Книга поезій одного із найкращих сучасних українських поетів Івана Андрусяка сподобалася мені і моїй дитині з перших сторінок. Це збірка віршиків для молодшого шкільного віку, які дитина буде читати сама із задоволенням і розглядати чудові та красиві ілюстрації молодої художниці Лілії Курцевої. Я впевнена, що навіть дітям дошкільного віку теж буде цікаво послухати кумедні віршики. Бо вони такі незвичні, що дуже легко запам’ятовуються. Ця збірка зовсім не схожа на нудні вірші із шкільної програми, які так важко та зовсім не цікаво вчити діткам у школі. І я дуже тішуся, що деякі вірші із цієї збірки були включені до шкільної програми для вивчення напам’ять . Особисто мені подобається віршик про кота і котлети. Ось уривок: «Котлета зветься так тому, що зваблює кота. До неї кожен справжній кіт любісінько літа.» Книжку надзвичайно приємно тримати у руках і захопливо розглядати навіть дорослим. Вона дуже яскрава. А ще мені подобається її формат. Книга невелика і її легко взяти з собою на прогулянку, в подорож чи навіть в чергу до лікаря, щоб дитині було не нудно.

Ця книжка – збірник невеличких дитячих віршиків: дещо кумедних, пригодницьких, добрих, трохи капосних, веселих і розбишацьких. У більшості віршів головні герої – тварини – потрапляють у незвичні ситуації: не дуже вдало наслідують інших тварин, лякаються і намагаються сховатися від цвіту акації, літають за котлетами, вчаться читати книжку з кінця, штовхаються в переповненому трамваї, пишуть вірші ногами, плутають літери у словах, засмагають на пляжі до зміни кольору хутра, учать крокодила рахувати тощо. Деякі вірші розповідають про життя сучасних дітей: їхні комп’ютерні ігри, витання у хмарах, ігри в «морський бій», соціальні мережі й інтернет. Віршики прості й кумедні, але не можу сказати, що вони мене занадто вразили. По-перше, чомусь (я так і не зрозуміла причину) у книзі майже зовсім відсутня пунктуація, тому книгу доні читала я, а не вона сама, адже дитині легко заплутатися. По-друге, я звикла давати доньці дитячі вірші трохи інші – класичні, глибокі, із освітнім і виховним підтекстом, а тут: «І дорослий, і малюк – кожен має власний глюк», а також вірші про планшет і соцмережі. Так, я розумію, що це реалії нашого життя, але майже в усіх сім’ях із дітьми зараз стоїть проблема із комп’ютерною залежністю, то хотілося, щоб дитяча література показувала дітям альтернативу інформаційним технологіям у проведенні вільного часу. Натомість останній віршик «Звідки приходить осінь» надзвичайно зворушливий, із душею. Він найбільше сподобався у цій збірці.