акунина "Коронация". Так же, по книге снят фильм 1993 года с Энтони Хопкиносм в главной роли. Фильм, немного меняет акценты заложенные Кадзуо в текст книги.
    Как именно британский японец смог уловить и передать дух отошедшей в область мифа эпохи и ее архетипов, для меня осталось загадкой. Наверное - это вопрос таланта.
    Не секрет, что в японской национальной культуре, от которой не был вполне изолирован автор, даже живя в Англии, большое значение придается ритуальной стороне быта и бытия. Эта черта, возможно объединяет общества с жесткой социальной иерархией, каким, до середины прошлого века было общество Британской Империи. Так же для любых обществ с жесткой иерархией свойственен свой набор достоинств, которые в полной мере воплощает в себе главный герой этого романа.
    Кадзуо не идеализирует имперскую Англию, но все равно, отдает ей дань этим романом.
    Украинский перевод мне понравился больше русского.
  •  
    Ідеальний англійський роман 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    «Залишок дня» Кадзуо Ішігуро – це одна з найкрасивіших і витончених книг, які я читала за дуууже довгий час.
    Автор, уродженець Японії, зміг передати ту неповторну атмосферу Англії, тим самим створивши найбільший англійський роман. І читати його було одне задоволення!
    Джеймс Стівенс – дворецький, який більшу частину свого життя провів на службі в маєтку Дарлінгтон-Голл. У минулому він служив лорду Дарлінгтону, а після його смерті – містеру Фаррадею, американському джентльмену, що викупив маєток разом із його обслуговуючим персоналом.
    Оповідь починається з того, що американець запропонував Стівенсу здійснити невеличку подорож, поки він сам відлучиться на деякий час. Ця несподівана мандрівка пробудить від сну у дворецького багато спогадів про його минуле. Згадуючи своє життя, яке він віддав служінню, Стівенс мимоволі задумується про те, що деякі моменти могли скластися інакше прояви він ті чи інші емоції, чи сказавши те, про що волів би мовчати.
    Він багато говорить про гідність та самовідданість людям, яким він служив.
  •  
    Гідність, що відповідає статусу 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Якщо порівнювати «Залишок дня» із тими двома книгами Кадзуо Ішіґуро, що вийшли українською раніше, то легко знайти відмінності: цей роман не такий безнадійно печальний, як «Не відпускай мене», і не такий алегорично-притчевий, як «Похований велетень». Натомість є дещо, що їх об'єднує і, вочевидь, є характерною ознакою стилю цього автора: меланхолійність, неспішність, задумливість.

    Уже не молодий дворецький Стівенс у 1956-ому році здійснює кількаденну автомобільну подорож, у якій часто пригадує поворотні моменти свого життя. Багато років він служив у великому маєтку взірцевого англійського лорда. "Я віддав лордові Дарлінґтону все найкраще", — каже він. Та старий лорд три роки, як помер, тепер у маєтку хазяйнує американський багатій, який заводить нові порядки. Йому начхати на багатовікові традиції, більшість кімнат пустують і стоять зачинені, кількість персоналу скоротили від 28 осіб до чотирьох. Що відчуває наш герой містер Стівенс, дворецький у квадраті, який усе життя поклав служінню, коли спостерігає ці неминучі зміни, коли він бачить, як весь його світ зникає просто на очах? Там ще й історія із колишнім господарем дуже непроста.
  •  
    Остаток дня 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Первое мое знакомство с этим автором, было случайное, мой любимый сайт Yakaboo, посоветовал ее прочесть, и как ни странно, такая же книга оказалась у моей подруги, я в тот же вечер взяла ее у нее, и принялась читать.
    Книга, показалась мне довольно таки глубокой и мудрой. Даже думаю, что над самим названием стоит задуматься ведь "Остаток дня" - несет такой смысл. Потому что не все умеют ценить время, куда-то спешат, и ни у кого нет времени чтобы просто остановиться и посмотреть вверх, а еще очень часто оглядываются назад, в прошедшее, и сожалеют о своих поступках и корят себя за это.
    Читая роман, можно понять, что вся история написанная от имени дворецкого, как он рассказывает о хозяйстве которое пришло в упадок, когда старый хозяин погиб, а новый купил дворецкого в придачу к дому как какую-то мебель.
    Назвать скучной книгу назвать нельзя. Роман зацепил меня, хотя вначале меня терзали сомнения читать дальше или нет. 
    Одним словом, невозмутимая, спокойная и прекрасная Англия предстала передо мной на страницах. Так прекрасно, когда страницы книг, могут перенести тебя назад в прошлое)))   
  •  
    Скучно. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я не скажу ничего нового, так как весь смысл раскрыт на обложке книги:
    История человека, который пожертвовал личной(во всех смыслах) жизнью и посвятил себя работе. Но даже, когда на старости лет, он начинает осознавать, что все могло быть иначе — не даёт этим мыслям раздавить себя и уверяет себя, что все было сделано правильно.

    Очень красиво написано, а последние 15 страниц пытаются выдавить эмоцию, но это не меняет того, что мне было скучно.

    Кадзуо Исигуро тяжело переводить, так как английский там flawless, и "Видавництво Старого Лева" справились с задачей на 3+ из 5. Красивейший слог автора погиб в неравной борьбе с переводом.

    Как по мне, то "Не отпускай меня" гораздо сильнее и эмоционально, подачей, сюжетом и смыслом.

    СПОЙЛЕР.
    Из радостного только - определенные пассажи автора, чтобы рассказать то, о чем читатель думает в течение всей книги. В качестве подсказок - почему предпоследний день в дневнике пропущен? Удивительная смена фамилии c Кентон на Бенн и обратно на Кентон в устах Стивенса.
  •  
    Стівенс - ідеальний дворецький чи бездушна людина? 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Може, Стівенс і висококласний дворецький, але я не розумію, яка він людина.

    Стівенс багато згадує, роздумує, говорить про гідність. А виявляється, що якраз людської гідності йому й бракує. У нього немає власної думки. Для Стівенса не існує сумніву.

    Стівенс - штучний. У нього немає імені. Він не вміє і не бажає проявляти емоції. Зближуватися хоча б з міс Кентон. Він не поважає себе. Важко співчувати людині, яка не має поваги до себе.

    В історії про Стівенса - його життя у футлярі чи втрачені шанси - я не побачила вишуканої і аристократичної англійськості.

    Якщо в той час, коли треба було проявити почуття: гідно відпровадити батька у кращий світ, цей чоловік думає лише про роботу і про свій статус. То я абсолютно його не розумію. Я не розумію, як можна подавляти у собі людське і особисте заради роботи.

    Я не знаю, що я повинна відчувати до Стівенса. Приязнь? Бо він порядний чоловік. Співчуття? Бо його статус вимагає незворушності і відкидання емоцій. Неприйняття? Бо він подавлює своє людське, знищує особисте. Засудження? Бо він постійно щось вдає, не має власної думки і, врешті, оцінки.

    І ось цікава цитата, яка змушує подумати про те, що таке честь і чи все те, що ми звемо честю, є честю.

    "Те, що ви, сер, називаєте дилетантством, більшість із нас називає честю".

  •  
    Класика англійської стриманості, традицій та лоску. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга “Залишок дня” написана лауреатом Букерівської премії – Ішігуро Кадзуо. Назва є метафорою про швидкоплинний час. Час, коли ти дивишся на власне минуле по іншому. Час, коли ти можеш ще щось змінити.

    У центрі сюжету лежить сповідь - розповідь справжнього англійського дворецького. Містер Стівенс працює у домі високоповажного чиновника. Він є мотором, який керує кожним гвинтиком (прислугою) цілісного механізму. Він є опорою і правою рукою господаря. Він є прикладом стриманості та гарних манер старої Англії :
    “…Талановитий дворецький має вжитися у свою роль, цілком і сповна. Він не може однієї миті скинути із себе свій образ, наче театральний костюм. А наступної – знову його одягти.”

    Події роману відбуваються у середині XXст. В деяких епізодах лунають думки про IIСВ, ставлення до євреїв та фашистської Німеччини. Читаючи можна дізнатись про правила поведінки тогочасних дворецьких та прислуг, про їх статус та вплив у домі:
    “… мені пощастило сповнювати професійні обов’язки в гущі непересічних подій. Тож, я мабуть, маю повне право відчувати задоволення….. – задоволення від того, що можу впевнено сказати: мої зусилля таки мали вплив – бодай і скромний – на хід історії.”

    Окрім прямої лінії господар-дворецький, милими та смішними видаються відносини містера Стівенса та міс Кентон. Їх відносини були особливими. Крім дружби, вони задирали один одного як дітвора. До кінця так і не зрозуміло, це була таємна пристрасть чи банальний флірт.

    Тож рекомендую кожному заварити запашний чай, вмоститись біля вікна та на декілька годин поринути у подорож по Англії.
  •  
    Роздуми дворецького 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    З легкою ностальгією до серіалу "Аббатство Даунтон" узялася я за цю книжку, бо ж в анотації підкреслюється, що це сповідь дворецького, а отже - не оминути історії про слуг, англійські манери та традиції і все таке інше. І, звичайно, цього в книзі вистачало. Але звісно ж "Залишок дня" - це щось набагато глибше, ніж спомин про повсякденні обов'язки. Інакше б не отримав цей роман найсолідніші літературні премії.
    Мені сподобалася в'язь думок Стівенса: як одні висновки чіплялися за інші і психологічна картина все ширшала. Сподобався його трохи старомодний стиль висловлюватися. Сподобалося, що його роздуми викликали і мої власні думки, які геть не стосувалися англійських маєтків, пейзажів чи прийомів управління слугами.
    Гідність - це ж не лише про дворецьких, правда? Як і ностальгія, і зміна епох та нравів, і старість - усе це відбувається постійно, з нами і навколо нас. І про це непогано "поговорити" із доволі розумним джентльменом.
    Ішіґуро дивує своєю різноманітністю. Це вже третя його книжка, яку я читаю, - щоразу письменник постає в несподіваному стилі, але щоразу зацікавлює. Ця книжка вразила тим, що попри зовнішню майже безсюжетність, вона так тримала, ніби гостросюжетний роман. Неспішність та відпочинок і водночас інтенсивність психологічних розкопок разом створили чудовий твір.
  •  
    Идеальная книга для осенней ностальгии. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Японские тексты всегда достаточно специфичны, и я не могу сказать что люблю японскую литературу, но Кадзуо Исигуро как будто в стороне от всех - на грани чужеродного японского и европейского, он для меня в чем-то чуть более европейский японец, как адаптированное под другой менталитет суши или японский мисо суп, не такой жесткий и сырой что ли. Его стиль завораживает и увлекает своей мечтательной неторопливостью, включает другой внутренний темп и чтение этой книги напоминает глубокое и медленное погружение на самые глубины океана, где живут чувства, которые долго не выпускали на поверхность. Дворецкий, посвятивший большую часть жизни служению, отринув свою жизнь, интересы, уложив свою жизнь на благо идее служения другим.

    Не так ли мы живем наши жизни. А есть ли у нас в жизни любовь? Мечта, которую мы хотим исполнить? Как тратим свои жизни мы, проводя бОльшую их часть на работе, иногда не любимой, видя своих близких лишь по вечерам и на выходные. Живем ли мы для себя или по привычке, или еще хуже для удобства других? Я обожаю книги о вере, надежде и мечте, даже когда эта мечта не сбылась - хочется читать эту тонкую книгу, наполненную неочевидными мыслями. Иногда шестидневное путешествие способно ретроспективно показать тебе твою жизнь. Иногда это путешествие можно совершить во время чтения книги вроде этой, посмотреть другим взглядом на себя и свои ценности, на каждый свой прожитый день и понять, что делаешь не так. И может быть еще будет время все исправить. пока не наступил исход дня.
  •  
    Цена семейного счастья
    Лично для меня эта книга стала третьим романом Ишигуро, который я прочла. От этого мастера слова не стоит ожидать взрыва эмоций, потрясающих любовных линий или исторического глобализма. Нет, Ишигуро - тонкий психолог и философ. Он умеет показать драму преданного дворецкого на фоне эпохи. Его хозяин в свое время ошибся с политическими предпочтениями, не оценил масштаба нацизма и личности Гитлера. В итоге умер в одиночестве, покинутый всеми. Преданный дворецкий Стивенс настолько думает о работе, что тратит лучшие годы своей жизни на служение человеку, которому это не нужно. Вместо того чтобы по-настоящему влюбиться и жениться на прекрасной женщине, от остается верен работе и своему долгу. И лишь спустя годы Стивенс понимает, что ошибся, старается исправить свою ошибку, но уже поздно. Его удел - вернуться в дом к своему новому хозяину и верно служить ему до старости.
    Стоит ли работа того, чтобы ради нее поставить крест на личной жизни? Возможно, если речь идет о выдающихся творческих личностях, ученых, композиторах. Но Стивенса не назовешь выдающимся. Да, он дворецкий, пусть и превосходно справляющийся со своими обязанностями. Женившись на мисс Кентон, он бы не перестал быть прекрасным дворецким. Но тогда, 20 лет назад, разве думал он об одиночестве? И кто виноват в том, что он остался один?
  •  
    Воспоминания и тени прошлого
    Эта история изысканная, неторопливая, ностальгическая и мечтательная. Ею наслаждаешься, медленно читая, "смакуя", погружаясь в воспоминания главного героя. Это очень мягкая, трогательная и хрупкая история о надежде и мечте, которые не оправдались, и попытках отыскать счастье и уверенность в том, что жизнь не прошла зря.
    Мистер Стивенс, будучи первоклассным дворецким, всю свою жизнь посвятил служению хозяину - знатному и богатому лорду Дарлингтону. В его доме в течение первой половины ХХ в. решались судьбы стран и человечества. К нему приезжали послы, премьер-министры и другие влиятельные люди. Жизнь кипела, и в определенной степени спокойствие в имении обеспечивалось благодаря отличной работе Стивенса. Ради своего хозяина и работы Стивенс пренебрегал отцом и любовью. И вот много лет спустя, когда в поместье появился новый хозяин и хлопот становится все меньше, в Стивенса есть время, чтобы подумать, а действительно ли он расставил правильные приоритеты в жизни. Он отправляется в шестидневную поездку (Англией и собственными воспоминаниями), чтобы снова столкнуться со своим прошлым.
  •  
    Відчути Англію
    Насправді мені не подобаються книжки з кількома паралельними сюжетами. Зі спогадами, що йдуть поряд з основним текстом. З майбутнім, яке вплітається у сторінки поряд зі снами чи думками. Так, це психологічно. І драматично. Але не для мене. І все ж, коли ми згадуємо про конкретного автора - Кадзуо Ішіґуро - все зовсім по-іншому. "Залишок дня" - яскравий приклад вдалого поєднання минулого і теперішнього у прозовому творі.

    Книжка ця насичена тонкими душевними переживаннями. Втім, вона не тільки психологічна. Тут порушуються тяжкі соціальні питання, притаманні англійському суспільству на зламі епох. Учора тут було все по-іншому. Лорди, маєтки, пишні традиції. Сьогодні - усе те, що було великим, стало таким, що віджило себе. Автор не схиляє читача до симпатій тому чи іншому періоду. Бо і той старий світ, і цей новий - обидва мають свої переваги й недоліки. Але з революційними змінами головний герой ніби втратив часточку самого себе. Хіба лише тому, що постарівся? Ні.

    Чудові англійські пейзажі, тонкий британський менталітет, соціальні баталії. Відчуття присутности на просторах Англії не покидало мене до останньої прочитаної сторінки. Тепер хочеться пакувати валізи на туманний Альбіон.
  •  
    Зачем жил человек?
    «Остаток дня» Кадзуо Исигуро
    Не каждый может читать японских авторов, для многих их образ мышления кажется инопланетным. Но вот Кадзуо Исигуро смог в своих произведениях подойти к той пограничной черте между европейской и японской литературой так, чтобы она не вызывала резонанса у читателя, а, наоборот, вызывала интерес к другим японским авторам. С романа «Остаток дня» началось мое знакомство с этим автором, обратила я на него внимание только потому, что книга получила Букера, до этого я об этом авторе не слышала. Начав читать, поймала себя на ощущении, что читаю классического английского автора. Чем дальше продвигалась в чтении, тем больше находила сходства между английским дворецким и японскими самураями, кодекс чести у них по сути одинаковый. В свой 6-ти дневный отпуск главный герой, наверное, первый раз в своей жизни задумывается о том, какой была его жизнь, чего он достиг, что приобрел, что потерял, подводит черту под результатом своих достижений. Каким будет этот результат, что человек увидит в конце? Что своей жизни у человека просто не было, не было личной жизни, не было любви, не было счастья, не было своих мыслей, своего мнения- была только работа – но это тоже не правильное определение. В случае главного героя цель работы была не в возможности заработать, а квинтэссенция всего этого была служить дворецким лорду Дарлингтону, человеку, который стоял у истоков важных политических событий Великой Британии. Самопожертвование, принесение на алтарь своей жизни, реликтовый класс людей, живущих для удобства жизни других. Не смотря на то, что книга прочиталась с удовольствием, оставила ощущение грусти, зачем жил человек?
  •  
    Про гідність
    Іноді поринання у спогади можуть допомогти відкрити очі на ті чи інші речі, а часом таке поринання допомагає знайти відповіді на різні питання.

    Дворецький Стівенс, головний персонаж книги "Залишку дня" автора Кадзуо Ішігуро, вирушив у невелику шестиденну подорож, вирішивши, що колишня економка міс Кентон повернеться до роботи в маєтку.

    Напевно, коли ти весь час заклопотаний роботою і обов'язками забезпечити своїх господарів максимальним комфортом, тобі нема коли рефлексувати і згадувати минуле. А опинившись за кермом "форда" і вирушивши в подорож, Стівенс мимоволі почав пригадувати події, які траплялись з ним протягом його довгої служби в маєтку. Чи добре він служив попередньому господарю? Якої відповіді від нього на власні дотепи чекає пан з Америки, який живе в маєтку вже три роки? Яким має бути дворецький? Чи є у нього, у Стівенса, достатньо якостей, щоб вважатись достойним робітником?

    Незважаючи на те, що оповідь несе неквапливий характер, спогади дворецького несуться один за одним, і характер головного героя відкривається зовсім інакше. Перед нами не просто дворецький з ідеальними манерами, а людина, яка пережила і побачила дуже багато і яка віддала своєму колишньому господареві все найкраще. Стівенс вірив в ідеальність лорда Дарлінґтона всю свою службу.

    Окремо хочеться виділити приємне видання - хороший папір, шрифт та обкладинка ідеально поєднуються із самою оповіддю.
  •  
    Спогади
    Схід справа тонка, казав один з героїв радянського кінофільму. Проте справа в тому, що Схід - це інша культура, не гірша чи краща за нашу, а просто інша. Це не добре чи погано, це не схоже на нас. Від цієї книги, так само як і від погоди за вікном відчувається подих осінньої прохолоди.
    Книга Кадзуо Ісігуро це спогади дворецького, який свого часу служив у старій, добрій Англії. У цій книзі дворецький Стівенс розмірковує про те, що являє собою служба дворецького, яким він має бути і т.д. Крім цього, оповідач згадує історії з власного життя, яке проходило у аристократичному світі. Читаючи книгу уява вимальовує охайні Лондонські вулиці, затишні будиночки та старі вишукані автомобілі з леді та джентльменами.
    З висоти прожитих років головний герой аналізує своє минуле, відмічає пам'ятні та переломні моменти тощо. Книга немає сюжету як такого, це швидше розповідь з життя. Це книга осінньо-меланхолійна проте досить гарно написана. Це роздуми про життя без повчання, історія про минуле без прикрас.
  •  
    Воспоминания о прошлом
    Это очень умиротворяющий и атмосферный роман, помогающий задуматься о прошлом и проанализировать то, что удалось и что безвозвратно осталось позади.
    Главный герой - высококвалифицированный дворецкий Джеймс Стивенс, всю жизнь и все силы вложивший в своего хозяина. На его глазах вершились судьбы многих стран Европы и политических деятелей ХХ столетия, поскольку многие видные политические фигуры и звезды приезжали в дом к хозяину Джеймса Стивенса. Он был до последних дней предан своему хозяину и не представлял другой жизни. И когда дом был продан и немолодой дворецкий познакомился с новым, более активным и прогрессивным хозяином имения, он стал задумываться, а все ли он делал правильно в своей жизни, не упустил ли какой-либо шанс. Он не завел семьи (хоть шанс и был) и друзей, он полностью растворился в своем бывшем хозяине, который, безусловно, ценил его, но работа и личностные качества Стивенса не позволили ему иметь личную жизнь. И даже встреча с бывшей любовью не поменяла Стивенса, который даже на склоне лет ставит обязанности выше чувств.
    Немного грустная, неспешная но великолепная история о том, что жизнь проходит, многое невозможно вернуть, и надо ценить то, что дает судьба.
  •  
    Залишок дня
    Головний герой усе своє доросле життя пропрацював дворецьким у знатному домі лорда Дарлінгтона.
    Але після смерті його старого господаря, маєток купує багатій, для якого і маєток, і дворецький Стівенс - це привід похизуватися перед друзями. Тоді як для самого Стівенса - маєток і його благополуччя це усе його життя.
    Читач супроводжує головного героя у його подорожі до своєї старої знайомої. І паралельно ми дізнаємося про те, як вони удвох працювали на лорда Дарлінгтона у ті часи, коли Черчиль ще не був видатною особистістю.
    Коли починаєш читати роман, то зовсім не думаєш у що це все у результаті виллється.
    Читаючи книгу у мене постійно виникала лише одна думка - невже чоловіки такі тупі. Чи головний герой унікальний екземпляр?
    Я до останнього вірила, що він одумається, усе зрозуміє. Але він просто товстолобий бовдур.

    Моє перше знайомство з автором не задалося. Чомусь його книга "Не відпускай мене" не дуже вразила.
    Але ця книга мені у автора більше сподобалася.
    Після неї хочеться продовжити знайомитися з творчістю автора.
    Судячи з двох прочитаних у нього книг, автор досить багатогранний.
  •  
    Залишок дня
    У "Залишку дня" оповідь ведеться від імені дворецького Стівенса, який більшу частину свого життя присвятив службі лордові Дарлінгтону. Тепер маєток проданий американцю, який сприймає дворецького як колоритне доповнення до нерухомості. Намагаючись пристосуватися до "дивних" американських звичок нового господаря, Стівенс не може не порівнювати його із попереднім - зразком англійської респектабельності. Прислуги в будинку недостатньо, і Стівенс вирушає у невелику подорож, з надією повернути на службу колишню економку, в природі почуттів до якої, схоже, не бажає зізнатися навіть собі. Дорогою він згадує величне минуле маєтку, в якому має честь служити, великих людей, які навідували його, великі справи, які вирішувалися в його стінах і, не без гордості, свою непомітну, але надважливу участь в усьому цьому. Розмірковуючи над тим, яким же має бути ідеальний дворецький, він із показною скромністю згадує випадки зі своєї служби, що свідчать про те, що сам він наблизився до ідеалу.
    Втім, ця книга, як і інші твори Ішіґуро, про складний внутрішній стан героя, про ті непевні, тонкі відтінки почуттів, майже невловимих, не до кінця усвідомлених думок, бажань, відчуттів, що, якщо їх таки вловити і усвідомити, можуть повністю змінити життя...
    Символічно, як на мене, що оповідь відбувається, поки герой здійснює подорож і завершується після прибуття до пункту призначення. Оскільки саме там, після зустрічі з жінкою з минулого, розвіюється марево ілюзій, і зупинка в кінці мандрівки співпадає з поверненням в реальність, усвідомленням себе тут і зараз, без пут минулого і фантазій про майбутнє, стає точкою, з якою може початися щось нове.
    Розповідь ведеться неспішно, в кращих традиціях англійської літератури. Український переклад справді чудовий, читається легко і приємно. Щодо екранізації, яка, безперечно, сподобається любителям британського кіно, вона відрізняється від книги відтінками емоцій і почуттів героїв, виразніше окресленою романтичною лінією, та загалом - це чудова інтерпретація книги.
  •  
    Созерцание жизни
    Великолепнейший роман. Но его "вкус" чувствуется ближе к середине повествования. Кажется, что в романе нет ничего особенного, просто воспоминания о прошлом и сожаления о том, что случилось и что не случилось, - но как невероятно душевно это все описывается.
    Основной персонаж - дворецкий Джеймс Стивенс. Он десятилетиями служил своему бывшему хозяину-аристократу, теряя себя и полностью растворяясь в работе. Так прошла жизнь, в которой у Стивенса была только работа. Он многое и многих повидал в поместье, в стенах которого решались судьбы стран Европы. Уже будучи человеком в летах, в поместье, где он служил, появляется новый, молодой и прогрессивный хозяин, и Стивенсу сложно смириться с новыми порядками. Желая отвлечься и поразмыслить о жизни, он берет шестидневный отпуск, чтобы навестить мисс Кентон, тоже когда-то служившую в данном поместье. Эти шесть дней станут для Стивенса мысленным возвращением в прошлое, рефлексией его жизни, попыткой найти в ней смысл, его новыми переживаниями бывшей любви.
    Это именно тот роман, который хочется перечитывать и предаваться собственным воспоминаниям.
  •  
    Остаток дня
    В романе рассказ ведется от лица старого дворецкого Джеймса Стивенса, который всю свою жизнь прослужил английскому владельцу поместья. Затем новым владельцем стал американец, который предложил Стивенсу совершить небольшое путешествие по Англии на автомобиле. В ходе подготовки и поездки Стивенс размышляет о прожитых годах, служении, долге, чести и даже возможном собственном счастье с любимой женщиной. Но вся его жизнь - это беззаветное служение. Служение на благо других. Был ли он счастлив, реализован, успешен? Нет и еще раз нет. Да, большинство из нас, так же постоянно "служит" работодателю, семье, детям. Но каждый из нас стремиться и к личному счастью. Не забывает о себе. И это правильно. Стивенс прожил обычную, серую жизнь и упустил возможность быть счастливым. А сейчас догорает его остаток дня и уже изменить ничего не возможно. Время вышло. Это очень печально и грустно.
    Книга о многом заставляет задуматься. Поднимаем вечные вопросы о судьбе человека и его жизненном пути. По прочтении книги у меня осталось горькое разочарование жизнью старого дворецкого. Но книги такого рода чрезвычайно важны. Моя оценка 4 из 5. Рекомендую.
  •  
    Очень проникновенная история.
    Многие знакомы очень рекомендовали почитать что-то из творчества Кадзуо Исигуро. Я долго сопротивлялась, но потом все таки решила остановить свой выбор на романе "Остаток дня". С самого начало мне было необычайно скучно, повествование не спешное и монотонное. История дворецкого не представлялась мне интересной.
    Дворецкий Стивенсон на протяжении всей книги вспоминает прошлое, думает о том, что он упустил и почему не замечал некоторых вещей ранее. Работа, работа и только работа. Я не представляю как так можно существовать, отдавать себя только работе и полностью положить свою жизнь на уход за чужим домом. Эта жгучая безысходность ошеломляет.
    На протяжении всей книги мне было крайне грустно, постепенно я стала привыкать к тексту, свыкаться с героями. Чтение пошло быстрее и уже сложно было оторваться.
    Слог автора хорош, читать приятно.
    Этот роман-своего рода напоминание о важности бытия. О важности мгновений, жизни здесь и сейчас.


    "Так, может, стоит прислушаться к его совету – перестать все время оглядываться на прошлое, научиться смотреть в будущее с надеждой и постараться как можно лучше использовать дарованный мне остаток дня? В конце концов, много ли проку от постоянных оглядок на прошлое и сожалений, что жизнь сложилась не совсем так, как нам бы хотелось?"
  •  
    А ви обрали правильний шлях?
    Не вистачило мені наснаги розтягнути насолоду від прочитання цієї книги - подолала її за два підходи. Все-таки, Кадзуо Ішігуро справжній майстер слова, який не лише логічно вибудовує історію, але й заставляє повністю поринути у життя досвідченого дворецького з маєтку Дарлінгтон-Голл.

    Ця книга глибоко запала мені в душу. Уявіть собі, що Ви вечором йдете відпочивати, берете з собою тепленьке горнятко чаю і відкриваєте невідому раніше книгу. Її історія розвивається поступово, огортаючи Вас традиційною британською атмосферою. Головний герой - ввічливий, дещо закритий та відданий дворецький, який запрошує Вас ознайомитися з його повсякденним життям та історіями, які трапилася йому на шляху. Читати цю книгу - одне задоволення!

    Персонажі прописані чудово і навіть на перший погляд не скажеш, що автор (який має японське коріння) так досконало передав звичаї та поведінку британського суспільства. Протягом всієї історії мене не покидало почуття жалю, адже чоловік присвятив все своє життя служінню іншим і проблема не в тому, що він робив це через силу. Зовсім ні, містер Стівенс щиро вірив у своє "покликання" та прагнув досягнути досконалості. Проте з часом він почав задаватися запитаннями: а чи правильно він розпорядився своїм життям?

    Загалом, дуже раджу прочитати, бо мораль цієї історії можна відчути і у наших реаліях. У ті часи люди служили панам, а зараз - роботодавцям.
 
Характеристики Залишок дня
Автор
Кадзуо Ісігуро
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
1989
Перекладач
Ганна Лелів
Кількість сторінок
240
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60х84/16 (~150х205 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Шрифт
Lora, Cormorant
Тираж
2000
ISBN
978-617-679-623-7, 978-0-571-25824-6
Вага
360 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Англії, Австралії та Нової Зеландії
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Залишок дня