Електронна книга Интернат

Многим из вас эта книга не понравится.
Более того, прочитав аннотацию, вы, возможно, не возьметесь ее читать.

Она о войне. О нынешней страшной войне, которая продолжается на Востоке Украины. О войне, от которой многие устали и не хотят лишний раз обременять себя информацией о ней

2015 год. Восток Украины. В центре сюжета - главный герой, учитель Паша. Перед ним стоит непростая задача - забрать племянника из интерната, который находится на территории, куда уже коварно подошла война.

В книге описано всего три дня из жизни на Донбассе. Всего три дня, а тебе кажется, что вся жизнь пронеслось перед глазами.
Очень правдоподобно, временами даже жестоко автор погружает в каждую деталь реальности. Мурашки одолевают всё тело и, кажется, что даже кровь застывает от услышанного.

Пульсирующая боль, ужас, тревога, страх, сожаление, непонимание, неприятие, отчаяние!

Я считаю, что это одна из лучших призовых книг, написанных Сергеем Жаданом. Она легкая своим текстом, но очень тяжелая морально.
Наверное потому что она слишком правдива!

Многие из вас, наверное, не захотят читать эту книгу, услышав о чём она.
Однако, попробуйте!
Очень советую!
Война значительно ближе, чем вам кажется!

Книга про події 2015 року, війна на Донбасі, розкол в думках і повний безлад. Книга насправді моторошна, через призму трьох днів розповідається абсолютно вся істотність буднів війни. Автору легко вдається передати всі ті емоції, розбіжність в думках. Очима вчителя Паші передається абсолютно все, від страху до відчаю, нерозуміння…
Від головного героя віє байдужістю до світу, себе, це надто замкнутий молодий чоловік, який вже давно зламаний.
В романі вразив опис людей, їх втраченість та пустота в очах, злість, розпач, ніби це вже давно не люди… Будівлі, вулиці здаються страшними, холодними та брудними. В багатьох людей перехожих немає імен, проте автор надає їм прізвиська згідно фізичних ознак, що ніби характеризує їх самих, та всю атмосферу війни…

Сюжет «Інтернату» доволі нескладний – головний герой має забрати з інтернату племінника й відвезти до його матері. Подорож займає три дні, на шляху чигає безліч труднощів і небезпек. Уся проблема в тому, що шлях цей проходить через війну. Автор занурює читачів у нереальність жахів війни через свого персонажа, учителя Пашу. Цю книгу слід прочитати, щоб зрозуміти: навіть якщо ти не цікавишся політикою й війною (або саме через це), вони можуть зацікавитися тобою, й прийти непрошені й некликані у твій дім, у твою сім'ю. Паша свідомо уникає новин, прагнучи захиститися від болісної правди, і тільки обов’язок перед власною родиною примушує його усвідомити реальність, віднайти в собі сили здійснити небезпечну місію, пройшовши через холод, небезпеку, страх. Жадан малює жах білим, чорним і сірим, раптово прокреслюючи його жовтим і червоним. Спостерігаючи за шляхом героїв, відчуваєш зиму, їхні страхи, подих смерті, бачиш фронт, дітей, які дорослішають надто рано, жінок, які чіпляються за свої вузли, військових, які знають смерть в обличчя, «своїх» і «не-своїх». Під тиском обов’язку й небезпеки Паша несподівано знаходить у собі сили здійснити свою нескладну, але важливу місію. Подорож, яку він здійснює до інтернату й назад, а також всередині себе, показує не тільки жорстокість війни, але й процес дорослішання. Письменник жорстоко й безжально веде героїв і читачів на війну: «нікого не шкода». І хоча книга розповідає про події 2015 року на Донбасі, вона водночас про всі війни й про долі людей, що потрапили у вир конфлікту.