Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині
Паперова книга | Код товару 802673
Yakaboo 4.7/5
Автор
Вітольд Шабловський
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Біографії та мемуари
Мова
Українська
Рік видання
2017
Рік першого видання
2016
Перекладач
Андрій Бондар
Кількість сторінок
352

Усе про книжку Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині

Відомий польський репортер Вітольд Шабловський упродовж трьох років розшукував у Польщі та в Україні очевидців Волинської трагедії і їхніх нащадків. Розповіді про пережиті ними події 1943 року лягли в основу книжки «Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині».

Ці історії - про зруйновані у вирі війни людські долі й обірвані життя, і водночас - про людяність, силу духу та милосердя. Через спалах міжнаціональної ворожнечі сусіди стали ворогами. Однак і в ситуації смертельної небезпеки чимало людей були готові ризикувати життям задля порятунку ближнього - насамперед людини, а не представника певної нації.

Ця книжка є спробою знайти шлях до примирення і прощення попри трагічні сторінки в історії польського та українського народів.

Характеристики
Автор
Вітольд Шабловський
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Біографії та мемуари
Мова
Українська
Рік видання
2017
Рік першого видання
2016
Перекладач
Андрій Бондар
Кількість сторінок
352
Рецензії
  •  
    Інший бік медалі 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Вітольд Шабловський "Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині"
    Це велика сміливість, друкувати в Україні книгу поляка про Волинську трагедію. І, визнаю, Видавництво Старого Лева з цим завданням чудово справилося.
    Я дуже рідко читаю передмови та післямови. Цього ж разу слово від перекладача прочитала після кількох сторінок книги. Чому? Бо стало цікаво, чи поділяв Андрій Бондар те, що з польської в українську перетворював. З полегкістю дізналася, що ні і просто потонула у вирі людських доль....
    Тут кожна сторінка відзивалася болем чи радістю, зневагою чи гордістю, ненавистю чи любов"ю, патріотизмом чи шовінізмом. Жодна історія не залишила байдужою. Причому емоції, які вона викликала, були кардинально протилежними. Інколи автора хотілося носити на руках, бо відчувалася правдивість та повага й щирість до українців. Інколи ж його хотілося роздерти за зверхність та пиху.
    Безумовно, книга потребувала величезних зусиль та затрат часу. Вона дихає любов"ю до Польщі та поляків, у ній направду щира вдячність автора та тих, хто зобов"язаний сьогодні життям добрим людям з Волині. Але ця книга стала для мене дуже болючою і важкою...
    Я переконана, що національна приналежність людини не є приводом для її вбивства. Я не буду заглиблюватися у передумови та причини цієї трагедії, я промовчу про столітній польський гніт українського народу. Я навіть не показуватиму пальцем на величезну різницю у кількості вбитих поляків та українців у статистиці обох держав, які винні й відповідальні за події 1943 року на Волині.
    Але!!!
    Не помітити зневаги до спроб України побудувати нову державу складно. Важко вдавати, що поляку зі сторони краще видно наш патріотизм і він може авторитетно заявляти, що на Сході зараз воюють або не надто хитрі люди, або ж фанатики. Просто неможливо змовчати, коли село, в яке ще років з 10 тому їхали з Луцька, щоб гарно й розкішно відпочити, називають забитим із забігайлівкою край дороги. Ніби автор намагається применшити нас, українців. І від цього боляче, образливо, зле.
    І окремі критичні зауваги стосовно поляків аж ніяк не применшують ось цього загального болю, в якому українець і сьогодні гірший, забитіший, не здатний на патріотизм, на відданість, на великі прагнення-усі його мрії-це пузо набити і круту машину купити.
    Я раджу книгу. І охоче читатиму нові відгуки. Бо болить. Бо раптом хтось там знайде щось нове, не помічене мною. Бо раптом я надто суб"єктивно оцінила прочитане.
  •  
    Не лише про кулемети й вишні...
    ,,Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині" польського репортера Вітольда Шабловського стала моїм обов'язковим must read, як тільки я дізналася, що ,,Видавництво Старого Лева" планує вихід цієї книжки українською мовою у перекладі Андрія Бондаря. Хоч історія моєї родини не має жодного відношення до Волинської трагедії 1943-го, однак мені дуже цікава будь-яка література, що стосується цієї проблематики. Дане видання мене надзвичайно вразило. Признаюсь, на очі часто набігали сльози... Думаю, що цю книгу слід прочитати кожному: можливо, саме її ,,терапевтичний" ефект допоможе читачу у пошуку примирення як у сім'ї, родині і т.д., так і, щонайважливіше, із самим собою.

    Як в умовах кривавих подій, політичних спекуляцій та брехні, в часи панування тотального страху та зрадництва не лише вижити, а й залишитись Людиною? Дана книга - зібрання оповідей ,,маленьких" людей, дотичних до Волинської трагедії. Зокрема мене, найбільше розчулила історія ,,польської знайди" Ганни. Вона уціліла після різанини у її рідному селі Гай, де проживали поляки, та стала прийомною дочкою у сусідів-українців, які любили її як рідну дитину...

    Такі книги, як ,,Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині", повинні писатися, особливо тепер. Адже, попри суперечливе минуле, ми повинні будувати спільне мирне майбутнє. А для цього спочатку треба навчитися казати пробачаю та пробачте мені...
Купити - Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині
Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині
100 грн
Немає в наявності
 

Рецензії Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині

  •  
    Інший бік медалі 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Вітольд Шабловський "Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині"
    Це велика сміливість, друкувати в Україні книгу поляка про Волинську трагедію. І, визнаю, Видавництво Старого Лева з цим завданням чудово справилося.
    Я дуже рідко читаю передмови та післямови. Цього ж разу слово від перекладача прочитала після кількох сторінок книги. Чому? Бо стало цікаво, чи поділяв Андрій Бондар те, що з польської в українську перетворював. З полегкістю дізналася, що ні і просто потонула у вирі людських доль....
    Тут кожна сторінка відзивалася болем чи радістю, зневагою чи гордістю, ненавистю чи любов"ю, патріотизмом чи шовінізмом. Жодна історія не залишила байдужою. Причому емоції, які вона викликала, були кардинально протилежними. Інколи автора хотілося носити на руках, бо відчувалася правдивість та повага й щирість до українців. Інколи ж його хотілося роздерти за зверхність та пиху.
    Безумовно, книга потребувала величезних зусиль та затрат часу. Вона дихає любов"ю до Польщі та поляків, у ній направду щира вдячність автора та тих, хто зобов"язаний сьогодні життям добрим людям з Волині. Але ця книга стала для мене дуже болючою і важкою...
    Я переконана, що національна приналежність людини не є приводом для її вбивства. Я не буду заглиблюватися у передумови та причини цієї трагедії, я промовчу про столітній польський гніт українського народу. Я навіть не показуватиму пальцем на величезну різницю у кількості вбитих поляків та українців у статистиці обох держав, які винні й відповідальні за події 1943 року на Волині.
    Але!!!
    Не помітити зневаги до спроб України побудувати нову державу складно. Важко вдавати, що поляку зі сторони краще видно наш патріотизм і він може авторитетно заявляти, що на Сході зараз воюють або не надто хитрі люди, або ж фанатики. Просто неможливо змовчати, коли село, в яке ще років з 10 тому їхали з Луцька, щоб гарно й розкішно відпочити, називають забитим із забігайлівкою край дороги. Ніби автор намагається применшити нас, українців. І від цього боляче, образливо, зле.
    І окремі критичні зауваги стосовно поляків аж ніяк не применшують ось цього загального болю, в якому українець і сьогодні гірший, забитіший, не здатний на патріотизм, на відданість, на великі прагнення-усі його мрії-це пузо набити і круту машину купити.
    Я раджу книгу. І охоче читатиму нові відгуки. Бо болить. Бо раптом хтось там знайде щось нове, не помічене мною. Бо раптом я надто суб"єктивно оцінила прочитане.
  •  
    Не лише про кулемети й вишні...
    ,,Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині" польського репортера Вітольда Шабловського стала моїм обов'язковим must read, як тільки я дізналася, що ,,Видавництво Старого Лева" планує вихід цієї книжки українською мовою у перекладі Андрія Бондаря. Хоч історія моєї родини не має жодного відношення до Волинської трагедії 1943-го, однак мені дуже цікава будь-яка література, що стосується цієї проблематики. Дане видання мене надзвичайно вразило. Признаюсь, на очі часто набігали сльози... Думаю, що цю книгу слід прочитати кожному: можливо, саме її ,,терапевтичний" ефект допоможе читачу у пошуку примирення як у сім'ї, родині і т.д., так і, щонайважливіше, із самим собою.

    Як в умовах кривавих подій, політичних спекуляцій та брехні, в часи панування тотального страху та зрадництва не лише вижити, а й залишитись Людиною? Дана книга - зібрання оповідей ,,маленьких" людей, дотичних до Волинської трагедії. Зокрема мене, найбільше розчулила історія ,,польської знайди" Ганни. Вона уціліла після різанини у її рідному селі Гай, де проживали поляки, та стала прийомною дочкою у сусідів-українців, які любили її як рідну дитину...

    Такі книги, як ,,Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині", повинні писатися, особливо тепер. Адже, попри суперечливе минуле, ми повинні будувати спільне мирне майбутнє. А для цього спочатку треба навчитися казати пробачаю та пробачте мені...
  •  
    Багато історій, і в кожній з них - правда
    "Кулемети і вишні" - це книга, яка примушує дуже-дуже багато думати. Думати про спокуту, про помсту і прощення, про рахунки, які виставляє історія і про те, чи треба на них взагалі зважати. Відкладати текст, аналізувати, співставляти з тим, що знаєш із інших джерел. Ця сильна і пронизлива книжка про страшні, негідні, відважні і прекрасні вчинки звертається не тільки до почуттів, а й до розуму, до родинної пам'яті. Це книга про Волинську трагедію. Як і кожен текст, який стосується української історії початку ХХ століття, її важко "читати без брому". Але, на відміну від багатьох інших текстів, цей - не про те, що робить ворогами, а про те, що об'єднує.

    Вітольд Шабловський зібрав голоси свідків Волинської трагедії. Він зібрав історії "добрих людей з Волині", які у різний спосіб допомагали сусідам-полякам і сусідам-євреям рятуватися від винищення. Хтось ховав утікачів, хтось виходжував поранених, хтось копав для них криївки, хтось возив їжу, а хтось забирав маленьких польських сиріт у свої українські сім'ї і виховував їх, як рідних дітей. Серед голосів, які нам розповідають про ці буремні події, - голос польського космонавта Мирослава Гермашевсього, чеського пастора Яна Єлінека, простих українських селянок пані Шури і пані Олі та багатьох інших. Кожен із них розказує свою історію, і кожна з цих історій - правдива, хай навіть вони суперечать одна одній.

    "Кулемети і вишні" - це не лише багатий матеріал для роздумів. Це ще й прекрасний зразок журналістської майстерності. Вітольда Шабловсього вважають одним із найсильніших майстрів художнього репортажу у Польщі, і не дарма. Тому раджу його усім колегам-журналістам. І особливо раджу звернути увагу на розділ "Тиждень з життя чоловіків". Композиційно він дуже і дуже вдалий!
  •  
    Чесно про складне
    Сторінка з історії України, яку звикли називати Волинською трагедією, завжди була досить складною для розуміння й сприйняття. Хто винен у цій трагедії, скільки людей тоді загинуло та головне питання: Чому так сталося? Майже кожен історик має свою версію і своє пояснення. Поляки оперують одними фактами, українці говорять про інше. А де ж правда? Цю правду намагався відшукати польський журналіст Витольд Шабловский. І шукати її він вирішив не у архівах, а спогадах тих, кому вдалося пережити той страшний 1943 рік.
    На той час на Волині було чимало сіл, де жили українці і поляки одночасно. Хтось мав зуб на сусіда, а хтось і приятелював між собою. Тому не дивно, що знайшлися ті, хто йшов вбивати і ті, що під страхом власної смерті ховали родичів, сусідів, знайомих.
    Пройшов вже не один десяток років, а про подвиги 1943 року досі не прийнято говорити. Тож дехто міг і не знати, що колись його батьки дуже ризикуючи врятували чиєсь життя, а можливо й не одне. Всі ці історії про безкорисну допомогу дуже зворушливі. Вони в черговий раз доводять:вчинки людини не можна пояснити її національністю чи вірою.
    Ця книга допоможе трохи детальніше і ніби з тилу відкрити для себе історію Волинської трагедії. Тож дуже раджу.
  •  
    Крок до примирення
    Волинська трагедія — чи Волинська різанина, як називають ці трагічні події поляки — кілька років тому спричинила страшний вибух ненависті після того, як у Польщі офіційно назвали її геноцидом. Я воліла б, щоб історію залишили історикам, а не політикам, які спекулюють на подіях майже 80-річної давнини. Вітольд Шабловський, визнаний польський майстер художнього репортажу, вирішує відшукати серед українців не злочинців, а праведників, тих людей, які ризикуючи своїм власним життям і життями своїх найближчих, допомагали сусідам-полякам, своїм друзям або й навіть незнайомцям. Як на мене, це просто диво, що після стількох десятиліть він таки знаходить живих свідків і записує їхні історії з перших уст. Дуже тяжко читати, наприклад, про те, як розкопують масове поховання з десятками дитячих скелетиків. Чи про те, як на місці колись великого і гарного села, тепер самі хащі і неможливо навіть здогадатися, що тут колись мешкали люди. У книзі багато важких, надзвичайно болісних сторінок, від яких стискається серце. Проте — це книга про доброту, любов і взаємодопомогу, про те, як залишитися людиною у абсолютно божевільних, ненормальних обставинах. Це потрібна і важлива книга, познайомтеся з нею, щоб пам'ятати і пробачати.
  •  
    Трохи більше про Волинь
    Книги Шабловського читала і до цього, фаворитом все ж лишається "Наша маленька ПНР". Я прочитала "Кулемети й вишні" не відразу, коли книга вийшла. Пам'ятаю, чому тоді вона наробила шуму - бо це історія про дуже неоднозначну сторінку історії в житті України та Польщі - Волинську трагедію.
    У книзі автор розказує історії кількох людей, які дотичні до того часу. Підкупає те, що він починає з історії жінки, яка живе на території України. Вона полячка, але не знає, хто її батьки, адже її врятували українці у ті страшні роки. З цього і починається велика історія і великий експеримент - знайти батьків героїні. Не буду спойлерити вдається це автору чи ні, але саме заради цього і читала.
    Загалом враження про книгу - як на мене надто заплутано. Дуже багато імен, родин, в якийсь момент у мене в голові вже не трималося купи хто чий син і хто кого підтримував. У цьому вбачаю мінус.
    Але великий плюс - це хороший привід більше дізнатися і про поляків та їхню діяльність, і про українців. Звісно у книзі немає чіткої відповіді про те, хто більше вбив - українці чи поляки. Проте є статистика загиблих поляків. Це спонукає більше гуглити, читати і шукати. Якщо чесно, тут таки історія більше подана зі сторони поляків, адже сам автор - поляк.
    Але у будь-якому випадку книгу читати треба.
 
Характеристики Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині
Автор
Вітольд Шабловський
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Біографії та мемуари
Мова
Українська
Рік видання
2017
Рік першого видання
2016
Перекладач
Андрій Бондар
Кількість сторінок
352
Ілюстрації
Чорно-білі, Карти
Формат
60х84/16 (~150х205 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Шрифт
MinionPro, Neris
Тираж
1500
ISBN
978-617-679-441-7, 978-83-240-4318-7
Вага
400 гр.
Тип
Паперова
Історичний період
Новітній час (з 1918 р)