Пісня Алабами
Паперова книга | Код товару 755544
Yakaboo 3.9/5
Автор
Жіль Леруа
Видавництво
Фабула
Серія книг
Лауреати
Мова
Українська
Рік видання
2017
Рік першого видання
2007
Перекладач
Леонід Кононович
Кількість сторінок
208

Усе про книжку Пісня Алабами

Роман Жіля Леруа «Пісня Алабами» написаний від особи Зельди Фітцджеральд, дружини Френсіса Скотта Фітцджеральда. У 20-х роках ці двоє були найталановитішою і найвідомішою парою в США, що існувала «поза межами». Він — видатний письменник, вона — його доля, суперниця, муза, а також і «злий геній», як вважали деякі. Але Жіль Леруа у своїй книзі переконливо довів, що саме Зельда була жертвою, а Френсіс Скотт — її багаторічним нещадним катом. У 2007 році ця книга принесла авторові Гонкурівську премію — найвищу літературну нагороду Франції.

Характеристики
Автор
Жіль Леруа
Видавництво
Фабула
Серія книг
Лауреати
Мова
Українська
Рік видання
2017
Рік першого видання
2007
Перекладач
Леонід Кононович
Кількість сторінок
208
Рецензії
  •  
    Жінка-полум'я
    Ця книга, про дружину Скотта Фітцджеральда, написана ніби як щоденник Зельди. Все її життя збігається з офіційною біографією, та це все вигадка. Жіль Леруа ніби спробував залізти в голову Зельди та показати через що вона пройшла, живучи з видатним Френсісом Скотом Фітцджеральдом. Сюжет побудовано так що спочатку ідуть її спогади, а потім вона знову в психлікарні, куди її весь час запихали. Ця жінка жила всупереч нормам поведінки жінок 20-х років. Вона була повністю "без гальм", але все ж залежала від чоловіка, не могла вирватися із замкненого кола, їй не вистачало духу піти від нього. При тому що ця жінка була алкоголічкою, наркоманкою та психічно хворою (хоча не факт, її такою зробили) мені весь час було її шкода. Їй просто бракувало кохання, спочатку від батьків, потім від чоловіка. Коли ж вона його знайшла, і стала щасливою, то не хватило духу піти за ним. В книзі нема опису еротичних сцен, але є моменти коли переклад просто дивував мене назвами статевих органів:) Багато розмов про нетрадиційні відноси чоловіка Зельди, це трохи дратувало. Взагалому книжка цікава, особливо для любителів літератури "втраченого покоління".
  •  
    Песня Алабамы Жиля Леруа
    Литература "потерянного поколения" для меня покрыта неким налетом магии. Сам исторический период, в который жили и творили Хемингуей, Селинджер, Вульф, Фицджеральд для меня притягательны. А как эти авторы умели надавить на читателя, закрасться к нему под кожу и выявить все неведомые страхи, забытые мечты и без предупреждения забросить его в омут событий? Узнав о книге Жиля Леруа с таким поэтическим названием "Песнь Алабамы", где он обещал рассказать историю Зельды и Скотта, мне безумно захотелось ее приобрести и не могла дождаться момента, когда получу ее и смогу погрузиться в любимые 20-40-е. С биографией обоих была уже знакома, но надеялась получить что-то большее, и автор с радостью и пылом пытался раздвинуть пределы моих знаний. Но как-то это вышло неважно. Повествование ведется от лица Зельды в виде писем-дневника. События, о которых она упоминает, разбросаны во времени и не имеют последовательной хронологии. Книга чувственная, эмоциональная, и, пожалуй, есть доля достоверности в том, каким языком автор передает прямую речь героини, но после прочтения осталось легкое ощущение обманутых ожиданий.
    Книга стильно оформлена - серо-голубой переплет с серебристым тиснением, суперобложка с репродукцией фотографии Зельды Фицджеральд, атласная закладка, плотная приятного тона бумага и качественная печать. Если вы любите и собираете литературу о писателях "потерянного поколения", она в любом случае будет вам интересна.
Купити - Пісня Алабами
Пісня Алабами
130 грн
Є в наявності
 

Рецензії Пісня Алабами

3.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Жінка-полум'я
    Ця книга, про дружину Скотта Фітцджеральда, написана ніби як щоденник Зельди. Все її життя збігається з офіційною біографією, та це все вигадка. Жіль Леруа ніби спробував залізти в голову Зельди та показати через що вона пройшла, живучи з видатним Френсісом Скотом Фітцджеральдом. Сюжет побудовано так що спочатку ідуть її спогади, а потім вона знову в психлікарні, куди її весь час запихали. Ця жінка жила всупереч нормам поведінки жінок 20-х років. Вона була повністю "без гальм", але все ж залежала від чоловіка, не могла вирватися із замкненого кола, їй не вистачало духу піти від нього. При тому що ця жінка була алкоголічкою, наркоманкою та психічно хворою (хоча не факт, її такою зробили) мені весь час було її шкода. Їй просто бракувало кохання, спочатку від батьків, потім від чоловіка. Коли ж вона його знайшла, і стала щасливою, то не хватило духу піти за ним. В книзі нема опису еротичних сцен, але є моменти коли переклад просто дивував мене назвами статевих органів:) Багато розмов про нетрадиційні відноси чоловіка Зельди, це трохи дратувало. Взагалому книжка цікава, особливо для любителів літератури "втраченого покоління".
  •  
    Песня Алабамы Жиля Леруа
    Литература "потерянного поколения" для меня покрыта неким налетом магии. Сам исторический период, в который жили и творили Хемингуей, Селинджер, Вульф, Фицджеральд для меня притягательны. А как эти авторы умели надавить на читателя, закрасться к нему под кожу и выявить все неведомые страхи, забытые мечты и без предупреждения забросить его в омут событий? Узнав о книге Жиля Леруа с таким поэтическим названием "Песнь Алабамы", где он обещал рассказать историю Зельды и Скотта, мне безумно захотелось ее приобрести и не могла дождаться момента, когда получу ее и смогу погрузиться в любимые 20-40-е. С биографией обоих была уже знакома, но надеялась получить что-то большее, и автор с радостью и пылом пытался раздвинуть пределы моих знаний. Но как-то это вышло неважно. Повествование ведется от лица Зельды в виде писем-дневника. События, о которых она упоминает, разбросаны во времени и не имеют последовательной хронологии. Книга чувственная, эмоциональная, и, пожалуй, есть доля достоверности в том, каким языком автор передает прямую речь героини, но после прочтения осталось легкое ощущение обманутых ожиданий.
    Книга стильно оформлена - серо-голубой переплет с серебристым тиснением, суперобложка с репродукцией фотографии Зельды Фицджеральд, атласная закладка, плотная приятного тона бумага и качественная печать. Если вы любите и собираете литературу о писателях "потерянного поколения", она в любом случае будет вам интересна.
  •  
    сумна пісня
    В Алабамі співають таки сумних пісень.
    Хто ти - Зельдо? Ангел чи демон? Жертва чи палач? Талановита жінка, що потрапила в полон до алкоголіка чи істеричне стерво, що зруйнувало власну сім*ю? Красуня, що просто хотіла кохати чи монстр, який прагнув нищити все, до чого доторкався?
    Вперше постать Зельди Фіцджеральд зацікавила мене під час прочитання книги "Геній", присвяченої відомому літературному редактору Максвеллу Перкінсу. І в цій книзі Зельда викликає одночасно і співчуття, але і відразу.
    Жиль Леруа написав своє бачення історії Зельди, при чому зробив це у формі щоденника. Деякі люди в цій книзі ховаються за вигаданими іменами, наприклад під іменем Льюіза О*Коннора можна легко вгадати постать Хемінгуея. От тільки відверті натяки на сексуальний зв*язок між цими двома письменниками і навіть наведені приклади з життя, що підтверджували це мені здалися справді безумством і нісенітницею.
    Яка ж вона - Зельда погляду Леруа? Жінка, що з самого початку розділила шлюб і кохання і , мабуть, в цьому була її найбільша трагедія.
    "Говорят , что нас разлучило мое безумие. Все наоборот, я знаю :оно нас соединило. Разлучает нормальность"
    "Люблю губить себя, если подвернется случай. И это моя сущность"

    Скотт теж любив губити себе, мабуть це і було те спільне, що поєднало цих людей. Скотт пив, Зельда гуляла, Зельда гуляла, Скотт пив. Що було на початку - курка чи яйце? Ніхто з нас уже не дасть на це відповіді.
    Книга на найвищий бал не тягне, вона надто сумбурна і багато чого нагадує обпалені листки щоденника, а хотілося б більш цілісної картини. Але почитати раджу, особливо тим, хто цікавиться втраченим поколінням. Ну а Зельда... Зрештою, вона як небо Алабами - спочатку сяюче, потім хмуре, грізне, апокаліптичне.

  •  
    Пісня Алабами
    "Пісня Алабами" Жіль Леруа. Дуже суперечлива для мене історія. Книга розпочинається з того, що авторка відразу попереджає, що це не є біографічна книга, а виключно художня література, і відповідно не потрібно сприймати все буквально, але насправді це досить складно.
    Головні персонажі цієї книги це реальні люди - всесвітньо відомий письменник Френсіс Скотт Фітцджеральд та його дружина Зельда Фітцджеральд. Історія розповідається від іменні саме Зельди. Скажу відверто, я нічого не знала про дружину Фітцджеральда і проте, що вона також є письменницею. Єдине, що мені було відомо про неї, це те, що я прочитала у романі Хемінгвея "Свято, що завжди з тобою", там є епізод коли Хемінгвей і Фітцджеральд відправляються разом у поїздку. Хемінгвей говорив про неї, як про психічно неврівноважену жінку, яка на його думку псує життя його другові. І це не дивно, бо якщо робити висновки з цієї історії, то Зельда була далеко не кращої думки про Хемінгвея, і вона відверто його зневажала.
    Насправді, "Пісня Алабами" це сумна історія, про нещасливу пару, про нещасливу жінку. Чи дійсно геній Фітцджеральд був тираном, чи це суб"єктивна думка автора? Чи дійсно Зельда жертва? Безліч питань після цієї книги і хочеться поковирятися в біографії цих людей, щоб розставити всі крапки.
    Ця історія прекрасно підійде тим, хто любить біографічні книги, а також любителям Фітцджеральда, вона відкриє вам іншу сторону цього чоловіка.
  •  
    Гірко, хоч плач...
    Жіль Леруа "Пісня Алабами"
    Не біографічна книга... Хм... Про реальних людей...
    Відчуття жалю і безвиході. Запах занедбаності і плісняви.
    Саморуйнація. Якась така, ніби возведена в культ. Коли і так тяжко, але без цього геть неможливо. Коли шукаєш винуватців серед усіх, а насправді вина лише твоя.
    Ні, я прекрасно розуміла мотивацію вчинків Зельди, розділяла її ненависне кохання чи ж любовну ненависть до Скотта, але...
    Зельда знищила себе сама. Власними руками підпалила свічку свого життя і закінчила його, згорівши у пожежі.
    Книга стала для мене страхом. Власними жахіттями перепліталася із Зельдиним життям, відгукувалася нереалізованими мріями чи змовченими образами, коли крапля до краплі руйнує щось ціле і потужне, перетворює його на рихле, слабке, кволе.
    Інколи краще чогось не знати і не чути. Жити зі своїми першими уявленнями про відомих людей і не ритися у їхній чистій і брудній білизні. Так зручніше і простіше, мені так точно.
    "Пісня Алабами" далася мені дуже складно. Рідко коли так буває, що жодного світлого моменту, лише сум, біль, горе і відчай. Радити не можу. Вам вирішувати, варто її читати чи ні.
  •  
    Жінка відомого письменника
    Неможливо однозначно висловитися стосовно головних персонажів твору, оскільки автор майстерно сплів реальних історичних персонажів із фантазіями, вигадкою, що доповнювали реальні події з їхнього життя. І тут вже важко сказати напевне, хто правий, а хто винуватий.
    Зельда Сейр була незвичайною дівчиною: її імпульсивність у вчинках, надмірна відвертість й епатажність ще з юних років привертали увагу і шокували її батьків і, загалом, мешканців невеликого містечка в Алабамі. Закохавшись без тями у тоді ще військового льотчика, а згодом – відомого письменника Френсіса Скотта Фітцджеральда, Зельда не мала намірів становитися зразковою жінкою у тіні талановитого чоловіка. Вона продовжувала шокувати вже богемну публіку в різних частинах світу. А її стосунки із чоловіком завжди були на грані – на грані можливого, на грані дозволеного, на грані кохання і ненависті. Зельда намагалася підтримувати впевненість Френсіса в собі, натомість також прагнула реалізувати себе. Вони черпали натхнення і сюжети до своїх творів одне в одного, але й рівень претензій один до одного в них збільшувався щодня. Френсіс не бажав програвати у творчості й стосунках, а Зельда не вміла миритися із нехтуванням і несправедливістю. Ці взаємини були приречені.
    Цей твір написаний від імені Зельди, і тому всі події розкриваються її очима, висвітлюється її «правда». Неможливо зараз сказати, як все було насправді, але автор про те і заявляє, що це не біографічний роман, але подає одну з можливих версій життя всесвітньо відомого письменника.
 
Характеристики Пісня Алабами
Автор
Жіль Леруа
Видавництво
Фабула
Серія книг
Лауреати
Мова
Українська
Рік видання
2017
Рік першого видання
2007
Перекладач
Леонід Кононович
Кількість сторінок
208
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Суперобкладинка
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-09-3385-0
Вага
250 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Франції
Література за періодами
Сучасна література