Автори цієї книги досліджують феномен соціальних мереж як нової інформаційної зброї. Ця зброя здатна визначати не просто результати реальних протистоянь і зіткнень, вона змінює шанси у них ще до їх початку і, що ще неймовірніше – здатна змінювати результати після того, як зброя сказала своє слово. Так, у сучасному інформаційному світі цілком може бути, що жертва агресії виявиться на рівні глобальної громадської думки «зборищем радикалів, що спровокували удар у відповідь», а успішна військова операція із знешкодження озброєного ворога із цілком однозначними намірами на «каральний акт проти шляхетних борців за (підставте щось, що зачіпає ваші емоції)». В книзі розглянуто механізми впливу соціальних мереж у різних ситуаціях – від підліткового булінгу до війн вуличних банд та наркокартелів чи механізмів рекрутингу фанатичних добровольців до ІДІЛ. Звісно, не обійшлось без сценаріїв із виборчої кампанії Трампа – логічно, вона дійсно стала еталонною з точки зору масштабів використання соціальних мереж. Ті ж спроби протидії мережевим маніпуляціям, на які посилаються автори, не створюють враження ефективних. Саме цей факт справляє досить гнітюче враження абсолютної беззубості системних гравців (держав у першу чергу) і безсилля здорового глузду. Ці моменти, в принципі, не відкривають Америки – більшість подій розгорталась на наших очах. Що мені виявилось цікавим – так це міркування про сьогоднішню політичну природу соціальних мереж. З одного боку, це реально впливовий важіль політики, але ще зовсім недавно це були просто іграшки талановитих молодих технарів, буквально відразу за мірками історії вони стали суперуспішними компаніями. Ці зміни відбулись занадто швидко. Ніхто, включно із творцями і власниками соціальних мереж, не знає як їх тримати під контролем, багато хто не вважає це за потрібне чи не хоче цього робити. Забавка гіків занадто швидко стала інструментом тієї самої політики, від якої вони і досі наївно намагаються "триматися подалі". Саме на цю їх відразу «до політики», а також звичку «фіксити» технології там, де треба приймати рішення якраз політичні, а не технологічні, звертають увагу автори. В результаті ми маємо картину залежності світу від по суті комерційних підприємств, корпоративні власники яких дбатимуть у першу чергу про цифри у річному звіті і всіляко уникатимуть відповідальності, та й, насправді, просто нездатні давати раду проблемам глобального масштабу, до створення яких активно доклались. Не можу не погодитись із цим висновком. Загалом, як на мене, книга дає трохи занадто деталізований аналіз впливу соціальних мереж на сучасні політичні процеси. Мені видалась депресивною через відчуття нездатності протидіяти тим деструктивним гравцям, які успішно використовують соціальні мережі. Але від реалістичності цього явища нікуди не дінешся, тому краще все ж його розуміти.

Как мне кажется, это одна из самых актуальных книг для прочтения в 2020 году. Это история о столкновении трех важных частей любого общества: войны, политики и социальных сетей. И пока одни воюют за лайки под постами с рекламой одежды или с отдыха под пальмами, авторы этой книги заглянули в самые дальние, темные и не очевидные для обычного пользователя сферы деятельности социальных сетей. А именно как с их помощью, страны ведут войны и управляют политической ситуацией не только в своих странах, но и так сказать, на дальних рубежах. Интернет меняет войну и политику, так же как, война и политика меняет интернет. В настоящее время война ведется не только в реальной жизни, но и в виртуальной. Особенно было интересно читать о том, как людей снабжают дезинформацией. Вот поэтому людям важно фильтровать всю информацию, которая поступает к ним ежедневно, причем, поступает практически без остановки. Именно такая книга, становится важнейшей для прочтения жителю современного мира, в котором большинство людей практически живет в интернете ежедневно. Могу сказать, что это одна из лучших и актуальных нон-фикшн книг, прочитанных за все время. Могу рекомендовать ее каждому, кто хочет лучше разбираться в современном мироустройстве, потоке новостей, войнах, политике и социальных сетях. После чтения книги, появляется много важных мыслей в голове, меняется взгляд на интернет и социальные сети, на политику и многие другие вещи. И самое главное, читатель начинает сомневаться и задаваться вопросами. Многие вещи уже не выглядят такими очевидными и понятным. В общем, советую прочитать книгу.

"Війна лайків. Зброя в руках соціальних мереж" - актуальна й корисна книга, особливо для тих, хто бездумно користується функцією "Поширити". Бо коли людина не бажає думати, нею легко маніпулювати. Наразі інтернет і соціальні мережі стали полем справжньої битви. А всі ми - частина цієї битви. Хочемо ми цього чи ні, але навколо нас триває нескінченна інформаційна боротьба - іноді очевидна, іноді непомітна. Її мета - змінити наше сприйняття світу. Інтернет став платформою для досягнення цілей того, хто зміг маніпулювати ним найефективніше. На жаль, не всі це усвідомлюють, проте "битва в інтернеті безперервна, поле битви нескінченне, а породжена ним інформація заразна". Тому "все, що ми "лайкаємо" і поширюємо, стає наступним залпом" у цій війні. В цій книзі неодноразово згадується Україна як яскравий приклад об'єкта російської агресії нового типу. Цікаво, що інтернет і фейсбук створили американці, але наразі вони є поки що лузерами у війні на створених ними теренах порівняно з тими ж росіянами чи арабами. Сподіваюся, що скоро ситуація зміниться і джин, якого росіяни випустили назовні, вдарить по них максимально боляче. Пам'ятайте, що "у новітній війні війн, що розгортається в мережі мереж немає нейтральної території". Багато хто боїться повстання машин і уявляє собі баталії на кшталт тих, що показані, наприклад, у фільмах "Термінатор". Проте саме в інтернеті і соцмережах найімовірніший саме такий розвиток подій. Бо коли машини керуватимуть тим, що ми бачимо і що думаємо онлайн, вони вже контролюватимуть світ. Машинам не треба буде повставати, якщо вони переможуть у найважливішому завоюванні - завоюванні людської свідомості.