Ідея книги виникла у авторки ще у 2015 році, за рік до Олімпіади в Бразилії: «Наповну тривала підготовка до головної події мого життя — до ХХХІ літніх Олімпійських ігор в Ріо-де-Жанейро. Тоді мені здавалося, що сил не залишилося, нервів не вистачає, і я більше не витримаю колосальних фізичних та моральних навантажень. Аби хоч якось зняти напругу, я, жартома, сказала батькам, що після закінчення ігор напишу книгу, яка зможе мотивувати для таких самих дівчат, як я.

21 серпня 2016 року я стала бронзовою призеркою Олімпійських ігор, а через рік попрощалася з великим спортом.

У потоці нового етапу мого життя настав момент, коли я захотіла неквапливо згадати та записати все, що довелося відчути й пережити за спортивні роки.

Я вірю, що багатьом буде цікаво дізнатися про мої перші боязкі кроки у художній гімнастиці, про вчителів, які направляли до перемоги. А ще про „іскру Божу“, яку першими помітили в дитині найрідніші люди та не дали їй згаснути, повіривши в маленьку людинку».