Лютеція
Паперова книга | Код товару 833631
Yakaboo 5/5
Автор
Юрій Винничук
Видавництво
Фоліо
Серія книг
Винничук
Мова
Українська
Рік видання
2017
Кількість сторінок
320
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60х90/16 (~145х220 мм)

Усе про книжку Лютеція

Роман «Лютеція» – черговий постмодерний витвір Юрія Винничука з елементами містики, детективу, еротики, гумору і смутку. Автор зупиняється, як колись Данте, «на півдорозі», щоб озирнутися назад і довідатися, хто він насправді, прагнучи звести порахунки зі своїм молодечим бунтом проти навколишньої совєтської дійсності, розкопати щось більше про свою родину. І все це на тлі нестримних любовних пригод не тільки автора, але й львівського Дон Жуана 1840-х років Івана Вагилевича.

Таємничу Лютецію, дівчину зі снів, розшукують герої роману. На перепоні цих пошуків стоїть не менш таємнича організація, члени якої носять імена карт. А десь поза цим світом триває Велика Битва, звістки про яку приносять ціною свого життя мужні Листарі, до яких належить і Лютеція.

Характеристики
Автор
Юрій Винничук
Видавництво
Фоліо
Серія книг
Винничук
Мова
Українська
Рік видання
2017
Кількість сторінок
320
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60х90/16 (~145х220 мм)
Рецензії
  •  
    Дівчина зі сновидінь 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Давненько я не читала Юрія Винничука... Ось до рук потрапив останній роман - ,,Лютеція". Навіть не знаючи, хто автор, одразу впізнала би за типовим винничуківським стилем ( ,,смачний" мікс історії, цікавих персоналій, містики та фантазії), багатою мовою та улюбленою локацією подій твору - містом Львів.

    Хто ж така Лютеція? Це загадкова панночка зі снів, яка з'являється, називаючись різними іменами, головним героям оповіді. Їх двоє, як і сюжетних ліній. Перший - це сам автор, другий - один із учасників товариства ,,Руська трійця", поет Іван Вагилевич. Власне, останній, як стверджує Юрій Винничук, єдиний літератор 19-го століття, який залишив по собі інтимні записи, де ділився спогадами про численні походеньки ,,наліво". Про них згадує і Яків Головацький, і Тарас Шевченко, і Іван Франко. Вони підлягли цензурі і хтозна-скільки часу би ще припадали пилом в архівах, якби їх не опрацював автор роману.

    Сюжетна канва - багата на сни. Реальні та пророчі, які належать Винничуку. Вигадані та припасані Вагилевичу. Ба більше, у ,,Лютеції" точиться запекла боротьба між сном та не-сном, що є прямою відсилкою до подій, що тривають зараз на Сході України, так звана Велика Битва. Лютеція належить до її вісників, або ж Листарів, прототипами яких є волонтери.

    Щодо головного героя, якого автор списав із себе, то завдяки йому читач дізнається чимало з автобіографії Юрія Винничука. Про його дитинство, допити в КГБ, про батька, який належав до УПА. Пікантності чтиву додають інтимні пригоди та фантазії, якими автор зовсім не соромиться ділитися.)

    ,,Лютеція" - чудовий постмодерністський роман, читання якого нагадує блукання манівцями сну, коли межа між реальністю та підсвідомим, уявним та справжнім дуже тонка та нестабільна... Однак присутність на сторінках твору війни спонукає ,,прокинутись" та вкотре згадати, що десь там на Сході наш спокій та сон оберігають, коли ворог - не спить...
  •  
    Чарівні сни 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Продовжую знайомство з українськими письменниками. Винничука мені давно рекомендували, але мені здається, що треба було обрати іншу книгу для знайомства. Саме мене ця історія залишила майже байдужою.
    Стиль автора сподобався. У книзі такий гарний львівський говір, зі специфічними словечками, з домішками суржика. Щодо сюжету, то цікаво було читати окремі глави, а от роман в цілому не зачепив.
    Найцікавіше було читати дитячі спогади і порівнювати зі своїм дитинством. Як приємно було згадувати, як пробували їсти макуху, зелені яблука, сливи і абрикоси. Як сусідські черешні були набагато смачнішими за свої власні. Як бешкетували з друзями, гралися цілою ватагою. Дуже багато різних спогадів.
    Цікаво було читати, як головний герой з дядьком ходили на чужі весілля, провертали різні авантюри.
    Сни Юрія і Вагилевича мені було місцями нудно перечитувати, деякі частини навіть пропускала. Але книгу варто почитати навіть просто заради того, щоб насолодитися прекрасною українською мовою.
    Інші книги автора хочу ще почитати, але цю точно перечитувати не буду.
Купити - Лютеція
Лютеція
150 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Юрій Винничук
Юрій Винничук

Сучасний український письменник, редактор літературних антологій, відомий блогер і політичний оглядач. Юрій Павлович Винничук пройшов тернистий шлях до слави і успіху, займався перекладами і довгий час працював на відоме видавництво «Піраміда». Зараз автор живе у Львові, продовжує складати власні книги і редагувати чужі. Один з небагатьох сучасних письменників, що публікуються виключно...

Детальніше

Рецензії Лютеція

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Дівчина зі сновидінь 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Давненько я не читала Юрія Винничука... Ось до рук потрапив останній роман - ,,Лютеція". Навіть не знаючи, хто автор, одразу впізнала би за типовим винничуківським стилем ( ,,смачний" мікс історії, цікавих персоналій, містики та фантазії), багатою мовою та улюбленою локацією подій твору - містом Львів.

    Хто ж така Лютеція? Це загадкова панночка зі снів, яка з'являється, називаючись різними іменами, головним героям оповіді. Їх двоє, як і сюжетних ліній. Перший - це сам автор, другий - один із учасників товариства ,,Руська трійця", поет Іван Вагилевич. Власне, останній, як стверджує Юрій Винничук, єдиний літератор 19-го століття, який залишив по собі інтимні записи, де ділився спогадами про численні походеньки ,,наліво". Про них згадує і Яків Головацький, і Тарас Шевченко, і Іван Франко. Вони підлягли цензурі і хтозна-скільки часу би ще припадали пилом в архівах, якби їх не опрацював автор роману.

    Сюжетна канва - багата на сни. Реальні та пророчі, які належать Винничуку. Вигадані та припасані Вагилевичу. Ба більше, у ,,Лютеції" точиться запекла боротьба між сном та не-сном, що є прямою відсилкою до подій, що тривають зараз на Сході України, так звана Велика Битва. Лютеція належить до її вісників, або ж Листарів, прототипами яких є волонтери.

    Щодо головного героя, якого автор списав із себе, то завдяки йому читач дізнається чимало з автобіографії Юрія Винничука. Про його дитинство, допити в КГБ, про батька, який належав до УПА. Пікантності чтиву додають інтимні пригоди та фантазії, якими автор зовсім не соромиться ділитися.)

    ,,Лютеція" - чудовий постмодерністський роман, читання якого нагадує блукання манівцями сну, коли межа між реальністю та підсвідомим, уявним та справжнім дуже тонка та нестабільна... Однак присутність на сторінках твору війни спонукає ,,прокинутись" та вкотре згадати, що десь там на Сході наш спокій та сон оберігають, коли ворог - не спить...
  •  
    Чарівні сни 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Продовжую знайомство з українськими письменниками. Винничука мені давно рекомендували, але мені здається, що треба було обрати іншу книгу для знайомства. Саме мене ця історія залишила майже байдужою.
    Стиль автора сподобався. У книзі такий гарний львівський говір, зі специфічними словечками, з домішками суржика. Щодо сюжету, то цікаво було читати окремі глави, а от роман в цілому не зачепив.
    Найцікавіше було читати дитячі спогади і порівнювати зі своїм дитинством. Як приємно було згадувати, як пробували їсти макуху, зелені яблука, сливи і абрикоси. Як сусідські черешні були набагато смачнішими за свої власні. Як бешкетували з друзями, гралися цілою ватагою. Дуже багато різних спогадів.
    Цікаво було читати, як головний герой з дядьком ходили на чужі весілля, провертали різні авантюри.
    Сни Юрія і Вагилевича мені було місцями нудно перечитувати, деякі частини навіть пропускала. Але книгу варто почитати навіть просто заради того, щоб насолодитися прекрасною українською мовою.
    Інші книги автора хочу ще почитати, але цю точно перечитувати не буду.
  •  
    Юрій Винничук "Лютеція" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Роман "Лютеція" українського письменника Юрія Винничука. Це моє друге знайомство з цим письменником. Перше було "Цензор снів", який мені дуже сподобався. "Лютеція" теж непоганий роман, але зачепив мене трохи менше. Цікава манера письма, тонкий гумор, львівські діалектні розмовні слівця, містика, детектив, романтичні стосунки, еротика - це якщо коротко про твір.
    Хоч твір про пошук таємничої дівчини зі снів на ім'я Лютеція. Але ця сюжетна лінія не є головною. Вона наче залишилася десь на задвірках. Їй автор приділив увагу в кінці твору.
    Основними у цьому романі є спогади автора, хоча не зовсім зрозуміло чи це справжні реальні спогади чи просто фантазія. Вони досить цікаві та гумористичні, місцями з певним сумом, але мало стосуються головної теми роману. Спогади про дитинство, якого сучасні діти не мають, молодість, юність, спроби знайти наречену.
    Також автор вмістив у свій роман розповідь про поета, громадського діяча, етнографа Івана Вагилевича. Історія його любовних походеньок, інтимне листування, щоденник, в якому він описує свої сни. Ці сни дуже схожі зі снами автора, де з'являється дівчина Лютеція.
  •  
    Лютеція
    Ще одна книжка, яку я прочитав нещодавно. З серії «Фоліо» - «Винничук» (ще в таких чорних обкладинках). Письменник, який писав за радянських часів в шухляду, зараз так нівроку – кожен рік по роману, плюс видають невидане.
    Тут знову Винничук, але якийсь трішки не такий. Роман більш меланхолійний, оповідь задумлива. На обкладинці пишуть, що автор, подібно до Данте – зупиняється на півдорозі, щоб оглянути своє життя. Видно, що воно таки було веселим з масою цікавих випадків. Всяке траплялося у житті. І любовні пригоди і правдиві авантури. Як то кажуть – є що згадати. Але, звичайно ж -із купою втрат і розчарувань.
    І так ось, герой цієї історії – також трохи підробляв – писав за підстаркуватого генерала його «героїчні спогади». І в його (генерала) домі, на стриху знайшов давні щоденники…
    І паралельно з героєм нашого часу, розвертається історія і поета 19 століття Вагилевича. Відомого дон Жуана тих часів. Його любовні походеньки, перелік коханок обговорює весь Львів. Так ось – а ті таємничі щоденники, то власне і є записки Вагилевича.
    І дивним чином, і нашому сучаснику, і Вагилевичу сняться дуже схожі сни. Про таємничу Лютецію…
  •  
    Мандрівна дівчина
    Роман-фантасмагорія. Спочатку було важко вловити нитку сюжету. Щоразу, повертаючись до анотації на обкладинці книги, я пробувала пов’язати все воєдино і поставити у центр подій Лютецію. Потім махнула на те рукою та поринула у розслаблене читання.
    Головний герой – поки що письменник-любитель, що пише у шухляду та деколи підробляє написанням мемуарів, статей, береться за сумнівні авантюри, живе у Винниках, звідти він час від часу вирушає до Львова, де має колоритних знайомих – здебільшого дівчат. Малі заробітки все ж дозволяють йому вести богемний спосіб життя, не прив’язуватися до державної служби і мати купу вільного часу. Якось, віднайшовши на горищі генеральської вілли (у якій колись проживали заможні поляки) рукописи Івана Вагилевича, він з подивом знаходить спільну «знайому» - таку собі Лютецію, яка мандрує у снах та в часі, і тепер живе десь поряд. В романі містика гармонійно поєднується із реальністю – дитинство головного героя, родинні стосунки, здибанки, гулянки … а чого коштує історія зі стрийком Зеньом, який полюбляв на дурничку погуляти на чужих весіллях!
    Розчулила розповідь про батька, якого головний герой забрав до себе та доглядав, пригадуючи моменти дитинства.
    А якось стрийко Зеньо спробував одружити племінника (вдавшись до спеціальної картотеки пана Бадзьо, який займався тим, що зводив майбутніх наречених). Перша спроба не дала результату, зате друга…
    «У неділю зранку того дня, коли ми мали рушити на оглядини, приїхав Ізьо на «Волзі». Така почесна місія не могла обійтися без нього, стрийко спеціально викликав його до Львова. Ще не убачивши панни, Ізьо потирав руки й радісно повідомляв, що я зробив дуже вдалий вибір.
    /…/
    Я теж почув сварку. /…/
    - Вон! – кричав пан директор. – Ілі я пазваню, куда слєдуєт!
    - Какой ужас! – сплескувала руками тітка. – Мнє плоха!
    - Ніколи! Ніколи! – кричав стрийко. – Ніколи Шевченко не був антисемітом!
    - Да ви самі антсєміти! – гримав директор.
    - Це я атисеміт?-обурювався Ізьо і зробив у запалі сварки непробачну помилку: - Та я жид з діда-прадіда!
    - Што? Жид? – директор уже не тямився з люті і впав в істерику: - Вон! Нємєдлєнно вон!
    Я цьомкнув Беллу й сказав:
    - Ну, Белло, чао.
    - Мене Беллою тільки вдома називають. А так я Лєна».
    Уявна мандрівка дорогами дитинства, де минуле поставало в яскравих образах сусідів, а також – в кумедних витівках: «Ми жерли зелені ябка, зелений агрест, зелені сливки,грушки,абрикоси,виноград і не мали срачки….
    Ми пили щойно здоєне молоко просто з відра, поверх піни часом плавали стеблинки сіна чи соломи, але ми не це увагу не звертали. Нам робили гоголі-моголі з сирих яєць. Часом ми пили сирі яйка просто з-під курки. Ніхто не чув про сальмонелу.
    Ми не мили рук, погладивши кицьку чи песика. Ми не мили писків, коли нас котики й песики облизували. Ми цілувалися з телятком і козенятком. Виціловували курчат, каченят і гусенят.
    Ми любили спати в садку на розкладачках разом з котами. І комарі нам не докучали. Ми вибігали взимку роздягнені на мороз і качалися в снігу. Хотілося застудитися, лежати в теплій хаті і не ходити до школи. З цією світлою метою ми вдихали морозяне повітря на повні груди і їли сніг…. Сніг нас не брав. Поверталися ми з саней і нартів мокрі, як хлющ, часом з зашпорами в пальцях. Ми всі страшенно любили хворіти на застуду, але це щастя траплялося рідко…» - і ще багато такого, про що багато хто із нас пам’ятає (або ще буде пам’ятати).
    Мене від першої ж сторінки захопила мова, яка переливалася від пригоди до пригоди і не дозволяла відкласти книгу до закінчення чергового розділу. А які діалоги! Враження, що я потрапила в сюжет і живу всередині історії.
 
Характеристики Лютеція
Автор
Юрій Винничук
Видавництво
Фоліо
Серія книг
Винничук
Мова
Українська
Рік видання
2017
Кількість сторінок
320
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60х90/16 (~145х220 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
5000
ISBN
978-966-03-7922-0
Вага
390 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Лютеція