За спиною
Паперова книга | Код товару 924590
Yakaboo 3.9/5
Автор
Гаська Шиян
Видавництво
Фабула
Серія книг
Сучасна проза України
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
352
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм

Усе про книжку За спиною

27-річна Марта із покоління солом’яних сиріт — понуре дитинство у маленькому містечку, мама, яка покинула сім’ю заради заробітків в Італії. Але це лише стало поштовхом до того, щоб зробити успішну кар’єру ейчара в айті-галузі. Марта щиро насолоджується комфортом та добробутом, який створює для себе і для свого бойфренда Макса, і намагається триматися осторонь політичних новин.

Аж ось в один момент її затишний світ перевертається догори ногами. Макс бере повістку в армію. Марта намагається відповідати суспільним очікуванням і прийняти такий крок, але внутрішній конфлікт і образа за те, що він не залишився з нею, не дають їй спокою. Їй здається, що це дуже хибний спосіб довести свою маскулінність, і це відчуття загострюється із наростанням сексуальної фрустрації.

Гострий внутрішній конфлікт, який намагається подолати головна героїня, спровокований переоцінкою цінностей і тілесністю, яку не завжди вдається приборкати. Як вона долає депресію? Які рішення приймає? І головне: куди її приводить намагання втечі?

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Гаська Шиян
Видавництво
Фабула
Серія книг
Сучасна проза України
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
352
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Рецензії
  •  
    Книга, яка викликала відразу (( 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Це перше моє знайомство з творчістю молодої української письменниці Гаськи Шиян. І знайомство це дуже невдале, на жаль. Після такої книги не планую більше купляти і читати її твори. Цей роман- зразок низькопробної літератури, написаний начебто і гарною мовою, але описує ну дуже примітивні дії, думки і почуття головної героїні. За сюжетом, Марта, молода офісна працівниця, має хлопця, який начебто її кохає, та заміж не бере. Але це не заважає головній героїні на повну насолоджуватись безбідним і безпроблемним життям у Львові. І тут її хлопець несподівано вирішує піти воювати добровольцем на Донбас, і покидає нашу Марту на самоті. Їй дуже прикро, вона по-своєму страждає, але…життя продовжується. Життя, де є престижна високооплачувана робота, подруги, спортзали, ресторани і гулянки. Марта намагається волонтерити, але це її не дуже надихає. Їй набагато приємніше займатися самозадоволенням в чужій оселі, зайнятися сексом із вдовою атошника, який загинув на Донбасі…Потім ще був секс з молодою парою переселенців зі Сходу… І все це щедро приправлене депресивними роздумами героїні, і її боротьбою з беззмістовністю власного буття. Багато детальних описів фізіології, аморальних вчинків. До кінця цей «шедевр» не дочитала, бо не звикла примушувати себе читати щось нецікаве і огидне. Я не побачила в цій книзі чогось світлого або душевного, на що сподівалася через назву і натяк на люблячу жінку, яка чекає свого чоловіка з війни…
  •  
    Книга, яка рве на частини 80% користувачів вважають цей відгук корисним
    Так, як, сучасна війна має для мене велике значення, намагаюся прочитати побільше літератури, які описують її. Художніх книжок про цю війну, не так багато, тому ця книжечка одразу була занесена в список "маст рід". Звичайно ж, той факт, що книга отримала літературну премію ЄС, ще більше підбурив бажання прочитати її.
    Але, як тільки я почала читати, зрозуміла, що очікувала зовсім іншого.
    Головна героїня Марта, не зовсім розуміє рішення коханого, йти в армію. Її дратує надмірний патріотизм і релігійність її міста. Волонтерська діяльність, а також зустрічі з співробітницями-волонтерками це теж не те, що може її захопити. Їй хочеться розваг, подорожей, і щоб коханий був поруч, а не далеко в учбовій частині.
    Декілька разів відкладала книгу, можливо через те, що написана вона в основному монологом і дуже маленькою кількістю діалогів. Але, скоріш за все, я просто не сприймала головну героїню. Вона абсолютна протилежність мене, її вчинки і думки, викликають обурення, що і сприяло тому, що книжка постійно відкладувалась. Але, зібравшись, я все ж дочитала її, тому що, не можна заперечувати той факт, що існують люди, які думають інакше, і які сприймають цю війну, цю країну, та й увесь світ, зовсім інакше, не так як ти.
    Кінцівка вразила. Вона не змінила загального враження про книгу, але дійсно зачепила.
    Не впевнена, що читатиму цю книгу ще раз, але для розуміння іншої точки зору, вона дуже навіть хороша.
    Тут майже немає про війну, і хлопець головної героїні з'являється мигцем. Натомість, тут багато роздумів, спогадів, мрій, сексу і способів втекти від реальності
Купити - За спиною
За спиною

Звичайна ціна: 170 грн

Спеціальна ціна: 136 грн

Є в наявності
 

Рецензії За спиною

3.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Книга, яка викликала відразу (( 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Це перше моє знайомство з творчістю молодої української письменниці Гаськи Шиян. І знайомство це дуже невдале, на жаль. Після такої книги не планую більше купляти і читати її твори. Цей роман- зразок низькопробної літератури, написаний начебто і гарною мовою, але описує ну дуже примітивні дії, думки і почуття головної героїні. За сюжетом, Марта, молода офісна працівниця, має хлопця, який начебто її кохає, та заміж не бере. Але це не заважає головній героїні на повну насолоджуватись безбідним і безпроблемним життям у Львові. І тут її хлопець несподівано вирішує піти воювати добровольцем на Донбас, і покидає нашу Марту на самоті. Їй дуже прикро, вона по-своєму страждає, але…життя продовжується. Життя, де є престижна високооплачувана робота, подруги, спортзали, ресторани і гулянки. Марта намагається волонтерити, але це її не дуже надихає. Їй набагато приємніше займатися самозадоволенням в чужій оселі, зайнятися сексом із вдовою атошника, який загинув на Донбасі…Потім ще був секс з молодою парою переселенців зі Сходу… І все це щедро приправлене депресивними роздумами героїні, і її боротьбою з беззмістовністю власного буття. Багато детальних описів фізіології, аморальних вчинків. До кінця цей «шедевр» не дочитала, бо не звикла примушувати себе читати щось нецікаве і огидне. Я не побачила в цій книзі чогось світлого або душевного, на що сподівалася через назву і натяк на люблячу жінку, яка чекає свого чоловіка з війни…
  •  
    Книга, яка рве на частини 80% користувачів вважають цей відгук корисним
    Так, як, сучасна війна має для мене велике значення, намагаюся прочитати побільше літератури, які описують її. Художніх книжок про цю війну, не так багато, тому ця книжечка одразу була занесена в список "маст рід". Звичайно ж, той факт, що книга отримала літературну премію ЄС, ще більше підбурив бажання прочитати її.
    Але, як тільки я почала читати, зрозуміла, що очікувала зовсім іншого.
    Головна героїня Марта, не зовсім розуміє рішення коханого, йти в армію. Її дратує надмірний патріотизм і релігійність її міста. Волонтерська діяльність, а також зустрічі з співробітницями-волонтерками це теж не те, що може її захопити. Їй хочеться розваг, подорожей, і щоб коханий був поруч, а не далеко в учбовій частині.
    Декілька разів відкладала книгу, можливо через те, що написана вона в основному монологом і дуже маленькою кількістю діалогів. Але, скоріш за все, я просто не сприймала головну героїню. Вона абсолютна протилежність мене, її вчинки і думки, викликають обурення, що і сприяло тому, що книжка постійно відкладувалась. Але, зібравшись, я все ж дочитала її, тому що, не можна заперечувати той факт, що існують люди, які думають інакше, і які сприймають цю війну, цю країну, та й увесь світ, зовсім інакше, не так як ти.
    Кінцівка вразила. Вона не змінила загального враження про книгу, але дійсно зачепила.
    Не впевнена, що читатиму цю книгу ще раз, але для розуміння іншої точки зору, вона дуже навіть хороша.
    Тут майже немає про війну, і хлопець головної героїні з'являється мигцем. Натомість, тут багато роздумів, спогадів, мрій, сексу і способів втекти від реальності
  •  
    Парад стереотипів 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Усі люди різні, і вчинки їхні несхожі і мотиви у кожного свої. До чого це я? Стереотипи. Книжка аж кишить ними. І авторка роздмухує ще більше і додає дров у вогонь.
    Марта - героїня прагне бути самостійною, незалежною і сучасною, адже "сама себе зробила" італійськими маминими грошима, працює в ІТ сфері, заробляє немалі гроші, хоча так і не зрозуміло, чим важливим вона займається на роботі. Може купити що хоче і кого хоче, як їй здається, а ще вона прагне бути крутою, підсилюючи цю ілюзію модними словечками на кшталт "кіндл, рейви, чітмітал, свопити, нерди, ейчари, хедхантер, дестінейшени". Заплутавшись у власних стереотипах, вона намагається щось комусь довести. Але за показовістю і новочесними словечками криється незрілість, інфантильність і закомплексованість. Все, що її цікавить - поїсти, потусити і зайнятись сексом. Вона неготова до стосунків, до сім'ї.
    Проте, крізь постать героїні читаються меседжі авторки. Мої відчуття - авторка дуже хоче епатувати на усьому - фільми, їжа, одяг, спорт, секс, але трохи перегинає палицю і це вже виглядає карикатурно. Не смачно. Авторка аж зі шкіри пнеться, аби тицьнути - от ви всі галичанки такі побожні паскуди, що не бачать границь, бо дитина може відвідувати паралельно церковний хор і пулденс. Я не розумію, навіщо кидатись із крайнощів в крайність? З одного боку постійні штампи "всі вони такі", з іншого - штучна інвазія кітчевого модерну.
    У мене було відчуття, що я потрапила у викривлену реальність, "королівство кривих дзеркал". Світ навколо змінився. Сильно. За кілька років.

    Книжка, яку я вимучила і яка вимучила мене. У нас виробилась алергія одна на одну. Цей "потік свідомості" дуже тисне. Через два-три речення вже не пам'ятаєш, що було до них, увага постійно розсіюється, текст змазується. Замість того, аби відпочити і насолодитися, я втомлювалась кожних кілька сторінок, що неодмінно супроводжувалось головним болем. Хіба постійно "спалахувала": Так це ж неправда! Такого давно не існує! Зараз все не так!
    Проте, якщо авторка ставила саме таку мету цією книгою, то її це вдалось.

    Бачила у відгуках, як хтось радив– її треба дочитати до кінця. Дочитала. І що? Виявляється, і чоловіки наші ні нащо не здатні, адже на світі існують французи – неперевершені коханці.

    Так, я знаю, що книга отримала кілька премій. Але і "Букерів" далеко не всі сприймають. Нічого нового, цікавого або корисного я з книги не почерпнула. Вважаю час на читання даремно витраченим.
  •  
    Не кожна жінка героя прагне бути героїнею 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я принципово не читаю книг про поточний конфлікт на Сході України через емоційне напруження і близькість ситуації в часі. Та дізнавшись про Літературну премію Євросоюзу, якою нагороджено "За спиною" Гаськи Шиян, вирішила спробувати. Якщо коротко, не пошкодувала. Але враження суперечливі.
    "За спиною" - це той світ, який залишає чоловік, вирушаючи на війну. Це страви від Джеймі Олівера, відпочинок в Тайланді чи Карпатах, веселі вечірки, кіно і... секс.
    Сам роман є монологом дівчини, яка не бажає миритися з вибором свого хлопця, що пішов у армію. Вона намагається вести життя, гідне почесного звання "жінки героя", та вся її внутрішня сутність противиться. Головна героїня Марта пробує сховатися за алкоголем, зустрічами з безтурботними друзями, подорожами і новими сексуальними пригодами.
    Відзначу, що про статеві відносини в романі написано багато й зі смаком. Письменниця не соромиться теми жіночої сексуальності й потягу та детально описує різноманіття їх проявів на сторінках своєї книги. Спершу це дещо шокує, та згодом починаєш сприймати ті сцени як певний бекграунд, що додає пікантних штрихів до образу головної героїні.
    У романі немає війни, але вона червоною ниткою проходить через книгу в образах жінок-волонтерок, історіях про чоловіків, які повернулися звідти, родинах переселенців... Та мирне життя і право не воювати є головним для Марти, що прагне просто жити зі своїм бойфрендом. Прочитати "За спиною" варто хоча б заради того, аби поглянути на війну й роль жінки вдома з іншого боку.
  •  
    Є про що подумати
    Крізь першу третину книжки треба просто протиснутися, просунутися, мов у щілину, так тяжко й гидко вона заходила своєю надмірною тілесністю, а ще життєвими рисами, які не прикрашають жодне суспільство. Інфантильність дорослої молодої жінки. Її боротьба за право лишатися у власному коконі. Але коли ти вже опанував і переборов у собі оте неприйняття, що окремими сторінками видавалося не літературою, а порнофільмом, починається зростання героїні, її реальні кроки, її переусвідомлення. Феномен зовні успішної фінансово незалежної сучасної молодої людини наштовхується на прогалини у навичках чи навіть бажанні спілкування, свого місця у світі і прийняття оточення. На тлі соціальних та урбаністичних картин постає зріз ставлення до АТО, до людей, що зробили життя там своїм щоденним вибором. Крізь мову і внутрішню сповідальність головної героїні авторка показує окремі картинки сучасної реальності: типові й впізнавані жіночі образи зі спортзалів, бюрократичні й досі неавтоматизовані авральні дні у податкових інспекціях, до прикладу. І на противагу їм – будні волонтерів і сім’ї переселенців.
    Є про що подумати, як і є, що відчути протягом читання.
  •  
    Справедливо книга отримала премію
    Цю книгу хочеться викинути з вікна. На кожній сторінці. Хочеться спалити її, викинути з голови, забути. Але неможливо. Вона дратує, злить, викликає купу заперечень і бажання уявити, що все це неправда. Але це правда.

    "За спиною" - це історія багатої і успішної дівчини, українки, яка абсолютно не любить Україну, ніколи не задумується про патріотизм та інші високі матерії. Це все дуже далеко від неї, казочки з іншого життя.

    Аж поки її коханий не записується добровольцем в АТО. Вона його не розуміє, ані його патріотичних поривів, ані бажання воювати за Україну. Вона вважає будь-яку війну просто хлопчачими іграми, бажання свого хлопця їхати на схід - зрадою.

    Вона починає жити життям "дружини героя", волонтерити, допомагати військовим. Але чи є від цього якась користь, якщо йде не від серця?

    Глибока книжка. Зачіпає багато українських проблем. З тих, що мають на меті показати нам наші недоліки і зробити нас кращими.

    П. С. Буквально сьогодні дізналась, що Гаська Шиян отримала премію від Літакценту. Рада, що обрали саме цей роман, він того вартий.
  •  
    Книга-карма.
    Гаська Шиян "За спиною"
    Книга-обрАза.
    Книга-помста.
    Книга-карма.
    Книга-виклик.
    Книга-шок.
    Книга, у якій обкладинка не відповідає змісту...

    Мені не сподобалася героїня чи не сподобалося те, що вона про себе написала. І якщо ще на початку книги у мені ворушилися співчуття, почуття жалю і розуміння, то один момент перекреслив усі мої позитивні почуття до неї. Я намагалася максимально відсторонено спостерігати за її метаннями, насолодами, потребами, бажаннями. її егоїзм вийшов для мене на перший план. Її відкритість та оголеність стала для мене не те що неприйнятною, просто болючою. Я перестала їй співчувати. Якщо ще спочатку мені на її місці теж хотілося якогось спільного рішення у питанні йти чи ні на війну, і я дуже реально відчула біль від того самостійного рішення коханої людини, то далі... А далі був похід до волонтерів... І вона, особа, яка досі хизувалася своїми статками, своїми можливостями возити чоловіка за кордон, своїм авто то своєю купівельною спроможністю, в яку вкладалося і віскі за понад 3 штуки гривень, бере термобілізну... Я розумію тепловізор, який коштує не тисячу гривень. Але термобілизна... Це стало тим, що шокувало мене більше за усе разом узяте.
    Кожен з нас оцінює прочитане із висоти власного досвіду. і таку поведінку забезпеченої людини я не зрозуміла.
    Все решту стало вже гарно вписуватися у мою відразу до Марти. Вона дратувала своїми знаннями про усі сторони життя від школи до податкової, її зверхність стосовно інших викликали гірку посмішку, надмірна деталізація усіх процесів від заняття у спортзалі до сексу змушували осуджуюче піднімати брови.
    Для мене усе це виглядало, як спроба привернути увагу. Вона ніби кричала, що мені погано, мені складно, мені важко, ДОПОМОЖІТЬ! Але я уже наповнилися нерозумінням і навіть осудом.
    На останніх сторінках мене попустило... Ось воно, очищення. Її і моє. Моє більше, бо я зуміла відпустити ситуацію і побачити те, що зблизька видавалося гротескним і викличним. Її? Тут я не зовсім впевнена. Бо залишала героїню розбитою і розчавленою. Але... Кожен крах обіцяє згодом новий розквіт.
    Тож при усій моїй нелюбові до героїні, книга дуже крута. Так, вона акцентує увагу не на тому, про що здавалося з обкладинки. Але вона відкриває ще один світ, який для когось буде новим, хтось про нього підозрюватиме, хтось знатиме, хтось неочікуватиме такого та ще й Львові.
    Але життя надто багатогранна штука, щоб усіх приміряти лише виключно із собою. Та, зрештою, усякі є і всякі треба...
    Раджу!
  •  
    За спиною
    До книги української письменниці Гаськи Шиян «За спиною» я ставилася досить скептично. Адже на очі потрапили декілька не дуже схвальних відгуків. Вона довго лежала у мене на книжковій поличці і чекала свого часу. Я починала її читати з неохотою, проте з кожною прочитаною сторінкою книга захоплювала мене все більше і більше. Я не скажу що вона мені дуже сподобалася чи що я прочитаю її ще раз. Ні. Але щось у ній все ж таки є. І хоч мене часом ратувала головна героїня, її вчинки, сучасний сленг з новомодними слівцями. Проте сама розповідь дуже сильна. Книга розповідає про дівчину, коханий якої вирушає на війну. І їй доведеться на певний час потрапити у світ волонтерства, жінок загиблих героїв, самотніх матерів, який був для неї чужим та незнайомим. Роман детально змальовує внутрішній стан дівчини, яка чекає на коханого. Її біль, відчай, сум, гнів, сумніви, радість від зустрічі та розчарування від того, що вона вже не є частиною життя коханого. Книга варта того, щоб її прочитали і склали про неї власну думку.
  •  
    Читати чи ні?
    Багато чула і читала неоднозначних відгуків на цю книжку,але в такому випадку завжди маю cкласти своє враження.

    Вона - Марта -успішна молода дівчина, яка багато заробляє, подорожує і насолоджується життям.

    Він-її хлопець, який одного дня отримує повістку і не хоче відкупитися.

    Фон для герої в-війна на Донбасі. Але тут про неї дуже мало. Марта -ображена, бо як можна було обрати не її і стабільність, а якусь ефемерну війну. Бо можна вболівати на місцях і далеко звідти, але коли це стосується нас особисто, то не все так просто.

    Книга написана в основному монологом і читається досить складно. Але мені таки цікаво було дізнатися, що там далі. Героїня пробує жити сама, зайнятися банальними справами - оплатою комунальних послуг, покупкою продуктів, повернутися на роботу, спорт і до звичного життя загалом. Але думки не дають спокою.

    Вона знайомиться з волонтерами і новими реаліями сьогодення. Але все це не стає їй близьким. Тут не так про війну, як про тих, які залишаються вдома. І для них теж все змінюється.

    Цікаві фрагменти про поїздку в Париж, але і там все непросто.
    В книжці висвітлено багато неприглядних сторін життя - наркотики, секс, нічне життя. Тому це однозначно 18+. Книжка мука, книжка-боротьба. Але, можливо, Марта таки зможе знайти себе і своє щастя.
  •  
    За спиною
    Є в мене особлива категорія книг. Я їх дуже хочу прочитати, занотовую у свої списки must read, купую чи беру у друзів. Ще якийсь час ці книги валяються/перекидаються/миготять перед очима поки я врешті берусь за них. Читаю з величезним ентузіазмом, ну бо ж стільки часу було витрачено на очікування. Мені все подобається, я навіть відчуваю себе супер натхненною, бо нарешті взялася за цей твір. Через надцять сторінок роблю вимушену паузу на поїсти/поспати/сходити на роботу/etc. Так минає кілька днів і коли я повертаюся до читання знову з жахом усвідомлюю, що різними способами намагаюся уникнути цього твору. І тут в мене є два шляхи: або я продовжую мучити себе читанням побіжно згадуючи на що ще могла б витратити свій час окрім цієї книги, або ж просто кидаю. Останнє роблю вкрай рідко через те, що мене все ще цікавить, як розгорнуться події далі. Але й задоволення від читання я вже отримую не таке.

    А ще я дуже люблю відмазку 'просто не той час на книгу'. Навіть, якщо час дуже навіть вдалий. Був. Коли починала.

    Так от, саме такою стала "ЗаСпиною" Гаськи Шиян.

    Цікава історія героїні, хлопець якої не відмазався від військової служби, а прийняв повістку і пішов. І тут розпочинається несподіване — дівчина не хоче приймати цього факту, її це злить і дратує. Вона з тих, хто не розуміє заради чого варто воювати і жертвувати своїм життям.

    Я вперше читала Шиян і більш-менш була готова до її стилю. Але він виявився занадто складним. Я люблю книги, в яких оповідь ведеться як потік свідомості, але з цією в мене не склалося. Важко було читати кілометрові речення та абзаци на кілька сторінок навіть не зважаючи на інтерес до історії.

    А ще, я так і не змогла зрозуміти своє ставлення до самого тексту — занадто багато роздумів про буденне та примітивне. Робота, колеги, побутові справи, секс, тілесність та багато подібного. І ні, війна тут аж ніяк не головна, проте дуже вагома.
  •  
    "За спиною"-роман про непричетність
    Воістину, чорний піар - це теж піар! Ще й іноді набагато ефективніший за звичайну рекламу.
    Про роман Гаськи Шиян "За спиною" кілька місяців гула моя френд-стрічка у фейсбуці. Пости були наче "під копірку" - обурені, не надто стримані у виразах, з не вельми облесливими епітетами. Мовляв, нікчемна книженція про тупу.... ееее.... скажімо так, курку, яка, поки її хлопець захищає Україну від навали "братів" зі Сходу, байдикує, відвідує спортзалу, шопінгує, кохається з усіма, хто на очі трапить, жере делікатесні смаколики - що, втім, не завадило їй втоптати печиво, спечене дітками для АТОвців. Діставалося "на горіхи" не лишень героїні, але й авторці.
    Цих сповнених праведного обурення постів було так багато, що я врешті решт здалася й вирішила, що варто прочитати "За спиною" й скласти власне враження - невже книга аж такою мірою погана?..
    Прочитала. І - здивувалася. Адже з'ясувалося, що всі рецензенти абсолютно не розрізняли авторку й ліричну героїню, повністю ототожнюючи їх.
    Так, Марта - особистість, м'яко кажучи, не вельми приємна. Вона й справді оскаженіло виборює власне право на непричетність - непричетність до АТО, всезагального патріотичного поривання, зміненої російською агресією реальності. Але авторка жодним чином не стверджує, що так і треба. Вона просто констатує: такі люди є, вони живуть серед нас. І намагається зрозуміти, чим саме вони керуються у своєму прагненні бути осторонь.
    Цікавий психологічний експеримент.
    9/10
  •  
    Грант, а не премія - і претензія, а не книжка
    "За спиною" я намагалась надибати у книгарнях, включаючи і книгарню самої Г. Шиян, - успіху, як і з іншими книжками авторки, не мала. Виникає запитання, чи насправді книжка видавалась бодай якимось накладом, крім print-on-demand.
    Однак допоміг Інтернет. Відкриваю шедевр... На першій сторінці знайшла 3 помилки (!).
    Щодо отриманої Г. Шиян премії "Creating Europe": премії ці видають цілими пачками за поданнями національних журі рекомендованим особам з групи країн - лауреати, видані різними мовами, не конкурують одне з одним. Оргкомітет конкурсу виплачуючи премії, ці "шедеври" навіть не читає. Це просто гранти. Підкреслює це і той факт, що існує одна умова: книжка не повинна бути дебютною (це щоб повну "графомань" не підклали).
    Сам текст справляє сумнівне враження: намагаючись вразити читача кожною фразою, як модні американці, авторка нагромаджує речення одне на одне, вони не пов'язані між собою і містять лексичні та граматичні помилки.
    Дивного тут нічого немає, оскільки Г. Шиян, до того як стала "Гаською", тривалий час навчалась російської мови як рідної, а за фахом є "класична", а не "українська" філологиня.
  •  
    Інший погляд на війну 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Мені книжка сподобалась. І я розумію, чому так багато людей її хейтить. Бо вона розкриває погляд на війну з геть іншої точки зору людини, яка не розуміє навіщо все це. Бо подобається нам це чи ні, завжди будуть люди, які хочуть максимально відгородитись від цих подій, не мониторити новин, не цікавитись, як там: на фронті, в політиці, на карті, і, по можливості, взагалі забути про події на Сході.

    В книжці немає чітко встановлених і за замовчуванням прийнятих, як канон, високопатріотичих спітчів, де про війну та військових або добре, або ніяк. Вона без пафосу самопожертви, звеличення подвигу та обов’язковості патріотизму.

    За сюжетом хлопець головної героїні кидає забезпечене, розмірене життя і, ні з ким не порадившись, їде в АТО. А вона натомість намагається знайти відповідь на питання: “Навіщо?” і “Кому це взагалі потрібно?”.
    По суті, вся книжка - це безперервний потік свідомості головної героїні. Спочатку він нагадує напівістеричну, напівпришиблену каламуть, де головна героїня намагається усвідомити і вкласти в голові думку про те, що її коханий в АТО, періодично впадаючи в запої, депресивні відходняки та стани якоїсь сенсорної оглушеності. Тому перші 100 сторінок йшли важко, хотілось виринути з цього моторного потоку і ковтнути повітря. Далі було легше, чи то я прилаштувалась до ритму книжки, чи то в голові головної героїні почало розвиднюватись.

    Книжка неоднорідна, бо цікаві і тверезі думки про життя та суспільство часто перемежовуються з хронічним синдромом недолюбленості головної героїні у всіх можливих сенсах: як же я тут без нього і всіх принад сімейного життя, які йдуть комплектом, бідненька я, бідненька. А ще оцим “всі люди достойні поваги, але я все таки трішечки краща, за оту жіночку в жахливій сукні з торбою” головна героїня нагадала мені Дарину з “Музею покинутих секретів”.

    А ще тут багато про жінок, які лишаються самі, коли чоловік іде на фронт. І для них життя не робить знижок: вони повинні так само ходити на роботу, виховувати трьох дітей, готувати, прати, ходити в магазин, але вже самі. А у ті рідкісні хвилинки спокою підтримувати і бути надійним тилом для героїв. І можливо далеко на кожен цього вартий, бо на фронт йдуть не лише патріотичні герої і не всі такими звідти повертаються.

    Читати чи не читати книжку вирішувати вам. Вона однозначно зайде не всім, можливо вона навіть вас зачепить і ви кидатимете нею в стінку, можливо в думках головної героїні ви побачите себе, або ситуацію під іншим кутом. Але з рештою сенс літератури - не залишати байдужим, правда?
  •  
    Роман з чарівною, але оманливою обкладинкою 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Добре, що наша вітчизняна література не просто миттєво реагує на соціально-політичні зрушення, а ще й не вдається до однобокого (переважно з позиції «ура-патріотичної» патетики) висвітлення дражливих і болісних тем.
    У романі немає місця для рожевої романтики трепетного та самозреченого очікування на повернення коханого з АТО, а навпаки дуже оголено, по-сміливому правдиво, подеколи нещадно-саркастично здерто іржавий наліт позірного патріотизму та псевдоемпатії нашого соціуму: «У світі, де люди буденно констатують зі стрічки новин: «О! В Лондоні теракт!», звіряють сейфт і чек і далі йдуть на п’ятничні веселощі – може, завтра занесуть квіти до посольства, коли виспляться». Що цікаво: зроблено це тендітними жіночими руками, вкотре доводячи, що жінки часто герметичніше, глибше та скрупульозніше підходять до осмислення світу та свого місця в ньому.
    Марта – це унікальний типаж у нашій літературі, до неї ж неможливо відчувати щось конкретне: засуджувати, співчувати, ненавидіти чи симпатизувати. І це така розкіш, подарована письменницею, адже позиція-оцінка силоміць не нав’язується, більше того її відсутність змушує тебе добряче заглибитися в мотивацію вчинків героїні, бо постать Марти настільки суперечлива й неоднозначна, що ти вже ніби-то й не проти відшукати якийсь натяк на авторське ставлення. На перший погляд, дівчина цілком реалізувала себе в житті: має високооплачувану роботу, коханого, може собі ні в чому не відмовляти, живе безтурботно, як і диктує сучасне «суспільство споживання». Весь роман намагаєшся дати відповідь на питання, чому цю дівчину так вибило з колії рішення Макса піти служити, якщо вона без жодного докору сумління може зрадити ці почуття, але врешті усвідомлюєш, що війна, яка заполонила собою всі аспекти буття (навіть у власній свідомості Марта оперує військовою лексикою, метафорами й порівняннями), врешті підступає настільки близько, що запускає свої пазурі в тіло коханого чоловіка, вириває його з твого простору, залишаючи тобі силоміць нав’язану роль (волонтерки, жінки-страдниці, вдови тощо). Війна позбавляє людину найціннішого – свободи вибору.
    Ця книга як мінне поле: вибух неминучий, і глибокий внутрішній, і суспільний резонанс у вигляді дискусій та критичних рецензій. І я частково розділяю думки критиків, які дорікають тим, що в сучасних умовах вкрай загрозливо піддавати ревізії святість національної ідеї, але й пані Гася, безумовно, має рацію, коли пише: «Будь-яка національна ідея принесла на індивідуальному рівні більше шкоди, ніж добра і лише збільшила на кладовищах кількість пам’ятників з висіченими на граніті портретами воїнів у повний зріст»; «...людські жертви на революціях і війнах завжди марні. В першу чергу, на індивідуальному рівні тих, хто міг ще побути тут і потішити своєю присутністю інших».
    Роман - багатюще джерело для аналізу тілесності як складової феміноцентричного письма, жонглювання суспільними та ментальними стереотипами, і про нього можна говорити довго-довго, у цьому ще одна цінність твору, бо, перегорнувши останню сторінку, не бездумно ставиш книгу на поличку, а відчуваєш, що тобі важко самотужки впоратися з усіма думками, що виникли під час прочитання, тому хочеться обговорити його зміст з іншими людьми, порівняти власне сприйняття.
 
Характеристики За спиною
Автор
Гаська Шиян
Видавництво
Фабула
Серія книг
Сучасна проза України
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
352
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Шрифт
Minion
Тираж
2000
ISBN
978-617-09-5039-0
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література