Книга Райнер Марія Рільке. Сто поезій / Rainer Maria Rilke. Hundert Gedichte

Австрійський поет Райнер Марія Рільке є одним з найулюбленіших моїх поетів. Йому вдавалось створювати настільки яскраві і гострі образи, що вони на багато десятиліть пережили його самого. Такою ж розмаїтою є його творчість: в різні періоди свого життя Рільке звертався до таких тем, як оспівування природи, європейських міст, в яких мешкав, їхньої архітектури. Згодом поет почав описувати свої враження від подорожей, а подорожував він, маю зазначити, дуже багато. До речі, бував Райнер Марія Рільке і в нашій країні.

Доросла поезія Рільке переважно написана на дві теми – це його роздуми щодо відносин з коханими жінками, а також вірші про Бога. Цікаво, що поет вагається у своїх віршах, він не впевнений, чи є Бог чи це ілюзія. Читати твори людини, яка мислила так глибоко – справжнє літературне задоволення. Цьогоріч видавництво «Либідь» порадувало українських прихильників Рільке чудовою збіркою «Сто поезій», яку я можу рекомендувати як тим, хто вже любить твори цього поета, так і тим, хто тільки збирається з ними знайомитись.

Цикл «Сонети до Орфея», яки також увійшов у цю книгу, - це вершина творчості австрійця Райнера Марії Рільке. П’ять з половиною десятків приголомшливих віршів, які наповнюють цю збірку, були написані літератором всього на всього за якихось три тижні. Але, варто зазначити, що якість не постраждала. Що ж побудило Рільке написати цей цикл? Смерть його юної подруги. Сонети цього автора – особливі, адже Рільке досить вільно поводиться з цією поетичною формою. Вірші ці дуже гарно звучать, адже Рільке робить ставку в своїх поезіях на голосні та сонорні звуки. До речі, це ті звуки, які можна проспівати. Так-так, проспівати, тому його поезія така мелодійна. Його сонети буквально лунають, їх можна не лише прочитати, а й почути. Це пісня, пісня, яка допомогла Орфею вивести свою Еврідіку з пекла. Саме пісня у цій чудовій збірці є головним образом і головною метафорою. Ця книга дає читачам, які добре володіють німецькою, оцінити поезії Рільке мовою оригіналу. Звісно ж, рекомендую! Насамперед любителям поезії.

Рильке - особый поэт и наверно не каждому понравится его глубокое религиозное измерение стиха. Его стиль особый и неповторимый, а его читатели тоже люди определенного типа. Здесь мы имеем целых сто стихотворений, которые захочется перечитать не один раз. Рильке обращается как к мифологическим элементам, так и к христианским. Это очень хорошо демонстрирует двоякость европейской культуры, которая помнит язычество и чтит его эстетическую сторону. Подчеркну, именно эстетическую, а не этическую или религиозную.

Прекрасное издание, оформление просто супер (даже есть веревочка-закладка, что особенно ценно в книгах со стихами) и цена для такой книги вполне хорошая. Покупал на подарок человеку, который знает немецкий, но успел прочесть и сам. Советую. И все-таки, на самом деле перевод мог бы быть лучше. Иногда переводчик так закручивает язык, что непонятно где какой член предложения находится. Однако я не знаток немецкого, поэтому профессионально оценить перевод не могу, просто отмечаю, что читать бывает трудно.

Маю кілька перекладів Рільке. Двотомник українських перекладів, та кілька варіантів російською. Цей переклад який я на жаль віднайшов пізніше за інші найбільше мені припав до душі. Дивно, бо вірші самого Фішбейна, перекладача я не люблю.
Рільке поетичний візіонер, шукач істини, та Божественого в складному буремному світі.
Він вірив в те, що поети не пишуть вірші, що вони їх "виношують", формують як особливий досвід і лише потім записують.
Рільке був поліглотом, йому не подобалося ходити протореними стежками, тому він терпіти не міг Париж, який на той час був культурною супер-столицею, Меккою для митців, а по черзі закохувався в інші далекіші країни, наприклад Данію та Росію. І завжди намагався вивчити мову. Він навіть пробував писати російською мовою вірші. Якщо цікаво можете пошукати. Вони дуже кумедні, з наївними помилками. Бував Рільке і на території сучасної України, тоді ще в складі Імперій, в нас йому дуже сподобалося.
Рільке опирався смертельновтомленій, сірій, позбавленій "високого" дійсності так як вмів - творячи власний естетичний вимір своєї поезії, яка хочеться вірити, буде безсмертною.