Вбити пересмішника
Паперова книга | Код товару 710869
Yakaboo 5/5
Автор
Харпер Лі
Видавництво
КМ-БУКС
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
1960
Перекладач
Тетяна Некряч
Кількість сторінок
112
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Вбити пересмішника

У невеликому містечку Мейкомб, штат Алабама, живе дівчинка Джин Луїза Фінч, на прізвисько Скаут. Разом із нею ми переживаємо пригоди та дивимось на великий дорослий світ її очима. 

У центрі сюжету - судовий процес над темношкірим Томом Робінсоном, якого звинувачують у зґвалтуванні білої дівчини. Це стає головною справою батька Джин Луїзи, якому випало на долю захищати хлопця.

Книга «Вбити пересмішника» українською мовою вийшла у перекладі Тетяни Некрич у видавництві «KM-books». Переклад цієї книги має велике значення для україномовної літератури, бо вона демонструє читачеві панораму життя американського півдня ХХ століття - мову, культуру, звичаї та погляди на життя.

Харпер Лі - письменниця, яка набула широкої популярності завдяки першому роману «Вбити пересмішника», який довгий час залишався єдиним у бібліографії авторки. Він приніс їй Пулітцерівську премію та славу, а світові - такі поняття, як толерантність, гідність та правда, що мали на меті боротьбу з расизмом.

Відгуки книга «Вбити пересмішника» отримала дуже схвальні. Вона займає 40-е місце у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік, а також входить до рейтингу двохсот найкращих книжок світу за версією ВВС. Саме завдяки історії Джин Луїзи, декілька поколінь американців вчилися моралі, чесності, дружбі та добру.

Купити книгу Харпер Лі «Вбити пересмішника» можна в нашому інтернет-магазині Yakaboo на сайті або за телефоном гарячої лінії. 

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Харпер Лі
Видавництво
КМ-БУКС
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
1960
Перекладач
Тетяна Некряч
Кількість сторінок
112
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    "Вбивство пересмішника - великий гріх"
    Тридцяті роки минулого сторіччя, американський південь. Восьмирічну Скаут та дванадцятирічного Джемі виховує батько-адвокат. Діти гарно ладнають між собою, у них спільні забави, зокрема виманювання відлюдькуватого сусіди Примари Бредлі з його дому. Проте їхнє життя потроху починає змінюватись, коли батько береться захищати Тома – чорношкірого, якого звинувачують у зґвалтуванні білої дівчини. Аттикусу одразу стає зрозуміло, що справа тріщить по швах і насправді ніякого злочину не було. І хоча талановитому правнику вдається довести, що Том невинуватий, в результаті це призводить до трагедії не тільки для самого звинуваченого, але й для дітей Аттикуса.

    Єдиний роман американської письменниці Гарпер Лі одразу ж став бестселером, адже їй вдалось розповісти, з одного боку, ностальгічну історію про дитинство, а з іншого – підняти актуальну для тогочасної Америки проблему расової несправедливості і актуальні завжди теми насилля та правильного вибору. Досі тривають суперечки про походження назви роману. Хто ж був тим пересмішником, вбивати якого – тяжкий гріх? Том, якого несправедливо звинуватили тільки через колір шкіри? Примара Бредлі, який зіграв визначну роль у долях Скаут та Джемі? Чи самі діти? Зрештою, це не так вже й важливо. Важлива сама історія – добра історія, після якої, однак, залишається гірке відчуття.
  •  
    Завжди треба бути людиною!
    Замовляючи дану книжку, я мав думку з огляду на рецензії і відгуки, що ця книжка буде другою, яка змінить мої погляди, першою була "Над зузулиним гніздом". Мої погляди не зазнали кардинальних змін, але вплив цієї книжки на мислення людини, на ставлення до таких понять, як: толерантність, рівність, расова дискримінація - просто шалений. На користь цієї книжки свідчить понад 50 літня її популярність по всьому світу і шалений резонанс навколо неї. Ця книжка ніби тебе виховує, ти запам'ятовуєш діалоги, окремі фрази і вже назавжди вони засідають в твойї голові. Вона написана легко із притаманим дитячим гумором, тому книжка читається із задоволенням. Розповідь в романі іде від імені Скаут Фінч, яка має 7 років і ходить до школи. Її батько Актикус Фінч працює адвокатом і береться за справу, яку заздалегідь вважають програною, адже він буде захищати негра в суді, якого звинувачують в зґвалтуванні. Ця історія стає випробуванням для всієї сім'ї, адже всі вони підпадають критиці з боку людей, їх називають чорнолюбцями. Історія сповнена загадок і цікавих персонажів, таких як Ділл чи, наприклад, Примара Редлі. Хочете дізнатися більше, то обов'язково читайте. Я, наприклад, читав з олівцем, що б зразу позначати найбільш цікаві діалоги чи уривки, і повірте мені - їх тут багато.
Купити - Вбити пересмішника
Вбити пересмішника
138 грн
Немає в наявності
 
Інформація про автора
Харпер Лі
Харпер Лі

Відома американська письменниця, володарка численних престижних премій і член американської Національної ради мистецтв. Творчість Харпер Лі викликала неймовірний резонанс в серцях і умах американських критиків і читачів, а її твори вважаються національним надбанням країни, хоча, безсумнівно, знайдуть відгук і в серцях українських читачів. В першу чергу письменниця прославилася як автор культового...

Детальніше

Рецензії Вбити пересмішника

  •  
    "Вбивство пересмішника - великий гріх"
    Тридцяті роки минулого сторіччя, американський південь. Восьмирічну Скаут та дванадцятирічного Джемі виховує батько-адвокат. Діти гарно ладнають між собою, у них спільні забави, зокрема виманювання відлюдькуватого сусіди Примари Бредлі з його дому. Проте їхнє життя потроху починає змінюватись, коли батько береться захищати Тома – чорношкірого, якого звинувачують у зґвалтуванні білої дівчини. Аттикусу одразу стає зрозуміло, що справа тріщить по швах і насправді ніякого злочину не було. І хоча талановитому правнику вдається довести, що Том невинуватий, в результаті це призводить до трагедії не тільки для самого звинуваченого, але й для дітей Аттикуса.

    Єдиний роман американської письменниці Гарпер Лі одразу ж став бестселером, адже їй вдалось розповісти, з одного боку, ностальгічну історію про дитинство, а з іншого – підняти актуальну для тогочасної Америки проблему расової несправедливості і актуальні завжди теми насилля та правильного вибору. Досі тривають суперечки про походження назви роману. Хто ж був тим пересмішником, вбивати якого – тяжкий гріх? Том, якого несправедливо звинуватили тільки через колір шкіри? Примара Бредлі, який зіграв визначну роль у долях Скаут та Джемі? Чи самі діти? Зрештою, це не так вже й важливо. Важлива сама історія – добра історія, після якої, однак, залишається гірке відчуття.
  •  
    Завжди треба бути людиною!
    Замовляючи дану книжку, я мав думку з огляду на рецензії і відгуки, що ця книжка буде другою, яка змінить мої погляди, першою була "Над зузулиним гніздом". Мої погляди не зазнали кардинальних змін, але вплив цієї книжки на мислення людини, на ставлення до таких понять, як: толерантність, рівність, расова дискримінація - просто шалений. На користь цієї книжки свідчить понад 50 літня її популярність по всьому світу і шалений резонанс навколо неї. Ця книжка ніби тебе виховує, ти запам'ятовуєш діалоги, окремі фрази і вже назавжди вони засідають в твойї голові. Вона написана легко із притаманим дитячим гумором, тому книжка читається із задоволенням. Розповідь в романі іде від імені Скаут Фінч, яка має 7 років і ходить до школи. Її батько Актикус Фінч працює адвокатом і береться за справу, яку заздалегідь вважають програною, адже він буде захищати негра в суді, якого звинувачують в зґвалтуванні. Ця історія стає випробуванням для всієї сім'ї, адже всі вони підпадають критиці з боку людей, їх називають чорнолюбцями. Історія сповнена загадок і цікавих персонажів, таких як Ділл чи, наприклад, Примара Редлі. Хочете дізнатися більше, то обов'язково читайте. Я, наприклад, читав з олівцем, що б зразу позначати найбільш цікаві діалоги чи уривки, і повірте мені - їх тут багато.
  •  
    Надзвичайна книга
    Неймовірна книга про дружбу дітей, які переживають період свого життєвого становлення.
    Авторка, Гарпер Лі, - відома сучасна американська письменниця. За фахом юрист. Можливо, саме тому так реалістично проглядаються події, що розглядаються в романі.
    Розповідь ведеться від імені 7-річної дівчинки на ім'я Скаут Фінч. Вона має старшого брата Джемі. Дітей виховує батько Атикус Фінч, за професією адвокат. Життя сім'ї забарвлене у свої оригінальні барви , відзначається неймовірними подіями. А дружба трьох дітей (Скаута, Джемі та їхнього спільного друга Ділла) заворожує своїми пригодами й змушує згадати своє дитинство. Однак одного разу все змінюється, коли Атикус береться за справу, у якій йому неможливо виграти, і яка однозначно поміняє життя всієї його родини. Не дивлячись ні на що, чоловік прагне відстояти СПРАВЕДЛИВІСТЬ і показати, що це таке своїм дітям.
    Книга приваблює своєю безпосередністю, здається, оскільки вона створена про дітей то й має доносити свою думку саме для дітей. Проте, як на мене, роман піднімає питання, які стосуються кожної людини, прагнучої жити в комфортному соціумі. Мене здивували своєю глибиною слова Джемі, який сказав: "Якщо існує тільки один тип людей, чого ж вони не можуть порозумітися? Якщо вони всі схожі, чого ж вони зі шкіри пнуться, аби дошкулити одне одному?" Справді, чому?
  •  
    Незвичайна книга.
    Довго боялася братися за цю книгу, побоювалася, що вона буде важкою у прочитанні, але всі мої сумніви розвіялися щойно я прочитала 10 сторінок книги. Вона виявилася легко написаною, читаючи роман, здавалося, що я стою осторонь і дивлюся на все, що відбувається навкруги.
    "Вбити пересмішника" - перша книга американської письменниці Харпер Лі.
    Головний герой роману - Атикус Фінч, адвокат, носій самих високих людських якостей. Він справедливий, благородний, у всьому і завжди вірний своїм принципам, по справжньому сміливий чоловік. Його взаємини зі своїми дітьми, відносини доброго, розумного, уважного дорослого до дітей - одна з найсильніших виховних сторін цієї книги.
    Події описані в книзі відбуваються в 30-ті роки в штаті Алабама. Проте точність показу життя американської провінції, глибина зображення характерів, як дорослих героїв, так і дітей роблять цю книгу цікавою та повчальною для нашого часу.
    Спочатку мені не було зрозуміло чому саме назва назва "Вбити пересмішника", але ближче до кінця книги все стало зрозумілим. Доречі, кінець книги мені сподобався, чи читатиму продовження, не знаю. Головним героєм є Атикус Фінч, але сподобалася мені найбільше Джин. Джин - дочка Атикуса, непосидюче дівчисько, яке прагне пригод. Саме цим ця дівчинка мені і сподобалася.
  •  
    ,,Убити пересмішника..."
    ,,Убити пересмішника" - дебютний і надзвичайно вдалий роман американки Гарпер Лі, який приніс їй Пулітцерівську премію та був би єдиним опублікованим твором, якби майже наприкінці життя письменниці не побачив світ ще один - ,,Іди, вартового постав". Останній породив чимало чуток та навіть недорозумінь з приводу його змісту та навіть стилю: головні герої - ті ж, що й у першому романі, та очікуваного продовження, як такого, кажуть, не вийшло... Я навіть читала такий відгук, що, краще коли б, так званий сиквел узагалі не побачив світ! В будь-якому разі, я ще підлітком читала ,,Убити пересмішника..." і вирішила перечитати ще раз напередодні знайомства із ,,Іди, вартового постав".

    Сюжет роману переносить читача в штат Алабама у 30-х роках минулого століття, а саме у містечко Мейкомб, у спекотне літо 1936-го року. Оповідь ведеться від імені однієї з головних героїнь, 6-річної дівчинки Джін-Луїзи Фінч, на прізвисько Скаут, або Всевидько. Вона має старшого брата Джема та батька Аттікуса. Аттікус Фінч - успішний адвокат, відомий в окрузі своєю благородністю, справедливістю та чесністю. Він береться за захист чорношкірого чоловіка, якого безпідставно звинувачують у згвалтуванні білої жінки. У ті часи, ще й на півдні США, процвітав расизм, тож невдовзі сім'я Фінчів потрапила під приціл осуду та пліток. Особливо цікаво читати, як мудро пояснює батько дітям, чому не слід соромитися ,,клейма" чорнолюб. Та мені найбільше сподобалося, як Джін-Луїза, Джем та їхній друг Діл проводять літні канікули, а саме намагаються виманити Страхолюда Редлі з хати. За іронією долі, саме їх видуманий ,,ворог" стає їхнім рятівником у смертельній небезпеці...

    ,,Убити пересмішника..." - надзвичайно сильний роман, один з моїх найулюбленіших. Його можна цитувати і неодноразово перечитувати. Раджу усім!
  •  
    Американская классика
    Думаю, каждый читающий качественную литературу человек, рано или поздно знакомится с блестящим (и единственным) произведением американской писательницы Харпер Ли «Убить пересмешника». Этот роман в свое время стал настоящей сенсацией: он удостоился Пулитцеровской премии по литературе, кроме того, его прекрасно экранизировали.

    В центре сюжета здесь – небольшой городок на юге Соединенных Штатов Америки в 30-е годы двадцатого века. Это времена не только Великой Депрессии, но и сегрегации, когда чернокожие люди считались вторым сортом только на основании цвета их кожи. Если происходило преступление, подозревали в первую очередь черных. Аттикус Финч защищает афроамериканца Роберта, которого обвиняют в нападении на белую девушку. Это дело, а также жизнь на американском юге в книге «Убить пересмешника» поданы через призму видения десятилетней дочери Аттикуса Скаут. Произведение достойно всяких похвал, поэтому, если еще не знакомы с ним, читайте этот великолепный роман обязательно, и как можно скорее!
  •  
    Расова дискримінація очима дитини
    Від цієї книжки я очікувала багато, і я це отримала! Гарпер Лі змогла вразити мене історією життя звичайних людей у звичайному містечку.

    Головна героїня - 6-8-річна (протягом усієї книги) Джін-Луїза "Скаут" і її старший брат Джемі - діти адвоката Атикуса Фінча. Головною темою книги є расова нерівність і дискримінація. Події відбуваються у 30-х роках 20 ст. Скаут розповідає про своє життя, про канікули, школу, пригоди, і з погляду дитини описує цю саму нерівність. Рабство давно відмінили, але чорношкірі так і залишилися на дні суспільства. З-поміж слів найаморальнішого "білого" і найінтелігентнішого "чорного" завжди повірять першому.

    Атикус Фінч береться захищати чорношкірого Тома, звинуваченого у зґвалтуванні. Адвокат один з небагатьох, хто однаково ставиться до всіх, і так вчить жити дітей. Скауту і Джемі багато доведеться пережити через погляди батька, але вони розуміють, що саме так повинно бути у світі.

    Авторка майстерно показує, що незалежно від кольору шкіри (чи будь-яких зовнішніх ознак), можна бути як добрим і інтелігентним, так і підступним брехуном. Ми можемо порівняти жителів міста - світлошкірого Юела, п'яницю, що мешкає на звалищі, і чорношкіру куховарку Фінчів Келпурнію, освічену, розумну жінку. Хто посідає вище місце у суспільcтві? Той, хто має світлу шкіру! Так тоді жили у Америці, і, на щастя, зараз людей з такими переконаннями суттєво поменшало.

    Мені сподобалася метафора авторки про пересмішника - базневинну пташку, яка дарує радість. Хто для вас став пересмішником у книзі? Для мене чомусь Том - той самий обвинувачений.

    Я раджу прочитати цю книгу кожному, недарма її називають класикою. Незважаючи на досить нешвидкий плин подій, вона зовсім не нудна. Варто тільки почати, а тоді вас понесе крізь дитинство Скаута і Джемі вулицями Мейкома.
  •  
    Скільки серед нас пересмішників?
    "Ти ніколи не зрозумієш людину, поки не подивишся на речі її очима, поки не влізеш у її шкуру і не походиш в ній"...
    Діти завжди більше розуміють і відчувають, ніж ми думаємо. Вони ще справжні і вміють не приховувати своїх емоцій. Саме діти бачать і розуміють внутрішню красу одразу, їм непотрібні слова, щоб побачити суть людини. Книга "Вбити пересмішника" про дітей, які бачать хороше і не хочуть сприймати жорстокість, бо не можуть зрозуміти, чому дорослі ігнорують факти і піддаються упередженням і брехні. Вона про дитинство, із першими радощами, синцями і розчаруваннями. У романі відкриваються проблеми нерівності, прояв хоробрості захищати того, хто просто народився таким, яким він є. Не колір шкіри чи віросповідання визначають людину. Людину творять її вчинки, хороші чи погані, саме здатність протистояти несправедливості чи змовчати і опустити очі визначають нашу гідність. Головна героїня бачить красу людини, відчуває серцем. Коли такий грізний, на перший погляд, і відлюдькуватий чолов'яга просто подивився їй в очі, саме вона зможе розгледіти в них океан добра, щирості і відданості. "Убити пересмішника-великий гріх. Пересмішники не роблять ніякої шкоди, а своїм співом дають нам велику радість. Вони тільки співають, виливаючи нам свою душу". Скільки серед нас пересмішників? Справжніх, щирих, які не бояться і йдуть наперекір, щоб подарувати цьому світові хоч маленький вогник надії на те, що все скоро закінчиться і прийде весна, де не буде брехні і лицемірства, де чесніть і справедливість визначатимуть сутність людей...
  •  
    Демократія – це МИ!
    Виходячи зі змісту епіграфу книги Харпер Лі «Вбити пересмішника» про те, що «юристи, напевно, також колись були дітьми» я вважала, що вона буде стосуватись діяльності юристів, частково, звісно – так, проте автор порушила набагато важливіші питання людства, як от – рівноправність (де рівні права усім, особливих привілеїв нікому), толерантність та справедливість.
    Разом з тим, американська письменниця торкнулася проблеми виховання дітей, а саме - коли треба застерегти, а коли і порадити щось, як донести до них основні цінності, такі як от: «компроміс – це не обхід закону, а угода, досягнута взаємними поступками», або «ніколи не зрозумієш іншу людину, якщо не розглядатимеш ситуацію під її кутом зору», або «мужність – це не чоловік зі зброєю в руках, це коли знаєш, що програв свою справу, ще не розпочавши, але все одно берешся до неї, перемагаєш тут нечасто, проте іноді перемагаєш»
    Мені особисто, як юристу також було цікаво дізнатися, як відбувався судовий процес в 30-ті роки в Америці і що «ніколи, ніколи, ніколи під час перехресного допиту не можна ставити свідкові питання, на які ви самі не знаєте відповіді, оскільки поставивши таке питання отримаєш відповідь, якої не хочеш і яка може зруйнувати увесь твій захист». Така книга буде актуальною в усі часи і в усіх країнах і тому має бути обов’язково на полиці у кожного правника, щоб пам’ятати основні принципи захисту прав людини.
  •  
    Класика
    Класика американської літератури шістдесятих років. Історія містечка на півдні Америки, переказана маленькою дівчинкою. Історія її родини та друзів. Судовий процес над чорношкірим хлопцем, якого звинуватили в зґвалтуванні білої дівчини, став поворотним. Події відбуваються в тридцятих роках минулого століття. Оповідання ведеться від імені дівчинки, яка рік за роком вчиться в школі, дорослішає, змінює свої пріоритети і погляди. Кожна глава книги - це якась подія, пригода або усвідомлення, яке трапляється з героїнею. Кожна глава - це урок. Кожна глава - це етап дорослішання. Було цікаво дивитися за звичайними буднями містечка очима маленької дівчинки, яка сприймає все куди легше і без забобонів, намагаючись самій собі пояснити ті чи інші дії дорослих. Свого часу книга була новатором, що відкриває очі і впливає на розум людей. Зараз все це виглядає дещо простіше і не так важливо. Автор пише про важні та болючі американські теми досить просто. І це зрозуміло - все-таки розповідає нам історію маленької дівчинки. Рекомендую всім!
  •  
    Неймовірно душевна історія.
    «Устами дитини промовляє істина» - ось такими словами можна описати цю книгу. Адже чим ми старші, тим більше стаємо грубішими, жорсткішими й не бачимо, або просто закриваємо очі на несправедливості, які відбуваються в житті. Тоді, як дитина не приймає і не розуміє ті упередження, які є у дорослих. Для дітей люди не діляться на чорного чи білого, багатого чи бідного. Хоча іноді, вони не можуть зрозуміти, чому щось відбувається так, а не інакше, для них немає чогось середнього. Дітям все гранично ясно й просто і вони дійсно багато речей розуміють краще дорослих. От і в романі «Вбити пересмішника», батькові Атикусу потрібно часто пояснювати сину Джемі й дочці Всевидьку всі складнощі дорослого світу: він допомагає зрозуміти чому іноді дорослі йдуть наперекір своїм переконанням; вчить тому, що часом необхідно влізти в «шкіру» іншої людини, щоб побачити ситуацію з її боку, а не відразу чинити самосуд та критикувати. При цьому він все робить так, щоб його діти не втратила віру в доброту і чесність, щоб виховати їх гідними громадянами. Ця книга - справжній довідник з виховання дітей.

    Роман Гарпер Лі торкається різних проблем: расова дискримінація, виховання дітей, поняття чужого світу, освіти. Він дуже добрий, щирий і повчальний, може, трішки наївний. Ця розповідь не має вікового обмеження й буде цікавою та зрозумілою не тільки дітям, а й дорослим. Тут кожен може щось почерпнути для себе. Дорослий, читаючи цю книгу, зможе більше зрозуміти внутрішній світ, почуття дитини, і навіть згадати себе в дитинстві, свої мрії, страхи, своє сприйняття дорослого світу. А юні читачі зможуть впізнати у витівках та думках Всевидька, Джимі й Діллі себе.

    Попри незначний обсяг книги (383 сторінки), я читав її досить довго - тиждень. І не тому, що було нудно й нецікаво. Просто з нею не було такого, щоб з першої ж сторінки занурився в історію і не міг відірватися. Я починав читати, потім відкладав. Тут, швидше, звинувачую свій неправильний настрій. Читав по кілька сторінок в день, вбираючи кожен рядок, намагався не пропустити жодної деталі. Сам твір можна розібрати на цитати. У кожному рядку криється якийсь сенс. А останні сторінки не можуть не зворушити.

    Роман написаний легкою, приємною мовою, завдяки чому отримуєш справжнє задоволення від читання. Оповідання ведеться плавно, без будь-яких стрибків у минуле або майбутнє. Сюжет не затягнутий, але і немає відчуття, що всі події розповідаються, як на перемотуванні, ніби це короткий переказ. Тут немає якогось екшну чи заплутаної інтриги, немає однієї історії, навколо якої будується сюжетна лінія, але все одно книга тримає в легкому напруженні, а за розвитком подій цікаво стежити. Атмосфера Мейкоба відчувається з перших сторінок, складається враження, ніби ти сам один з жителів містечка і живеш по сусідству з Всевидьком. Читаючи роман, відчуваєш себе дитиною.

    Ще один рідкісний випадок - в цій книзі подобаються всі головні герої. Вони тебе не дратують, а навпаки, до них відчуваєш теплі почуття з самого початку знайомства. Їхні вчинки логічні й не викликають здивування. І, звичайно, Атикус – приклад того, яким потрібно бути батьку (хоча він спочатку здавався мені якимось сухим). Головний його плюс - це терпіння. Ну й діти, попри всі свої витівки, знають, коли потрібно поводитися по-дорослому. Їм всім одне з одним точно пощастило.

    Цей лауреат Пулітцерівської премії залишить вам після себе незабутнє враження, але не вдаватимуся в подробиці його сюжету. Ви просто повинні відчути й пропустити історію через себе. Впевнений, за книгою ви не витратите час даремно. Історія не залишить нікого байдужим, вона змусить задуматися, подивитись на навколишній світ. І хочеться вірити, що прочитавши її, ми краще почнемо бачити свої помилки й станемо трішки добрішим. Гарпер Лі вдалося написати про складне дуже просто й доступно.
  •  
    Скарб американської літератури
    Книга Харпер Лі "Вбити пересмішника" один із найголовніших романів американської літератури 20 століття. Це класика з усіх класик. Це книга, яка входить у всі топи, сотні, десятки книжок, які повинна прочитати кожна людина. Цей твір входить до шкільної програми у Сполучених Штатах. І це заслужено. Події відбуваються у часи великої депресії на півдні Америки, на фоні яких описується життя в маленькому містечку, де такою характерною для людей є нелюбов до афроамериканців на той час. Як ми знаємо, поняття расизму це було стабільним, це було поширеним у Штатах, особливо це визначалося на півдні країни. Центральними героями у книзі є сім'я Фінч. Батько Аттік - це адвокат середнього віку, він вдівець, і виховує двох дітей. Центральною подією, якщо вже говорити, то в книзі все ж вважається суд над одним із негрів, якого звинувачують у насильстві над білою дівчиною. Батько цих двох дітей стає адвокатом цього хлопця. Як завжди, в таких романах складається така ситуація, коли жителі діляться на тих, хто не любить негрів, та тих, хто їх захищає, які боряться за справедливість. Це чудова книжка, приклад свободи, братерства, доказу того, що дійсно можуть бути люди з великої літери у будь-яких ситуаціях, навіть критичних, навіть у таких катастрофічних ситуаціях. Ця чудова книга для читання саме влітку для більш атмосферних відчуттів, щоб зрозуміти та відчути душею країну, в якій відбувалися усі події роману.
  •  
    Ради справедливости
    "Убить пересмешника" – пронзительный и честный роман о временах Великой депрессии в США. На примере семьи юриста из Алабамы поднимаются темы воспитания детей, правосудия, неравенства и расовых предрассудков. Большое внимание уделено проблеме взросления и воспитания детей. Один из героев - юрист Аттикус представлен честным и благородным человеком. В центре всей проблематики этой истории - первые шаги детей во взрослый мир. Книга наглядно демонстрирует что же такое благородство, справедливость и сострадание. То, как главный герой воспитывает своих детей, достойно уважения. В накаленной обстановке в обществе, в атмосфере депрессии, фанатизма, ненависти, этот мужчина говорит тихие, но необычайно мудрые и уверенные речи. Вступая в перепалки с оппонентом, он решительно отказывается от силы оружия и кулаков, используя лишь слово. Аттикус предельно сдержан и терпелив, не одобряет применения силы, но при этом он сражается - честно и самоотверженно, с помощью разума. И в нравственных, умственных баталиях он полностью превосходит оппонента. И не так уж важно то, какие вещи пытается диктовать общество. У этого человека есть совесть. "Убить пересмешника" конечно четко говорит о жестоком и сложном мире, но в первую очередь она не о том, как много несправедливости, а о том, как с ней можно бороться. На простых, но ярких и честных примерах мы наблюдаем историю взросления в кругу настоящих людей.
  •  
    Вбити пересмішника
    Роман - просто криниця життєвої мудрості. Умовно в ньому можна виділити дві лінії: дитинство Джин Луїзи Фінч і суд над Томом Робінсоном (негром, обвинуваченим в насильстві над білою жінкою).
    Дія відбувається в 30-х рр ХХ століття. Джин Луїзу і її брата Джима виховує батько, адвокат Аттікус. Виховує, як вміє і як вважає за потрібне. Він не ставить за мету, як сусідки і родички, зробити з дітей леді і джентльменів. Він намагається виховати їх в першу чергу чесними і хорошими людьми. І деяким прийомам у нього варто повчитися. Хоча б ставитися до дітей серйозно, не йти від незручних запитань і при сварці вислуховувати всіх дітей, а не карати зопалу.

    Друга тема, порушена в романі - взаємини негрів і білих на американському півдні в 30-і рр ХХ століття. Незважаючи ні на що, взаємини ці вельми напружені, білі вважають негрів другим сортом, негри бояться сказати щось наперекір білим. Є, звичайно, люди пристойні і адекватні, але в цілому ситуація гнітюча. Характерно, що і Всевидько відноситься до негрів з часткою зневаги.
  •  
    Людяність та справедливість
    Коли я дочитала книгу "Вбити пересмішника" всередині мого мозку розпочалась справжнісінька буря. Буря з емоцій та думок, які викликав цей роман. І враження він на мене справив доволі неоднозначне.
    Перед нами - американський південь ХХ століття. З його жителями, традиціями та менталітетом. Хоч часи рабства вже минули, проте відносини між білими людьми та неграми залишаються доволі напруженими.
    Яскравим прикладом цього є судовий процес, який став однією з головних подій твору. Тома Робінсона, негра, звинувачують у зґвалтуванні білої жінки. Захищати Тома в суді береться адвокат Аттикус Фінч.
    Саме Аттикус Фінч з усіх персонажів сподобався мені найбільше. Він не намагався виховати з Джима та Луїзи справжніх джентльмена та леді. В першу чергу, він виховував їх справжніми, щирими та чесними людьми.
    В романі було багато моментів, які наштовхували на серйозні роздуми та змушували переживати. Але після прочитання роману залишається відчуття, що десь в глибині сюжету автор сховав надзвичайно важливу думку, суть всього роману. А ти так і не зумів її осягнути.
    Цей роман знайшов мільйони читачів по всьому світу. І хоча б тому його варто прочитати. І щоб зрозуміти, наскільки важливо бути людяним.
    Приємного читання!
  •  
    Класика американської літератури
    Американській письменниці Харпер Лі вистачило лише одного роману, аби назавжди вписати своє ім’я в історію як мінімум американської літератури. За свою вражаючу книгу «Вбити пересмішника» вона отримала Пулітцерівську премію, згодом роман було екранізовано. Цікаво ще й те, що книга була написана на основі, можна сказати, реальних подій, які відбувались на батьківщині Харпер Лі у 30-ті роки минулого століття, коли вона саме була ще дитиною. Це був час, коли чорношкірі вже багато десятиліть не були рабами, але продовжували залишатись, на жаль, людьми другого сорту. Особливо це стосується південних штатів, де й розгортались описані у книзі події.

    Родина білої дівчини звинувачує у її зґвалтуванні чорношкірого хлопця, але чи винен він насправді, чи просто став жертвою жорстокого наклепу? Захищати «винного» береться білий адвокат Аттикус Фінч, очима малої доньки якого читач і бачить всі ці події. «Вбити пересмішника» - це вражаюча книга, яка просто не може залишити байдужим нікого. Це вже класика, тому дуже раджу!
  •  
    Найкраща книга, яку я будь-коли читала
    Я дуже люблю цю книгу. Ні, не так. Я просто обожнюю цю книгу. Вона - моя найулюбленіша. Най-най-най. Знайшла я її в домашній бібліотеці абсолютно нечитану, хоча видання ще радянське. Здивувалася, бо часто зустрічала назву в різноманітних списках книг, обов'язкових для прочитати кожному. І взяла її з собою на море. Читала на пляжі вголос своєму чоловікові, збоку ще й подружки теж прислухалися. Чоловіка таким чином я намагалася привчити до читання, що, на жаль, не вдалося, але, уявіть собі, цю книгу сам захотів дочитати і таки дочитав.

    Читала я її ще бездітною, але на той час вона мені запам'яталося саме як книжка про виховання. Про те, як і я б хотіла виховувати власних дітей. І воно полягало не лише у ставленні Аттікуса Фінча до власних дітей, а й до оточуючих. Бо саме з поведінки батьків беруть приклад діти. Аттікус був шляхетним чоловіком, він вчив сина не сміятися із хворої старшої жінки, пробачати її дивацтва, він грав шахи так, що й діти не здогадувалися, яким вправним він у них був, адже їм завжди програвав. І ось я мама. І знову хочу перечитати книгу.

    Я не просто рекомендую, я наполягаю (даруйте за нахабство), щоб ви прочитали цю книгу, якщо досі цього не зробили. Просто зробіть це. Обіцяю - не пошкодуєте.


  •  
    книга обов'язкова до прочитання
    Ця книга про часи Великої Депресії. Час, коли темношкіра частина населення вже була вільною, проте лише умовно. Вони постійно ставали жертвами стереотипного ставлення і штампів.

    Сюжетна лінія ведеться від імені Джин Луїзи Фінч, доньки адвоката Аттікуса Фінча. Авторка ділиться з нами деталями дитинства маленької дівчинки та її брата і поступово підводить нас до історії Тома Робінсона, молодого темношкірого чоловіка, якого навмисне звинувачують у зґвалтуванні білої жінки.

    Аттікус Фінч вирішує піти на небачений для тих часів крок: відстоювати невиновність Робінсона в суді. За таке його рішення і він сам, і його сім'я відчувають на собі несхвалення оточення. Але проти совісті не підеш і Аттікус до останнього залишається на стороні хлопця. Він переконаний, що зґвалтування вигадане, а жертвою обраний Томас виключно через упередження суспільства до темношкірих. А тому не підтримати хлопця - це піти проти сумління.

    Історію важливо прочитати усім, адже вона відображає реальність, з якою нам, на щастя, стикнутися не довелося, проте вона демонструє, що насправді ховається в людській природі, якщо її не обмежувати законами рівноправності.
  •  
    Дитинство у кожному з нас
    "Вбити пересмішника" - одна із тих книг, яку хочеться перечитувати ще і ще. Адже кожного разу знаходиш у ній нові підтексти, літературні кольори та відтінки. Для кожного читача ця історія має свій сенс. У цій книзі розкриваються такі важливі теми, як расова дискримінація та нерівність, недосконалість судової системи. Але також (а, можливо, і у першу чергу) ця книга про дитинство. Про батьківську мудрість і любов.
    Головними героями цієї історії є 7-річна розбишака Джін Луїза Фінч, на прізвисько Скаут (у іншому перекладі Всевидько), її старший брат Джемі, друг Ділл, батько Аттикус і, як на мене,усі жителі маленького містечка Мейкоб. Адже кожен із персонажів має свою яскраву індивідуальність та харизму.
    У цій книзі ви знайдете багацько дитячих пустощів, витівок і вигадок. Дізнаєтесь таємницю дерева, у дуплі якого хтось залишав подарунки для дітей. Познайомитесь із примарою Редлі, який не показувався на очі сусідам десятки років. Прочитаєте про міс Моді, яка ніколи не втрачала віру у завтрашній день, про Келпурнію, яка любила чужих дітей як своїх власних, Дольфуса Реймонда, який сміявся із інших, дозволяючи сміятися із себе.
    Дізнаєтесь про силу дитячої безпосередньості та щирості, яка може розчулити навіть агресивно налаштованих чоловіків.
    Почуєте про дорослішання. Це коли старший брат уже не розповідає тобі усіх своїх таємниць, але захищає тебе від усього й усіх.
    Переконаєтесь у тому, що дівчинка може носити комбінезони замість сукеньок і однаково залишатися сонячним променем для свого батька.
    Ви побачите, як Аттикус Фінч вчив своїх дітей бути Людьми. Своїм власним прикладом. Він дав їм те, що міг: свою любов. Навчив мужності та віри. Віри у себе. У інших. У майбутнє.
 
Характеристики Вбити пересмішника
Автор
Харпер Лі
Видавництво
КМ-БУКС
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
1960
Перекладач
Тетяна Некряч
Кількість сторінок
112
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-7409-52-5
Вага
240 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Література XX ст.
 

Про автора Вбити пересмішника