Керамічні серця
Паперова книга | Код товару 1248058
Yakaboo 4.5/5
Автор
Наталія Матолінець
Видавництво
Vivat
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
592
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда

Усе про книжку Керамічні серця

Про книжку

Їхня зустріч випадкова. Канре — служка без надзвичайних вмінь, Жаррак — спадкоємець одного з наймогутніших родів чаротворців. Країною шириться смертельна хвороба, із південного кордону погрожують війною, на півночі снують змови — і саме на тлі цього їхні долі переплетуться. Цей роман — сповнена магії історія, яка розгортається на тлі епохи раннього модерну. Але на перше місце тут стає людяність, яка дається героям важкою ціною. Чи повстануть вони проти жорстокої соціальної нерівності, адже у Франі пригноблюють усіх, хто не володіє чаром? Ризикнуть вступити у битву з часом чи вимушені будуть йому підкоритися?

Про авторку

Наталія Матолінець — українська письменниця зі Львова, авторка романів «Гессі» та «Академія Аматерасу», книг із серії про Варту Тарновецьку. Володарка премії «Коронація Слова 2017» у номінації «Романи» за твір «Гессі»; цей роман також увійшов до довгого списку премії Дитяча книга року BBC-2018, а «Академія Аматерасу» увійшла в п’ятірку найкращих книг премії Дитяча книга року BBC-2019.

Чим цікава ця книжка

Авторка обіцяє, що ця книга буде дещо несхожою на решту її творів, а описаний у ній світ — місцями некомфортний, незвичний, але не менш захопливий. Письменниця працювала над романом два роки, і вже тоді вписала в сюжет епідемію, через що історія вийшла досить актуальною.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Наталія Матолінець
Видавництво
Vivat
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
592
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда
Рецензії
  •  
    Серця 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дуже суперечлива книга. Про її сюжет і якість просто йшли війни в коментарях не одного блогера. Хтось казав, що книга погана, що їм було не цікаво і взагалі це дуже посереднє фентезі. Інші просто співали їй хвалебні оди. Казали, що вона прекрасна, ідеальна, найкраще що вони читали.

    Хто тут правий? А треба читати щоб дізнатися. Для мене книга була хороша. Не найкраще, що я прочитала в цьому році, але і жахливою я її не назву.

    Підняті дуже цікаві теми. Соціальної нерівності, вищої, правлячої касти, дискримінації, навіть тема смертельного вірусу є. Нічого не нагадує? Хоч авторка і писала книгу задовго до початку пандемії.

    Я познайомилась з творчістю авторки тільки цього  року. Прочитала Гессі і була в захваті, прочитала Академію Аматерасу і просто плювалася, настільки вона мені не сподобалась. Тут було щось посередині.

    Спочатку  було трохи нудно, доволі одноманітно і сухо. А от після половини книги, події розкачалися і стало вже неймовірно цікаво. Тема забороненої любові була гостро відчутна.

    Загалом ця книга просто розбила мені серце. Безжально і безповоротно. І то я ще не дуже люблю фентезі.

    Книга орієнтована більше на жіночу аудиторію. Чоловіки посилу просто не зрозуміють.
  •  
    Дуже неоднорідний твір 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я читала книгу протягом 4 днів, рівними порціями. І щодня це була наче інша книга: інші обставини, інші нагальні проблеми головних героїв, інші характери, інші локації. Це мала б бути тетралогія – тоді б як раз вистачило місця на повну описати лінію з воєнними діями (про них дізнаємось переважно постфактум), магічні закони (про пульсації аур майже не пояснено), соціальну взаємодію (жодного натяку на напівкровних дітей).

    ПЛЮСИ
    + Усе починається як шикарнючий ромфант на фоні жорсткої соціалочки. Якщо емоційно пробере любовна лінія, то до кінця книги докотитесь на цьому. Пара тут дуже приємна, а їх стосунки здорові: любов, підтримка, захист один одного – без деструктиву, і в той самий час герої морально рівні, нема вищості одного над іншим.
    + Герої живі (принаймні у першій частині книги). Сподобалось, як на початку вони зійшлися двома повністю сформованими особами і чітко та відкрито уявляли, що хочуть один від одного.
    + Нема ознак підліткового фентезі: шмаркливих любовних трикутників, довгих роздумів, кого ж поцілувати, і шляху до сексу як до апогею стосунків.
    + Особливо підкупає те, що в будь-який момент герої можуть фізично постраждати – як читач нервуєш від цього, співпереживаєш. Коли між побаченням і побиттям відстань в 1 сторінку – це напружує (в приємному сенсі). І персонажі отримують +100 до правдоподібності, коли опиняються не лише в героїчних ситуаціях, але й максимально принизливо отримують ногою в живіт.
    + Від початку твору починають розвішуватись чеховські рушниці – і вони вистрелюють.
    + Класно описані камерні сцени. Діалоги, взаємодії між невеликими групами людей в закритому просторі. Уявляла все, як кіно, при чому з акцентом на деталі: візерунки на килимі, шпильки в косах, впертий в паркет лоб…

    МІНУСИ:
    - Я перечіплялась через текст. На перших сторінках букви відмовлялись складатись в слова. Я не могла швидко прочитати ім’я жодного з героїв (окрім Людовіка). І навіть наприкінці книги бували моменти, коли кілька разів перечитувала абзаци, аби сенс дійшов.
    - На середині книги стається надлом і все перетворюється на шпигунський детектив. Герої починають ганяти від локації до локації, збираючи інформацію. Вигулькують персонажі-функції на одну сцену, які лише мають щось повідомити і забутися. Губляться величезні шматки тексту, де мали б послідовно описати трансформацію характерів. Події континентального масштабу лускаються як горішки, по півсторінки на факт.
    - Нема послідовного нагнітання до кульмінації і якогось фінального вибуху. З події на подію все рівним темпом перескакує до самого кінця. Розумію людей, які кинули читати – нема якоїсь однієї глобальної проблеми, що йшла б з нами від першої до останньої сторінки.
    - Герої стикаються з величезними проблемами, які дуууже суттєво впливають на їхнє життя, але періодично про них абсолютно забувають, бо переключаються на більш дрібні пригоди. Хоча, здавалося б, як можна відволіктися від чогось, що щодня загрожує смертю?
    - У другій частині майже забуваються ритуали і звички героїв, на яких акцентувалась увага в першій частині (на приклад, Канре перестає регулярно спілкуватися з сестрами).
    - Нема глобальних, епічних сцен. Зокрема, описи воєнних дій майже проігноровані. Це дуже кидається в очі, зважаючи на те, що левову частину книги оповідь йде про героя, який періодично бере участь в битвах. Тож маємо персонажа — героя країни, але ми були свідками лише того, як його били в побутових ситуаціях.
    - Нелогічний фінал. Так, всі пишуть в рецензіях про «трагічний, але логічний» кінець, та я не згодна. Коли трагедія вигулькує, тому що «мишка бігла, хвостиком змахнула» - це вже сприймається не як трагедія, а як рояль з кущів. Є дуже багато питань «А чому було прийняте саме таке рішення? Чим це підкріплено? Якими законами чи соціальними нормами?».

    ОСОБЛИВОСТІ:
    * Ловила флешбеки на «Народженого туманом» Б. Сандерсона: там теж є дворяни з магією і «нижчі» без; в основі магії лежить спалювання сумішей металів; у батька і сина Венчерів стосунки схожі на ті, що в «Серцях» у Престів.
    * А коли наприкінці книги події і локації почали змінюватися зі швидкістю «мільйон на сторінку», то згадалась «Сага про Рейневана» А. Сапковського.

    Відчуваю, що першу частини книги коли-небудь перечитаю. Відкрила для себе ромфант, і не нарадуюсь, що є ще історії, здатні викликати суміш збудження, переживання і незручності (прямо як могли історичні романи, коли мені було 13-17 років). Та я заснути нормально не могла, бо думала про цю історію! Але друга частина, де герої майже перетворюються на стандартних детективів без викривлених життєвими обставинами характерів, пройшла повз моє серденько.
Купити - Керамічні серця
Керамічні серця
220 грн
Немає в наявності
 

Рецензії Керамічні серця

  •  
    Серця 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дуже суперечлива книга. Про її сюжет і якість просто йшли війни в коментарях не одного блогера. Хтось казав, що книга погана, що їм було не цікаво і взагалі це дуже посереднє фентезі. Інші просто співали їй хвалебні оди. Казали, що вона прекрасна, ідеальна, найкраще що вони читали.

    Хто тут правий? А треба читати щоб дізнатися. Для мене книга була хороша. Не найкраще, що я прочитала в цьому році, але і жахливою я її не назву.

    Підняті дуже цікаві теми. Соціальної нерівності, вищої, правлячої касти, дискримінації, навіть тема смертельного вірусу є. Нічого не нагадує? Хоч авторка і писала книгу задовго до початку пандемії.

    Я познайомилась з творчістю авторки тільки цього  року. Прочитала Гессі і була в захваті, прочитала Академію Аматерасу і просто плювалася, настільки вона мені не сподобалась. Тут було щось посередині.

    Спочатку  було трохи нудно, доволі одноманітно і сухо. А от після половини книги, події розкачалися і стало вже неймовірно цікаво. Тема забороненої любові була гостро відчутна.

    Загалом ця книга просто розбила мені серце. Безжально і безповоротно. І то я ще не дуже люблю фентезі.

    Книга орієнтована більше на жіночу аудиторію. Чоловіки посилу просто не зрозуміють.
  •  
    Дуже неоднорідний твір 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я читала книгу протягом 4 днів, рівними порціями. І щодня це була наче інша книга: інші обставини, інші нагальні проблеми головних героїв, інші характери, інші локації. Це мала б бути тетралогія – тоді б як раз вистачило місця на повну описати лінію з воєнними діями (про них дізнаємось переважно постфактум), магічні закони (про пульсації аур майже не пояснено), соціальну взаємодію (жодного натяку на напівкровних дітей).

    ПЛЮСИ
    + Усе починається як шикарнючий ромфант на фоні жорсткої соціалочки. Якщо емоційно пробере любовна лінія, то до кінця книги докотитесь на цьому. Пара тут дуже приємна, а їх стосунки здорові: любов, підтримка, захист один одного – без деструктиву, і в той самий час герої морально рівні, нема вищості одного над іншим.
    + Герої живі (принаймні у першій частині книги). Сподобалось, як на початку вони зійшлися двома повністю сформованими особами і чітко та відкрито уявляли, що хочуть один від одного.
    + Нема ознак підліткового фентезі: шмаркливих любовних трикутників, довгих роздумів, кого ж поцілувати, і шляху до сексу як до апогею стосунків.
    + Особливо підкупає те, що в будь-який момент герої можуть фізично постраждати – як читач нервуєш від цього, співпереживаєш. Коли між побаченням і побиттям відстань в 1 сторінку – це напружує (в приємному сенсі). І персонажі отримують +100 до правдоподібності, коли опиняються не лише в героїчних ситуаціях, але й максимально принизливо отримують ногою в живіт.
    + Від початку твору починають розвішуватись чеховські рушниці – і вони вистрелюють.
    + Класно описані камерні сцени. Діалоги, взаємодії між невеликими групами людей в закритому просторі. Уявляла все, як кіно, при чому з акцентом на деталі: візерунки на килимі, шпильки в косах, впертий в паркет лоб…

    МІНУСИ:
    - Я перечіплялась через текст. На перших сторінках букви відмовлялись складатись в слова. Я не могла швидко прочитати ім’я жодного з героїв (окрім Людовіка). І навіть наприкінці книги бували моменти, коли кілька разів перечитувала абзаци, аби сенс дійшов.
    - На середині книги стається надлом і все перетворюється на шпигунський детектив. Герої починають ганяти від локації до локації, збираючи інформацію. Вигулькують персонажі-функції на одну сцену, які лише мають щось повідомити і забутися. Губляться величезні шматки тексту, де мали б послідовно описати трансформацію характерів. Події континентального масштабу лускаються як горішки, по півсторінки на факт.
    - Нема послідовного нагнітання до кульмінації і якогось фінального вибуху. З події на подію все рівним темпом перескакує до самого кінця. Розумію людей, які кинули читати – нема якоїсь однієї глобальної проблеми, що йшла б з нами від першої до останньої сторінки.
    - Герої стикаються з величезними проблемами, які дуууже суттєво впливають на їхнє життя, але періодично про них абсолютно забувають, бо переключаються на більш дрібні пригоди. Хоча, здавалося б, як можна відволіктися від чогось, що щодня загрожує смертю?
    - У другій частині майже забуваються ритуали і звички героїв, на яких акцентувалась увага в першій частині (на приклад, Канре перестає регулярно спілкуватися з сестрами).
    - Нема глобальних, епічних сцен. Зокрема, описи воєнних дій майже проігноровані. Це дуже кидається в очі, зважаючи на те, що левову частину книги оповідь йде про героя, який періодично бере участь в битвах. Тож маємо персонажа — героя країни, але ми були свідками лише того, як його били в побутових ситуаціях.
    - Нелогічний фінал. Так, всі пишуть в рецензіях про «трагічний, але логічний» кінець, та я не згодна. Коли трагедія вигулькує, тому що «мишка бігла, хвостиком змахнула» - це вже сприймається не як трагедія, а як рояль з кущів. Є дуже багато питань «А чому було прийняте саме таке рішення? Чим це підкріплено? Якими законами чи соціальними нормами?».

    ОСОБЛИВОСТІ:
    * Ловила флешбеки на «Народженого туманом» Б. Сандерсона: там теж є дворяни з магією і «нижчі» без; в основі магії лежить спалювання сумішей металів; у батька і сина Венчерів стосунки схожі на ті, що в «Серцях» у Престів.
    * А коли наприкінці книги події і локації почали змінюватися зі швидкістю «мільйон на сторінку», то згадалась «Сага про Рейневана» А. Сапковського.

    Відчуваю, що першу частини книги коли-небудь перечитаю. Відкрила для себе ромфант, і не нарадуюсь, що є ще історії, здатні викликати суміш збудження, переживання і незручності (прямо як могли історичні романи, коли мені було 13-17 років). Та я заснути нормально не могла, бо думала про цю історію! Але друга частина, де герої майже перетворюються на стандартних детективів без викривлених життєвими обставинами характерів, пройшла повз моє серденько.
  •  
    Суб'єктивна думка 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Історія цікава тим, як влаштований світ. Нижчі та вищі. Слуги та маестри. Те, що ми часто зустрічали у минулі часи (теж середньовіччя).
    Любовна історія.. мабуть, це те, що цікавить багатьох. Однак як на мене були сцени, які необхідно було розповісти, а не переказати чи пропустити. Були речі, які викликали змішані почуття (той же останній розділ книги). Були і запитання до авторки, які хотілося би зрозуміти. Маестра Альвіанні мене дуже зацікавила, але її так і не розкрили. Маестра Преста теж. Смерті персонажів, які не викликали ніяких емоцій. Навіть смерті в останньому розділі не викликали ніяких почуттів. Крім того для мене все було занадто образним. Я так і не змогла уявити собі повністю персонажів, мала занадто мало описів. Можливо, це і стало однією з причин чому я не симпатизувала практично жодному персонажу.
    Однак нехай так. Давайте будемо дивитися зі сторони сюжету, завдяки ньому книга чудесна (я розглядаю сюжет окремо від любовної лінії). Таємниці, поступове розкриття світу, розв'язання головної загадки зі зіллям. Тут однозначний плюс, який я не можу не відзначити. За цією частиною книги я спостерігала із задоволенням.
    І якщо вже говорити про частини, то сюжет ділиться на дві частини. Одна частина це закручення клубка, а друга - розплутування. Звісно, що друга частина вийшла цікавішою, вони приблизно рівні в об'ємі, але все ж, мені цікавіше було спостерігати за розгадуванням таємниць, а не коханням Канре та Жаррака. Хоча це лише моя суб'єктивна думка.
    Оформлення книги приємне, красиве, обкладинка чудесна. Шрифт великий (на мою думку), текст не розмазується при доторку, об'єм великий, але іноді здається, що це через шрифт.
    Я знайомилася з панною Матолінець через цю книгу. Стало цікаво як вона пише та чи варте мого часу українське фентезі.
    Не розчарувалася, але маю деякі претензії, які висловила трохи вище. Тим не менш у маестри Матолінець хороший літературний стиль, цікавий, простий. Іноді мені бракувало деталей, описів, розкриття персонажів, але це моя суб'єктивна думка.
    Жаррак - персонаж чудовий, але теж не до кінця розкритий (чому він називає себе чудовиськом? Чому закохався у Канре? Що він у ній побачив?).
    Канре... Я люблю жіночих персонажів у головній ролі. Однак стосовно неї я також мала запитання.
    Тим не менш якщо розглядати книгу як українське романтичне фентезі, то воно чудове. Для тих, хто любить любовні історії - це взагалі надбання. Але я не любитель тому критикую з іншого боку.
    Ставлю 4, бо багато речей надто суб'єктивні. Однак для читання рекомендую. Давайте разом підтримувати українську сучасну літературу!
  •  
    і забилося моє керамічне серденько 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Це фентезі я прочитала за чотири дні та зараз, коли пройшов час, розумію – наскільки правильним рішенням для мене було придбання цієї книги. Не шкодую ні копійки, ні хвилини, ні радості, ні суму, ні тривоги, бо ця історія варта того. Тільки шкода, що вона закінчилась.

    Можливо це я така чутлива натура, спрагла після недуже емоційних книг до романтичного фентезі, пережила цю історію пліч-о-пліч з Канре та Жарраком. Пережила їхній особистісний ріст та розвиток, що стає здоровенним плюсом. За цими персонажами мені було цікаво спостерігати, бо вони не були для мене картонками, котрі існують лише для любовної лінії.

    Мені дуже запав у душу це й магічний світ, його атмосферність. Звісно залишаються деякі питання до механізму використання чару та правил магії, але гарну базу та основні розуміння автор нам дав. Там фокус зосереджений на трохи іншому – проблема соціальної нерівності, батьки-діти, людської жорстокості та бездушності, війни, люди з недоліками і т.д.. Як у кращих традиціях української літератури, у котрій, зазвичай, збирається здоровенний список порушених питань. Причому Наталія прописує їх вельми грамотно, без нав’язування власної думки. Тож висновки повинен зробити саме читач.
  •  
    Насправді це не про заборонене кохання 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Взагалі я не дуже люблю книги вітчизняних авторів. Але ця книга підкупила мене своєю обкладинкою (вона просто естетичне задоволення для очей, стільки деталей помічаєш після того, як книга вже прочитана), назвою та анотацією.
    Особисто мені не вистачило на початку невеликої передісторії, щоб далі легше сприймати сюжет. Тому спочатку було трохи важко зрозуміти, про що піде мова, який цей книжковий всесвіт і які у ньому правила. Але поступово взаємодія між головними героями, Канре та Жарраком, почала затягувати.
    Далі в сюжет включилась історія родини Жаррака, яка також мала багато таємниць. А коли з'ясувалось, що історії родин головних героїв насправді тісно пов'язані, у мене взагалі буквально дар мови зник. Це багато чого пояснювало: наприклад, чому маестра Альвіанні завжди відсилала Канре, коли в гості приїжджав маестр Прест, звідки така прив'язаність до служки що ж насправді трапилось із старшою сестрою Канре та чому маестра так застерігала свою служку про кохання до "вищих".
    У книзі очевидно гостро поставлена проблема класової та статевої нерівності, вседозволеності влади, коли королі вважають себе ледь не богами, які можуть розпоряджатись, кому жити, а кому померти.
    Я хотіла побачити справжнє заборонене кохання, за яке боряться обоє головних героїв і про яке так гарно описано в анотації книги. Мене заінтригувала назва "Керамічні серця" - це був ніби натяк, що в книзі буде багато "скла". І спочатку, коли керамічне серце все ж з'явилось в головної героїні, це заінтригувало, тому що ідея дійсно цікава. Відчувалось, що попереду велика драма, як Канре буде боротись із цим прокляттям і неможливістю торкатись до свого коханого. Але насправді ця інтрига протрималась всього кілька десятків сторінок. Далі чомусь фокус перевівся на війну, на епідемію, інтриги чаротворців. І в підсумку, напрошується висновок, що тема керамічних сердець послужила тільки красивою назвою, яку мусили побічно додати в книгу, щоб було до чого цю назву прив'язати. Мені не вистачило розвитку історії цього прокляття, як головні герої з ним боролись, емоційного опису їхнього бажання бути разом і неможливості цього через страх смерті.
    Я починала читати цю книгу через бажання побачити трагедію забороненого кохання, яке розбиває серце. Але можу сказати точно, що набагато більше мене зачепила прощальна сцена Канре та маестри Альвіанні. Коли "вища", яка мала всі матеріальні блага для щастя, всі привілеї, насправді не мала найголовнішого - любові, тому була нещасною. Це дійсно вразило мене. Я перечитувала цей момент кілька разів, поверталась до нього і сподівалась на інший кінець для героїні, яка на початку книги викликала стільки ненависті та відрази. Це дивовижно, коли той, кого ми ненавиділи, змушує нас проявляти співчуття.

    Отже, мій висновок: якщо ви, як і я, сподіваєтесь на історію трагічного забороненого кохання в цій книзі, то вона не про це. В ній підіймається набагато більше тем, хоча, можливо, саме через це вони недостатньо добре розвинені. Для мене - це не книга, над якою після прочитання думаєш кілька днів, переварюєш закінчення. Вона непогана, але не залишає після себе підстав для роздумів.
    P. s. бачила багато суперечок щодо фіналу книги, чи був він логічним та хорошим. Особисто мене фінал розчарував. Він трагічний - це так, але він не зачепив серце, не викликав співчуття та сліз. Не думаю, що через рік або більше я буду згадувати із сумом трагічну долю головних героїв.
  •  
    Виключно для любителів любовних історій 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Певно, це перша книга Наталії Матолінець, яку я не стану залишати у своїй колекції. Не те, щоб вона буда дуже погана, але оскільки було так багато галасу через "перше доросле фентезі" авторки, то я чекала більш цікавого і детально змальованого світу та самобутньої магії. Тому була розчарована, коли побачила жорстко поділене на дві касти суспільство - вищих, які мають магічний дар, та нижчих, себто звичайних людей. Будьмо відверті, таке ми вже бачили не раз.
    Стосовно самої магії, то тут взагалі не пояснюється, як вона працює. До вищих належать чаротворці і алхіміки, які магічного дару не мають. Що саме відрізняє останніх від нижчих, крім можливості отримувати освіту та вивчати алхімію? Адже в романі натякається, що далеко не всі вони аж такі обдаровані. Також незрозуміло, чи точно дитя двох чаротворців теж володітиме магією. Герої кілька разів згадують про так званих безчарних, але не пояснюється, чи дійсно траплялось подібне, і якщо так, то як змінювався статус такої людини. А напівкровки? Не вірю, що у світі, який нам змалювала авторка, їх немає. Навіть з врахуванням того, що служки мають можливість позбутись небажаної вагітності, невже жоднісінького разу ніщо не стало цьому на заваді, хоч би й релігійні переконання? Адже якась релігія тут точно є, нам описували храм. Та що саме ця релігія собою являє і чи сповідують її у всіх згаданих у книзі країнах? Нічого, крім легенди про страшну хворобу, яка вбивала "грішних" нижчих, та оминала "обраних" вищих, нам також не розкажуть. Коротше, не вистачило об'ємності світу, важливих деталей, які б оживили його для мене.
    Але головне те, що вся фентезійна складова - це просто тло для любовної історії. Гарно написаної, однак таки банальної. Бідна дівчина-простолюдинка і юний аристократ закохуються одне в одного, але вони з різних світів і разом їм не бути. Це те, з чого складається вся перша частина роману. У другій частині справи йшли веселіше, там нам завезли екшн, змови, інтриги, смертельні отрути і всіляке таке. Прямо ніби різні книги читала, на стільки змінився темп і насиченість оповіді. Не кажучи вже про те, що і самі герої стали цікавішими і стали робити щось, окрім як незаслужено страждати.
    Але цього все одно не достатньо. Бо я таки чекала на фентезі, а не на любовний роман у фентезійному сетингу. То все ж таки різні речі.
    Можу рекомендувати книгу тим, хто любить красиві історії про кохання. Якщо ж ви хочете саме фентезі, з незвичним світом і цікавою магією, то пошукайте його деінде.
  •  
    Трошки фентезі та трошки кохання
    У Керамічних серцях ми бачимо всесвіт схожий на середньовіччя, якщо я не помиляюся авторка надихалася Францією, де усі люди поділяються на нижчих і вищих, і якщо ти нижчий ти не можеш нічого змінити у своєму житті і мало чого можеш досягти, до того ж є дещо що відрізняє вищих, тож річ не лише у статках. А ще цей світ сповнений чаротворцями, алхіміками та інтригами. Звісно ж головні герої належать до різних частин цього всесвіту, вона нижча, він вищий, але вони зустрінуться, і для того щоб дізнатися, що станеться далі, необхідно прочитати книжку. Мабуть якби я була на декілька років молодше і якби я читала не так багато фентезі, то я б була у захваті. Але, на жаль, надто багато я читала щоб ця книжка поцілила мене прям у серденько. Це насправді досить непогане фентезі і я вважаю воно сподобається насамперед тим хто полюбляє романтичне фентезі, бо, як на мій погляд, усе що стається у книзі з головними героями стається через їх відносини, і якщо вам не подобається кохання у фентезі, то проходьте повз цієї книги. Але я хочу додати, що, не зважаючи на кохання і на відносини головних героїв, тут є ще багато чого, і інтригуючий світ, і інтриги, і бойові дії, і "синя" пошесть, яка вбиває людей. До того ж попереджаю це не солоденька романтична історія, деякі персонажі з тих яких ми зустрінемо на сторінках цієї книжки, на жаль, не залишаться з нами до останніх її сторінок. Напевно я б з цікавістю почитала що небудь з цього всесвіту ще.
    Також мені сподобалася мова якою написана книжка, сам текст гарний, читається дуже легко, сама книжка виглядає досить красиво, а ось чого мені не вистачило - так мапи, ми чуємо про декілька країн, про декілька міст, до того десь там йде війна, яку ми теж трошки бачимо і мені важкувато було усе це візуалізовати.
    Ну і як висновок - це дійсно непогана книжка, яку я можу рекомендувати тим хто не цурається кохання у фентезі, а також тим хто цікавиться українськими авторами
  •  
    Одна из любимых историй
    Эта книга заинтересовала меня сразу, как только увидела у Натальи первые упоминания о ней. При первых продажах я сразу купила, отложила все в сторону и начала читать. Ожидание того стоило!

    Качество самой книги на высоком уровне, хорошая бумага, крупный шрифт, оформление безумно красивое как обложки, так и внутренних страниц! Это любовь с первого прикосновения!

    "Керамические сердца" это антиутопическое (есть такое слово?) фэнтези. Ограничение я бы поставила 16+. Тут присутствуют жестокие сцены и немного любовных.

    Мы попадаем в мир, где люди разделены на высших (владеющих магией или знанием алхимии) и низших, не отличающихся никакими талантами и созданными для служения первых. Высшие отмечены оливковой ветвью, которая дарует им защиту от болезней и быстрого старения. Низшие страдают от лишений, тяжёлой работы и капризов высших, их жизни и тела полностью принадлежат хозяевам на которых те не в праве даже поднимать глаза!

    Жаррак - наследник знатного рода и будущий королевский маг влюбляется в служанку Канре. На этом и завязан основной сюжет. Казалось бы все банально, но в книге столько неожиданных поворотов, что не успеваешь перевести дух! В каждой главе что-то происходит, сердце готово выпрыгнуть из груди от переживаний за героев! И все это не сумбурно, а логично вытекает одно из другого!

    Тут и эпидемия, грозящая смертью и магические дуэли, война за власть, интриги против короны. Присутствует даже лёгкая детективная линия.

    Но, самым сильным был финал! Он просто взбудоражил все мое сознание! Как трогательно, чувственно, больно и нежно это было. Не зря я ждала эту книгу, она оказалась полностью в моем вкусе и отправляется на почетное место в шкафу. Обычно я не перечитываю книги, но эта станет чудесным исключением.
  •  
    Українське фентезі
    До цієї книжки, я не була знайома з творчістю авторки і скептично ставилася до українського фентезі, але прегарна обкладинка привернула мою увагу, а історія захопила моє серце!
    Отже у світі "Керамічних сердець" є чаротворці - "вищі", які походять з великих домів, вони держать всю владу, неділені "чаром" і мають ознаку - олівету - оливкову гілочку, що показує їх походження. "Нижчі" - люди які не мають чар, низького походження і повністю повинні підкорюватись і служити на добробут "вищих". Таке собі кріпацтво в світі маестрів і майстрів чару.
    Наші герої Канре і Жаррак - різні за статусом та поєднанні великим почуттям любові. Канре - служка, у неї загинули всі сестри, а маестра Альвіанні тепер має її за свою помічницю. Жаррак - представник могутнього роду Престів, які завши були біля короля, обіймали високі посади.
    Ще й на біду загрозлива і вбивча хвороба - "синька" загрожує всім "нижчім" і люди у світі потерпають від неї. В романі Наталі Матолінець порушує багато суспільних проблем - нерівність, рабські відносини, знущання над жінкою, сімейні взаємини, війна між державами і хвороба, як зброя проти опору. Але любовна лінія звісно рухає всі події, бо тільки щире, безумовне кохання, яке долає всі перепони змогло покласти початок змінам, бо Жаррак побачив у дівчині не нижчу собі, а людину.

    "...їх так багато - керамічних сердець - довкола. Сердець, красивих зовні і скрижанілих усередині. Повних вогню і холодних, як мармурові плити на кладовищі високорідних. Сердець, які запалюють інших, і таких, що їх не здатне запалити навіть невгасиме полум'я, викресане сумішшю алхімічних порошків."

    Фінал книги хоч і розбив моє серденько, але він логічний, справжній, бо життя то не казка і історії загалом сумні...
  •  
    Цікава історія, яка змусить плакати
    Це історія яка не може залишити байдужим, бо вона про соціальну нерівність, про вірність і шалене кохання.

    Добре що це фентезі бо інакше жахливо уявити, що світ поділяється на вищих і нижчих. Перші мають всі "бонуси" свого статусу, вони мають золоту гілку з народження, яка їх захищає від хвороб, надає сили і допомагає відновлюватись скоріше, а ось нижчі тільки й існують аби прислужувати, навіть не мають права підіймати очей на своїх панів.

    У книжці присутня детективна лінія, легка, але цікаво читати і очікувати, що буде далі.
    Але все ж таки для мене це по-перше, історія кохання. Такого яке в змозі здолати все, нерівність статусів у суспільстві. Протистояти світу, батькам, ворогам і все заради того аби бути разом. Любов яка здатна подолати все, навіть страх смерті.
    Карне і Жарраку пощастило знайти один одного саме для того щоб бути разом попри все. Вона нижча, він з могутнього роду Престів чаротворців, ніщо в цім світі не мало звести цих двох, але це життя і правила існують аби їх порушувати. Чи вийде у закоханих подолати суспільну нерівність читайте і готуйтесь до поворотів які вас будуть дивувати.
  •  
    Волшебство и фантсзия
    Довольно толстенькую книгу я прочитала за пару дней. Она рассказывает о мире фентези, в котором люди разделены на две касты. Первая это маги. Они считаются высшими созданиями, имеют дар магии, не восприимчивы к болезням, долгожители и обладают золотой ветвью на теле, данной самими богами. Вторая каста – это простые люди, низшие. Они обречены всю жизнь прислуживать магам. Подвержены морам, закон их не защищает и высшие могут делать с простым человеком все что захотят. Лишь не многим удается выбиться из такого, почти рабского существования и обрести профессию.
    Книга рассказывает историю любви мага и простой девушки. Историю красивую и трагичную. В произведении много политики, войн и жестокости. Я почему-то думала, что это подростковый роман, но слишком много в нем извращенного насилия для этого жанра. Наверно автор брала за отправную точку в своей книге обычаи средневековья. В тоже время в книге красиво описаны дуэли магов, их города, волшебные балы и многое другое. Стиль и язык автора, легкие и плавные, читать было в удовольствие. Да и читалось легко и запоем. Жаль только финал трагичный. Я бы предпочла, чтобы герои сбежали из страны и прожили счастливую жизнь, но таково авторское виденье и я могу лишь горько вздыхать))))
    Четыре балла.
  •  
    Романтичне фентезі
    Наталія Матолінець - Керамічні серця. Можу сказати, що фентезі це мій найулюбленіший жанр, а Матолінець одна з найулюбленіших авторів українського укрсучліту. Ну, і хто я така, щоб опиратися новинці яка має в собі всі мої захоплення. Попереджаю - можу спойлерити далі. Насамперед хочу відзначити мову автора - мені подобається надзвичайно. Обкладинка - як завше "інстаграмна", просто і тягнеться рука десь біля чашки з трав'яним чаєм її запостити))) Як так людям вдається таку красу створювати - не уявляю. Так от сюжет.
    Має доволі цікавий світ. Є вищі і нищі. Ті хто мають схильність до чару чи алхімії. І ті хто немає. Ті хто мають вживлену оливкову гілку, що надає захист від чуми того світу, і ті хто захисту немає і вимирають цілими містами. Де служки, яким платять зарплатню і які наймаються, прирівнюються практично до рабів і неживої речі, якою можна користуватись по своєму хотінню. А ще є інтриги та війни, поділ території та влади. Проте це все одно досить романтична історія. Щось схоже на поєднання Ромео та Джульєтти із Попелюшкою. Відносини між служкою та вищим, заборонений плід який завше солодкий. Але мені все одно трішки не вистачило здорового глузду цій парочці закоханих. Які то можуть вбити всіх і кожного, то залишають в живих головного свідка, нехай із втратою пам'яті (але ж вона може відновитись). Та й посил автора не зрозуміла - то служкам дають більше вольностей, то як раз із-за цих вольностей і вийшла трагічна фінальна сцена. Це як? Тут за права боролись, а тут показують, що і дарма це колотили. Тому мене кінець, який повинен був розчулити, залишив питання... Загалом сподобалось. Була б я дещо молодша взагалі б пищала і плакала, плакала і пищала)))))) Тому десь так біля 16 (є сцени сексуального насильства) читати можна спокійно і отримувати задоволення від дійства, що відбувається на сторінках книги
  •  
    Реалістично, масштабно, емоційно
    Я рахувала дні від передзавомлення до дня отримання. Знала як пише Наталя і з огляду на сюжет і з огляду на мову. Очікування були високі, планка поставлена також. Були хвилини, коли у мені зароджувалися сумніви, а чи буде це настільки цікаво як було з "Гессі" чи "Вартою"?

    Буде і буде навіть краще. Книжка не рівня попередніх книг авторки. Як мінімум тому що це доросла серія. Герої доросліші, світ жорстокіший, а кінець не передбачуваний.

    По сюжету ми переносимося у Францію (не пам'ятаю якого століття) і бачимо тогочасно-вигаданий світ очима простої служниці, яка повинна слідкувати не тільки за своїми діями, а навіть за своїми поглядами. А ще коритися всьому, що їй накажуть пані та пани.

    Але ж світ не зовсім такий, яким бачить його Канре, тому ми можемо бачити його ще й очима Жаррака. Вищого, чаротворця, сина впливового роду у тій місцевості.

    Як вижити нижчим, якщо у двері стукає синя пошесть, а чаротворці не звертають на неї уваги, бо в них є оливкова гілка? Як втримати рівновагу між почуттями та обов'язками? Як підняти погляд на пана і не втратити останні краплі гідності? Як жити із забороненим коханням?

    Окей, можливо останнє питання містить маленький спойлер, хоча навряд чи це він. Де в анотації двоє героїв, там чекай любовну лінію. І тут потрібно бути готовим до того, що вона не є основною в книжці. Вона скоріше віддзеркалення, у деяких моментах рушійна сила чи перепона до подій на рівні цілих держав.

    Ця книга підкорює деталізацією. Ми дізнаємося багато про різних нижчих і вищих, держав-сусідів, минуле і трішечки майбутнього. Але від цього книга не стає нудна. Описи не хочеться пропускати. Навпаки, хочеться вбирати кожну деталь, бо ж вона може стати пасхалкою, пазлом, якого не вистачало. І написано це дуже майстерно!
  •  
    КЕРАМІЧНІ СЕРЦЯ
    «Керамічні серця» - це нова книга української письменниці Наталії Матолінець, у якій події відбуваються у світі, де люди розділилися на вищих та нижчих. Вищі – це привілейовані чаротворці, а нижчі всього-на-всього їх слуги. Наші головні герої, Канре і Жаррак, зустрілися і закохалися один в одного, але перед ними постає стіна – дівчина є служкою багатої тітки Жаррака, тож закоханим потрібно бути дуже обережними. Зокрема, їх доля переплітається з низкою політичних інтриг, страшною епідемією, а також загрозою війни…
    На жаль, це була перша книга Наталії, яка не залишила після себе зовсім ніяких почуттів. Події були занадто швидкими, а також розвивалися помітно по-різному: дещо було занадто затягнутим, а от воєнні дії авторка не описувала взагалі, хоча вони відігравали у книзі не останню роль. У кохання героїв вірилося слабко – постійно видавалося, що з подібними історіями кохання я не раз вже зустрічалася. Немає відчуття чогось помпезного, епічного – все дуже одноманітно, через що «драма» воєнних дій і політичного тла відчувається як щось побічне і зовсім неважливе. Другорядні персонажі виринають, але зникають через главу-дві, Канре і Жаррак нагадували імпульсивних підлітків, а не поміркованих осіб, які потрапили у скрутне становище. Фінал трагічний, але є в ньому щось настільки передбачуване, що це більше нагадує трагедію заради трагедії.
    Але, загалом, було приємно ознайомитися з чимось новим від Наталії, хоч книга і залишила мене байдужою.
  •  
    Керамические сердца
    Я недавно решила больше окунутся в современную украинскую литературу и открыла для себя многих очень интересный и талантливых писателей Украины. Одним автором из этого списка была именно Наталия Матолинец. Мне очень понравился стиль в котором она пишет свои книги. Она составляет мелодию слов с одной стороны и очень гармонично, а с другой - очень прерывисто и рвано. По моему мнению такая комбинация, такая смесь повествования очень сильно влечёт за собой своего читателя. Я не могла оторваться от этой книги. Прочитала её буквально за пару дней и получила огромное удовольствие. Говоря о сюжете стоит отметить, что автор рассказывает нам историю фантастической любви между парой, которая находится на совершенно разных социальных плоскостях. Их союз формируется вопреки всему - политической ситуации, социальных статусов, напряженности общества, а также вопреки их собственных сомнениях и личных переживаниях внутри их юных душ. Также некой изюминкой данной книги является то, что действия происходят на фоне эпидемии, что в настоящее время не может остаться без внимания. Спасибо.
  •  
    Керамические сердца
    Интересная, увлекательная магическая история. Новый мир, где нет справедливости, а есть только классы элиты и их слуг. Герои, которым не положено даже смотреть друг на друга, но они умудрились влюбиться и пойти наперекор всем правилам. Политические интриги, война и попытка спасти мир. Наталья Матолинец обещала, что после ее предыдущих более подростковых книг, "Керамічні серця" будет полноценным взрослым фентези. Но когда я начала читать, первые 150 страниц было сплошное недоумение. С одной стороны - да, герои взрослые, и мир явно не детский: помимо жестокого отношения к "нижним" рабам много отсылок к постельным сценам. Но именно что отсылок, по другому не скажешь - никаких откровенных сцен нет, да и само слово "секс" заменено разными поэтическими оборотами. Я такое не очень понимаю, мне кажется, если автор затрагивает откровенные темы, то должен быть откровенным до конца. Но это только в начале.. Дальше события настолько захватили меня, что я забыла про все недовольство и готова была простить любые недостатки. Самое прекрасное в этой книге - это конец. Не традиционный хеппи энд (внезапно!), поэтому выгодно отличает книгу среди подобного жанра. Спустя почти 600 страниц запоминаются только эти прекрасные ощущения одновременно грусти и счастья, любви и тоски..
  •  
    Керамічні серця
    Я дуже чекала на цю книгу , бо всі прочитані мною історії Матолінець запали в душу! Однак вона не змогла посісти перше місце з усіх , бо хоч історія і була гарною все ж мені не вистачило динаміки.

    Я в захваті була від ідеї , бо то щось зовсім для мене нове. Тут була смертельна хвороба, яка нападає лиш на нижчі прошарки суспільства, такі як головна героїня Канре. Ця молода дівчина служка в багатому домі, де ніколи не підіймає очей на своїх хазяїв та їх гостей без дозволу, робить все що наказують, та навіть віддає своє тіло, й ніколи не думала, що колись зможе стати на місце вельмож.

    Але все змінюється, коли вона знайомиться з Жарраком, який був вихований по трошки іншим канонам життя! Цей персонаж був для мене найулюбленішим, адже він впевнений, сильний, здається, що зовсім незламний та найголовніше людяний, що іншим чаротворцям і в снах не снилося .

    Їхня любов розвивалася якось дуже дивно , враховуючи минуле Канре навіть надто стрімко, але те який був настирливий чаротворець можливо воно й логічно.
    Знаю, що багатьох засмутив фінал, але для мене він був правильним, реалістичним, засмутило лиш те, що все ж таки герої нічого не змінили в суспільстві в якому жили.
  •  
    Українська фентезі-версія «Ромео та Джульєтти» чи щось більше?
    Нещодавно дочитала цю осінню фентезійну новинку від львів’янки Наталії Матолінець. Це вже п’ятий роман авторки. У своєму інстаграмі Матолінець ділилася, що сюжет прийшов до неї уві сні ще 2017 року і так захопив, що вона наступного ж дня кинулася писати, та за видавничими турботами закінчила тільки зараз.

    У центрі твору – історія кохання, але розгортається вона на фоні настільки буремних подій, що заскладно назвати її банальною. Місце дії – вигаданий світ, чимось схожий на наш у період раннього модернізму та, звісно, за умови існування у нашому світі справжнього чару.

    Цей світ живе у надзвичайній соціальній нерівності. Мабуть, кожен хоч раз чув цей народний вислів: «у кого гроші – у того й влада?» Тут слово «гроші» сміливо можна замінити на «чари». Ті, хто володіють ними, мають і багатства, і маєтності, і високі посади. Їх називають «вищими», перед ними падають на коліна, вони мають право вчинити будь-що з «нищими», людьми без чару.

    Головна героїня Канре – просто служка у багатому домі, в її житті багато болю та насилля, але вона гадає, що так і має бути. Головний герой Жаррак – третій син королівського чаротворця та далекий родич власниці того багатого дому. Хлопця, розірваного між двома королівствами після розлучення батьків, надто турбує нинішній стан їхнього суспільства. Долі героїв не мали б перетнутися, вищий не може закохатися в нищу; нищій не дозволено піднімати очі на вищого, за винятком, коли той хоче скористатися її тілом, але це все-таки сталося. Кохання всупереч всім законам цього світу.

    На півдні розгортається війна, якою керують змовники з півночі, а країною шириться пандемія смертельної синьої мітги – за бажання можна провести паралелі з сучасністю та короновірусом, хоча авторка історію почала писати ще задовго до його появи.

    Хто дочитав книгу до кінця, той знає, що драматичності фіналу Шекспір з його «Ромео та Джульєттою» міг би тільки позаздрити, але, поза палкою любовною лінією, це головним чином історія людяності. Ідея про те, як залишатися людиною в надлюдських умовах; про те, що соціальний статус не вирішує яким тобі бути. Як сміливо мовив сам Жаррак, стоячи перед королем: «Наявність чи відсутність золотої гілки не визначає людину». Золота оливна гілка у творі – матеріальний символ вищості.

    Назва «Керамічні серця» – це водночас і назва смертельного прокляття, яке носить на собі Канре, і також метафора жорстких збайдужілих людей, яких турбує тільки їх вищість, гроші та могутність. Книга про бажання змінювати світ, про життя та смерть, заклик цінувати миттєвості тут і зараз, поки ще живий. Також про те, що всі герої – завжди такі ж самі люди, як ми з вами, і так само не вірять у себе, доки не виявляється, що неможливе таки відбулося завдяки їхнім зусиллям. Про те, що всі люди рівні, із плоті та крові, гріха та святості, що вищості не існує, її вигадують як ідею і вдало підтримують.

    Не оминула авторка і тему складних відносин батьків та дітей, втілену на прикладі Жаррака, якого батько сприймає лише як зброю для втілення своїх амбітних цілей.

    Роман розраховано більше на жіночу аудиторію, яку в закордонних класифікаціях називають young adult – віком від 21 до 30. У ньому присутня жорстокість та насилля і згадки про інтимні сцени, але без особливої деталізації. У нас не особливо багато гарної літератури, розрахованої саме на цей віковий проміжок, тому твір може заслуговувати на увагу вже лишень з цієї причини.

    Загалом, чудова книга для того, щоб провести кілька гарних вечорів, насолоджуючись шаленою історією забороненого кохання, чарами та інтригами, а також живою українською мовою, яка не звучить так, ніби герої користуються словником архаїзмів. Словом, краще спробувати, аніж пройти повз. Люблю книги Матолінець :)




  •  
    Чудова книга
    "Керамічні серця"
    Автор : Наталія Матолінець
    Видавництво VIVAТ
    Я ніколи не ведуся на обкладинку, але це не той випадок, що і зовні, та наповнення книги прекрасне! Все ідеально! Ці гілочки оливи, і я зрозуміла лише зараз, що та квітка на обкладинці - це оливета. Теж дуже важлива річ в сюжеті. Склянки з різними порошками, це артефакти Жакка. І сама найбільша окраса - Керамічне серце, яке може враз зупинитися.
    Книга неймовірна, 5 9 2 сторінки прекрасного чтива. Історія Канре, вона знає що не можна ставити запитань, підводити очей на високорідних, коритись маестрам. Жаррак теж знає правила життя, він повинен стати бездоганною зброєю Сонцесяйного, й звичайно не підвести родину. Зрозуміло що вони з різних світів, розмежованих тією самою оливною гілкою. Та коли їх долі перетнуться все зміниться. Смертельна хвороба, змови, загроза війни, інтриги, та на цьому фоні любов.
    Зрештою приходиться вирішувати, боротись з часом, чи підкоритися йому. Вирішувати на чиїй стороні і кого підтримуєш.
    Герої доповнюють один одного, часом сумно, часом ніжно.
    Кінець був очевидний, я плакала, все!
    Раджу для читання абсолютно всім!
  •  
    История о любви и черствых людях
    Не так давно я дочитала дилогию автора про ведьму Варту. И новая книга заворожила меня и обложкой и описанием. Я вскоре я купила ее. И это было полное попадание в яблочко.
    Внутри был фэнтезийный мир, который напоминал Францию. Люди делятся знать, которая обладает магией и простых людей, которые магией не обладают. У знати есть оливковая ветвь, которая как бы наделяет их чуть ли не божьим благословением. Главные герои, Жаррак и Канре, принадлежат разным мирам. Жаррак - маг и маэстр, Канре - помощница его тети. И они полюбили друг друга. А на фоне этого война, ужасная болезнь, и интриги.
    Это книга проникла мне в самое сердечко и разбила его. Мне нравилась любовная линия, которая не перетягивала на себя все внимание и разгорелась в начале. Интриги были действительно запутанные и интересные. Иногда книга была жестокой и делала мне больно. Но она была прекрасна, несмотря на всю трагичность конца. И мне понравилась идея, что черствые сердца ничем изменить нельзя. Всем советую, которые любят магию и фэнтези.
  •  
    Такі скандальні "Керамічні серця"
    Ось уже четверта книга Наталі Матолінець потрапила в мої руки. Матолінець - єдина авторка, книги якої я збираю. Зазвичай я читаю за принципом "один письменник - одна серія", позаяк в світі повно книг і з кожною ти хочеш познайомитись, але з даною письменницею це правило зламалось. Попередньо я читала "Гессі" (з цього роману в мене й почалось знайомство з Матолінець) і це був просто фонтан любові, після чого "Гессі" увійшла до списку моїх найулюбленіших книг евер. Далі була "Варта у грі", "Академія Аматерасу" (трішки гірші, але теж нічо) і нарешті "Керамічні серця". Випадково я дізналася, що в нашій книжковій спільноті відбуваються прям таки неймовірні баталії. Не встигла я оговтатись від сварки Ананьєва і Кокотюхи, як почались нові скандали. Певні блогери дуже лаялись на дану книгу, але інші, фани, так би мовити, стали на її захист. Я в суть конфліктів не занурювалася, оскільки сама ще не читала роман і не мала права щось там судити чи доводити, тай не хотіла нахапатись спойлерів. Однак спойлерів я таки нахапалася (дякую всім тим людям, які виставляли в блогах розірвані сердечка, от прям дуже безпаливно було). Насправді я максимально нічого не хотіла знати про цю книгу, аби сформувати виключно свою свіжу думку. Я не читала відгуків, навіть з анотацією не ознайомилась, але кінець таки заспойлерила. Втім, головне питання полягає в тому чи сподобалась книга мені і відповідь буде - ні. Це не значить, що "Керамічні серця" погані, аж ніяк. Навпаки Матолінець суто в плані тексту написала книгу дуже добре. Доволі цікаві персонажі, також тут порушується низка важливих тем - соціальна нерівність, рабство, дискримінація тощо. Але буває ж таке, що книга сама по собі хороша і прям докопатися нема до чого, а тобі вона не заходить. І от у мене так само було. Не моя чашка чаю, як то кажуть. Я не прикипіла до героїв, мені якось було байдуже до головної героїні, хоч я могла б їй поспівчувати, адже вона знаходилася в глухому куті і не мала по суті змоги обрати інше життя (а тепер уявіть, як жили наші предки два століття тому в кріпацтві, адже це книга, ато було життя). Якимось нецілісним персонажем здавався мені Жеррак, вже якось треба було дотримуватись одного образу. Їхні стосунки стали розвиватись надто швидко (сота сторінка, а вони вже тойво та цейво, ну ви зрозуміли). Одним словом, я навіть недочитала до кінця й відклала книгу на потім. Можливо я дам їй другий шанс, побачимо. В авторці я не розчарувалася, вона досі одна з моїх улюблених письменниць, але "Керамічні серця" для МЕНЕ, підкреслюю: виключно для мене, поки найслабша її книга. Та я не хочу вас відлякати, читайте і сформуйте власну думку, бо суто з технічної точки зору книга якісна, просто не моя. Я б воліла, щоб Матолінець повернулася до книг з атмосферою "Гессі", де тепло, магічно і кожного персонажа, хай навіть поганця, любиш і хочеш, щоб він був щасливим. Втім, знову ж таки, це суто моя суб'єктивна думка.
  •  
    Трагічна історія кохання
    Що може бути пекельніше, аніж суміш сюжетних ліній про заборонене кохання та політичні інтриги у своєрідному магічному світі? Українська письменниця Наталія Матолінець написала книгу, від якої дійсно важко відірватися. І знову ж таки, вона ні на що не схожа з її авторського доробку!
    Тут ми знайомимося з двома головними героями - Жарраком та Канре. Канре - це всього-навсього служка, а Жаррак - це майбутня гордість, вартісний спадкоємець наймогутнього роду чаротворців. Їх знайомство відбулося абсолютно випадково, через невеликий побутовий інцидент. Але, як і чимало випадковостей, їх зустріч відіграє вирішальну роль у війні та смертельній епідемії, яка не оминає нікого. Чи зможуть Жаррак і Канре вибороти право на своє кохання, якщо довкола них ведеться найжорстокіша боротьба - боротьба за життя...?
    Письменниця створила дуже цікавий світ, який нагадує епоху раннього модерну, до цього ж додавши магії. Не дивлячись на це, книга зовсім не світла та не райдужна: те, що відбувається у ній - це справжні реалії людства без прикрас, де не завжди перемагають дружба та кохання. Єдине, що письменниці не дуже вдалося передати - це трагічні сторінки війни. Війна у цій книзі - це ключове тло, яке Наталія, як на мене, описує занадто розмито, так, що зовсім не відчуваєш її впливу на героїв. Окремо хочу зазначити любовну лінію - вона незворотньо розбила мені серце!
  •  
    Про чари, кохання та соціальну нерівність
    З цієї книги почалася моя подорож в світ фентезі (до цього я не полюбляла цей жанр, відверто кажучи, та всіляко його ігнорувала, аж поки подружка таки не тицьнула мені прямо в руки цю книгу).
    Одразу мене полонила обкладинка - загадкова та стильна. Ну, це ж Vivat!
    Анотацію я не читала, довірилась подрузі, а в нас читацькі смаки майже співпадають. На початку, зрозумівши, що це фентезі, я хотіла її покинути та щось мене зупиняло (ну, люблю я реалістичні історії, засновані на реальних подіях, які можуть відбуватися в реальному житті, а оті всі казочки... да пробачать мене любителі Гаррі Поттера!) і я не пошкодувала, що продовжила. Майже 600 сторінок "проковтнулись" непомітно.
    Це доволі цікава та насичена історія про чаротворців, світ Вищих та Нижчих, про справжнє кохання, людяність та підступність.
    Як на мене твір написано бездоганно - все доволі послідовно, без забігання наперед та "перестрибувань", цікавою українською, яка чудово пасує до світу чаротворення.
    Тема соціальної нерівності розкривається протягом всього твору - служці могли відрубати пальці, руки або й взагалі позбавити життя за крадіжку або непокору, навіть гостям. Особливо важко було, коли Канре, головна героїня, дізналася, що позбавив життя її сестру батько коханого за непокору. Тут служки не мали права навіть хворіти, їх одразу звільняли та виставляли з дому!
    Кохання - чи мали право на кохання люди з різних верств? Звісно, ні! Служка могла вийти заміж тільки за хлопця свого соц статусу, а високорідні ріднилися тільки з високорідними. В іншому випадку - страта!
    В цій історії не обійшлося без кохання між молодими з різних соціальних верств. Що між ними могло бути спільного? Мабуть, людяність та емпатія.
    Дізнавшись про стосунки сина зі служкою, батько Жаррака, королівський чаротворець, накладає на дівчину закляття часоспалення. Що являє собою керамічне серце всередині грудей поряд зі справжнім серцем, яке пришвидшує відлік часу, відведеного в цьому світі, щойно Жаррак торкнеться Канре...
    На які жертви та вчинки здатні закохані задля власного порятунку та розкриття таємниці походження вбивчої хвороби.
    А фінал - просто неймовірний! Я плакала....
    Моя оцінка 10/10
  •  
    Алхімія кохання, сили та жертовності
    Наталія Матолінець - сучасна українська авторка, твори якої входили у списки найкращих книг року за версією BBC. Тож мені стало цікаво прочитати її новинку.
    На сторінках книги розповідається про світ, в якому є вищі верстви населення, а є нижчі. Вищі – чаротворці, люди, наділені чаром, з самого народження мають оливету – оливкову гілочку, яка демонструє їхнє золоте походження, близькість до короля. Щодо нижчих, то це звичайні слуги, які не мають ні чару, ні оливети, ні шансу на краще життя. Вони живуть на благо чаротворців, забезпечуючи їм добробут.
    Одного дня у цьому нерівному світі служка Канре і чаротворець Жаррак зустрічаються і закохуються. Але ці стосунки неможливі у їхній реальності: вона служить в його тітки, залежить від рішення і настрою однієї людини, а його сім’я одна з найвеличніших у всій державі, він має владу й чар. Зовсім неможливий союз. Але коли кохання заходить у їхні життя, то вони правдами-неправдами намагаються бути разом.
    На тлі цих романтичних стосунків стаються жорстокі, сумні речі: країну охоплює епідемія – «синька», яка нищить нижчий народ, вороги, які захоплюють кордони, і врешті алхіміки, які провертають брудні справи і прагнуть витіснити верхівку короля.
    Тож чи вдасться нашим героям поборотися за свої долі і піти проти цілої системи й сім’ї?
    У цьому романі Наталія Матолінець торкає важливі суспільні теми: нерівність, війни, невільництво, хвороби. Проте також показує якою все ж таки гігантською силою наділене кохання.
  •  
    Романтичне фентезі
    Канре — служниця з роду нижчих. Їй не можна дивитися в очі вищим, потрібно виконувати всі їх забаганки. Жаррак — чаротворець однієї з найвпливовіших родин. Його життя повне пригод та небезпеки. Але одного дня вони закохуються і їх життя різко змінюються.
    Отруйні зілля, війна, інтриги, скандали, золоті гілки та керамічні серця - тут треба читати, всього не розкажеш!
    Читається легко, швидко. Дуже непогано!
    Але мені не сподобався фінал. Я не люблю хеппі-енди, тож очікувала чогось такого. Але думала, що це все не буде даремним - отримаємо якусь революцію, бунти нижчих, зміни на краще. Тут мені не вистачило емоцій, драми.
  •  
    Вишукана жорстокість
    Романтичне фентезі - це для мене виклик. Я рада, що обрала для знайомства саме цю книжку. Не скажу, що стала фанаткою жанру - мені все-таки подавай щось з боями і інтригами, але читалося приємно.

    Перед нами - вигаданий світ з чіткою ієрархією. Є світ аристократії і світ слуг, де діють чіткі правила. Вищі не можуть закохуватися чи одружуватися з нижчими, за це їх чекає кара. Натомість секс дозволений, хоча згоди служниць ніхто й не думає питати. Їхня справа - вчасно випити зілля агонії (прекрасна назва, еге ж? Одразу зрозуміло, яке воно "приємне").

    Ще у книжці буде війна й епідемія, зради і боротьба за владу, але основна увага приділяється саме коханню. Канре - служниця, з досвіду своїх сестер і подруг знає, що краще мовчати і вибачатися, ніколи не сперечатися і не захищати себе. Жаррак - з багатого і впливового роду. І за це кохання їх покарають.

    "Керамічні серця" проникнуті атмосферою пишних сукенок, запахом гарячого шоколаду і пудри, які приховують жорсткість і вседозволеність. Канре і Жаррак юні, але прекрасно знають світ, у якому вирішили боротися за своє кохання. Тому фінал цієї книжки дуже реалістичний.
  •  
    Трепетні серця
    Канре-нижча, прислуга, безправна. Її життя чи смерть тільки примха пані, у якої вона працює віддано та сумирно. Хоча й попри це постійно зносить покарання за дрібні помилки.

    Жаррак-високородний, племінник Канренної господині. Він чародій з поважного роду, якого чекає успішне майбутнє.

    Проте з першого погляду ці двоє помічають те, як вони різняться серед собі рівних. Хлопець ставиться до нижчої, як до рівні собі. За це й отримує масу клопотів. Проте він вирішує піти ще дальше і порушити закон, який може вартувати життя, смерті в жахливих стражданнях.

    Казка схожа на Попелюшку, але куди жорстокіша і магічніша. Світ чародіїв, класова нерівність, сутички між чиновниками і страшний вірус. Не дивно, що книга осягає майже 600 стор, оскільки подій багато і їх розвиток не терпить поспіху. В ній багато важливих деталей, які важливо не опустити, а також героїв, яких варто запам'ятати. Бо вона криє в собі таємні заговори і банальну людську підступність.

    Щодо головної сюжетної лінії-кохання, все також не надто просто. Як і в будь-які часи, де закохані являлися не рівними, тут також їхній союз стає небажаним. Проте це не проста загроза бути розлученими, а набагато страшніша річ, яка вбиває поступово, наче знущаючись. Попри це закохані борються з усіма обставинами, заради вищої мети. Але хтозна, чи доля буде такою доброю до них.

    Книга дійсно заставляє серце битися сильніше, відчувати всю біль несправедливості і жорстокості. Хоча цей жанр є для мене незрозумілим і важким, історія втягнула мене з головою. І навіть попри передбачуваний для мене фінал, залишається цікавою.

  •  
    Розчарування
    Ця книга порівняно з Гессі мені видалася якоюсь прісною, сухою. Герої, як на мене, прописані не дуже добре, якісь картонні. Можливо, історія не підійшла мені під настрій, але я від неї очікувала набагато більше: емоційної наповненості, глибшого проживання подій, об'ємнішого світу... Одним словом, зовсім не зачепила мене ця книга. Я поставила їй чотири зірочки, бо не можу назвати її зовсім погано написаною (три зірки ставлю лише, якщо книга дуже не сподобалася), але прожити історію, співпереживати героям, повністю поринути в події мені не вдалося. Хоча, звісно, кінцівка мене засмутила, але не буду спойлерити.
  •  
    Керамічні серця
    Крім Гаррі Поттера я не визнавала іншого фентезі, а коли підписалася на мандрівку однієї книги почала детальніше занурюватися в жанр і мені сподобалося.

    Ще рік тому я з впевненістю сказала б "та ну... фентезі... ще й український автор... - я таке не читаю. Та за 2021 рік мої літературні вподобання значно розширилися.

    Хоч це й фентезі, та авторка підняла важливі питання: соціальна нерівність, непорозуміння батьків і дітей, заборонене кохання і смертельна хвороба, яка поширюється серед нижчих, а магістеріуму не несе загрози (хоча і тут щось пішло не так).

    Канре - служниця, її життя залежить від магістри, яка може покарати за найдрібніші помилки.
    Жаррак високородний чародій, батько покладає на нього великі надії. Ці двоє з різних світів, але кохання не бачить перешкод.

    Заради коханої чаротворець порушує закон, а вона вкорочує свій вік, аби тільки бути поруч з ним.

    Книга змушує відчувати несправедливість і сум, але разом з тим, серце завмирає, коли розгортається справжнє кохання, яке може здолати все.
  •  
    Фентезі
    Відразу хочеться сказати, що я дуже хотіла, щоб мені книга сподобалася. У неї стільки поціновувачів, усі відгуки дуже позитивні, а оформлення просто неймовірне.
    Але відверто, книга не залишала по собі для мене ніяких емоцій. Ні хороших, ні поганих.

    Книга розповідає історію життя Камре, яка по праву народження являється нижчою. Вона служка у багатої маестри, і її задача догоджати вищим світу сього. Нею користуються як прислугою, але якщо дівчина приглянеться якомусь високорідному чоловікові, то він запросто може скористатися її тілом для задоволення.
    І от до маєтку маестри приїздить її племінник, який відразу запримітив дівчину, іскра між ними запалала. І тепер хлопець зробить усе, щоб бути з коханою.

    Взагалі книга не зовсім про кохання, вона більше про політику, у яку вплелася любовна лінія.
    Сама любовна лінія була для мене непереконлива. Я не повірила у почуття героїв, та і в самих героїв також. У системі магії взагалі було тяжко розібратися, постійно випливати якісь нові можливості, які були в нагоді в той, чи інший момент. Як на мене, то це трішки чітерство.
    Ситуація з керамічними серцями була введена в сюжет уже в другій половині книги, і їй було приділено так мало часу, що, коли про це згадувалося, потрібно було ще пригадати, що це за керамічні серця такі.
    Мені було нудно читати, так як до середини книги взагалі нічого не відбувається, так як в основному читачеві представляється світ, а от подій дуже мало. І коли книгу відкладаєш, то великого бажання брати книгу знову до рук особливо і немає.
    І ще, що мені не дуже сподобалося, це те, що в історії є момент із синькою. Це така хвороба, яка косить населення країни. І ця хвороба дуже схожа на пошесть в "Місячних хроніках" Марісси Мейєр.

    Дуже шкода, але книга виявилася розчаруванням. Забагато я від неї очікувала.
  •  
    "Кріпосна" в жанрі фентезі!
    Друга книга авторки, яку я читала. Першою була "Гессі" і вона більш підліткова. Авторка працює в жанрі фентезі.
    Треба віддати належне - вигаданий світ описаний барвисто, якісь ідеї від початку підтримуються, розкриваються, пояснюються впродовж книги і не суперечать написаному раніше.
    Отже, маємо вигадану країну, вигадані міста, які чимось нагадують Францію, може Австрію 18-19 століть. Є два виразні класи суспільства - вищі та нижчі. Вищі володіють магією та алхімією, нижчі безправні слуги.
    Ну і звісно не обійшлося без лінії кохання між спадкоємцем знатного роду і простою служкою. Молоді закохані впевнені, що можуть змінити суспільний уклад, долають різні перешкоди і навіть мають кільканадцять місяців щастя.
    Крім кохання всупереч усьому! Маємо ще вірусну хворобу (спочатку ексклюзивно для нижчих, а потім не тільки), війну, політичні інтриги, слабесеньку одноосібну боротьбу за розширення прав. Усе разом - геть симпатичне українське молоде фентезі.
    Я не велика шанувальниця жанру. Але майже 600 сторінок читалися легко і швидко.
    О! Ця книжка - це "Кріпосна" в жанрі фентезі!
  •  
    Керамічні серця
    Я дуже люблю Наталію Матолінець і фанатію від кожної її книги, тому я ніколи не критикую навіть ті моменти, які давалися мені тяжко. Тому що вони хоч якось гальмували мене, і не дозволяли проковтнути книгу за раз. А ризик такий є, тому що пише Наталія дуже легко і захопливо.
    Роман розповідає про альтернативну Францію приблизно 19 століття, якщо я правильно розумію, і ця стилізація вийшла такою майстерною, що мені часом здавалося, що я читаю переклад, а ще десь є оригінал, написаний французьким письменником.
    Вони зустрілися випадково. Канре - служка в домі пані Альвіанні, він - її племінник. Нижчим не можна суперечити вищим, не можна підіймати очей, не можна помилятися чи вчасно не падати на коліна. Жаррак не розуміє цих звичаїв, бо виріс в іншій культурі. Можливо, саме тому, що заперечення людськості нижчих йому чуже, він закохується в служку тітки. А та дозволяє собі відповісти на почуття.
    Тим часом зріє війна і шириться епідемія синьки - хвороби, яка вражає нижчих, і це те широке тло, яке дає читачеві насолоду від масштабності історії, а героям додає складнощів.
    В цій історії показані важливі питання: пошук правди і справедливості, намагання жити за власними принципами, стирання кордонів між соціальними верствами. Боротьба за справедливість, хай на кону стоїть власне життя.
    Мій улюблений персонаж - Генріена, мати Жаррака. Абсолютно захоплива жінка, яка ні перед ким не схиляє голови і живе, а не існує в тіні чоловіка.
    На останніх сторінках я плакала. Роман багатошаровий, і я обов'язково його перечитуватиму.
 
Характеристики Керамічні серця
Автор
Наталія Матолінець
Видавництво
Vivat
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
592
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-966-982-139-3
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література