Вирішила придбати навмання щось з сучасної поезії. Ця книга привернула мою увагу яскравою обкладинкою та назвою збірки - "ліниві та ніжні". Юрій Іздрик став для мене справжнім відкриттям сучасної поезії, дуже щиро, ніжно та красиво, і при цьому відчувається досвід дорослої людини. Оскільки я звикла до класичної поезії, деякі моменти, у сучасному віршуванні Іздрика, трохи відштовхують. Але загальне враження залишається приємне, більшість віршів чіпляють і є бажання їх перечитувати.

Юрій Іздрик, який сам себе називає Юрком, - яскравий представник української постмодерної поезії, і не тільки. У книзі "Ліниві і ніжні" зібрано окремі вірші поета, їх наче й написано для когось, але вже точно - про когось, про таку близьку людину, від якої нічого не хочеш приховувати: ані почуття до неї, ані свої страхи чи бажання, ані розпач чи виснаження. Як на мене, вірші зі збірки пронизані легким сумом і лишають якийсь гіркувато-солодкий післясмак, приносять полегшення. Звичайні слова складаються надзвичайним порядком у ненадумані фрази, справжні і теж легкі. Я не читала прози Іздрика зовсім, жодної сторіночки. Проте рівень і якість української мови в його поетичних творах підказують мені, що дарма я так, знаєте, давно пора. Багато хто з письменників із прози починає і переходить до віршування. Бути цікавим, розумним, непересічним, але сильно не напрягатися при цьому - в Іздрика то виходить. Вживу (відвідала якось одну із презентацій книг) він справляє враження якщо не мізантропа, то втомленої життєвим досвідом людини. У книзі іноді трапляються "рими задля рим", які в моїй уяві асоціюються з жартами, що ти їх озвучуєш, аби не виказувати смуток чи жаль. Але якщо читаєш вірш далі, до кінця - бачиш суть, і вона тебе не розчарує. Видавництво Івана Малковича відоме якісним друком. Серія "Українська поетична антологія" прикметна тим, що сподобається як візуалам, так і кінестетикам, та і формат дуже зручний. А всередині цього тому на вас чекатиме скарбниця трискладових стоп. Люблю і раджу!

Із творчістю Юрія Іздрика я була взагалі не знайома до того моменту, коли в місцевій бібліотеці не побачила його збірку віршів "Ліниві і ніжні". Взяла її навмання, бо хотілося почитати вірші, а окрім Ліни Костенко я віршів інших письменників і не люблю. До того ж, в українському букстаграмі я читала дуже, ну дуже багато схвальних відгуків про віршування Юрія Іздрика. І таки наважилася та взяла його збірку. З початку читання його віршів мене не зачепили, зовсім. Здавалися якимись дивними і як то кажуть - не в тему. Але потім я зрозуміла, що для читання його збірки потрібен особливий настрій. Як і власне для всієї поезії, скоріше за все. Скажу, що не всі вірші із даної збірки мені сподобалися. Було кілька, які запали в саме серце і якими хотілося ділитися у соціальних мережах, бо ті рядки зачіпали за живе. Були й вірші, які я аніскілечки не зрозуміла. Принаймні можна буде ще раз навідатися до місцевої бібліотеки і брати збірку і ще раз перечитати віршування Іздрика. А ще хочеться почитати й інші його збірки. Хтозна, можливо з часом я полюблю його вірші, як і поезію Ліни Костенко.