THE UKRAINE
Паперова книга | Код товару 887675
Yakaboo 4.7/5
Автор
Артем Чапай
Видавництво
Видавництво 21
Мова
Українська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
240
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда

Усе про книжку THE UKRAINE

У тексті The Ukraine зумисне порушено кордон між художнім і документальним: одні його частини буквально відтворюють реальність, інші є витвором уяви. Чи кожен читач зрозуміє, які з них які? І чи має це значення? Зрештою, художній твір буває правдоподібніший за абсурдну дійсність. Фрагменти The Ukraine пов’язані дотично, як у пазлі, – а з їхньої сукупності рельєфно виринають обриси України початку двадцять першого століття. Чи the України, як іронізують герої.

Характеристики
Автор
Артем Чапай
Видавництво
Видавництво 21
Мова
Українська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
240
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда
Рецензії
  •  
    (про книгу і не тільки) 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Не люблю читати книги без сюжету, закрученого і цікавого, і вірші теж йдуть мені важко. Не люблю оповіді з відкритим фіналом, мені треба, щоб мозок відпочив, не здогадувався і не фантазував, що ж там далі? Голова тримає сюжет, мають бути класні діалоги, жарти, якісна мова.

    Тож коли до рук потрапила книга А.Чапая «The Ukraine», внутрішній цензор сказав: «нє», «не мій формат». Але цікавість все ж взяла верх. І тоді вже зупинити мене було важко...

    Чому? Книга про нас і про все, що навколо. Ми всі бачимо схожі картинки. Просто хтось проходить мимо, а хтось це фіксує - камерою чи на папері.
    Тож “The Ukraine” - це короткі замальовки/оповідання/новели з життя. Такі близькі, і тому такі болючі. У комусь ти вгадуєш сусідку, в комусь далекого родича, а в комусь... себе. Ну а баба Надя, що торгує картоплею на базарі за копійки (з оповідання "Синок, пожалуста!"), які ж одразу відбере онук на пляшку, взагалі викликає сльози, бо це ж та таки баба Надя з сусіднього будинку. Тут і теми насильства в сім'ї, і злиденної старості, і така буденна соціалка ...

    Чутливим не читати! Ком в горлі стоятиме не раз... Підкреслюю, в книзі немає ниття, бруду чи сцен насильства як такого, але автор - майстер іронії, і якщо ти вмієш читати між рядків, вологі очі гарантовані...

    А ще бентежить тема життя на територіях воєнного конфлікту. Остання взагалі мене вразила найбільше. Бо що я знала про Донецьк і Луганськ до цього, крім популістських тб-програм і фейків?! А тут не філософствує автор, не викладає позицію журналіста, а суть моментів «такого» життя. Коли будні зводяться до радості, що твою домівку не розбомбили...

    Назва "The Ukaine" - окрема тема моїх роздумів, спочатку це сприймається навіть образливо, як не незалежна держава... Адже ти пам'ятаєш зі шкільної програми, що the USSR це норм, а от the Ukraine - це як ляпас нашій самостійності. Але, зрозумівши тон книги, осяяло - автор хотів сказати, що ми не втратили зв'язок із "совком", що наші проблеми тягнуться звідти... І доки ми не вмітимемо хазяйнувати, ми й будемо the Ukraine.
    Цитата:
    «Міжнародна організація таки виділила в розбомбленій Семенівці гроші на заміну розбитих вікон мешканцям, місцеві чиновники порахували все за найвищим прайсом, а вікна поставили найдешевші. Ну: the Україна, все як ми любимо».

    Книга для тих, хто, як і я, критично дивиться на світ, мислить сюжетами і бачить історії, хто вміє іронізувати над світом і, в першу чергу, над собою, хто не боїться правди! Неприкритої, чесної, визнати, що є бідність і старість, злидні і війна, насильство і зло, і чимось бодай найменшим хоче допомогти (бабусі, сироті, безпритульній собаці), а не ховатися від них у своїх теплих домівках і теплих пальтах.

    Автору браво, зачепило, з цитат-перлів:
  •  
    «Люді прекрасні, навіть якщо самі цього не розуміють» 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Коли у серпні потрапив на @Сєвєродонецку книжкову толоку, зустрів декілька знайомих авторів, і жадав нових знайомств та вражень. Завдяки поради @Вдовиченко (за що їй низький уклін і подяка) пішов на захід, який було заявлено як: Артем Чапай - “The Ukraine”. Презентація напівдокументального, напівхудожнього роману про “ось-Україну”. На жаль, на той час, роман існував тільки у PDF форматі і очікував на видання, тому @Чапай роздрукував три невеличких оповідання, які особисто й прочитав. Першим був “Пан Іван і три ведмеді”, такий собі смішний расказ на грані чорного гумору з приміткою “мабуть, на основі реальних подій”. Другий - “Тіки не ржи” про підліткове кохання у тому числі нетрадиційне. А ось третій - “Донька ще не розуміє” настільки зворушливо сумний, що викликав у автора сентиментальний “ком у горлі” який заважав продовжувати читання... Ще після першого оповідання, я вирішив, що збірник обов'язково потрібно прочитати. Забігаючи наперед роблю висновок: рішення було правильним! Десь через два місяці, на @Запорізській книжковій толоці я вже тримав в руках “свій” примірник “The Ukraine”, ще й з автографом автора... Ось прочитав “ось Україну”. Маю бажання сказати декілька слів. Це дійсно майже документальні історії і замальовки з мандрів автора Україною на мотоциклі і без, розповіді з області “випробувано на собі”, просто цікаві роздуми героїв книги, та живі (без прикрас та цензури) журналістські звіти з життя звільнених (від терористів) міст Сходу України. Коли дочитав до того самого оповідання - про долю “переселенців”, знав що буде важко, розумів, що ідея читати не на одинці — погана, не втримався... Чи то спогади про емоції автора, чи тому, що сам ВПО, чи скоріш за все, дійсно чарівна сила слова, але в очах стояли сльози, у горлі стояв ком, а я... а я стояв-читав на прохідних металургійного гіганту і не міг втриматися...
    P.S. Продовжую давати почитати. Друзі, звертайтеся.
Купити - THE UKRAINE
THE UKRAINE
130 грн
Немає в наявності
 

Рецензії THE UKRAINE

  •  
    (про книгу і не тільки) 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Не люблю читати книги без сюжету, закрученого і цікавого, і вірші теж йдуть мені важко. Не люблю оповіді з відкритим фіналом, мені треба, щоб мозок відпочив, не здогадувався і не фантазував, що ж там далі? Голова тримає сюжет, мають бути класні діалоги, жарти, якісна мова.

    Тож коли до рук потрапила книга А.Чапая «The Ukraine», внутрішній цензор сказав: «нє», «не мій формат». Але цікавість все ж взяла верх. І тоді вже зупинити мене було важко...

    Чому? Книга про нас і про все, що навколо. Ми всі бачимо схожі картинки. Просто хтось проходить мимо, а хтось це фіксує - камерою чи на папері.
    Тож “The Ukraine” - це короткі замальовки/оповідання/новели з життя. Такі близькі, і тому такі болючі. У комусь ти вгадуєш сусідку, в комусь далекого родича, а в комусь... себе. Ну а баба Надя, що торгує картоплею на базарі за копійки (з оповідання "Синок, пожалуста!"), які ж одразу відбере онук на пляшку, взагалі викликає сльози, бо це ж та таки баба Надя з сусіднього будинку. Тут і теми насильства в сім'ї, і злиденної старості, і така буденна соціалка ...

    Чутливим не читати! Ком в горлі стоятиме не раз... Підкреслюю, в книзі немає ниття, бруду чи сцен насильства як такого, але автор - майстер іронії, і якщо ти вмієш читати між рядків, вологі очі гарантовані...

    А ще бентежить тема життя на територіях воєнного конфлікту. Остання взагалі мене вразила найбільше. Бо що я знала про Донецьк і Луганськ до цього, крім популістських тб-програм і фейків?! А тут не філософствує автор, не викладає позицію журналіста, а суть моментів «такого» життя. Коли будні зводяться до радості, що твою домівку не розбомбили...

    Назва "The Ukaine" - окрема тема моїх роздумів, спочатку це сприймається навіть образливо, як не незалежна держава... Адже ти пам'ятаєш зі шкільної програми, що the USSR це норм, а от the Ukraine - це як ляпас нашій самостійності. Але, зрозумівши тон книги, осяяло - автор хотів сказати, що ми не втратили зв'язок із "совком", що наші проблеми тягнуться звідти... І доки ми не вмітимемо хазяйнувати, ми й будемо the Ukraine.
    Цитата:
    «Міжнародна організація таки виділила в розбомбленій Семенівці гроші на заміну розбитих вікон мешканцям, місцеві чиновники порахували все за найвищим прайсом, а вікна поставили найдешевші. Ну: the Україна, все як ми любимо».

    Книга для тих, хто, як і я, критично дивиться на світ, мислить сюжетами і бачить історії, хто вміє іронізувати над світом і, в першу чергу, над собою, хто не боїться правди! Неприкритої, чесної, визнати, що є бідність і старість, злидні і війна, насильство і зло, і чимось бодай найменшим хоче допомогти (бабусі, сироті, безпритульній собаці), а не ховатися від них у своїх теплих домівках і теплих пальтах.

    Автору браво, зачепило, з цитат-перлів:
  •  
    «Люді прекрасні, навіть якщо самі цього не розуміють» 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Коли у серпні потрапив на @Сєвєродонецку книжкову толоку, зустрів декілька знайомих авторів, і жадав нових знайомств та вражень. Завдяки поради @Вдовиченко (за що їй низький уклін і подяка) пішов на захід, який було заявлено як: Артем Чапай - “The Ukraine”. Презентація напівдокументального, напівхудожнього роману про “ось-Україну”. На жаль, на той час, роман існував тільки у PDF форматі і очікував на видання, тому @Чапай роздрукував три невеличких оповідання, які особисто й прочитав. Першим був “Пан Іван і три ведмеді”, такий собі смішний расказ на грані чорного гумору з приміткою “мабуть, на основі реальних подій”. Другий - “Тіки не ржи” про підліткове кохання у тому числі нетрадиційне. А ось третій - “Донька ще не розуміє” настільки зворушливо сумний, що викликав у автора сентиментальний “ком у горлі” який заважав продовжувати читання... Ще після першого оповідання, я вирішив, що збірник обов'язково потрібно прочитати. Забігаючи наперед роблю висновок: рішення було правильним! Десь через два місяці, на @Запорізській книжковій толоці я вже тримав в руках “свій” примірник “The Ukraine”, ще й з автографом автора... Ось прочитав “ось Україну”. Маю бажання сказати декілька слів. Це дійсно майже документальні історії і замальовки з мандрів автора Україною на мотоциклі і без, розповіді з області “випробувано на собі”, просто цікаві роздуми героїв книги, та живі (без прикрас та цензури) журналістські звіти з життя звільнених (від терористів) міст Сходу України. Коли дочитав до того самого оповідання - про долю “переселенців”, знав що буде важко, розумів, що ідея читати не на одинці — погана, не втримався... Чи то спогади про емоції автора, чи тому, що сам ВПО, чи скоріш за все, дійсно чарівна сила слова, але в очах стояли сльози, у горлі стояв ком, а я... а я стояв-читав на прохідних металургійного гіганту і не міг втриматися...
    P.S. Продовжую давати почитати. Друзі, звертайтеся.
  •  
    «Такой себе украинский Dasein, который особенно хорошо сочетается с опытом путника» Артем Чапай
    Так хотелось начать отзыв со слов: «Любов до людей - у кожному слові», но, потом подумал, что это может быть чересчур банально. Не затронет. Потому, лучше читайте эту книгу, чем мой отзыв))) Она точно зацепит за живое каждого, потому что очень разноплановая и широко тематическая. И жива-живосенькая, начиная языком повествования (все написано именно так, как говорят нормальные люди, а не рафинированные литераторы) и заканчивая реакцией на увиденное-услышанное автора, а затем и читателя.
    Я не отношусь к людям чутким, растрогать меня до слез довольно сложно, но признаюсь: должен как-то натягивать темные очки, чтобы скрыть предательскую слезу)) И хорошо, что ехал не в метро, а в трамвае, а на улице жарило яркое октябрьское солнышко. А вот в метро меня накрыло хохотом. Значит, «вишу» я такой на перилах, другой рукой удерживаю сумку, книгу, еще и носом шмыгаю, потому что насморк - и улыбаюсь до ушей, хотя с чего бы то, казалось, мне смеяться? Но есть, из чего, поверьте. Всему виной книга «THE UKRAINE» автора Артема Чапая.
    На днях видел длинный список «Книги года ВВС-2018», где «The Ukraine» представлена в разделе «Эссеистика», и мне очень захотелось поспорить с таким определением этой очень художественной сборки. Да, здесь есть и эссе, но в основном в книге собраны удивительно живые рассказы с яркими героями и интересными сюжетами. Некоторые из них можно было прочитать ранее в книге «Подорожі із Мамайотою в пошуках України» (о, это в свое время был для меня настоящий катарсис!), некоторые - в коллективных сборниках или на тематических сайтах. Однако даже если и натыкаешься на повторное прочтение, ловишь себя на мысли, что воспринимается все это как-то по-другому. Тем более, в свете событий последних лет в нашей стране. Тот самый Донбасс 10 лет назад и сейчас воспринимается совсем иначе. А вот люди ... Люди - те же: «прекрасні, навіть якщо самі цього не розуміють».
    Автор описывает более десять лет современной Украины, или же «the Украины начала двадцать первого века». В книге соединились реальный факт и художественный вымысел. Разные по возрасту персонажи с их историями, ситуациями, эпизодами, моментами, положительное, не очень, отрицательное, прекрасное и безобразное. Все это элементы коллажа, передающие целостный образ Украины - такой, какой она есть, в наиболее характерных, поразительных проявлениях.

  •  
    Отзыв
    Давайте честно, в современной украинской литературе есть и хорошие авторы и хорошие книги, но пока их немного. Из хорошего приходит на ум "Століття Якова", "Москалиця", "Дім у Бейтінг Голоу", що там іще? Что в них особенного? Они щемяще-трогательные, в хорошем смысле, по- доброму. По большей части хорошие книги, так же как и стихи слегка грустные, как народная песня-плачь (голосіння) и способны довести, до катарсиса и до мурашек. Покупая эту книгу я точно знал, что это в ней есть. В общем-то я купил ее только ради заглавного рассказа "The Ukraine". Я слышал его в авторском чтении, еще "с бумажки", весь зал чуть не плакал к концу и автор плакал. Это история о любви и о прощении и об Украине, с необычного ракурса. Я пообещал себе, что когда выйдет книга, куплю ее. Сегодня ее получил. В любом случае я доволен покупкой, но... Она оказалась средней по толщине, напечатанной на офсетной бумаге. Т.е. будто бы это издательство "Фолио", или "КСД", а не "ХХI століття". Такой бумаги у них не помню.
    Я как покупатель не доволен такой ценой за такое качество исполнения. Но умом понимаю, что писателям, издателям и продавцам нужно что-то кушать :( В конце концов приобретенная книга - это не одноразовый опыт, ее можно перечитывать хоть всю жизнь.
  •  
    Мені дуже сподобалось
    Замовив книжку після того, як прочитав "Тато у декреті".
    Очікував зовсім іншої прози і отримав взагалі не те. Але ні разу не жалкую, отримав величезне задоволення від цієї книги. Дуже влучні оповідання і вони відмінно описують те, що відбувається у країні і те, що у головах людей зараз. Особливо сподобалось про сімейні відносини, про старше покоління та, звичайно, про Донбас.

    Після книги лишається виражене "літературне похмілля", бажання читати ще цього автора. Написав подяку автору на ФБ за його творчість.
    Ще назовні виплило давно приховане почуття - суміш любові до нашої країни і наших людей і злості, що це все з нами відбувається і те, що не зважаючи на спроби змінити щось на краще, ми катимость до якоїсь дупи.

    Ця книжка про наше сьогодення.

    Рекомендую. Деякі оповідання я фотографував і пересилав знайомим, настільки сильне враження вони справили на мене.

    Для себе вирішив, що буду користуватися терміном "the Ukraine" - це дуже влучний зворот мови. Чому - читайте самі.

    Автор, будь-ласка, пиши ще :)

    Окремо хочу подякувати дизайнеру обкладинки, вона відмінно підкреслює тему збірки.
  •  
    The Ukraine - это мы
    Автор этой книги молодой львовский журналист неравнодушен к путешествиям. Он объездил всю страну на своем мотоцикле, сначала со своей девушкой, а потом самостоятельно. Он ехал по самым "не туристическим маршрутам", не за красотами банальных, так называемых "местных достопримечательностей", а за красотой родной страны такой, какая она есть. Самым главным для него было общение с людьми.
    Еще до событий 2014-го года он отправился на Восток Украины, в том числе и в Донецкую и Луганскую области. А затем он вернулся туда, уже после событий Майдана. Говорил с людьми, жителями городов, городков и сел. Большую часть книги составляют диалоги и истории людей. Жанр этой книги не совсем понятный. По современным меркам - эту книгу можно назвать и романом, но не трудно представить себе те же тексты в каком-нибудь журнале, или на электронных страницах блога. Тем не менее, эта книга - нечто большее, чем путевые заметки.
    Автор подмечает множество деталей в жизни людей и это очень интересно.
    Книгу стоит прочитать тем, кто не бывал на Востоке, и жителям Востока, которым интересно увидеть себя глазами львовянина.
  •  
    Не хочу такої України
    Артем Чапай "THE UKRAINE"
    Спогади. Вони живуть за якимись своїми законами. Інколи щосили намагаєшся пригадати щось, а воно ніяк не дається. Ховається в закапелках пам"яті, грає з тобою в хованки і мучить своєю незгаданістю. А потім якесь слово прориває дамбу і от уже лавиною вони накривають тебе з головою. Ти не лише бачиш перед очима давно пережиті події, а й вдихаєш запахи, відчуваєш на дотик речі, впізнаєш свої мрії чи страхи і за темпом сердечного гуркоту знаєш, що саме тривожить твою душу у цей момент.
    Я ніби повернулася назад машиною часу. Кудись туди, де усе це було звичним, нормальним, твоїм. І чим далі читала, тим більше розуміла: я не хочу такої України. Я це вже пережила, перебула, перевідчувала. Це було зі мною. Не бажаю повертатися, не хочу молодості, не хочу оцього усього. Я хочу іншого, нового, незнаного, комфортного, яскравого, щасливого, мирного, незалежного. Я не знаю, як саме має виглядати оновлений бренд "THE UKRAINE", але точно не пахнути коровою і гноївкою, перегаром копачів могил, рябіти кравчучками і пчихати старими розваленими автобусами на таких же старих розбитих дорогах.
  •  
    Мамайота!
    Збірка коротких оповідай «The Ukraine» авторства Артем Чапай вийшла в 2018 році в Видавництві 21. В описі ця книжка вказується художньою, хоча на мою думку вона дуже близька до репортажистики, подібної в стилі до Вітольда Шабловського, але є одна відмінність, котра і робить її художньою, це суміш реального і вигаданого, читач не знає чи читає реальний діалог, який трапився з автором під час подорожі Україною, чи вигаданий. Оповідання на різну тематику, але всіх їх об’єднує наявність норатора, і ще одного учасника це The Ukraine, адже різні люди, різні діалоги, але тема та сама. Цю книжку можна сприймати, як форму діалогу і примирення між різними частинами нашої країни, адже речей котрі нас об’єднують значно більше ніж тих котрі роз’єднують. В одному з оповідань, автор звертає увагу, що через три роки в місцях де він спілкувався з людьми, які йому допомагали, почали захоплювати міста, що він придивлявся на відео чи не має там тих людей, чому так швидко все змінилося? Ця книжка і є своєрідною формою пошуку цих відповідей, ніби протягнення руки для діалогу Особисто мені найбільше сподобалися оповідання «Перший» і «Мармелад», дуже цікаві, але в загальному збірка добротна, можливо не вистачило цілісності. Книжка зроблена добротно, папір якісний, шрифт хороший, безперечно варта уваги.
  •  
    «THE UKRAINE»
    Начитавшись схвальних відгуків про книгу українського письменника, мандрівника Артема Чапая «THE UKRAINE», не могла пройти повз неї. Загалом, я не дуже люблю коротку прозу, тому і читаю її досить рідко.
    Про що з книга «THE UKRAINE»? Її непросто охарактеризувати. Тому як, вона не схожа на великий літературний роман, розділений на розділи, адже немає чіткої сюжетної лінії. І короткою прозою її не назвеш, тому як деякі оповідання об’єднані одними і тими ж персонажами. Це скоріше записки одного мандрівника, що подорожував Україною і описував усі події, що з ним відбувалися. Але головними у всіх розповідях є прості люди. Простий український народ зі своїми радостями і горем, проблемами та негараздами. І всі ці розповіді дуже реалістичні. А головне, що вони показують життя людей, таке як воно є.
    Враження після прочитання книги у мене неоднозначні. Цікава неспішна манера письма, прості сюжети, літературна мова. Але чогось мені таки не вистачило у цій книзі. І це та книга, яку я перечитувати не буду.
  •  
    The Ukraine
    Книгу Артема Чапая я виграла у розіграші і не взялася б за її читання ще довго, якби не потреба виконати завдання в одному читацькому челенджі. Я ніколи не була великою фанаткою короткої прози, а тому запланувала собі читати по одному-два оповідання на день, але не так сталося, як гадалося: я прочитала усю збірку за два дні.

    Дуже важко писати відгуки на збірки оповідань, тому що якісь подобаються більше, якісь менше, інші - зовсім не заходять. Так було і з цією збіркою, але більшість оповідань таки знайшли відгук в моєму читацькому серці. Передусім, це були ті оповідання, у яких ішлося про мандрівки автора Україною, які він здійснював спочатку разом із дружиною, а потім уже сам. Мені, як людині, яка сама усе життя мандрує між Південним Сходом і Заходом України, ця тема дуже близька. Тому читати про те, які висновки автор робить про той чи інший регіон, про людей, про манеру спілкування, про гумор, про якісь інші особливості, - було для мене безцінно.

    Інші оповідання - це такі собі нариси з життя звичайних українців. Події яких є звичними, зрозумілими і часом навіть близькими. Хороша книга про Україну, обов'язково читатиму цього автора і надалі.
 
Характеристики THE UKRAINE
Автор
Артем Чапай
Видавництво
Видавництво 21
Мова
Українська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
240
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда
ISBN
978-617-614-218-8
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література