Воно
Паперова книга | Код товару 755588
Yakaboo 4.8/5
Автор
Стівен Кінг
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Серія книг
Прем’єра фільму "Воно"
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Олександр Красюк, Сергій Крикун, Анастасія Рогоза
Кількість сторінок
1344
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Воно

Пропонуємо вашій увазі книгу Стівена Кінга «Воно» українською мовою від видавництва «Клуб Сімейного Дозвілля»!

Про книгу:

Перевидання відомого роману з новою кінообкладинкою!

Колись давно дітям в містечку Деррі, штат Мен, довелося зіткнутися з чимось страшним та невідомим. Але їм вдалося протистояти цьому злу. Тепер, через багато років, коли діти вже виросли, безіменний монстр, що наводить жах на місто, знову повернувся. Повернувся, щоб помститися за поразку. Воно живиться страхом та кошмарами. Від Нього непросто сховатися. Тепер старим друзям доведеться знову об'єднати зусилля щоб перервати низку смертей в рідному місті... 

Чому варто купити книгу «Воно» Стівена Кінга?

«Воно» — світовий бестселер від Короля Жахів, що став для письменника одним з найбільш амбітних проектів! Це приголомшлива книжка, яка змусить читача по-справжньому боятися невідомого Жаху та перейнятися майстерністю Стівена Кінга використовувати найпотаємніші страхи для створення неймовірних історій.

Роман «Воно» був екранізований в 2017 році. Головні ролі зіграли Білл Скаргард, Джейден Ліберхер, Софія Лілліс та інші. Режисером став Андрес Мускетті.

Відгуки про книгу «Воно»:

«Знакова річ в американській літературі».

Chicago Sun-Times

«Це приголомшить вас... Герої настільки реалістичні, що здасться, ніби читаєте про себе ... Книгу краще читати в добре освітленій кімнаті».

Los Angeles Times

«Захоплива одіссея страху... Кінг пише, як одержимий, ніколи обманюючи читача та викладаючись на повну... Він неймовірний... темний та зловісний».

The Washington Post Book World

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Стівен Кінг
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Серія книг
Прем’єра фільму "Воно"
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Олександр Красюк, Сергій Крикун, Анастасія Рогоза
Кількість сторінок
1344
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    І ти злинеш також 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Цю книгу Кінга я читала найдовше. Це тепер мій рекорд. Нічого товстішого не доводилось читати. Якби довелося складати свої списки тематичних книжок, то вона б точно увійшла до категорії "про дружбу".

    Сподобалось – так, однозначно. Хочу тепер ще раз передивитися фільм. Він тепер не здається таким класним, як одразу після перегляду. Та я цього й чекала. У книзі все моторошніше, жорстокіше, більше крові, страхів і безпорадності перед злом. Всі головні герої реалістичніші, а от антагоністи – навпаки, максимально ірреальні, що лякає ще більше. Ти відмовляєшся вірити, що звичайні люди, не привиди, не прибульці, можуть бути такими гадами. Після того, як дочитала, замислилась про природу страхів, хочу тепер дізнатися про це більше з наукового погляду.
    Я б точно не радила читати її дітям років десь до 13-ти. Хоча, дітей зараз вже нічим не шокуєш. Для всіх кінгоманів це must read. Тільки не читайте на ніч, особливо коли до ванної кімнати далеко добиратися, а вимикачі світла у незручних місцях :)
  •  
    Історія втраченної невинності 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Напевне "Воно" одна з найкращих прочитанних мною книг і однозначно одна з найкращих книг Кінга. Чомусь більшість позиціонують її як звичайних ужастік, хоча все набагато глибше. Це фундаментальна робота з точки зору людської психології (особливо дитячої) а ще свого роду ода втраченому дитинстві, втаченій невинності. Є 7 головних героїв, при чому вони підібрані Кінгом настільки вдало, що кожен читач зможе впізнати себе хоча б в одному з цих героїв.
    Білл - хлопчик -заїка, що став успішним письменником. Саме його брата в 1958 вбило Воно і 27 років тягар вини висів на чоловікові тяжким ярмом. А ще все дитинство Білл жив у тіні свого померлого брата, бо батьки так і не змогли відійти від горя та зовсім забули, що у них ще є одна дитина. Напевно навіть заїкання Білла - це ніби отголосок того, що хлопчик боїться бути почутим, а точніше не вірить, що його почують. Але друзі зовуть його Великим Біллом, бо вони точно бачуть всю його мужність, харизму та інтелект. Бен - товстунчик, що добре вчиться в школі та любить заїдати всі свої почуття. Едді - уявний астматик, що живе під гнітом своєї мамусі (а потім і дружини), але, насправді, найхоробріший з усієї сімки. Річі - веселун та балабол, мій улюблений персонаж, здається, що для нього точно не існує слів "ні" та "здатися". Стен - вихований єврейчик, що любить порядок і між смертю та образою краще вибере смерть. Майк - представник єдиної родини негрів в Деррі, єдиний, хто після першої перемоги над Воно залишився жити в цьому місечу. Беверлі - красуня в синцях, дівчинка, що, на жаль,досить довго любила біль і навіть заміж вийшла майже за свого батька (його прототип), але саме її роль в цій сімкі надвичайно важлива. "Невдахи" зіткнулися з Воно в 1958 і перемогли, але через 27 років Воно повернулося і це буде битва не на життя, а на смерть.
    Чомусь після цієї книги я не стала більше боятися клоунів (якщо чесно, то не люблю їх ще з дитинства), я стала більше боятись людей. Бо і Воно - то ж лише свого роду каталізатор. Сила, що примушує зло прокидатись. А якраз найбільше того зла в людях. Борцях за чистоту крові, що вбивать неподібних до себе за орієнтацією та кольором шкіри. Любячих чоловіків, що гемселять своїх дружин для їхнього добра, бо краще них знають, що тим треба. Підлітків -садистів, що ображають тих, хто від них відрізняється по вазі, розуму чи зовнішньості та мучать беззахистних тварин. Людина - от найбільше зло. А Воно - то просто омела на дереві, що живиться соками.
    Неймовірна, сильна, місцями огидна,відверта та навіть скандальна книга. Історія втраченої невинності. А ще пісня про любов, що завжди перемагає.
Купити - Воно
Воно
240 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Стівен Кінг
Стівен Кінг

Один з найбільш відомих американських письменників сучасності, що отримав неофіційний титул «Короля жахів». Романи та оповідання Стівена Кінга розійшлися по світу сумарним тиражем понад 350 мільйонів примірників, багато творів отримали повнометражні екранізації, телевізійні і навіть театральні постановки. Літературному стилю автора властива гострота, моторошні сюжети, увага до діалогів...

Детальніше

Рецензії Воно

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    І ти злинеш також 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Цю книгу Кінга я читала найдовше. Це тепер мій рекорд. Нічого товстішого не доводилось читати. Якби довелося складати свої списки тематичних книжок, то вона б точно увійшла до категорії "про дружбу".

    Сподобалось – так, однозначно. Хочу тепер ще раз передивитися фільм. Він тепер не здається таким класним, як одразу після перегляду. Та я цього й чекала. У книзі все моторошніше, жорстокіше, більше крові, страхів і безпорадності перед злом. Всі головні герої реалістичніші, а от антагоністи – навпаки, максимально ірреальні, що лякає ще більше. Ти відмовляєшся вірити, що звичайні люди, не привиди, не прибульці, можуть бути такими гадами. Після того, як дочитала, замислилась про природу страхів, хочу тепер дізнатися про це більше з наукового погляду.
    Я б точно не радила читати її дітям років десь до 13-ти. Хоча, дітей зараз вже нічим не шокуєш. Для всіх кінгоманів це must read. Тільки не читайте на ніч, особливо коли до ванної кімнати далеко добиратися, а вимикачі світла у незручних місцях :)
  •  
    Історія втраченної невинності 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Напевне "Воно" одна з найкращих прочитанних мною книг і однозначно одна з найкращих книг Кінга. Чомусь більшість позиціонують її як звичайних ужастік, хоча все набагато глибше. Це фундаментальна робота з точки зору людської психології (особливо дитячої) а ще свого роду ода втраченому дитинстві, втаченій невинності. Є 7 головних героїв, при чому вони підібрані Кінгом настільки вдало, що кожен читач зможе впізнати себе хоча б в одному з цих героїв.
    Білл - хлопчик -заїка, що став успішним письменником. Саме його брата в 1958 вбило Воно і 27 років тягар вини висів на чоловікові тяжким ярмом. А ще все дитинство Білл жив у тіні свого померлого брата, бо батьки так і не змогли відійти від горя та зовсім забули, що у них ще є одна дитина. Напевно навіть заїкання Білла - це ніби отголосок того, що хлопчик боїться бути почутим, а точніше не вірить, що його почують. Але друзі зовуть його Великим Біллом, бо вони точно бачуть всю його мужність, харизму та інтелект. Бен - товстунчик, що добре вчиться в школі та любить заїдати всі свої почуття. Едді - уявний астматик, що живе під гнітом своєї мамусі (а потім і дружини), але, насправді, найхоробріший з усієї сімки. Річі - веселун та балабол, мій улюблений персонаж, здається, що для нього точно не існує слів "ні" та "здатися". Стен - вихований єврейчик, що любить порядок і між смертю та образою краще вибере смерть. Майк - представник єдиної родини негрів в Деррі, єдиний, хто після першої перемоги над Воно залишився жити в цьому місечу. Беверлі - красуня в синцях, дівчинка, що, на жаль,досить довго любила біль і навіть заміж вийшла майже за свого батька (його прототип), але саме її роль в цій сімкі надвичайно важлива. "Невдахи" зіткнулися з Воно в 1958 і перемогли, але через 27 років Воно повернулося і це буде битва не на життя, а на смерть.
    Чомусь після цієї книги я не стала більше боятися клоунів (якщо чесно, то не люблю їх ще з дитинства), я стала більше боятись людей. Бо і Воно - то ж лише свого роду каталізатор. Сила, що примушує зло прокидатись. А якраз найбільше того зла в людях. Борцях за чистоту крові, що вбивать неподібних до себе за орієнтацією та кольором шкіри. Любячих чоловіків, що гемселять своїх дружин для їхнього добра, бо краще них знають, що тим треба. Підлітків -садистів, що ображають тих, хто від них відрізняється по вазі, розуму чи зовнішньості та мучать беззахистних тварин. Людина - от найбільше зло. А Воно - то просто омела на дереві, що живиться соками.
    Неймовірна, сильна, місцями огидна,відверта та навіть скандальна книга. Історія втраченої невинності. А ще пісня про любов, що завжди перемагає.
  •  
    Едді відкрив одну з великих істин дитинства: справжні монстри - дорослі 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    "Воно" — це найфундаментальніший твір Стівена Кінга. Цей роман написано про все: любов і дружбу, мрії та страхи, сміливість та боягузтво, проблеми з однолітками та батьками, взаємодопомогу, вибір, ненависть, життя, смерть, вічність... В маленькому містечку Деррі, що в штаті Мен, відбувається наймасштабніша битва за Всесвіт і ніхто про неї не знає.

    Сім підлітків з "Клубу невдах" стикаються зі звичайними підлітковими проблемами, а також кожен з них має певні складнощі в сім'ї. Все це дуже реально та життєво відображено на більш ніж 1000 сторінок бестселеру.

    У Кінга дійсно дуже крутезно виходить писати про дітей. На перший погляд може здатися, що він це робить, бо про них писати найпростіше, адже їхню мотивацію можна не пояснювати. Діти є діти, і вони роблять все по-своєму, бо вони діти. Частково це так, але світ дітей набагато глибший, яскравіший, непередбачуваніший та насиченіший, ніж світ дорослих.

    Воно — це суцільне зло, персонаж-антагоніст, який уособлює в собі всі людські пороки та страхи. Воно переслідує кожного відповідно до його потаємних страхів та бажань. Дорослі його не бачать або не хочуть бачити, тому ліквідувати таке зло здібні тільки діти, що можуть повірити майже в будь-що. Якщо їхня віра така сильна, то вони зможуть все подолати.

    Ніхто про це не знає, але купка дітлахів допомогла цілому світу вижити.
  •  
    А чого боїшся ти? 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Прочитайте цю книгу глухої ночі.
    Прочитайте її у лячній самоті.
    І ви побачите Його – справжнє обличчя страху.
    І зрозумієте, що можете Його перемогти.
    Далекого 1958 року, семеро друзів змогли перемогти Воно – створіння з далекого Космосу, яке могло набувати будь-якої форми, а Його їжею слугував людський страх. Після 27 років тиші, маленьким містечком Деррі прокочується нова хвиля страшних вбивств. Воно знову почало своє полювання, але цього разу Його метою є не пожива, а помста. Старим друзям знову доведеться об’єднатися, але чи зможуть вони знову здобути перемогу?
    Для мене «Воно» - не просто книга. Це провідник у новий, незнаний раніше світ жахів, страху і монстрів. Світ вічної темряви та гучних криків, який полонить своєю свіжістю й екзотичністю. Саме з неї почалося моє знайомство з творчістю Стівена Кінга.
    Я пам’ятаю, як кидала несміливі погляди на романи Кінга з острахом читаючи описи сюжетів, так і не наважуючись придбати бодай одну книгу письменника. Але вже незабаром, я з непідробною втіхою всотувала в себе цю щиру та чуттєву історію про справжню дружбу, перше кохання, нерозсудливу дитячу сміливість та світ, який нас оточує. Так, світ очима купки дітей, які переживають власний період дорослішання, стикаються зі страхами та нерозумінням суспільства.
    «Воно» - історія, яка полонить серце читача і не відпускає до останньої сторінки, залишаючи по собі купу вражень і одне єдине запитання: то хто є справжнім монстром – тисячолика почвара чи звичайні люди?

  •  
    Действительно страшный роман!
    "Воно" - роман ужасов от Стивена Кинга. Это история о группе детей, которые далеко не самые популярные, сильные или умные среди сверстников. Здесь речь пойдет о семи друзьях, которые живут в Дерри в 1958 году. Они образовывают собственный клуб, который называют "клуб неудачников" и обнаруживают ужасную силу, которая бродит в их родном городке... силу, которая питается страхом маленьких детей. Сила, которую взрослые, кажется, не замечают. Эта сила появляется в виде клоуна, который держит в руке воздушные шарики. Объединяет этих семерых детей то, что они столкнулись с этой силой, и смогли уцелеть. И не просто уцелеть, но и победить - по крайней так они полагали...
    Кинг изображает детей в качестве главных героев своих романов на протяжении всей своей карьеры, и его детские персонажи существенно выросли, так же, как и его собственные дети. "Оно" на мой взгляд его лучший, и самый сложный роман, в котором главные герои - дети. И это один из самых длинных романов. Объем этого романа вполне оправдан из-за темы повествования. В конце концов, тут речь пойдет о детстве. Детство определяет время, день может длиться вечно, а лето вообще становится бесконечным. А когда мы вырастаем, то все эти годы проходят, как миг.
    Роман имеет необычную структуру повествования и, что самое замечательное, он действительно страшный!!!
  •  
    Десять із п'яти
    Ну от скажіть, хто не чув про "Воно" Стівена Кінга? Тільки лінивий напевно. Навіть коли лише дивилися фільм - стару екранізацію і ще не знаючи самої книжки, ви вже називали це "Воно" Стівена Кінга.
    Клоун тероризує маленьке містечко Деррі вбивствами дітей. Кожні двадцять сім років він з'являється, щоб підживитися жахом та малими бешкетниками. Компанія друзів змогли дати страшному монстру відбій. І здавалося, що вони його здолали.
    У кожного своє життя, всі побудували щось своє: сім'ю, бізнес. Нічого не нагадувало про минуле або не попереджало про небезпеку. Проте не все так просто. Є одне - це їхня клятва - повернутися, якщо повернеться воно. І от коли вони вже дорослими повертаються у рідне місто, тоді все розпочинається знову.
    Твір величезний за об'ємом, але читається швидко та із захопленням. Психологія героїв розкрита настільки детально, що тобі уже здається, що знаєш кожного з них усе життя. Це книга-бомба. Без перебільшення. А доповнює враження чудова нова екранізація, на продовження якої чекаєш із нетерпінням.
  •  
    Одна з кращих творів "короля" жахів.
    Я ніколи не був великим фанатом книг Стівена Кінга, але й не скажу, що багато його читав. Кілька оповідань і пару романів. Його твори, об'єктивно, добре написані. Але ось днями я прочитав роман "Воно", який тепер є одною з моїх улюблених книжок.

    По-перше, книга неймовірно атмосферна, під час прочитання ти ніби поринаєш у світ створений автором. Ти чуєш звуки і запахи, відчуваєш зміну погоди, ти бачиш героїв як наяву.

    На відміну від інших творів Стівена Кінга, які я читав, тут досить докладно описані емоції і почуття персонажів, думки, бажання, страхи. Персонажі живі, вони могли б існувати в реальному світі, я не сумніваюся. У багатьох моментах я впізнав себе в дитинстві. У Кінга є дивовижна спроможність помічати деталі.

    Мені сподобався також ритм книги, що чергуються події з минулого і сьогодення героїв. Завдяки цьому ритму, книгу дуже легко читати, незважаючи на те, що описувані події відбуваються то 1985, то 1958, а то й раніше, якщо мова йде про минуле Деррі. Те що книга, протягом всього оповідання, тримає в напрузі, це не сказати нічого.

    А як добре подано дитинство! Та я просто повернувся в той момент коли мені було 11, то згадав, що мене лякало, відчув перші романтичні переживання і розчарування, першу дружбу. Поки я читав книгу, я жив так, як ніби знову повернувся в дитинство. Книга допомогла мені згадати яким я був, допомогла мені подивитися на світ тими допитливими очима. А також я помітив, що в мені ще дуже багато залишилося від одинадцятирічної дитини, наприклад уява і боязнь "монстрів в шафі":)

    Як би банально це не звучало, але книга змушує задуматися. Про те, як важливо зберегти в собі дитину, про цінності дружби. Але при цьому, це не казка, дитинство в цій книзі не миле і прекрасне. Все по-справжньому, місцями грубо і навіть жорстоко. Але без цих моментів, мерзенних, огидних, жорстоких не було б того відчуття реальності того, що відбувається, а Воно здавалося б картонним монстром.

    Мені ця книга подарувала безліч приємних моментів,безсонних ночей і приводів для роздумів. Раджу тим, хто вразливий, але любить іноді злякатися.
  •  
    Страх та любов
    Дуже страшна книга. Але фантастично цікава. Буквально щоразу, як я починала читати її, мені і хотілось і кололось. Але нереально цікаві персонажі, які майстерно прописані Кінгом. Дуже цікавий кінець історії. Динамічна і дуже жвава історія. І хоча і присутня така потужність сюжетної лінії - присутні також і ліричні відступи та увага до емоцій, переживань, станів і особливостей героїв книги.
    Хто боїться клоунів - читати тільки вдень)))
    Мабуть, успіх книги залежав як раз від прописання персонажів. Герої живі. Я не знаю, як таке може бути, але в кожному я знаходила себе і кожен був цільною картиною. Сам по собі. здається, якщо взяти будь-якого героя "Воно" Кінга - то можна було б створити окрему історії.
    Можливо, є недолік в книзі - це розмір. Ну дуже велика!!!
    Але я читала на одному диханні. Мій чоловік - фанат Стівена Кінга, взагалі вважає, що це найкраща історія Кінга. Не дарма цю історію екранізують і екранізують. І абсолютно точно всі товари з зображеннями тематичними до фільму - розкупаються за одну мить.
  •  
    Історія проклятого містечка
    Для мене Кінг завжди був не тільки Королем жахів, але і прози. Так майстерно розписати роман з такою величезною кількістю сторінок, не залишаючи при цьому інтригу до кінця, може тільки цей американський письменник.

    У даній книзі мова йде про семеро підлітків, місцевих невдах, які заради порятунку свого рідного містечка Деррі згуртуються разом проти невимовного зла. Воно харчується страхом місцевих жителів та полює на невинних дітей, які випадково наблизилися до цього страховиська. Чи зможуть діти подолати дану істоту, чи змушені будуть чекати ще 27 років, коли воно знову пробудиться після довго сну, сповнене сили та енергії?

    Дві історії, які переплітаються впродовж всього роману, точно не залишать вас байдужими. Кінг майстерно поєднав важливість дружби, першу закоханість та проблеми цькування у дитячих відносинах. Тому, мені здається, що головна ідея роману це не боротьба проти Пеннівайза, а саме висвітлення жорстокості та насильства між людьми, а також деяку байдужість до проблем інших осіб.

    Звісно, деяким даний витвір автора може здатися занадто розтягнутим, адже він містить багато лишньої інформації. Але ж вона допомагає нам більше поринути у саму атмосферу роману, насолодитися кожною деталлю, місцевим колоритом та вподобаннями даної епохи. Можна сказати, що це є фішкою Кінга, яку він використовує у своїх роботах.

    Тому я вам раджу ознайомитися зі славнозвісною книгою «Воно», яка роками завойовує серця шанувальників письменника.
  •  
    Любовь к чтению началась с этого романа
    Именно с этой книге ко мне пришла читательская любовь. В то время, когда выходила экранизация, я знал, что есть первоисточник, о котором говорили как об одной из самых страшных книг. Поставив себе цель, я за месяц до фильма днем и ночью читал это произведение, и могу смело сказать, что книга стоящая.

    Сюжет рассказывает нам о небольшом городке Дерри, где летом 1958 года начинают происходить загадочные похищения и убийства детей. Главный герой Билл Денбро и его друзья: Ричи Тозиер, Беверли Марш, Майк Хэнлон, Эдди Каспбрак, Бен Хэнском и Стэн Урис решают дать отпор тому злу, которое поселилось в их окрестностях, объединившись в «Клуб Неудачников». Но они даже не предполагали с каким ужасом они столкнуться. За всем этим стоит страшный клоун, называющий себя Пеннивайз. Компания друзей понимает, что взрослые им не помогут, так как никто из них им не верит, по этому они принимают решение бороться с этим злом самим.

    Автор данной книги Стивен Кинг, который носит звание короля ужасов ,и я не могу не согласиться с этим. В своих романах он раскрывает самые темные стороны человека. Именно этим он и вызывает страх и заставляет с неподдельными эмоциями читать его романы.

    Несмотря на то, что книга очень объемная и в которой все очень детализировано, мне она пришлась по душе. Мне безумно понравились главные персонажи, так как это заставляло вспомнить свои детские времена и ощутить ностальгию о той крепкой детской дружбе, которая так удачно описана в книге. Кинг создает сплоченную команду ребят, где каждый имеет свой детализированный и харизматичный образ и тем самым заставляя читателя проникнуться чувствами к этим персонажам. История описанная в романе вызывает при чтении самые потаенные страхи, которые спрятаны в глубине твоей души. И этот страх вызывает не то как описано ту чудовище, которое убивает детей, а страх вызывает безразличие, которое кроется за гнилыми душами взрослых живущих в городе. Кинг мастерски создает тревогу и нарастание напряжения в романе. Для автора важно донести до своего читателя психологический и социальный подтекст. Ведь несмотря на всю ту жестокость, которая спрятана внутри, роман наводит на разные мысли для рассуждения.


  •  
    Багатосторінковий шедевр від майстра жахів.
    "Воно" - напевно, самий "багатосторінковий" твір Стівена Кінга, що за об'ємом перевершив не менш відомий і також екранізований роман "Під куполом". Умовно його можна назвати "діти проти зла" - саме такі асоціації у мене виникли на перших сторінках роману, коли маленький хлопчик в яскравому дощовичку і гумових чобітках безжурно грається на вулиці, запускаючи кораблика в струмку після зливи, а попереду на нього чекає абсолютне зло в образі жахливого клоуна з кульками в руках. Саме діти - брат загиблого хлопчика Білл і його друзі - змагаються зі злом і, здається перемагають. Кожен з семи підлітків, описаних автором, має свої проблеми - заїкання, надмірна вага, колір шкіри, мати-п'яничка - і незаслужено цькується жорстокими ровесниками. Однак, в той же час, кожен з них має відвагу і наполегливість, які в 1958 році дозволяють їм перемогти жахливого монстра. Не випадково, ставши дорослими, кожен із семи стає досвідченим професіоналом у своїй царині. І кожен з них в глибини свідомості загнав згадку про ті страхіття, які були пережиті в дитинстві. Однак, одного дня згадати все наших героїв змушує дзвінок з минулого: Майк, єдиний з них, хто залишився в рідному місті, телефонує, щоб повідомити, що зло повернулось. Варто зазначити, що попри уміння нагнітати атмосферу страху Стівен Кінг, як завжди, відрізняється умінням надзвичайно майстерно описувати персонажів, кожен з яких яскрава індивідуальність зі своїм неповторним характером. Тож читача в романі "Воно" попри жанр трилеру чекає справжня висока література.
  •  
    "Немає меж у людського страху і жаху"
    Неймовірна та захоплююча історія, прочитана мною за три вечори.
    Це не лише оповідка про жахіття, що водяться у вигаданому містечку Деррі, штату Мейн. Це найперше - приклад справжньої дружби. Дружби, у яку об’єднали дітей якісь вельми нехороші обставини : смерть брата, знущання батька, надмірна опіка матері, булінг у школі, тощо...
    Усі діти - головні герої роману, познайомились при рятуванні одне одного у скрутну хвилину їхніх життів. Семеро, чимось зацькованих дітей, вирішують створити свою банду, створити свій власний "Клуб невдах". Дивовижні ноти психологічних тем!
    Такі різні і водночас об’єднані чимось таємничим та невідомим, чимось жахливим.
    Їм доводиться боротися з почварою, що убиває дітей і здатна перетворюватися у будь-яку фізичну форму: клоуна, безхатька, рідного батька, птаха..., керувати та рухати особами на фото чи монументами, тощо.
    Автор веде оповідь паралельно у різних часових інтервалах : один відповідає дитинству, інший - їхньому дорослому життю. Варто зауважити, що у поведінку дітей Кінг спроектував власні дитячі спогади.
    Завдяки тисячолітній потворі, по імені Пеннівайз, читач разом з героями переживає весь той жах та страх, що й вони. Читач проходить усі етапи психологічних знущань.
    "Тобі тут сподобається... Тобі тут сподобається, я обіцяю, всім хлопчикам і дівчаткам, з якими я знайомлюся, тут подобається, бо тут, як на Острові Розваг у Піноккіо та в Країні Небувалія у Пітера Пена; їм ніколи не треба ставати дорослими, і саме цього й хочеться усім дітям..."
  •  
    Чим мій відгук відрізняється від інших?
    Зло, яке ласе на діток, і яке повертається через 27 років, хіба не цікаво?
    Оповідь ведеться в різних часових інтервалах: дитинство головних героїв та їх доросле життя. І все було б прекрасно, якби в кінці я не дізналась, що ця істота павук, якого вони перемагали найдивнішим способом з усіх можливих.
    Моє враження від книги було зіпсовано, коли з кожним разом це зло втілювалось у нову фізичну форму. Мені здалось, що є частини сюжету, без яких книга була б кращою. Обсяг аж ніяк не відлякував, а от частина з дорослими головними героями залишила по собі неприємне враження. І дуже шкода маленького хлопчика з паперовим корабликом в жовтому дощовику, який став початком (навіть символом) усього цього безладу.
    Мною прочитано достатньо книг Стівена Кінга, щоб я могла заявити, що ця книга однозначно не найкраща, проте все ж раджу її прочитати. Адже за всім цим приховані важливі теми: сила об'єднаної групи, вплив травм дитинства на доросле життя.
    Навіть якщо моя думка є такою, вона не повинна впливати на ваш вибір, проте вона має право на існування і варта уваги. Можливо, ви будете згодні зі мною частково/повністю або незгодні взагалі.
  •  
    Взрослые, не замечающие детей
    Книга, к которой я шла долгие годы с тех пор, пока увидела фильм с клоуном Пеннивайзом в детстве.

    От романа Короля ужасов я ожидала другого. Я ожидала, что сейчас меня как напугают... А получила намного больше. Кинг, как обычно, раскрывает каждого персонала по полной. Тут повествование идет сразу в двух плоскостях, которые ее просто идут параллельно, но еще и пересекаются.

    Группа детей и группа тех же позврослевших (возвращающихся в детство) бросает вызов древнему злу, которое живет в городке Дерри. Оно прилетело из далекого холодного космоса, чтобы стать кошмаром всех детей и возвращаться каждые 27 лет за новыми жертвами.

    Оно страшно тем, что не имеет одного облика, Оно повсюду. В темноте под кроватью, за дверью шкафа в спальне, среди руин заброшенного завода. Оно в умах людей. И стоит его впустить в свои мысли, Оно возьмет верх, потому что Оно - абсолютное зло.

    В то же время Кинг раскрывает свод любимую тему в книге: люди бывают страшнее монстров. Тут на выбор россыпь таких персонажей.

    Мать, опекающая сына до того, что готова внушить ему болезнь, лишь бы он остался с ней. Отец, бьющий дочь, потому что очень переживает за нее. Родители, потерявшие младшего сына и забывшие, что у них есть старший.

    Роман пугает не столько монстрами, хотя периодически и ими тоже, сколько реальными проблемами, на которые общество закрывает глаза.

    Еще один шедевр тонкого психологизма от Стивена Кинга.
  •  
    Чудовий роман Короля Жахів
    Книга "Воно", хоч і не стала моєю улюбленою Кінговою книгою, все одно займає якесь особливе місце в моєму серці. Можливо тому, що йдеться у ній саме про дитячі страхи, а вони ж найбільш яскраві і лячні, і багато з них залишаються з нами на все життя. Можливо, трохи блякнуть, майже щезають, однак, коли трапиться така нагода, не чекатимуть довго, аби знову заволодіти нашими умами і серцями, перетворивши з дорослих на полохливих дітлахів.

    Книга доволі страшна, однак, знову ж таки, Кінг може страшніше. І взагалі, коли читаєш аж настільки об'ємний роман, інвестуючи в нього цілу купу свого часу і емоцій, від кінцівки завжди очікуєш чогось неймовірного. Ну має ж бути таке тривале читання винагороджено чи ні??? І тут вже очікування можуть зіграти злий жарт, бо кінцівка буде як кінцівка. Не можу сказати, що "Воно" мене кінцівкою дуже розчарувало, однак я чекала більшого.

    Але загалом, книга варта уваги. У творчості Кінга я передусім ціную не жахіття, а те, як вдало він виписує своїх персонажів та стосунки між ними. Кожен з них - яскрава і цікава особистість, яка незалежно від того, викликає симпатію чи антипатію, в будь якому разі не залишає байдужим. І в цьому контексті "Воно" не розчарувало. Стосунки, що склалися між головними героями - лише заради цього варто подужати цей "фоліант".
  •  
    "ВОНО"
    Мабуть, одна з найкращих книг у творчості Стівена Кінга. Скептично ставлюся до горору як до літературного жанру, але "Воно" прочитала майже на одному диханні.
    У вигаданому Кінгом майже легендарному містечку Деррі живе істинне зло - демонічний монстр, який може набувати будь-якої подоби. Жорстокий вбивця
    Одного разу семи школярам, які об'єдналися в Клуб Невдах, вдалося подолати цього монстра. Але через двадцять сім років чудовисько знову повернулося й почало вбивати дітей. Чи вдасться членам Клубу Невдах перемогти цього разу? Я до останньої сторінки не могла здогадатися, чим все закінчиться.
    Загальне враження більш ніж позитивне. Попри значний обсяг (1344 сторінки) текст читається напрочуд легко й захопливо. Дещо збивала з пантелику велика кількість відсилань до американської масової культури. Але атмосфера повністю перекриває дрібні недоліки тексту. Я віднесла б цю книгу до категорії "Діти, які мудріші за дорослих", адже це неймовірна історія дорослішання та справжньої дружби, яка перемагає все на світі.
  •  
    Рецензія
    Ця книга забрала близько місяця мого читацького життя. В принципі - воно було того варте. Кінг розповідає історію дружби сімох дітей в двох проміжках часу - наприкінці 50-тих та 80-тих. Дружби та боротьби з могутнім злом, що періодично збирає криваву данину з міста Деррі. Відважна сімка двічі повстає проти жахливого клоуна Пенівайза, чи того, що ховається за цією гротескною личиною.
    Якби я читав цю книгу однією з перших у Кінга, думаю це були б безапеляційні 5 балів. Однак, книг письменника в моєму читацькому доробку зо два десятки і "Воно" сяє вже не так яскраво, як могло б. Так, Кінг прекрасно описує дитинство, викликаючи навіть у людей, далеких від американських 50-тих, щемке відчуття ностальгії за безтурботними днями власної юності. Але в "Сердцях в Атлантиді" історії дитинства від Кінга мене зачепили сильніше. Людська мерзенність вражає, проте в "Протистоянні" вона вражала більше, як і масштабність подій. Драматично книга слабкіша за "Кладовище домашніх тварин". При всьому цьому, "Воно" - книга потужна й хороша. Не зважаючи на монструозний розмір вона не здається затягнутою чи повною "води" (на відміну від пізніх об'ємних робіт автора) і залишає цілісне враження. Загалом, я отримав задоволення від читання і не шкодую про витрачений час, проте від Кінга відпочиватиму довгенько).
  •  
    Супер!
    Я смотрел фильм и он, мягко говоря, не превзошел мои ожидания. Клишейное, тупенькое голливудское кинцо. А вот книжица :) это совсем другое дело.
    Во первых, ее размеры приводят в восторг, как огромный торт с кремом для книгомана и кингомана, тем более. Во вторых, с первых строк этого перевода, я влюбился в него. Читал Кинга очень давно, на русском и на английском. Это был мой первый перевод на украинский и я остался очень доволен. Если все украинские переводы такие же качественные, то я хочу обязательно продолжить знакомство с ними.
    Я был приятно удивлен тем, насколько текст оригинала отличается от фильма. Во первых, это совершенно другие времена действия, а именно 50-е и 80-е. Вся эта история, эти дети 50-х, все намного правдоподобнее и интригующе, я вообще люблю это время. Книга страшная и увлекательная, именно так, как нужно.
    Сюжетная композиция не такая тупая, как в фильме. Фокус перемещается во времени и та история, которую мы увидели в фильме - это как бы, только завязка сюжета. А главные события произойдут сейчас, т.е. в восьмидесятых, когда герои уже повзрослели. Книга не глупая, довольно драматичная и страшная.
  •  
    Интригующий роман
    Не смотря на приличный объем книги (более 1000 страниц), роман "Оно", который написал король ужасов американский писатель Стивен Кинг, благодаря интересному, местами ужасающему, но стабильно интригующему сюжету (ведь только в самом конце мы узнаем кто является виновником всех бед, тем более, это окажется непредсказуемым) читается на одном дыхании. На мой взгляд, еще многие годы этот роман будет одним из самых качественных произведений в жанре ужаса и триллера, хотя, он содержит также много психологических моментов (например, автор четко показал, как детские травмы могут повлиять на дальнейшую жизнь человека, а еще мне кажется, что Стивен Кинг очень детально изучил детскую психологию, а также психологию детских страхов перед написанием этого романа, так как все описанное выглядит очень реалистично и четко эмоционально-образно все прописано, читая, прям автоматически ощущаешь все, что чувствует каждый герой).
    Я уверена, что еще не один раз перечитаю этот роман, который щекочет нервы и наводит страх (иногда хочется и таких эмоций).
 
Характеристики Воно
Автор
Стівен Кінг
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Серія книг
Прем’єра фільму "Воно"
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Олександр Красюк, Сергій Крикун, Анастасія Рогоза
Кількість сторінок
1344
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
5000
ISBN
978-617-12-3415-4
Вага
960 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Воно