Вхід або реєстрація
Для відслідковування статусу замовлень та рекомендацій
Щоб бачити терміни доставки
«Закони війни вчителя Суня» (так дослівно можна перевести всесвітньо відоме «Мистецтво війни») - це стародавній (йому понад 2500 років!) китайський трактат, чиє авторство, ймовірно, належить генералу і стратегу Сунь-Цзи, який жив при закінченні періоду Чунцю або ж на початку періоду Чжаньго.
Не варто думати, що цей текст - всього лише відгомін сивої давнини, яка цікавить переважно істориків. Навпаки, його й сьогодні вивчають, наприклад, в армії США, а також на філософських і політологічних факультетах найвідоміших університетів світу.
Сунь-Цзи сприймав війну, як необхідне зло. Війну бажано вести швидко, щоб уникнути економічних втрат і поступово зростаючого внутрішнього опору (опозиції з боку знаті, а також невдоволення населення), або ж вести її на території противника, заради використання його, а не власних ресурсів. Він вважав, що стратегія - це не планування в сенсі роботи за складеним переліком завдань, але, скоріше, це потреба в швидкій та адекватній реакції на обставини, що змінюються.
Таким чином, цей трактат - не стільки про військові дії, як про організацію мислення керівників і про інструменти управління людськими масами.
«Закони війни вчителя Суня» (так дослівно можна перевести всесвітньо відоме «Мистецтво війни») - це стародавній (йому понад 2500 років!) китайський трактат, чиє авторство, ймовірно, належить генералу і стратегу Сунь-Цзи, який жив при закінченні періоду Чунцю або ж на початку періоду Чжаньго.
Не варто думати, що цей текст - всього лише відгомін сивої давнини, яка цікавить переважно істориків. Навпаки, його й сьогодні вивчають, наприклад, в армії США, а також на філософських і політологічних факультетах найвідоміших університетів світу.
Сунь-Цзи сприймав війну, як необхідне зло. Війну бажано вести швидко, щоб уникнути економічних втрат і поступово зростаючого внутрішнього опору (опозиції з боку знаті, а також невдоволення населення), або ж вести її на території противника, заради використання його, а не власних ресурсів. Він вважав, що стратегія - це не планування в сенсі роботи за складеним переліком завдань, але, скоріше, це потреба в швидкій та адекватній реакції на обставини, що змінюються.
Таким чином, цей трактат - не стільки про військові дії, як про організацію мислення керівників і про інструменти управління людськими масами.