Маус. Сповідь уцілілого
Паперова книга | Код товару 1206716
Yakaboo 4.9/5
Автор
Арт Шпігельман
Видавництво
Видавництво
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
1991
Перекладач
Ярослава Стріха
Ілюстратор
Арт Шпігельман
Кількість сторінок
296

Усе про книжку Маус. Сповідь уцілілого

Ярослава Стріха, перекладачка видання:

«“Маус. Історія вцілілого” Арта Шпіґельмана (1980-1991) – автобіографічна розповідь нью-йоркського художника-інтелектуала, що його батьки, польські євреї, пережили свого часу Голокост. І формула “свого часу” тут є великою умовністю, адже мовби передбачає, що головний герой, альтер еґо автора, живе вже в іншому часі (мирному, повоєнному, віддаленому від злочинів минулого). Насправді ж історичний досвід значно ближче, ніж хочеться сподіватися, від нього не втекти, адже всі ми на великий відсоток складаємося з історії – великої й малої, родинної. Минуле накопичується, вирує, проростає в теперішнє (і дим від крематорію Аушвіцу, про який батько головного героя розповідає в одному кадрі, вже в наступному кадрі зливається з димом від цигарки оповідача). Значною мірою, “Маус” досліджує саме те, як можна приручити минуле і жити з ним далі.

Головний герой “Мауса” розпитує батька про довоєнне життя і досвід під час Голокосту, щоб створити про це комікс. “Маус” – один із найцікавіших літературних текстів про травму другого-третього покоління після катастрофи, про тих, хто виріс у тіні чужого болю й намагається привласнити й переповісти по-своєму досвід, що опирається оповіданню, знайшовший власний голос, всупереч тиску традиції. У нашому закутку Європи між великими історичними травмами ніколи не минало більше кількох поколінь, а в нас травматичний досвід тих, кого особисто не зачепила трагедія, але кому все одно доведеться жити із провиною вцілілого і жахом секонд-генд, проговорено мало, тож “Маус” не лише актуальний для багатьох, якщо не всіх потенційних читачів, а й заповнює напівпорожню нішу.

“Маус” – єдиний на сьогодні комікс, що здобув Пулітцерівську премію, й один із перших, що привернув широку увагу дослідників, ставши певною віхою в історії цього медіуму. Крім того, доти українському читачеві були доступні здебільшого американські мейнстримові комікси, а “Маус” познайомить із андеґраундним коміксом, з його окремішньою естетикою й художньою генеалогією».

Обидві частини роману вийдуть у «Видавництві» під однією оправою. Переклад з англійської Ярослави Стріхи. Летеринг Світлани Самохіної. Редактор Віктор Мартинюк. Коректорка Марина Гетманець.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Арт Шпігельман
Видавництво
Видавництво
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
1991
Перекладач
Ярослава Стріха
Ілюстратор
Арт Шпігельман
Кількість сторінок
296
Рецензії
  •  
    Дорослий комікс на тему Голокосту 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Арт Шпігельман - нащадок польського єврея, пережившого усі жахи німецьких концтаборів та пізнавшого Голокост на своєму прикладі, описує правдиву історію свого батька - Владека у вигляді коміксу. Події, що описані у цій книзі - реальні історії про жахи Голокосту, що розповідав батько своєму сину.

    У цій книзі євреї зображені мишами, німці - котами, поляки - свиньми, французи - жабами, а американці - собаками. Головний герой коміксу - Владек Шпігельман - власник фабрики тканих матеріалів. Він і його друзі - євреї,що живуть у Польщі в часи Другої Світової.

    Автор описує, в який жах потрапляє Владек та його родичі після завоювання Польщі гітлерівською Німеччиною. У книзі можна побачити, як важко було тоді жити всім при нацистах - тоді кожен міг тебе здати, людське життя нічого не вартувало, колишні друзі просто відверталися, а то і здавали німцям, щоб просто заробити. Процвітало хабарництво, обман та доноси один на одного.

    Шпігельман описує, які жахіття переживає його батько спершу у себе в рідному місті, а потім і в таборі смерті Аушвіц. Дуже детально описані увесь той кошмар, що коївся з полоненими, які потрапили у це жахливе місце. І це неможливо читати без хвилювання.

    Крім питання Голокосту, автор піднімає питання відносин батька і сина, біду війни та Голокосту, проблему військової психологічної травми Владека Шпігельмана, від якої той і не оговтався. Наприклад, батько письменника після війни так і залишився дуже ощадливим і береже буквально кожен сірник, так він дотримується правил виживання, які пройшов у концтаборах..

    Також Арт Шпігельман описує проблему своє матері, яка, навіть ставши вільною, закінчує життя самогубством, не витримавши жахливих спогадів про кошмари, які пережила в таборах. Згадує Арт і свого старшого брата, який так і не пережив Голокост. Також Шпігельман описує як йому важко давалося писати дану книгу і як він вагався та переживав, переносячи всі ці жахи на папір.

    Читати цю книгу важко, часом не дуже приємно, але вона того варта. Історія Голокосту євреїв показана тут дуже ретельно і з вуст очевидців. Ця книга розповість більше про ті часи, ніж будь-який історичний фільм. Грандіозна робота автора, яку він творив декілька років, яка не залишить нікого байдужим.

    Також хочеться відмітити дуже якісний переклад, чудове оформлення книги та хороший папір, ілюстрації чіткі, а деякі моменти - наприклад, погана англійська Владека, а також виділення жирним, чи курсивом важливих моментів у тексті і діалогах, роблять саму історію ще цікавішою та зрозумілішою. Однозначно рекомендую!
  •  
    правда як вона є 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Почала читати графічний роман, узагалі не знаючи нічого ні про автора, ні про книжку. Тому була дуже здивована, коли з часом виявила, що оповідача, як і автора, звуть Арті Шпігельман. Це дало мені зрозуміти, що оповідь не про вигаданих героїв, а реальна. Тому смерть персонажів уже сприймалася інакше. Єдине, що було відомо, – що Владек Шпігельман – батько оповідача – вижив, оскільки саме він постійно розповідав про свою тяжку історію в концтаборах. І його дружина вижила в концтаборах, бо про неї неодноразово згадували, що вона покінчила життя самогубством у середині 60-х. Що сподобалося, у романі дуже вдало поєднано воєнне життя і життя на початку 90-х, вдало зображено, як люди, які пройшли концтабори, ставляться до їжі, інших людей тощо. Найбільше вразило, що кінця й краю концтаборам і подібних жахіттям не було. І навіть коли наприкінці євреїв, що залишилися живі у концтаборі, випустили, вони двічі, бо війна була виграна, вони двічі натрапили на німецькі війська. Тобто вижити у тому страхітті було справжнісіньким подвигом.
    Владек Шпігельман зображений старим буркотуном, незадоволеним усім і, зокрема, новою дружиною Малою. Та коли читаєш його історію про концтабори, про те, як він ризикував, передаючи дружині Андзі в іншу частину концтабору їжу, хоча й сам голодував, як втратив сина, як помирали його друзі, то уже не можеш так легко створювати про нього враження. Показово, що у 90-х узагалі не згадуються працівники держустанов, який він потребує. По-перше, як в’язень концтаборів він потребує психологічну підтримку, по-друге, у нього виявилося багато хронічних важких хвороб, наприклад, діабет. Лише раз Арті завіз його у лікарню з підозрою на інфаркт, куди його, усе ж, не поклали, бо сказали, що для цього немає підстав. Також вразило, що уже після закінчення війни поляки вбивали євреїв, які намагалися повернутися у свої будинки. Дивно було дізнатися, що представники народів, які не підтримували нацистську Німеччину, там чинили.
    Загалом роман дуже гарно зроблений. І малюнки, і сюжет. Наштовхує на роздуми, що потрібно бути обачними, щоб більше такого не повторилося у світі.
Купити - Маус. Сповідь уцілілого
Маус. Сповідь уцілілого
484 грн
Є в наявності
 

Рецензії Маус. Сповідь уцілілого

4.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Дорослий комікс на тему Голокосту 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Арт Шпігельман - нащадок польського єврея, пережившого усі жахи німецьких концтаборів та пізнавшого Голокост на своєму прикладі, описує правдиву історію свого батька - Владека у вигляді коміксу. Події, що описані у цій книзі - реальні історії про жахи Голокосту, що розповідав батько своєму сину.

    У цій книзі євреї зображені мишами, німці - котами, поляки - свиньми, французи - жабами, а американці - собаками. Головний герой коміксу - Владек Шпігельман - власник фабрики тканих матеріалів. Він і його друзі - євреї,що живуть у Польщі в часи Другої Світової.

    Автор описує, в який жах потрапляє Владек та його родичі після завоювання Польщі гітлерівською Німеччиною. У книзі можна побачити, як важко було тоді жити всім при нацистах - тоді кожен міг тебе здати, людське життя нічого не вартувало, колишні друзі просто відверталися, а то і здавали німцям, щоб просто заробити. Процвітало хабарництво, обман та доноси один на одного.

    Шпігельман описує, які жахіття переживає його батько спершу у себе в рідному місті, а потім і в таборі смерті Аушвіц. Дуже детально описані увесь той кошмар, що коївся з полоненими, які потрапили у це жахливе місце. І це неможливо читати без хвилювання.

    Крім питання Голокосту, автор піднімає питання відносин батька і сина, біду війни та Голокосту, проблему військової психологічної травми Владека Шпігельмана, від якої той і не оговтався. Наприклад, батько письменника після війни так і залишився дуже ощадливим і береже буквально кожен сірник, так він дотримується правил виживання, які пройшов у концтаборах..

    Також Арт Шпігельман описує проблему своє матері, яка, навіть ставши вільною, закінчує життя самогубством, не витримавши жахливих спогадів про кошмари, які пережила в таборах. Згадує Арт і свого старшого брата, який так і не пережив Голокост. Також Шпігельман описує як йому важко давалося писати дану книгу і як він вагався та переживав, переносячи всі ці жахи на папір.

    Читати цю книгу важко, часом не дуже приємно, але вона того варта. Історія Голокосту євреїв показана тут дуже ретельно і з вуст очевидців. Ця книга розповість більше про ті часи, ніж будь-який історичний фільм. Грандіозна робота автора, яку він творив декілька років, яка не залишить нікого байдужим.

    Також хочеться відмітити дуже якісний переклад, чудове оформлення книги та хороший папір, ілюстрації чіткі, а деякі моменти - наприклад, погана англійська Владека, а також виділення жирним, чи курсивом важливих моментів у тексті і діалогах, роблять саму історію ще цікавішою та зрозумілішою. Однозначно рекомендую!
  •  
    правда як вона є 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Почала читати графічний роман, узагалі не знаючи нічого ні про автора, ні про книжку. Тому була дуже здивована, коли з часом виявила, що оповідача, як і автора, звуть Арті Шпігельман. Це дало мені зрозуміти, що оповідь не про вигаданих героїв, а реальна. Тому смерть персонажів уже сприймалася інакше. Єдине, що було відомо, – що Владек Шпігельман – батько оповідача – вижив, оскільки саме він постійно розповідав про свою тяжку історію в концтаборах. І його дружина вижила в концтаборах, бо про неї неодноразово згадували, що вона покінчила життя самогубством у середині 60-х. Що сподобалося, у романі дуже вдало поєднано воєнне життя і життя на початку 90-х, вдало зображено, як люди, які пройшли концтабори, ставляться до їжі, інших людей тощо. Найбільше вразило, що кінця й краю концтаборам і подібних жахіттям не було. І навіть коли наприкінці євреїв, що залишилися живі у концтаборі, випустили, вони двічі, бо війна була виграна, вони двічі натрапили на німецькі війська. Тобто вижити у тому страхітті було справжнісіньким подвигом.
    Владек Шпігельман зображений старим буркотуном, незадоволеним усім і, зокрема, новою дружиною Малою. Та коли читаєш його історію про концтабори, про те, як він ризикував, передаючи дружині Андзі в іншу частину концтабору їжу, хоча й сам голодував, як втратив сина, як помирали його друзі, то уже не можеш так легко створювати про нього враження. Показово, що у 90-х узагалі не згадуються працівники держустанов, який він потребує. По-перше, як в’язень концтаборів він потребує психологічну підтримку, по-друге, у нього виявилося багато хронічних важких хвороб, наприклад, діабет. Лише раз Арті завіз його у лікарню з підозрою на інфаркт, куди його, усе ж, не поклали, бо сказали, що для цього немає підстав. Також вразило, що уже після закінчення війни поляки вбивали євреїв, які намагалися повернутися у свої будинки. Дивно було дізнатися, що представники народів, які не підтримували нацистську Німеччину, там чинили.
    Загалом роман дуже гарно зроблений. І малюнки, і сюжет. Наштовхує на роздуми, що потрібно бути обачними, щоб більше такого не повторилося у світі.
  •  
    Наглибша прочитана річ за останній час 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Автобіографічна розповідь нью-йоркського художника про життя його єврейської родини в період Голокосту. Записана і намальована зі слів батька Владека Шпіґельмана, польського єврея, який пройшов кілька концтаборів і вижив. Мамі автора теж вдалось врятуватись, але життя таки підкосило - Аня Шпіґельман вкоротила собі віку у 60х.

    Це графічний роман. Мало того, "Маус" взагалі єдиний на сьогодні комікс, що здобув Пулітцерівську премію.

    Опублікована вперше аж у 1991 році, до Україна книжка добралась тільки у 2020 завдяки Видавництву «Видавництво».

    При всій, хтось скаже, заїждженості теми Голокосту, "Маус" абсолютно виділяється на фоні решти. Всі персонажі намальовані різними тваринами (євреї - миші, поляки - свині, німці - коти), але практично відразу ти бачиш в них людей.

    Особливо йокнуло, коли в самому кінці книжки батько-миша показує синові свою фотографію, зроблену вже після поразки нацистів. Але це реальне фото - на ньому батько автора комікса, тобто це людський портрет вписаний в віконця комікса. І з одного боку незвично бачити перше справжнє обличчя після 280 сторінок мальованих мишей і котів, але з іншого боку - немає дисонансу. Тому що батько, Владек, і так уявляється людиною від першої сторінки.

    При цьому, син не ідеалізує батька навіть після всього того пекла, що довелось пройти Владеку Шпіґельману. На старість чоловік став противним і дуже жадібним. Він випиває всі соки зі своєї другої дружини, яка не ясно за які гріхи з ним зв'язалась. Він тероризує сусідів, свариться з адміністраторами супермаркетів за кожен долар, маніпулює сином.

    Мало того, і це дуже іронічно, Владек Шпіґельман, якого німці хотіли знищити лише через те, що він єврей, - ненавидить чорношкірих і вважає їх людьми другого сорту. Це живий персонаж, і тут неясно, чи так на ньому відбився Голокост, чи часто він цим же Голокостом виправдовує всі свої дивацтва.

    Син же в коміксі не просто розказує історію. Він представник наступного покоління, якого репресії напряму не зачепили, але Голокост до кінця життя над ним нависатиме. Кожен свій провал і успіх він підсвідомо порівнює з тим, що пережив батько: хіба це можна поставити поруч із тим, як він виживав в Аушвіці?

    А ще автор залишається в тіні старшого брата Ришо, який якраз не пережив Голокост - його 6-річного вбила жінка, яка погодилась спробувати врятувати дитину. Вона отруїла себе, своїх малюків і Ришо (першу дитину Владека і Ані), аби тільки не їхати в концтабір. І от фотографія цього маленького Ришо все життя стоїть у батька на столі, про нього завжди говорять пошепки. А фотографії Арта, який розповідає цю історію, у батьків ніколи не було. Вони назавжди на перше місце поставили почуття провини перед сином, якого не врятували.

    Цей комікс - мабуть спроба нового покоління осмислити чим був Голокост, як він відбився на батьках, як він позначився на наступних поколіннях.

    І як навчитись жити без ненависті, болю і провини.
  •  
    Такі книги потрібно читати 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я дуже давно хотіла прочитати "Мауса". Це лише другий прочитаний мною графічний роман, і він справді вражає. Недарма ж ця книжка - перший графічний роман, який отримав Пулітцерівську премію. Арт Шпіґельман розказує історію свого батька, який пройшов Аушвіц. Він змальовує героїв у вигляді тварин відповідно до їхньої національності: євреї - миші, німці - коти, французи - жаби тощо.

    Історія починається задовго до Голокосту. Спочатку це просто біографія молодого чоловіка, який будує кар'єру, сім'ю, мріє і планує. А потім у все це вривається антисемітизм. Спочатку маленькими кроками: комендантська година, обмеження. А потім все більше і більше людей з оточення родини письменника безслідно зникають у таборах. Біда врешті дістається і родини Шпіґельмана.

    Читаєш комікс і розумієш, що батькам Арта Шпіґельмана неймовірно пощастило. Їм звичайно допомогли їхні статки та знання мов знайти легшу роботу в Аушвіці, але від голоду, хвороб і знущань це не могло врятувати. Вижити там - дійсно лотерейний квиток.

    Від прочитаного справді мурашки по шкірі. Бо це жахливо і страшно - читати, як гинули люди в газових камерах. Ще й ілюстрації, хоч вони досить спокійні, доповнюють усі уявлення, що з'являються в голові. Такому злочину проти людства немає прощення.

    Цей графічний роман точно вартий прочитання. Він читається досить важко, попри те, що більшість інформації подано в картинках. Також мені сподобалося, що автор чергує розповідь про минуле і теперішнє життя батька. Він не ідеалізує його, а показує таким як той є: із непорозуміннями у родині, з дивацтвами.

    Ціна трохи кусається, звісно. Але такий твір точно стане окрасою вашої бібліотеки. Дякую "Видавництву", що українські читачі мають змогу читати такі книги.
  •  
    Маус.
    Це перший графічний роман, в якому були освячені жахливі події давно минулих років, і за який Арт Шпигельман отримав заслужену Пулітцерівську премію. Автор розповідає про свого батька, який пережив Голокост. Боже! Яке жахливе це слово. Колись Голокост винайшли люди, для переслідування і масового знищення представників різних етнічних і соціальних груп. Слово походить від англ. holocaust, з грец. ὁλοκαύστος - "всеспалення". Читаючи про Голокост здається, що люди, яки переслідують своїх невинних жертв зійшли з розуму. Хіба можуть розумні люди творити самосуд і шкодити своїм же братам по-розуму? Не інакше як на них найшло божевілля. На жаль, у всіх нас знайдуться теми про яки не просто писати, а й важко говорити. Однак це потрібно робити, потрібно для нащадків, щоб знали, пам'ятали і не скоювали, то чого вчиняти не слід ніколи і ні за що. Дійсно ця тема не з банального роману, а з реального життя, де все відбувається по-справжньому, без прикрас і якихось художніх прийомів. Неможливо уявити й краще не уявляти наскільки важко було автору повертатися спогадами в те пекло, з якого він вийшов живим.
  •  
    Маус
    "Маус" - це напевно найсерйозніший комікс, який я читала у своєму житті.
    Не даремно він отримав таку престижну літературну нагороду.
    Він піднімає таку страшну тему, що від неї просто мурахи по шкірі та сльози на очах.

    Спочатку, коли я почала читати книгу, то у мене було відчуття, що автор з мене знущається. Або це просто якийсь жарт з боку видавців.
    Самі малюнки як для серйозного твору досить дивні, та і початок історії був наче суміш сюжетів з якихось дешевих бульварних романів.
    Але далі історія почала відкриватися з інших сторін.

    Це історія про те, як головний герой, Арт, навідується до свого пристарілого батька, щоб той розповів йому про війну, про те, як він вижив, та що сталося потім. А сам Арт намалює з цих історій комікс.
    І от в що це вилилося.
    Ми бачимо досить тривожного літнього чоловіка, який колекціонує всілякий непотріб, який рахує кожну копійку. І цим доводить до сказу як свою теперішню дружину, так і сина.
    Але чим більше відбувається погруження в історію, тим більше ти розумієш, як цей чоловік, який пізнав пекло, став тим, ким він став.

    І це так страшно.
    Дай Бог, щоб ми більше не побачили та не відчули нічого з того, що пережили люди в часи війни.
  •  
    Старе по-новому
    Всі ми добре знаємо, що відбувалося в світі у 39-45-ті рр минулого століття. Ми ще зі шкільних років знаємо про всі ті жахіття, але чи знаємо ми все? Навряд. Бо кожна історія про ті часи відкриває нам щось нове, а всі ж не переслухаєш...

    Цей комікс розповідає про життя Шпінгельманів. Про батька, що пройшов табори, де втратив майже всю родину, про сина, який живе в світі після війни і майже не знаходить спільної мови з батьком. Арт не розуміє, чому він має завжди доїдати абсолютно все, що лежить на тарілці; чому батько збирає всілякі запчастини, які нікому не потрібні; чому він має ремонтувати те, що можна просо замінити. Хлопець не розуміє свого батька, але глибоко в душі пишається ним. Хоча інколи він відчуває провину, бо на відміну від батьків, він через табори не проходив, то ж і зрозуміти їх до кінця ніколи не зможе...

    Тяжка історія Голокосту подана у вигляді коміксу про тварин, думаю, якби він був про людей - читати його було б набагато важче. Німці - коти, поляки - свині, французи - жаби, євреї - миші... А коти, як відомо, завжди полюють на мишей...

    Батьки Арта пережили Голокост і табори, але змиритися з цим не змогли, та й ніхто б не зміг. Втративши рідних та все майно, вони переїхали до Америки в пошуках кращого життя, задля свого майбутнього сина. Але жахіття тієї війни назавжди залишило на них відбитки, і не тільки цифрами на зап'ястях...
  •  
    Особливий комікс
    Комікс Маус руйнує стереотипи, в першу чергу мої власні, про те, що комікси - це для дітей, про те, що комікси - це весело.
    Автор мальопису описує історію свого батька, що вижив під час війни, був в Аушвіці. Зараз він уже в роках, мати автора (дружина головного героя, яка теж пережила Аушвіц) покінчила життя самогубством.
    Оце зображення мишей (а інші національності - це інші тварини) якось згладжує ті страхіття, що відбувалися з євреями під час Другої світової.
    Головний герой - не такий уже і позитивний, він буркотливий скнара, маніпулює рідними, і навіть сам певною мірою расист. Автор хотів передати всю правду про свого батька, його життя таким, яким він був насправді. Це аж ніяк не применшує цього злочину проти людства, що відбувався в Аушвіці.
    Чорно-білі малюнки, милі мишачі писочки і темне минуле.
  •  
    Голокост
    Тема Голокосту настільки жахлива, страшна і важлива, що її потрібно доносити до свідомості усіх жителів цієї планети у будь-якій формі. Книга «Маус» - це зображення проблеми Голокосту очима не безпосереднього свідка, а нащадка людини, яка пережила цю трагедію. Саме завдяки така подача матеріалу робить цю проблему ближчою для нас та легшою для сприйняття. Адже ми теж не були безпосередніми свідками тих подій, і нам важко усвідомити та зрозуміти цю трагедію, бо вона була в часи, які були десь далеко.
    Особливістю коміксу є зображення головних персонажів у вигляді різних тварин, що додає алегоричності твору.
  •  
    Перший мальопис і одразу в саме ❤️
    Книга від сюжету котрої я завмирала від неочікуваності, бо аналіз того, що це відбувалося насправді буквально нещодавно в цивілізованому суспільстві - шокує!
    Історія, яку намагається розповісти син художник про батька, що пережив голокост із жартом та іронією, без прикрас по сюжету, але завуальовано в образи тварин.
    Це моє перше знайомство з мальописом, і це був хороший вибір! Ще не можу не відмітити, що під час прочитання постійно проводила паралель з українським голодомором.
    Про якість книги не можу нічого розповісти, бо в мене примірник виняткового видання, але книги від Видавництва апріорі всі якісні!
    Мауса - рекомендую для прочитання
 
Характеристики Маус. Сповідь уцілілого
Автор
Арт Шпігельман
Видавництво
Видавництво
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
1991
Перекладач
Ярослава Стріха
Ілюстратор
Арт Шпігельман
Кількість сторінок
296
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
70х100/16 (~170х235 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Шрифт
Proba Sharp
ISBN
978-617-7818-05-1, 978-0-14-101408-1
Вага
600 гр.
Тип
Паперова