Ця книга є першим в Україні фундаментальним дослідженням, у якому аналізується процес адаптації французького постімпресіонізму у творчості українських колористів нової хвилі. Позаяк на українських територіях до 1917 року не існувало вищого мистецького закладу, художню освіту вихідці з України отримували в Петербурзі, Кракові, Відні, Мюнхені, Парижі, Римі, Будапешті. Тож обставини, котрі безпосередньо вплинули на подальший розвиток українського живопису, історично сформувалися поза Україною. Навчаючись у Європі, речники української культури стали реципієнтами стилю модерн. Інноваційні мистецькі тенденції ар нуво виявилися світоглядним «перехрестям» у творчості М. Бурачека, А. Ерделі, Ф. Кричевського, А. Маневича, О. Мурашка, О. Новаківського та І. Северина, традиції яких продовжили послідовники наступного покоління: Е. Контратович, А. Коцка, Р. Сельський, О. Шатківський, Т. Яблонська.

Дослідження вводить у науковий обіг значний фактологічний матеріал, зібраний на тлі міжнародного соціогуманітарного дискурсу межі XIX–XX століть. Публікацію адресовано науковцям, аспірантам і студентам спеціальностей «Історія мистецтва» та «Образотворче мистецтво» і всім небайдужим до історії українського мистецтва та його значення у світовому контексті.