Природа всіх речей
Паперова книга | Код товару 688144
Yakaboo 4.1/5
Автор
Елізабет Ґілберт
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Перекладна проза
Мова
Українська
Рік видання
2016
Перекладач
Ганна Лелів
Кількість сторінок
704
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Природа всіх речей

Алмі Віттекер, неймовірній жінці з гострим допитливим розумом та невгасимою цікавістю до навколишнього світу, випала доля жити в епоху наукових експедицій і революційних просвітницьких ідей. Суспільні приписи і обов’язок тримають її у суворих рамках раціонального, а кохання і жага до знань спонукають до пошуків за межею осяжного. Алмина історія — це пристрасна і захоплива мандрівка людського розуму, спроба пояснити суть усього на світі і досліджувати його попри невтолені бажання та розбите серце. Чи вдасться їй стати визнаним ботаніком поряд із відомими науковцями-чоловіками? Адже Алма Віттекер мала всі шанси затьмарити самого Чарльза Дарвіна, творця еволюційної теорії... Куди заведе її спрага до нового? І чи зможе Алма хоч на крок наблизитися до справжнього пізнання?

Характеристики
Автор
Елізабет Ґілберт
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Перекладна проза
Мова
Українська
Рік видання
2016
Перекладач
Ганна Лелів
Кількість сторінок
704
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Типово-нетиповий роман :) 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Прочитавши анотацію до цієї книги, я намалювала собі сюжет: розумна дівчина, що мріє про наукову кар`єру, але за правилами ХІХ століття, вона має вийти заміж, народити дітей, і забути про свої наукові прагнення, і основний конфлікт книги, за "моїм" сюжетом, - боротьба за своє право бути дослідницею і займатись "чоловічою" справою. Все пішло не так, і мій "план" провалився :)
    Відразу зауважу, що книгу прочитала ще минулого року, але перегорнувши останню сторінку, я не могла визначити, чи сподобалась, чи ні, тому відклала твір, і не мала наміру писати про нього. Ба більше, інтерв`ю і виступи Елізабет Гілберт мене надихають більше, ніж її книги. Але як у випадку з "Їсти, молитися...", так і з цим романом, довго не йдуть з голови, про них думається і згадується, і тоді формулюються ідеї, які зачіпили...
    Головна героїня - Алма Віттекер, дослідниця, життєвою пристрастю якої стає ботаніка, єдина дочка Генрі Віттекера (один з моїх улюблених персонажів, який, на мою думку, вдався) - енергійного, кмітливого і відважного бізнесмена, що зробив собі ім`я і величезні статки завдяки рослинам і оранжереям, i Беатрікс Віттекер, освіченої і хазяйновитої голандки, яку я до кінця не зрозуміла, і в історію якої не зовсім повірила, не склався у мене цілісний образ. З часом, в родини з`являється ще одна дівчинка, Пруденс (яка теж, як не мене, не розкритий до кінця персонаж), якa є не менш освіченою, але, за канонами того часу, є ідеальною красунею (на відміну від Алми). І... не буду я переповідати сюжет, скажу тільки, що весь час, що я читала, не полишали мене питання, чи насправді ботаніка була пристрастю Алми за її власним вибором, і чи не відмовилась би вона від своїх досліджень, якби її особисте життя склалось інакше?...
    Що саме мене зачіпило і спонукало таки рекомендувати цю книгу? Це історя про жінку ХІХ століття (часи Kinder, Küche, Kirche), у якої не склалось особисте життя в традиційному розумінні, і не всі її мрії здійснились, але якій вдалось це прийняти, змінити "сюжет", і прожити довге, насичене життя в науці, подорожах і відкриттях. Я не знаю таких сюжетів в українській літературі (з того, що читала), у нас прийнято всіх щасливих героїв рано чи пізно одружувати і робити батьками, і без цих "обов`язкових" атрибутів життя героїв у книжках українських авторів або не є можливим, або щасливим і вдалим його не назвуть :) А тут інша історія, і може колись такі сюжети стануть звичними і для укрсучліту :)
    Ця книга сподобається любителям довгих романів, нетипових біографій і ...прихильникам Ліз Гілберт :) Може не сподобатись тим, хто любить ретельно виписані історії, біографії і мотиви всіх основних героїв, ну і хто шукає кохання-пристрасть-каву в одному "флаконі".
    Для прискіпливих потенційних покупців українських видавництв відразу пишу - переклад якісний, папір хороший, редактура перфектна :)
    Приємних вражень! :)
  •  
    Книга читається легко 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Анотація спокушує нас розповіддю про сильну розумну жінку, яка за здібностями не уступає чоловікам. Це та тема, яка зацікавить жінок, які пішли проти загальноприйнятої думки суспільства і обрали (або збираються обрати) для себе чоловічу професію. І вони очікують від книги натхнення на продовження обраного шляху. Але, на жаль, письменниця не ставила собі це за мету і, навіть, не відрізняється толерантним ставленням до тих жінок. Твір містить багато кліше, які продовжують існувати до останньої сторінки.
    Наприклад, письменниця не вважає, що розумна (по чоловічим міркам) жінка може бути привабливою, або хоча б виглядати посередньо - її головна героїня підкреслено негарна в тексті. І раз тіло не наділене фізичною красою, то, на думку авторки, жінка не заслуговує і щоб хтось полюбив її за її душу. А вже з цього письменниця виплітає тему відсутності сексу, що була описана дуже яскраво і місцями вульгарно (це можна було стерпіти, але в якийсь момент воно набуло огидної форми).
    Інші персонажі теж були наділені пороками (часто великими). Наприклад, одна дівчина з заможної родини торгувала своїм тілом, бо їй було нудно. Або, наприклад, одна мати тримала свою родину в злиднях, бо їй було жаль бідних людей, тому вона опускала свій рівень життя до їхнього.
    А ще був безглуздий пес..
    Що сподобалось, так це історичний контекст - опис фактів і подій, що мали місце в дійсності, було якісним доповненням твору.
Купити - Природа всіх речей
Природа всіх речей
150 грн
Немає в наявності
 
Інформація про автора
Елізабет Ґілберт
Елізабет Ґілберт

Популярна письменниця з США, яка прославилася на весь світ автобіографічним романом «Їсти, молитися, кохати», який опублікований в 2006 році. Творчість Елізабет Ґілберт зав'язано на життєвому укладі сучасних жінок. Любов, романтика, сімейний побут і подорожі є вірними супутниками кожної книги автора. В її творах можна знайти відображення абсолютно всіх жінок. Якщо дама хоче літератури,...

Детальніше

Рецензії Природа всіх речей

  •  
    Типово-нетиповий роман :) 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Прочитавши анотацію до цієї книги, я намалювала собі сюжет: розумна дівчина, що мріє про наукову кар`єру, але за правилами ХІХ століття, вона має вийти заміж, народити дітей, і забути про свої наукові прагнення, і основний конфлікт книги, за "моїм" сюжетом, - боротьба за своє право бути дослідницею і займатись "чоловічою" справою. Все пішло не так, і мій "план" провалився :)
    Відразу зауважу, що книгу прочитала ще минулого року, але перегорнувши останню сторінку, я не могла визначити, чи сподобалась, чи ні, тому відклала твір, і не мала наміру писати про нього. Ба більше, інтерв`ю і виступи Елізабет Гілберт мене надихають більше, ніж її книги. Але як у випадку з "Їсти, молитися...", так і з цим романом, довго не йдуть з голови, про них думається і згадується, і тоді формулюються ідеї, які зачіпили...
    Головна героїня - Алма Віттекер, дослідниця, життєвою пристрастю якої стає ботаніка, єдина дочка Генрі Віттекера (один з моїх улюблених персонажів, який, на мою думку, вдався) - енергійного, кмітливого і відважного бізнесмена, що зробив собі ім`я і величезні статки завдяки рослинам і оранжереям, i Беатрікс Віттекер, освіченої і хазяйновитої голандки, яку я до кінця не зрозуміла, і в історію якої не зовсім повірила, не склався у мене цілісний образ. З часом, в родини з`являється ще одна дівчинка, Пруденс (яка теж, як не мене, не розкритий до кінця персонаж), якa є не менш освіченою, але, за канонами того часу, є ідеальною красунею (на відміну від Алми). І... не буду я переповідати сюжет, скажу тільки, що весь час, що я читала, не полишали мене питання, чи насправді ботаніка була пристрастю Алми за її власним вибором, і чи не відмовилась би вона від своїх досліджень, якби її особисте життя склалось інакше?...
    Що саме мене зачіпило і спонукало таки рекомендувати цю книгу? Це історя про жінку ХІХ століття (часи Kinder, Küche, Kirche), у якої не склалось особисте життя в традиційному розумінні, і не всі її мрії здійснились, але якій вдалось це прийняти, змінити "сюжет", і прожити довге, насичене життя в науці, подорожах і відкриттях. Я не знаю таких сюжетів в українській літературі (з того, що читала), у нас прийнято всіх щасливих героїв рано чи пізно одружувати і робити батьками, і без цих "обов`язкових" атрибутів життя героїв у книжках українських авторів або не є можливим, або щасливим і вдалим його не назвуть :) А тут інша історія, і може колись такі сюжети стануть звичними і для укрсучліту :)
    Ця книга сподобається любителям довгих романів, нетипових біографій і ...прихильникам Ліз Гілберт :) Може не сподобатись тим, хто любить ретельно виписані історії, біографії і мотиви всіх основних героїв, ну і хто шукає кохання-пристрасть-каву в одному "флаконі".
    Для прискіпливих потенційних покупців українських видавництв відразу пишу - переклад якісний, папір хороший, редактура перфектна :)
    Приємних вражень! :)
  •  
    Книга читається легко 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Анотація спокушує нас розповіддю про сильну розумну жінку, яка за здібностями не уступає чоловікам. Це та тема, яка зацікавить жінок, які пішли проти загальноприйнятої думки суспільства і обрали (або збираються обрати) для себе чоловічу професію. І вони очікують від книги натхнення на продовження обраного шляху. Але, на жаль, письменниця не ставила собі це за мету і, навіть, не відрізняється толерантним ставленням до тих жінок. Твір містить багато кліше, які продовжують існувати до останньої сторінки.
    Наприклад, письменниця не вважає, що розумна (по чоловічим міркам) жінка може бути привабливою, або хоча б виглядати посередньо - її головна героїня підкреслено негарна в тексті. І раз тіло не наділене фізичною красою, то, на думку авторки, жінка не заслуговує і щоб хтось полюбив її за її душу. А вже з цього письменниця виплітає тему відсутності сексу, що була описана дуже яскраво і місцями вульгарно (це можна було стерпіти, але в якийсь момент воно набуло огидної форми).
    Інші персонажі теж були наділені пороками (часто великими). Наприклад, одна дівчина з заможної родини торгувала своїм тілом, бо їй було нудно. Або, наприклад, одна мати тримала свою родину в злиднях, бо їй було жаль бідних людей, тому вона опускала свій рівень життя до їхнього.
    А ще був безглуздий пес..
    Що сподобалось, так це історичний контекст - опис фактів і подій, що мали місце в дійсності, було якісним доповненням твору.
  •  
    Про ,,Природу всіх речей" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Я давно мріяла прочитати ,,Природу всіх речей" Елізабет Гілберт: мою читацьку цікавість підкуповували і анотація, і відгуки, і товщина книжки) Нарешті й до неї ,,дійшли" руки: прекрасне оформлення, майстерний переклад, одруківок не зауважила! Сюжет настільки цікаво закручений, що недочитана книга притягує тебе, наче магнітом, й не дає спокою, поки не перегорнеш останню сторінку!

    Головна героїня - жінка-дослідниця, повелителька мохів, біолог Алма Віттекер. Їй судилося жити у столітті, в якому допитливість, жага пізнання та відкриття законів та таємниць природи, як ніколи раніше вплинули на подальший прогрес людства - у 19-му. Любов до науки вона успадкувала від батька, про надзвичайно цікаве життя якого ми дізнаємося на початку роману. Особисто для мене, він є головним персонажем, так мені сподобалася його біографія, а особливо мандри! Щодо Алми, вважаю, Елізабет Гілберт трохи ,,пересолила": можна було б, на мою думку, з половину пікантних моментів забрати, книжка від цього анітрохи б не програла! Сподобалося, як авторка з ,,нуля" створила образ жінки-дослідниці, якої насправді не існувало, та так правдоподібно, що я спочатку повірила у те, що жила-була собі така Алма Віттекер, яка запросто могла втерти носа Чарльзу Дарвіну! Також окреме велике спасибі письменниці за пропрацьованість персонажу, її наукової діяльності, а також захоплюючих подорожей, зокрема, на Таїті))
  •  
    Дайте угадаю: дома Лиз Гилберт голосует за Республиканцев? 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Эта книга особенно омерзительна, потому что написана в общем хорошо и увлекательно и в это увлекательное повествование вплетаются очень сомнительные идеи. Я устану их перечислять. Прекрасно описана историческая эпоха, но некоторые не здоровые моменты поданы не критично, а другие наоборот с перегибами. Книга написана предвзято так обычно пишутся пропагандистские тексты, с нарушением художественных законов, правда, пропагандой чего именно занимается авторка я не определил. Может быть евгеники? А с каких пор евгеника - это хорошо?
    Главная героиня - это действительно стереотип 19-го столетия, женщина-ученая, почти отшельница, некрасивая от природы. Почему если умная то некрасивая от природы? Да, ученая может не заботиться о своей внешности как остальные женщины, ев в общем-то некогда, но разве красота женщины не освещает ее изнутри? Зачем Гилберт пишет так?
    Честно скажу, герои какие-то один более мерзкий, чем другая. Зачем все это? Что она разочарована и не верит в существование людей с достоинствами? Хочет отучить читателей от романтических героев? Хочет убедить нас в том, то все люди по своему мерзкие? Но штука в том, что без романтических героев, я перестану читать книжки.
    По степени омерзения этот читательский опыт могу сравнить только со чтением Льва Толстого. Полнейшее несовпадение мировоззрений и ценностей.

  •  
    Про все одразу і водночас ні про що 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    За всіма ознаками "Природа всіх речей" мала стати однією з моїх улюблених книг, натомість вона стала розчаруванням року.

    Ця книга мала надихати, натомість вона викликала подив та роздратування.

    Це мала бути історія талановитої жінки, яка не побоялася піти проти суспільної традиції Kirche - Kuche - Kinder, та стала видатною науковицею у ХІХ столітті.

    Натомість "Природа всіх речей" виявилась історією хтивої старої діви, більшість думок якої зосереджені га пошуках супутника життя. Мовляв, ти можеш бути розумною, обдарованою та успішною, але який в цьому сенс, якщо поруч немає чоловічих штанів? Пані Ліз, не треба так.

    Єдиний напів плюс, який мені вдалося відшукати в цій книзі, то історичний контекст. Помітно, що авторка хотіла зробити історію правдоподібною.

    Читати про мандри та збагачення Генрі Віттекера цікаво й захопливо, як і розділи, присвячені формуванню особистості головної героїні. Тож "роман про виховання" Але, з іншого боку, доросле життя Алми Віттекер зовсім не вписується в епоху "довгого" століття.

    Мінусів у книзі, на мою думку, значно більше. Проте зазначу найголовніші:

    ✔Картонні персонажі. Всі, крім головної героїні та її батька, просто статисти, історії яких авторка не спромоглася чи не захотіла прописати до кінця. Зважаючи на обсяг книги, цей прийом виглядає щонайменше дивним.

    ✔Кліше. Чому, якщо героїня розумна, вона обов'язково повинна мати посередню зовнішність? Навіщо постійно нагадувати про некрасивість Алми Віттекер? Перших 5 разів було цілком достатньо.

    ✔Езотерика. З якого дива жінка, яка все життя була матеріалісткою, на старості років задумалася про взаємозв'язок альтруїзму та фундаментальної теорії походження видів? Спроби авторки пояснити абстрактні поняття побутовим термінами, м'яко кажучи, непереконливі.

    Загалом для мене "Природа всіх речей" виявилася добре написаною, але поганою книгою.
  •  
    Міс Дарвін
    Люблю сімейні саги та біографії. Наприклад "Ті, що співають у терені" я перечитав енну кількість раз, і не треба "кидати в мене тапками", що це жіноча книга, бо поділ на жіночу чи чоловічу літературу настільки умовний, наскільки і надуманий. "Природа всіх речей" - це мікс сімейної саги і біографії, хтось навіть вважатиме його умовно жіночим.
    Розповідь починається з народження Алми Віттекер 4 січня 1800 року. Одразу ж ми поринаємо у захопливий і динамічний флешбек історії її батька, котрий своєю впертістю і працьовитістю пройшов шлях від сина простого англійського садівника до одного з найбагатших людей США. А вже далі ми цілком зосереджені на історії Алми, яка росте допитливою і розумною дитиною, виховується в строгості, любить навчання, а особливо досліджувати природу. Єдина її вада - це її врода, яку більшість людей, а згодом і вона сама, ніяк не можуть назвати красою. Розуміння цього ще більше підсилюється після появи в її житті зведеної сестри Пруденс, котру всі вважали найкрасивішою дівчиною Філадельфії. Тогочасне пуританське суспільство було не особливо прихильне до романтичних стосунків, тож, зважаючи ще й на цей фактор, Алма залишилась неодруженою і повністю поринула у бріологію, тобто вивчення мохів. Хоч у ХІХ ст. жінці стати науковцем було майже нереально, але їй це частково вдалось, її праці отримали визнання в науковому світі. Зрештою, хоч і в пізньому віці, одруження її не оминуло, але пролетіло через її життя кометою, принісши більше прикростей ніж щастя. ЇЇ чоловік, художник рослин, був людиною з досить специфічним світоглядом і життєвою філософією, яку вона ніяк не могла до кінця зрозуміти, та спроба розгадки якої привела її на далекий острів Таїті, де той передчасно помер. Завдяки своїм багатолітнім дослідженням життя мохів, осмисленням життя і допитливому розуму вона самостійно приходить до теорії еволюційного розвитку природи, майже паралельно з Чарльзом Дарвіном. Та свою наукову працю про еволюцію вона не хоче публікувати, бо з дитинства вивчає кожну проблему ґрунтовно, не залишаючи жодного нерозгаданого елементу, а в теорії еволюції не може знайти відповіді на одне важливе запитання: якщо життя це боротьба за виживання, то звідки в ньому має місце самопожертва, добро і альтруїзм? І на це запитання відповіді вона на жаль так і не може знайти.
    Книга чудово написана, не перевантажена діалогами і "баластним" текстом, зрештою Елізабет Ґілберт чудова авторка, що вона довела ще в своїй знаменитій книзі "Їсти, молитися, кохати", яку мені теж захотілось прочитати.
  •  
    Природа выбора.
    История о естественности и правильности касательно принятия решений, которые на протяжении все своей нелегкой, но такой впечатляющей и интересной жизни вынуждена принимать женщина, являющаяся главной героиней этой книги. Сюжет проливает свет на то, какими мощными силами обладает девушка, которая решила обратиться к великим истокам природы и предпочла отдать большую часть своего бытия любимому делу, но кроме такого желанного успеха в саморазвитии также получила проблему в виде тяжелой борьбы за влиятельное место под теплым, палящим солнцем, такая сильная, уверенная, но при этом неимоверно парадоксальная героиня запала мне в душу моментально. Интересно наблюдать за мыслями автора, за таким особенным, сакральным и природным течением вещей, борьба за то, кем на самом деле мы хотим стать. Стойкая позиция касательно своих принципов и в тоже время призрачная, неуловимая мягкость главной героини, ее девичьей, нежной, хрупкой и волнующей души однозначно запомнится всем читателям на долгий период времени.
  •  
    Неоднозначність
    Цю книгу ми дружно замовили для нашого читацького клубу і під час її обговорення було справді спекотно.
    Відверто кажучи, цьому роману однозначно бракує розкритості персонажів, логічної послідовності, співвідношення між епохою та задумом автора, а також динаміки.
    Однак, все залежить від того, що ви будете очікувати від твору і яку планку поставите.
    Загалом книга хороша. Вона повільна, тягуча та безмежно життєва. Вона розповість про пересічну людину, яка незважаючи на успіх та статки батьків не обов‘язково досягне таких же висот, яка робить помилки та упереджено ставиться до людей, яка заздрить-ревнує-шкодує саму себе, яка нічого надзвичайного не переживе до певного моменту та зрештою, яка буде себе відчувати неймовірно самотньою. Це все переживає кожен із нас, але не кожен може так це прийняти і змиритися, як Алма.
    Для мене це цікава історія одного життя, яке намагалися прожити не дарма, і яке чітко відображує реалії того, що всіх нас чекає.
    Не скажу, що це шедевр чи що ще колись захочу її перечитати, та все ж прочитати можна.
  •  
    Природа всіх речей
    В книзі авторка намагається показати певну послідовність розвитку подій, як все зароджується, як все починає квітнути й приносити свої плоди. Саме тому книга починається з розповіді про долю батька нашої головної героїні Алми. Про те що її батько завжди мав тягу до природи, яка передалася йому від батька і що він розумів, що хоче бути багатим джентльменом, щоб його поважали, а його вислови сприймали серйозно.
    Насправді мені дуже сподобався опис юності й зрілості Генрі Вітекера, адже завдяки цьому ми розуміємо чому цей чоловік себе так поводить і чому ставиться так до своєї дочки, яка формувалася відповідно до того, як її виховували батьки. Матір Алми була освіченою голландкою, яка не терпіла непокори й виховала змалечку у своєї доньки тягу до навчання, також змалечку Алма досліджувала територію Білого Акру, маєтку її сім'ї.

    Коли Алма була ще малою, але вже багато чого знала про цей світ в її сім'ї з'явилася дівчинка, яку усиновили її батьки ця дитина була того самого віку що й Алма, але зовсім різні, Пруденс була гарною вишуканою і доброю, завжди мовчазною, але дуже старанною, а Алма навпаки була ніби виточена з каменю з великою копною рудого неслухняного волосся і завжди була готова посперечатися з усіма наводячи наукові аргументи. На жаль дві такі різні дівчини не змогли по справжньому стати сестрами, адже бувши такими різними вони не могли побачити доброти, яку відчували одна до одної.

    Минали роки й розум Алми ставав все гострішим вона розвивалася і дорослішала і все навколо змінювалося як і її статус в їхній сім'ї.
    Тут я хочу зупинитися і сказати, що книга дуже цікава, хай вас не бентежить її великий обсяг, вона дуже легко читається, в ній ми бачимо наскільки коротким і марним може бути життя, якщо той хто його прожив так вважає і наскільки один чи два роки можуть стати всім життям, якщо і правду прожити їх повноцінно.
    Книга про науку і про людину, про те як все на землі має свій час, що минає набагато повільніше ніж час людей.

    Це також історія про жінку, яка хотіла бути коханою, хоча і не була настільки романтичною особою, вона була науковцем, але кохання і доброта теж були для неї чимось що можна було дослідити, але на жаль такі речі не можна пояснити, систематизувати чи взагалі вивести їхню формулу. Хоча в книзі майже самі описи, які частенько важко читаються в ній вони читалися легко і природно.
    Я всім раджу цю книгу вона дуже цікава і так жінкам я її особливо раджу, адже тут описуються частенько такі ситуації в яких я думаю колись було та чи інша дівчина жінка.
  •  
    природа всіх
    "Природа всіх речей" Елізабет Гілберт, одна із тих книг після яких, досить довго не можеш визначити чи це все-таки круто чи не дуже.
    Уже декілька днів, як прочитала книгу, відчуття двоякі ваги зупинилися між подобається і не подобається, але головне, що я уже декілька днів думаю про цю історію. І ось це я вважаю, справжній кайф, це найкращі емоції від прочитаного, коли сперечаєшся сам із собою.
    Що подобається:
    це історія про жінку, яка присвятила своє життя справі, яку найбільше любила, але з іншої сторони вона можливо лише шукала спасіння у цій справі, від своїх почуттів і бажань, які на жаль, не змогла втілити в життя;
    також це історія про науку, і варто сказати досить легка історія, яка захоплює, мене саму зацікавила ботаніка, захотілося походити по лісі, роздивлятися рослини, квіти, мохи...)))
    це історія про сім"ю, родину, про їх цінності, головна героїня, як ніхто може бути віддана рідним і близьким.
    Але за цим усім криється щось набагато глибше. Недарма кажуть, що бути розумною людиною, це не означає знати всі теореми.
    От саме це і не подобається.
    Моя суб"єктивна думка, це те, що насправді головна героїня настільки зарилася у книги і науку, що вона не пізнала життя, вона знала все про мохи, але була сліпа до очевидного, що відбувається в її житті, розуміла десятки мов у світі, але не змогла зрозуміти свою сестру.
    Ця книга показала мені, наскільки важливо бути мудрим в житті, щоб збалансувати його справою і сім"єю, розумом і почуттями.

    Дуже сподобалася цитата і не можу не написати її тут: "І ті, що виживають, формують цей світ, попри те, що світ одночасно формує їх".

    Однозначно рекомендую до прочитання.
    П.С. до речі книга не така невинна, як може здатися на перший погляд, тож майте на увазі))))
 
Характеристики Природа всіх речей
Автор
Елізабет Ґілберт
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Перекладна проза
Мова
Українська
Рік видання
2016
Перекладач
Ганна Лелів
Кількість сторінок
704
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
4000
ISBN
978-617-679-264-2
Вага
680 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Природа всіх речей