Твори Наталки Сняданко я ще ніколи не читав, але чимось книга мені заімпонувала, про що я потім не пожалкував, так як книга виявилась чудовою. Знаєте, бувають книги, які важко читаються, книги, які ковтаєш сторінка за сторінкою, допоки не дочитаєш, книги, які читаєш по діагоналі просто слідкуючи за сюжетом, а бувають книги, які я називаю атмосферними, котрі ти не поспішаючи прочитуєш сторінка за сторінкою, насолоджуючись текстом та поринаючи в їхню атмосферу. Цей роман є сімейною сагою, в якій переплітаються, як реальність, так і вигадка. Головним героєм, чи краще сказати персонажем, навколо якого закручується вихор історії, є ерцгерцог Вільгельм Габсбург, член імператорської родини, якого у нас також знають за псевдонімом Василь Вишиваний. Він був українофілом, що було доволі рідкісним явищем у тогочасній Австро-Угорській імперії, тим більше, що решта його родини була полонофілами. Усіляко підтримував українські намагання встановити незалежність, брав участь у визволенні України від більшовиків якраз рівно сто років тому за часів УНР та Гетьманату, співпрацював з Директорією, з якою, однак, його погляди суттєво розходились. Вже після Другої світової його було схоплено "асвабадітєлями" у Відні, заарештовано та запроторено до Лук'янівської в'язниці у Києві, де ймовірно він і помер від тортур. Це зрештою ключова точка роману, яка дає можливість Наталці Сняданко створити нову майже альтернативну реальність, не змінюючи загальний хід історії, але залишаючи Вільгельма живим, бо за її задумом його визволяють з ув'язнення, оформлюють нові документи і він розпочинає нове життя у Львові. Тут у нього є дружина,син, народжується внучка, він живе життям майже звичного обивателя, пристосовуючись до реалій совєтського суспільства. Книга не лінійна, кожен розділ, а він може бути, як на декілька сторінок, так і на декілька десятків, переносить нас майже випадково, як на перший погляд, то у ХХ століття, то в ХХІ, то в ХІХ, і т.д. Потім ти починаєш майже підсвідомо розуміти цю нелінійність, бачиш як зникають герої роману, які от декілька сторінок тому були з тобою, а ось їх вже нема і ти такий собі гадаєш, а що з ними сталось? Але ось вони знову повертаються, хоч може й ні, а іноді через декілька десятків сторінок ти знаходиш згадку про них, яка може прояснити, де ж вони зрештою зникли. Така нелінійність може здатись трохи алогічною, але вона дуже життєва, бо й у нашому житті певні люди, то виринають, то несподівано зникають, ми можемо про них забути, а потім дізнатись, що вони живі й здорові, чи на жаль померли, чи можливо їх життя кардинально змінилось, пішло у гору чи униз, а може й ніколи про них не почути. І якщо в житті ми самі вирішуємо чи важлива конкретна людина для нас, то в цьому романі за нас це робить автор. Наталка Сняданко звичайно не Джордж Мартін, своїх героїв вона бездумно не вбиває, але не прив'язуйтесь до більшості з них, бо часто вони лише тло чи провідники для декількох основних героїв цього роману, то ж захопившись їхньою історією, ви часто не дізнаєтесь її продовження. Більшість подій роману відбуваються у ХХ столітті у Львові, але це не основне місто, бо є Відень, і Киів, Париж і Мадрид, Мюнхен і Петербург, південь України і Польща, Балтійське море і Адріатичне. Зрештою географія не настільки важлива, бо важлива людина поміж цієї географії, чи навіть радше поміж реалій конкретного середовища, соціуму, укладу суспільства, владної ідеології. Хтось бореться з цим, дуже часто нав'язаним йому світом, хтось пристосовується до нього, хтось хоче змінити, а дехто, як наприклад Вільгельмова дружина, поміж сірої совкової буденності старається зберегти той маже втрачений світ свого дитинства і молодості, який безжально розтоптали кірзові чоботи совєтів. Чи є мораль у роману? Так, звичайно і вона в тому, щоб залишатись собою, відстоювати свої погляди, а мімікрувати можна лише тоді, коли іншого виходу не має, але пам'ятати що тим самим можеш втратити себе, навіть цього не усвідомивши.

Від цієї книги я відкараскувалася разів зо п"ять, а потім таки в силу причин різного характеру придбала. І прочитала. Запитаєте, що ж мене так відвертало від цього твору? Особа автора. Після єдиної прочитаної мною книги Наталки Сняданко "Гербарій коханців" я довго не наважувалася братися знову за сучасну українську літературу, а твори авторки обходила десятою дорогою. Та сьогодні я щаслива! "Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма" стали для мене чудодійним нектаром. Тут для мене прекрасним було майже все. Я люблю ось таке поєднання сучасності і минувшини. Порадував "інший" Львів-не кавовий, не революційний, а домашній, затишний, багатогранний. Захоплення вартує літературний виклад історичних подій. Він легкий, невимушений, насичений яскравими подіями та емоціями, а не лише сухими фактами. Органічне продовження життя Василя Вишиваного, якщо таки справді уявити, що йому вдалося врятуватися. Тут Наталці Сняданко мої аплодисменти. Та найбільше мені імпонувала ідея любові до України, позбавлена пафосного урапатріотизму. Тут вона ніби невід"ємна частина життя, людської сутності, основа існування. А ще в книзі чудова мова, яскраві образи і купа тем для роздумів та вчинків, для наслідування. Рекомендую!!!

"Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма" - перший роман, з якого почалося моє знайомство з творчістю сучасної української письменниці Наталки Сняданко. Насамперед, привабила історична основа цього твору. У цьому випадку складно не погодитися з твердженням, що життя набагато цікавіше, аніж найбільш сміливі фантазії. Вільгельм фон Габсбург був австрійцем за народженням, в родинному колі виховувався на поляка, а обрав бути українцем. Він помер у 1948 році, бувши звинуваченим радянською владою у сфабрикованих злочинах. Звичайно, настільки яскрава й неординарна історична особистість заслуговує на увічнення в мистецтві, і про життєвий шлях Вільгельма було знято документальний фільм. Як відомо, історія не знає умовного способу. Проте цей вираз не стосується літератури, а тому Наталка Сняданко написала книгу, де реальні історичні події переплітаються з подіями вигаданими. Так ми дізнаємося, що Василь Вишиваний не помер у тюрмі та не був похований у братській могилі. Він опинився в післявоєнному Львові, де мав дружину, сина, онуку, займався спекуляціями, жив до глибокої старості та навіть встиг написати мемуари. Роман складається з кількох сюжетних ліній. Довго розмірковувала над тим, що ж їх об'єднує, аж поки не збагнула - необхідність робити вибір. Вільгельм відмовився від спокійного життя та родини, обравши собі українську ідентичність. Софія зробила вибір на користь Вільгельма, повернувшись до радянського Львова. Броніслава надала перевагу можливості побачити світ, а не жити з осоружним їй чоловіком. Галина відмовилася від свого покликання заради сина. Цікаво, що ніхто з головних героїв не пожалкував про свій вибір. Отже, вони усвідомлювали наслідки та твердо стояли на своєму. Що ж до того, чи варто читати "Охайні прописи", відповідь однозначна - так. Хороша книга - це та, яка залишає післясмак і спонукає до роздумів. Новий роман Наталки Сняданко, безсумнівно, належить саме до таких книг.