На другому березі
Паперова книга | Код товару 362777
Автор |
Богдан-Ігор Антонич |
Видавництво |
Фоліо |
Серія книг |
Шкільна бібліотека української та світової літератури |
Мова |
Українська |
Рік видання |
2012 |
Вік |
Підліткам |
Кількість сторінок |
288 с. |
Формат |
84x108/32 (~130x210 мм) |
Усе про книжку На другому березі
От издателя:
Скільки ж їх було молодих і талановитих, поетів (Поетів!), яким би ще жити й творити, писати вірші на радість людям, але яких Бог забрав до себе рано, дуже рано. Отак і Богдан-Ігор Антонич (1907 1936)... Дві цифри і рисочка між ними це життя, сповнене надій і поезії, але ж таке коротке. Він багато не встиг, не написав того, що збирався написати, його ім’я після смерті було забуте на довгі роки. І все ж таки справжня Поезія, незважаючи на будь-які перепони, знайде шлях до читача. До книжки увійшли фрагменти із незакінченого роману «На другому березі», а також значна частина поетичного доробку Богдана-Ігоря Антонича.
Характеристики
Автор |
Богдан-Ігор Антонич |
Видавництво |
Фоліо |
Серія книг |
Шкільна бібліотека української та світової літератури |
Мова |
Українська |
Рік видання |
2012 |
Вік |
Підліткам |
Кількість сторінок |
288 с. |
Формат |
84x108/32 (~130x210 мм) |
Рецензії
-
Поезія, що здатна дивувати й чаруватиМолодий романтик, залюблений в природу й життя, філософ у пошуках сенсу існування, високоосвічена людина, книголюб, музикант і художник, палкий закоханий – це все Антонич, поет, творчість якого не просто вражає, а відкриває перед зачудованим читачем все нові й нові яскраві й похмурі, радісні й меланхолійні, безкінечно різні світи...
Левова частина поезій Богдана-Ігоря Антонича присвячена оспівуванню дивовижної краси та досконалої гармонії природи. „П’яний дитвак із сонцем у кишені”, як сам себе називає поет, не втомлюється щиро захоплюватися красою хмаринки в небі, травички під ногами, ароматом квітів, шумом вітру, шелестом листя над головою, мелодією дощу... Кожна комашка для Антонича – це цілий Всесвіт, сповнений довершеною красою та значущістю.
„Лисиці, леви, ластівки і люди,
зеленої зорі черва і листя
матерії законам піддані незмінним,
як небо понад нами синє і сріблисте!
Я розумію вас, звірята і рослини,
я чую, як шумлять комети і зростають трави.
Антонич теж звіря сумне і кучеряве”
У своїх філософічних пошуках поет осмислював сенс життя людини, єдність з природою, невідворотність старіння й смерті, любов як життєтворчу силу. Саме тема кохання в багатьох віршах поета постає перед нами спочатку як те, про що так мріє самотнє змучене серце, а згодом ми вже бачимо щасливу, сповнену ніжності довгоочікувану любов поета до його коханої Олечки:
„Дівчино, хмелю весняний,
довкола мене оплетися!
Кують нам дятлі з моху сни
і в сто гаях лопоче листя.
Весна омаєних весіль
і кожна ніч, немов отрута.
Твоїх долонь ласкавий хміль
і тайна щастя незбагнута”
Неочікуваним був для мене нестримний еротизм лірики Антонича як для поезії початку ХХ століття. Поет порівнює дощ і росу з „бризками сім’я”, вітер – із палицею, яка „у смерч скрутилась і коле обличчя наші, наче розкіш нагла”, а під час бурі „грім з громом, мов змія з змією, ще раз сплелись в останнім поцілунку”.
„Кімната нам заміниться в квітчастий сад,
і сплетемось, обнявшись кучерявим листям.
Вросту, мов корінь, в тебе, й спалахне роса
на наших ясних снах, омаєних сріблисто”
Не менш неочікуваною виявилася для мене тема патріотизму, любові до Батьківщини в творчості поета, знаного насамперед як співця природи. В Антонича є дуже щемкі, потужні вірші про любов до України, про самопожертву українських Героїв.
„Це правда: кров з каміння може змити дощ,
червона місяця хустина може стерти,
але наймення ваші багряніші від рож
горять у пам’яті на плитах незатертих.
Змагались ви уперто й мріяли, й жили,
кохались у суворості, як ми у гулях,
і ваші очі сяли вічністю, коли
у серці, мов зоря, застрягла біла куля”
Різноплановість творчого доробку Богдана-Ігоря Антонича вражає, він не боїться експериментувати з метафорами, римами, поетичними формами та прозовим жанром. Велика гармонія його творчості всим своїм багатством і неосяжністю заслуговує на докладне та глибоке вивчення і неодмінне широке визнання цього самобутнього генію, чий недооціненний талант дійсно можна порівняти з всесвітньо відомими Вітменом, Гейне та Гете. -
Спогад життяАнтонич-відомий поет наприкінці свого короткого життя планував написати повноцінний роман.Доля внесла свої корективи і до нас дійшли лишень фрагменти незавершеного твору.
Назва"На другому березі"має трактуватися двояко.В буквальному розумінні,це місце де жив найкращий друг головного героя.А в іншому-місце,де він перебуває зараз.Друг Ігор трагічно загинув.Головний герой Марко не може зрозуміти,що це було:трагічна випадковість чи самогубство?
В романі присутній класичний любовний трикутник:два кращі друга і фатальна жінка Соня.Заплутані стосунки вирішуються після їзди на санях.Стається якась подія(з фрагментів незрозуміло),після якої Ігор благородно відмовляється від Соні і їде.Марко теж лишається з нічим,Соня кохає Ігора.Марко пише повість,де згадує Ігора і намагається зрозуміти його погляди та вчинки.
В романі поетично все.Це й опис ріки,мосту,залізничної станції,природи.А деталізований опис грози займає майже двадцять сторінок!Цей автобіографічний роман пораджу всім шанувальникам поезії в прозі.

На другому березі
60 грн
Є в наявності
Рецензії На другому березі
-
Поезія, що здатна дивувати й чаруватиМолодий романтик, залюблений в природу й життя, філософ у пошуках сенсу існування, високоосвічена людина, книголюб, музикант і художник, палкий закоханий – це все Антонич, поет, творчість якого не просто вражає, а відкриває перед зачудованим читачем все нові й нові яскраві й похмурі, радісні й меланхолійні, безкінечно різні світи...
Левова частина поезій Богдана-Ігоря Антонича присвячена оспівуванню дивовижної краси та досконалої гармонії природи. „П’яний дитвак із сонцем у кишені”, як сам себе називає поет, не втомлюється щиро захоплюватися красою хмаринки в небі, травички під ногами, ароматом квітів, шумом вітру, шелестом листя над головою, мелодією дощу... Кожна комашка для Антонича – це цілий Всесвіт, сповнений довершеною красою та значущістю.
„Лисиці, леви, ластівки і люди,
зеленої зорі черва і листя
матерії законам піддані незмінним,
як небо понад нами синє і сріблисте!
Я розумію вас, звірята і рослини,
я чую, як шумлять комети і зростають трави.
Антонич теж звіря сумне і кучеряве”
У своїх філософічних пошуках поет осмислював сенс життя людини, єдність з природою, невідворотність старіння й смерті, любов як життєтворчу силу. Саме тема кохання в багатьох віршах поета постає перед нами спочатку як те, про що так мріє самотнє змучене серце, а згодом ми вже бачимо щасливу, сповнену ніжності довгоочікувану любов поета до його коханої Олечки:
„Дівчино, хмелю весняний,
довкола мене оплетися!
Кують нам дятлі з моху сни
і в сто гаях лопоче листя.
Весна омаєних весіль
і кожна ніч, немов отрута.
Твоїх долонь ласкавий хміль
і тайна щастя незбагнута”
Неочікуваним був для мене нестримний еротизм лірики Антонича як для поезії початку ХХ століття. Поет порівнює дощ і росу з „бризками сім’я”, вітер – із палицею, яка „у смерч скрутилась і коле обличчя наші, наче розкіш нагла”, а під час бурі „грім з громом, мов змія з змією, ще раз сплелись в останнім поцілунку”.
„Кімната нам заміниться в квітчастий сад,
і сплетемось, обнявшись кучерявим листям.
Вросту, мов корінь, в тебе, й спалахне роса
на наших ясних снах, омаєних сріблисто”
Не менш неочікуваною виявилася для мене тема патріотизму, любові до Батьківщини в творчості поета, знаного насамперед як співця природи. В Антонича є дуже щемкі, потужні вірші про любов до України, про самопожертву українських Героїв.
„Це правда: кров з каміння може змити дощ,
червона місяця хустина може стерти,
але наймення ваші багряніші від рож
горять у пам’яті на плитах незатертих.
Змагались ви уперто й мріяли, й жили,
кохались у суворості, як ми у гулях,
і ваші очі сяли вічністю, коли
у серці, мов зоря, застрягла біла куля”
Різноплановість творчого доробку Богдана-Ігоря Антонича вражає, він не боїться експериментувати з метафорами, римами, поетичними формами та прозовим жанром. Велика гармонія його творчості всим своїм багатством і неосяжністю заслуговує на докладне та глибоке вивчення і неодмінне широке визнання цього самобутнього генію, чий недооціненний талант дійсно можна порівняти з всесвітньо відомими Вітменом, Гейне та Гете. -
Спогад життяАнтонич-відомий поет наприкінці свого короткого життя планував написати повноцінний роман.Доля внесла свої корективи і до нас дійшли лишень фрагменти незавершеного твору.
Назва"На другому березі"має трактуватися двояко.В буквальному розумінні,це місце де жив найкращий друг головного героя.А в іншому-місце,де він перебуває зараз.Друг Ігор трагічно загинув.Головний герой Марко не може зрозуміти,що це було:трагічна випадковість чи самогубство?
В романі присутній класичний любовний трикутник:два кращі друга і фатальна жінка Соня.Заплутані стосунки вирішуються після їзди на санях.Стається якась подія(з фрагментів незрозуміло),після якої Ігор благородно відмовляється від Соні і їде.Марко теж лишається з нічим,Соня кохає Ігора.Марко пише повість,де згадує Ігора і намагається зрозуміти його погляди та вчинки.
В романі поетично все.Це й опис ріки,мосту,залізничної станції,природи.А деталізований опис грози займає майже двадцять сторінок!Цей автобіографічний роман пораджу всім шанувальникам поезії в прозі.
Характеристики На другому березі
Автор |
Богдан-Ігор Антонич |
Видавництво |
Фоліо |
Серія книг |
Шкільна бібліотека української та світової літератури |
Мова |
Українська |
Рік видання |
2012 |
Вік |
Підліткам |
Кількість сторінок |
288 с. |
Формат |
84x108/32 (~130x210 мм) |
Палітурка |
Тверда |
Тираж |
2000 |
ISBN |
978-966-03-5995-6#978-966-03-5461-6 |
Вага |
280 гр. |
Тип |
Паперова |
Клас |
11-й клас |
Література |
Українська |
Література країн світу |
Українська література |
Література за періодами |
Література XX ст. |