Ловці думок це та книга, що я купив, бо ну... Сподобалася обкладинка. Я знаю, що це дуже логічно, проте іноді трапляється. Отож як ви вже здогадалися обкладинка мені сподобалася. Навіть не було наліпок "Коронація слова" на половину обкладинки як то вони люблять. Папір непоганий, оформлення загалом цікаве. Щоправда авторка робила купу маленький розділів і цілком можна було не називати кожен, а просто пронумерувати, але то вже не мені вирішувати. А от редактори могли й краще вичитати текст, бо помилки все ж траплялися, проте нічого надзвичайного. Історія нам розповідає про Ештона - амнезійного ловця думок. Про його пригоди, те як він долає труднощі і намагається дізнатися хто ж він таки є. Це фентезі із категорії, що жодним чином не засновані на чомусь реальному, тому приготуйтеся, що вас закидатимуть купон незрозумілих термінів і не надто багато пояснювати. Спочатку читати доволі складно і десь на п'ятому десятку сторінок я подумав, що для знайомства з таким світом треба ввести персонажа який би ставив дурнуваті питання і таким чином знайомив би із світом. І тут нас починають переривати на спогади нашого амнезійного героя, настільки амнезійного що в дитинстві він навіть забув як говорити. Хтось стер його пам'ять і залишив самого в якомусь маленькому містечку. Загалом з одного боку це допомогло краще зрозуміти світ, але з іншого боку це дратувало, бо переривало основну історію. Хоч і для сприйняття книга трішки важкувата на початку, але до середини розпалює цікавість, читати стає простіше і не можеш відірватися, аж тут щось йде не так. По-перше герой раптово все згадує і нам особливо нічого не пояснюють. По-друге трішки дратує як він заводить друзів. Сьогодні зустрів когось, а завтра він твій найліпший друг. По-третє раптово книга відкидає усі цікаві сюжетні лінії і наш герой уже протистоїть якійсь змові та рятує світ. Загалом із другої половини книга йде зовсім кудись не туди, краще б вона була простими пригодами ловця думок (чим наче й мала бути), а не порятунком світу. Фінал теж особливо книгу не врятував і був якимось не надто вдалим. Між рядків явно читалося "to be continued...". Я навіть знаю як називатиметься друга частина (якщо вона взагалі існуватиме) - Укладачі угод і головною героїнею там уже буде Арніка. Ще одна проблема, ну навіть не надто проблема, просто воно було так написано, що мені важко назвати його українським фентезі в тому сенсі, що тут взагалі нічого не було українського (окрім казочки на 2 сторінки в кінці). Якби я не знав, то подумав би, що це перекладне західне (певно навіть американське) фентезі. Погано це чи добре вирішувати вам, але не додає якогось колориту і губиться у сотнях таких само творів. Взагалі хоч воно і не якесь геніальне, та проте могло бути непоганим. Цікавий задум, наскільки це можливо унікальний світ, прості персонажі, та все ж якось хвилюєшся за них. Ба навіть перші сюжетні нитки були досить обнадійливими і я сподівався на пригоду в стилі підземелля і драконів, а натомість у другій половині все скотилося до банального порятунку світу. Загалом починалося непогано, закінчилося так собі. Ну і ще мене цікавить яким же чином працює їхня економіка, бо щось я ніяк не міг цей момент уявити, та то вже дрібниці. Хто таким переймається у середньостатистичному фентезі? Загалом якщо вже все перечитали, то можете купити і почитати й це, але якщо є щось краще на думці, то не варто витрачати часу.

Не так часто вдається натрапити на цікаве українське фентезі, тим паче орієнтоване на дітей та підлітків. Багато усього прочитано, проте все не те: стиль автора заважкий, сюжет не захоплює, герої нецікаві... Я не чекала від цієї книжки якогось одкровення, проте вона виявилася доволі непоганою. Анотація одразу здалася мені нудною, адже хто тільки не пише про обраних! Такої літератури дійсно дуже багато, і вся вона, на жаль, не найвищої якості. "Ловці думок" виявилися не такими простими, як здається на перший погляд. Так, ми маємо ще одну історію про обраного, який вивчає світ, що його оточує й намагається відшукати у ньому своє місце, але подано це з певним українським колоритом. Сюжет доволі простий, проте у той же час, інтригує. Ештон, головний герой роману, вміє ловити думки людей за допомогою спеціального пристрою. Він прекрасно володіє цим вмінням і використовує його грамотно та з користю. Його лінія у книзі присвячена спасінню друга Джона, що супроводжується пригодами, новими знайомствами та небезпеками. Цікаво, що сам головний герой не може навести порядок у власних думках. Так сталося, що він втратив пам’ять, тобто має доступ до чужих думок, а своїх власних не знає. Жорстка іронія долі! Також у книзі присутня доволі прозора любовна лінія, яка сприймається радше на рівні інтуїції, аніж займає якусь велику долю твору. Ні, "Ловці думок" — це роман, у якому любовна лінія слугує доповненням, а не основною частиною сюжету. Автор дуже старанно виписує емоції та світосприйняття героїв, хоча й не дуже уважний до деталей, тому романтичні сцени як мінімум не будуть дратувати тих, хто ними не цікавиться. Авторський стиль я б назвала однією з найбільших переваг роботи. Пані Відута пише так, що текст дуже легко читається та сприймається. Усі описи та діалоги завжди знаходяться на своєму місці. Текст ллється, звивається, затягує читача за собою у вир пригод. Написано дуже якісно, проте щось у подачі автора все ж трохи, на мій погляд, не оригінальне. Власний почерк поки що я не вирізняю на фоні інших фентезійних робіт, в особливості, українських. Загалом можна вважати, що роман видався хорошим. Він зацікавлює, тримає у напрузі, змушує переживати за героїв, тому його за бажанням слід прочитати усім, хто любить фентезі. Не чекайте від книжки одкровень – вона чудова у своїй ніші і не претендує на лаври геніальності.

Звернула увагу на цю книгу на Книжковому Арсеналі, сподіваючись отримати цікаву історію з новим фентезі-світом. Але, як виявилося, я вибрала невдалого представника для знайомства з українськими представниками цього жанру. Головний герой Ештон повинен викупити будинок свого друга у такого собі афериста. Але замість укладача угод з'являється якесь дівчисько. Виявляється, це його дочка, а самого укладача убито. Я навіть сюжет нормально описати не можу, адже тут все відбувається настільки швидко, що від викупу будинку до порятунку світу один крок. Я люблю вигадані світи, де все продумано: устрій, правила, географія. Тут, на жаль, по-іншому. Є купа соціальних прошарків, але нам майже нічого не пояснюють: хто що повинен робити, які має права, який вигляд? Навіть опису зовнішнього вигляду чарівних істот немає. Ось вам вогнекрил, він фіолетовий і він літає. Тільки ловців думок більш-менш описали, бо головний герой належить до них. Сам світ "Ловців думок" складається із таких собі 9 "світів", але чим вони подібні або відрізняються, що в них особливого і так далі, нам знову ж таки ніхто не пояснив. Загалом, любителі жанру можуть познайомитися з цією книгою, але багато очікувати від неї не варто. Хоча, в останньому розділі є цікава легенда про Чумацький шлях і сіль життя, вона таки дійсно варта уваги. Але якщо буде продовження, його я не читатиму.