Свято, яке завжди з тобою
Паперова книга | Код товару 1289846
Yakaboo 4.2/5
Автор
Ернест Гемінґвей
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2021
Рік першого видання
1964
Перекладач
Ганна Яновська
Кількість сторінок
176

Усе про книжку Свято, яке завжди з тобою

«Свято, яке завжди з тобою» — легендарна книжка Ернеста Гемінґвея, що відтворює яскравий образ післявоєнного Парижа 20-х років ХХ століття.

1956 року письменник знайшов валізу, яку залишив у підвалі готелю «Ріц» у Парижі багато років тому. У валізі був блокнот із нотатками про його молоді роки і паризьке життя. З тих записів народилася книжка, яка побачила світ уже після смерті автора. З нею читач занурюється у неповторну атмосферу затишних паризьких кафе, відчуває гомін вуличок і тишу музеїв та художніх виставок, гамір і азарт кінних перегонів, смаки та запахи і дух нестримної творчості одного з найкращих американських письменників XX століття.

Характеристики
Автор
Ернест Гемінґвей
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2021
Рік першого видання
1964
Перекладач
Ганна Яновська
Кількість сторінок
176
Рецензії
  •  
    "Париж - це свято, яке завжди з тобою."
    Книга-спогад, яка стала моїм знайомством з Ернестом Гемінгвеєм. Хотіла почати цього письменника саме з цієї книжки, тому що чула про неї гарні і тільки хороші відгуки. І ще тому що подобаються книги про атмосферу Парижу 20-х рр..Молодий письменник, який залишив позаду журналістику, і вирішив присвятити себе письменницькій роботі. Автор розповідає про своє життя у місті протягом 1921-1926 рр., про своє оточення, процес роботи над текстами, знайомство з письменниками та поетами того часу. Він малює перед нами картинку міста, амбітних і творчих людей, розповідає про своє бідне життя, любов до кінних перегонів, пристрасть до мандрівок.
    Я не можу сказати, що мені сподобалась книга. На мою думку, вона одноразова, і я не буду її перечитувати. Напевне, якби вона була об'ємніша і я її відклала, то вже б і не повернулась до неї.
    Безперечно, мова автора неперевершена і дуже мелодійна. Нею приємно читати, і коли читаєш легко уявляти той чи інший ресторанчик, чи зовнішність певної людини. Але суто мені хотілось більше саме думок автора, його внутрішнього світу.
    Тож загалом книга заслуговує на увагу якщо Ви любите Гемінгвея, або захоплюєтесь Парижем, але з неї точно не варто починати знайомство з автором.


  •  
    Романтичний настрій по-парижські
    Ніяк не звикну до нових правил перекладу прізвищ, імен і коли хтось каже Гемінґвей, то не одразу до мене доходить, що то Хемінгуей, якого я знаю.

    «Свято, яке завжди з тобою» - книга про життя Хемінгуея в Парижі з його першою дружиною в 1920х роках. Це книга-подорож не тільки спогадами автора, вона перенесе тебе на прогулянку паризькими вулицями, познайомить з відомими письменниками і з ранньою творчістю Ернеста.

    Відчуття ніби я читала не літературний твір, а особистий щоденник. Особливо запам’яталася мені частина опису дружби з Фіцджеральдом. Звідси я дізналась про сімейне життя і про побутові проблеми Фіцджеральда, не знаю чи ще в якійсь книзі можна почерпнути таку інформацію.

    «Париж ніколи не закінчується і кожен, хто там жив, пам’ятає його по-своєму. І таким був Париж в ті далекі дні, коли ми були дуже бідні і дуже щасливі. Якщо тобі пощастило і ти в молодості жив у Парижі, то, де б ти не був потім, він до кінця днів твоїх залишиться з тобою, тому що Париж – це свято, яке завжди з тобою.»
    Цей фрагмент змусить мене повернутися до книги ще раз.
Купити - Свято, яке завжди з тобою
Свято, яке завжди з тобою

Звичайна ціна: 200 грн

Спеціальна ціна: 186 грн

Є в наявності
 
Інформація про автора
Ернест Гемінґвей
Ернест Гемінґвей

Не прагнучи до великих висот, Ернест Гемінґвей між тим зумів домогтися небаченої популярності, стати лауреатом Нобелівської премії і закарбувати своє ім’я у списку найкращих літераторів XX століття. Твори Ернеста Гемінґвея — сильні мотиватори до життя, наповненого сенсом, до гостроти почуттів і емоцій. Незважаючи на складнощі й негаразди, письменник звертається до читача з проханням ви...

Детальніше

Рецензії Свято, яке завжди з тобою

4.2/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    "Париж - це свято, яке завжди з тобою."
    Книга-спогад, яка стала моїм знайомством з Ернестом Гемінгвеєм. Хотіла почати цього письменника саме з цієї книжки, тому що чула про неї гарні і тільки хороші відгуки. І ще тому що подобаються книги про атмосферу Парижу 20-х рр..Молодий письменник, який залишив позаду журналістику, і вирішив присвятити себе письменницькій роботі. Автор розповідає про своє життя у місті протягом 1921-1926 рр., про своє оточення, процес роботи над текстами, знайомство з письменниками та поетами того часу. Він малює перед нами картинку міста, амбітних і творчих людей, розповідає про своє бідне життя, любов до кінних перегонів, пристрасть до мандрівок.
    Я не можу сказати, що мені сподобалась книга. На мою думку, вона одноразова, і я не буду її перечитувати. Напевне, якби вона була об'ємніша і я її відклала, то вже б і не повернулась до неї.
    Безперечно, мова автора неперевершена і дуже мелодійна. Нею приємно читати, і коли читаєш легко уявляти той чи інший ресторанчик, чи зовнішність певної людини. Але суто мені хотілось більше саме думок автора, його внутрішнього світу.
    Тож загалом книга заслуговує на увагу якщо Ви любите Гемінгвея, або захоплюєтесь Парижем, але з неї точно не варто починати знайомство з автором.


  •  
    Романтичний настрій по-парижські
    Ніяк не звикну до нових правил перекладу прізвищ, імен і коли хтось каже Гемінґвей, то не одразу до мене доходить, що то Хемінгуей, якого я знаю.

    «Свято, яке завжди з тобою» - книга про життя Хемінгуея в Парижі з його першою дружиною в 1920х роках. Це книга-подорож не тільки спогадами автора, вона перенесе тебе на прогулянку паризькими вулицями, познайомить з відомими письменниками і з ранньою творчістю Ернеста.

    Відчуття ніби я читала не літературний твір, а особистий щоденник. Особливо запам’яталася мені частина опису дружби з Фіцджеральдом. Звідси я дізналась про сімейне життя і про побутові проблеми Фіцджеральда, не знаю чи ще в якійсь книзі можна почерпнути таку інформацію.

    «Париж ніколи не закінчується і кожен, хто там жив, пам’ятає його по-своєму. І таким був Париж в ті далекі дні, коли ми були дуже бідні і дуже щасливі. Якщо тобі пощастило і ти в молодості жив у Парижі, то, де б ти не був потім, він до кінця днів твоїх залишиться з тобою, тому що Париж – це свято, яке завжди з тобою.»
    Цей фрагмент змусить мене повернутися до книги ще раз.
  •  
    А чи свято це було?
    Так, я побувала в Парижі. Бачила на його вулицях кіз та пневмопошту, різноманітні кав'ярні та книгарню "Шекспір". Але книжка не тільки про Париж. Вона про людей, Гемінгвея і вино. Багато-багато вина: вранці, на обід, ввечері та навіть за кермом. З устрицями та м'ясом, з художниками та поетами, з Гертрудою Стайн та Фіцджеральдом. Вино, усюди вино - я й сама була п'яна від його згадок.

    То була золота доба. Я гадала, що вона виглядає так, як у фільмах - нескінчена вечірка молодих митців. Та де там! Гемінгвей та Фіцджеральд виявились зовсім не такими. Зовсім не тими, як я собі уявляла. Феєрія творчості тісно переплілась з бідністю в одного і з аб'юзом в другого. Щодо інших митців... Ну, Гемінгвей рідко мав високу думку щодо інших.

    Ох, цей Гемінгвей... Він викликав у мене бурю емоцій. Від захоплення до зневаги. Чоловік, що був талановитий і небезпечний з одного боку, і обурливо-неправильний з другого.

    Цю тоненьку книжку я читала близько тижня. Гуглила усі картини, що згадував Гем, усіх художників, поетів, письменників. Читала про них статті, щоб побачити іншу сторону медалі. І зрозуміла, що не така вже й "золота" доба це була. І свято - воно як щастя: у кожного своє.



  •  
    Місто – свято
    Основою виданої вже після смерті автора книжки «Свято, яке завжди з тобою», стала колекція начерків письменника, який згадує свої щасливі й чисті дні, проведені в зціленні від ран і жахів Першої світової війни, в любові до відданої дружини й маленького сина, у спілкуванні з впливовими й талановитими митцями. Книга не має наскрізного сюжету й інших спільних персонажів, окрім письменника і його родини. Але головна дійова особа, «червона нитка», сполучна ланка – це Париж, місто-свято, присутність якого відчувається у кожному рядку, й навіть між рядками. «Свято, яке завжди з тобою», хай би чим воно не було - художнім твором, мемуарами, нарисами, відредагованим щоденником - не відбулося б без Парижа. Хемінгуей змальовує побіжно своїх колег по цеху, таких, як і він, письменників «втраченого покоління», за словами Гертруди Стайн. Алістер Кроулі, Езра Паунд, Френсіс Скотт Фіцджеральд, Форд Медокс Форд, Хилэр Беллок, Жюль Паскін, Дос Пассос, Персі Льюїс, Джеймс Джойс, Ґертруда Стайн на тлі їх улюблених місць у вантажному Парижі 20-х років… Можливо, єдина умова отримання справжнього задоволення від цих мемуарів - це бути невиліковним романтиком.
  •  
    П'яні прогулянки
    Колись у школі я прочитала "Старий і море" і була розчарована, дуже нудно це було.
    Зараз вирішила спробувати знов познайомитися з цим автором і взяла "Свято, яке завжди з тобою".
    Ця історія - про життя Гемінґвея в Парижі. Тут немає якогось сюжету, все спокійно і розмірено. Ернест гуляє містом, п'є вино (багато вина, от дуже багато!), пише книги, програє/виграє гроші на іподромі, кохає дружину... Є декілька гучних і відомих імен, з якими він того часу товаришував, спілкувався.
    Мова у автора гарна, читається легко, але от не моє. Мені потрібен якийсь сюжет. Потрібно, щоб були герої, яким потрібно співчувати чи за яких я можу порадіти. Тут такого не було.
    Але це не означає, що автор поганий. Просто - не мій.
  •  
    І нехай це свято тягнеться, аж поки мені того хочеться
    Хоча тема "втраченого покоління" мною безкінечно шанована, книги Гемінгвея досі засвоюються важко, набагато важче, ніж Ремаркові. Вирішивши, що варто зробити паузу і навернути свою увагу до так званого затишшя, яке не описує війни, які письменник бачив на власні очі, я попри всі надії, таки залишилась розчарованою.
    Стиль написання не надто відрізняється від того, яким написано "Бувай, зброє!" чи "По кому подзвін". Сухуватий, наче Гемінгвей не міг струсити з себе личину журналіста чи військового телеграфіста. От тільки на відміну від зазначених, цей роман... навіть не містить конкретної сюжетної лінії. Скажімо так, у головного героя (хоча в голову більше проситься переконання, що текст - це радше особистий щоденник, стилізований під роман) немає конкретної мети, якої він би досягав впродовж розділів. Аж поки мені не пояснили в лоба, я вперто не розуміла, що "сіль" книги саме в тому, щоб отак неквапливо описувати не найбагатше життя в Парижі, коли насолоджуєшся вже тим, що десь гуляєш чи їси. У переконанні що не почнеться бомбардування і не доведеться ховатися.
    Водночас автор мовби підіймає завісу над життями інших видатних (чи не дуже) людей, з якими доля зіштовхнула його в Парижі. Про них читати було вже цікавіше. Передусім, це Френсіс Скотт Фіцджеральд та його дружина, які обидва страждали на алкоголізм, обидва були непередбачувані, як кулясті блискавки, і водночас володіли вдачею п'ятирічної дитини на двох. Сцена в готелі за участі Фіцджеральда може розсмішити незнайомого з його творчістю читача: здається, ніби перед тобою знаходиться звичайнісінький нудний чолов'яга, який захворів і з вередливості поводиться як дитина. Та насправді сміятися нема з чого, надто сумна ситуація... Не оминає своєю іронією автор і пихату Гертруду Стайн, яка, нічого не створюючи, залишає за собою право судити творчість інших і ледве не зубами вигризає для себе "право" нещадно поривати зв'язки з усіма, хто сумнівається в її рішенні. Про кількість продажних митців, які відкинули ревне служіння Мельпомені заради грошей та нехай найнижчої, проте сходинки на драбині до письменницького (і водночас суспільного!) Олімпу, годі й згадувати.
    Над оформленням книги "Видавництво старого Лева" попрацювало, як цього й варто було очікувати, бездоганно - краще я бачила тільки в оформленні роману Сильвії Плат. Обкладинка зображує, як на мене, барвистіший світ, ніж той, що ховається за нею - Гемінгвей не настільки вправно описує декорації, а тому з вибором ілюстратора видавці не помилились. А от переклад змушує все-таки бажати більшого, оскільки навіть неозброєним оком в тексті видно невідшліфовану тавтологію.
 
Характеристики Свято, яке завжди з тобою
Автор
Ернест Гемінґвей
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2021
Рік першого видання
1964
Перекладач
Ганна Яновська
Кількість сторінок
176
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х200 мм
Палітурка
Тверда
ISBN
978-617-679-782-1
Вага
295 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Література XX ст.
 

Про автора Свято, яке завжди з тобою