Хіба ревуть воли, як ясла повні?
Паперова книга | Код товару 1140273
Yakaboo 4.5/5
Автор
Панас Мирний
Видавництво
Навчальна книга - Богдан
Серія книг
Богданова шкільна наука
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
1880
Кількість сторінок
416
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Хіба ревуть воли, як ясла повні?

Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» належить перу двох авторів — Панаса Мирного (первісний задум, ідейно-тематична концепція) та його брата Івана Білика (поглиблення проблематики твору, удосконалення композиції та стилю).

Твір став першою в українському письменстві монументальною селянською епопеєю, усебічним змалюванням життя українського села. Автори сміливо утверджують важливу в усі віки ідею — народ жив би мирно, якби не нестерпне гноблення, і лише за допомогою насильства можливо змінити світ.

Сучасні літературознавці визначають тему роману як зображений на широкому суспільному тлі життєпис злочинця Чіпки від його народження до ув’язнення на каторгу. Цікаво, що в радянських підручниках і посібниках дещо інакше формулювали тему цього твору: «Зображення життя та боротьби українського селянства проти соціального гноблення, зокрема кріпосництва, напередодні й під час проведення реформ, що розпочалися 1861 р.».

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Панас Мирний
Видавництво
Навчальна книга - Богдан
Серія книг
Богданова шкільна наука
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
1880
Кількість сторінок
416
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Історія життя одного села і його мешканців...
    Реалістична історія тяжкої селянської долі розкрита на сторінках цього роману. Це історія українського народу так як вона є. І одночасно це історія падіння однієї людини під впливом соціальних чинників.
    Роман складається з 4 частин: 1,4 - розповідають про життя Чіпки Варениченка, 2,3 - про село Піски до Чіпки та з ним. Тож як забите історія закільцьована. Перша частина дещо перекликається з "Катериною" Шевченка: чоловік-зрадник, дитина, соціум в якому доводиться жити. І соціум то тихе зло, яке починає псувати характер малого Чіпки з дитинства. А як відомо, з дитинства йде половина бід. Хоча, до правди сказати у Чіпки був вибір, просто він пішов гнилою доріжкою, легшим шляхом, і застряг у болоті. І для контрасту у романі є Грицько Чупренко, товариш Чіпки. Обоє бідні, обездолені, тільки от Грицько пішов важчим шляхом і тяжкою працею заробив собі Долю і статус господаря.
    Що ж до Чіпки, то недаремно він "пропаща сила", не вміє він жити по-людському та й "товариші" не дають. Це ще одна прихована мораль роману: з ким поведешся - від того і наберешся! Друзі - це надзвичайно важливі люди в житті і їх потрібно обирати обдумано.
    Роман закінчується на трагічній ноті: Чіпка не лише занапастив своє життя, а й став тим, хто занапастив життя своїх рідних необдуманими вчинками та розбійницьким способом життя.
  •  
    Де та правда, по котрій нам велено жити? І чи варто її шукати взагалі?
    Нарешті здійснив свій давній задум – прочитав відомий роман Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли як ясла повні?». Ця пам’ятка української класичної літератури стала справжнісіньким нічним жахом для багатьох українських школярів, але я її чомусь у роки безтурботної юності не вивчав, тож руки дійшли тільки тепер. Мушу визнати, що книга складна і доволі нерівна: деякі шматки читалися із захватом, натомість інші видалися нудними. Головна лінія і фінал дуже сильні, тому загальне враження позитивне, хоча моїм улюбленим твором Панаса Мирного (і одним із улюблених в українській літературі взагалі) лишається «Повія». Розумію, чому дітям роман дається нелегко, на те є об’єктивні причини. «Хіба ревуть воли як ясла повні?» – це велике панорамне полотно з багатьма персонажами й екскурсами в далеке минуле. Історію села Піски простежено крізь життя кількох поколінь селян і козаків, досить довго я навіть не міг зрозуміти, в яку саме епоху випало жити головним героям роману. Ясна річ, дітям без належної підготовки тяжко тримати в голові силу-силенну дійових осіб та подій, які стрімко змінюються. У цьому сенсі «Хіба ревуть воли як ясла повні?» трохи подібна на «Війну і мир» – стосовно можливості вилучення останнього роману зі шкільної програми також завжди точилися дискусії. Особисто я, якби була моя воля, замінив би у шкільній програмі «Хіба ревуть воли…» на «Повію» (гадаю, що сучасні підлітки нормально сприймуть твір з такою назвою), а «Війну і мир» – на «Анну Кареніну». Втім, це лише моя персональна думка, хтось може навпаки вважати, що «складні» романи розвивають дитячий інтелект.
    Окрім об’єктивної складності роману зрозуміти його нам, можливо, заважає дещо упереджене сприйняття твору. Пишучи відгук про «Землю» Ольги Кобилянської, вже доводилося наголошувати, що сучасний український читач здебільшого дивиться на власну літературну спадщину «довгого XIX століття» крізь викривлені окуляри. За радянських часів старше покоління вчителів та викладачів привчали аналізувати будь-який твір передусім з позицій класової боротьби і гноблення народних мас. Ця звичка за інерцією зберігається досі: ми всюди бачимо панщину, тяжке становище селянства, боротьбу за волю тощо. Інші аспекти опиняються ніби десь глибоко в тіні, відходять на другий план. Оскільки ж соціальні обставини за останні півтора століття таки значно змінилися, ми не знаходимо для себе в класиці нічого актуального і вона багатьом видається архаїчною нудотою. Вважаю подібне бачення дуже спрощеним та помилковим, тому пропоную трохи одійти від традиційної парадигми протиборства панів із селянами й спробувати обговорити образ головного героя роману, Чіпки, в більш універсальних загальнолюдських категоріях.
    Отже, що ми маємо? Особистість формується в дитячих роках, і у Чіпки вони виявилися доволі гіркими: безбатченка цькували ровесники, на нього злословили дорослі. Саме тяжкі дитячі травми виховали у хлопчика загострене прагнення до пошуку справедливості, «правди». Це небезпечна стежка, котра часто-густо заводить на слизьке: на думку одразу спадає інший «благородний» злочинець Данило Багров із його сакраментальною фразою «сила в правді» – теж, дуже дипломатично кажучи, особа сумнівних моральних чеснот, принаймні точно не мій герой. Навряд чи режисер і сценарист «Брата-2» Олексій Балабанов читав «Хіба ревуть воли…», однак збіги вельми промовисті, бо обоє влучно схопили внутрішній порив розбійницької душі. Злодії й убивці охоче виправдовують свої ниці вчинки несправедливістю навколишнього світу, адже носити шати борців за правду дуже зручно – одразу у власних очах підносишся над нікчемними «людиськами», почуваєш свою вищість і перевагу. «Тварь ли я дрожащая или право имею?». Або ближче до нашого часу: «Не мы такие – жизнь такая». Я зумисне наводжу усі ці добре знані цитати, аби численними аналогіями довести: історія Чіпки – не про соціальні антагонізми, не про панщину чи тяжке буття на селі. Це доволі-таки типовий за всіх часів приклад невпинної моральної деградації людини, свято впевненої у власній винятковості та особливості. Якщо до розбою Чіпку штовхали тільки злидні, то чому ж він не спинився після одруження з багачкою? Мав кохану красуню-дружину і затишний дім, зібрав завдяки торгівлі чималі статки. Здавалося-б: то й живи собі щасливо, чого тобі ще треба?! Але ж ні, гіпертрофоване его весь час роз’ятрювало душу, не давало спокою. Схотілося стати значним чоловіком, зробити, так би мовити, успішну політичну кар’єру. Під цим оглядом Чіпка, до речі, вельми подібний на пам’ятних нам «братків» з 90-х: тоді теж чимало вчорашніх злодіїв пішли у бізнес (торгівлю) і політику. Можливо, якби його діяльність на новій ниві склалася щасливіше, Чіпка зав’язав би із минулим остаточно, та не так сталося, як гадалося: вправніші інтригани усунули конкурента, застосувавши ефективні «політтехнології». Гірка поразка боляче вдарила по самолюбству і Чіпка стрімголов полетів у прірву, тож фінальна драма видається трагічною, проте закономірною і передбачуваною розв’язкою.
    Перепрошую, якщо трохи зловживав спойлерами, але хотілося показати, що «Хіба ревуть воли…» – твір напрочуд актуальний як на наш теперішній час. Зовнішні умови життя змінюються, але людина завжди лишається людиною з усіма своїми вадами та чеснотами. Тож не цураймося класики – це багатюща й невичерпна скарбниця досвіду минулих поколінь, звертатися до неї сучасникам повчально й корисно. Буду радий якщо когось мій відгук спонукає прочитати або перечитати «Хіба ревуть воли як ясла повні?» і по-новому поглянути на цей твір.
Купити - Хіба ревуть воли, як ясла повні?
Хіба ревуть воли, як ясла повні?

Звичайна ціна: 115 грн

Спеціальна ціна: 103 грн

Є в наявності
 
Інформація про автора
Панас Мирний
Панас Мирний

Серед класиків української літератури почесне місце займає Панас Мирний. Автор багатьох книг, які стали надбанням української літератури та культури, які сьогодні не сходять з книжкових полиць і включені в шкільну програму. Живучи в час, коли на Батьківщині не можна було видавати подібні праці, що захищають українську ідею, Панас писав під псевдонімом (справжнє ім'я - Афанасій Руденко), а видавав...

Детальніше

Рецензії Хіба ревуть воли, як ясла повні?

4.5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Історія життя одного села і його мешканців...
    Реалістична історія тяжкої селянської долі розкрита на сторінках цього роману. Це історія українського народу так як вона є. І одночасно це історія падіння однієї людини під впливом соціальних чинників.
    Роман складається з 4 частин: 1,4 - розповідають про життя Чіпки Варениченка, 2,3 - про село Піски до Чіпки та з ним. Тож як забите історія закільцьована. Перша частина дещо перекликається з "Катериною" Шевченка: чоловік-зрадник, дитина, соціум в якому доводиться жити. І соціум то тихе зло, яке починає псувати характер малого Чіпки з дитинства. А як відомо, з дитинства йде половина бід. Хоча, до правди сказати у Чіпки був вибір, просто він пішов гнилою доріжкою, легшим шляхом, і застряг у болоті. І для контрасту у романі є Грицько Чупренко, товариш Чіпки. Обоє бідні, обездолені, тільки от Грицько пішов важчим шляхом і тяжкою працею заробив собі Долю і статус господаря.
    Що ж до Чіпки, то недаремно він "пропаща сила", не вміє він жити по-людському та й "товариші" не дають. Це ще одна прихована мораль роману: з ким поведешся - від того і наберешся! Друзі - це надзвичайно важливі люди в житті і їх потрібно обирати обдумано.
    Роман закінчується на трагічній ноті: Чіпка не лише занапастив своє життя, а й став тим, хто занапастив життя своїх рідних необдуманими вчинками та розбійницьким способом життя.
  •  
    Де та правда, по котрій нам велено жити? І чи варто її шукати взагалі?
    Нарешті здійснив свій давній задум – прочитав відомий роман Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли як ясла повні?». Ця пам’ятка української класичної літератури стала справжнісіньким нічним жахом для багатьох українських школярів, але я її чомусь у роки безтурботної юності не вивчав, тож руки дійшли тільки тепер. Мушу визнати, що книга складна і доволі нерівна: деякі шматки читалися із захватом, натомість інші видалися нудними. Головна лінія і фінал дуже сильні, тому загальне враження позитивне, хоча моїм улюбленим твором Панаса Мирного (і одним із улюблених в українській літературі взагалі) лишається «Повія». Розумію, чому дітям роман дається нелегко, на те є об’єктивні причини. «Хіба ревуть воли як ясла повні?» – це велике панорамне полотно з багатьма персонажами й екскурсами в далеке минуле. Історію села Піски простежено крізь життя кількох поколінь селян і козаків, досить довго я навіть не міг зрозуміти, в яку саме епоху випало жити головним героям роману. Ясна річ, дітям без належної підготовки тяжко тримати в голові силу-силенну дійових осіб та подій, які стрімко змінюються. У цьому сенсі «Хіба ревуть воли як ясла повні?» трохи подібна на «Війну і мир» – стосовно можливості вилучення останнього роману зі шкільної програми також завжди точилися дискусії. Особисто я, якби була моя воля, замінив би у шкільній програмі «Хіба ревуть воли…» на «Повію» (гадаю, що сучасні підлітки нормально сприймуть твір з такою назвою), а «Війну і мир» – на «Анну Кареніну». Втім, це лише моя персональна думка, хтось може навпаки вважати, що «складні» романи розвивають дитячий інтелект.
    Окрім об’єктивної складності роману зрозуміти його нам, можливо, заважає дещо упереджене сприйняття твору. Пишучи відгук про «Землю» Ольги Кобилянської, вже доводилося наголошувати, що сучасний український читач здебільшого дивиться на власну літературну спадщину «довгого XIX століття» крізь викривлені окуляри. За радянських часів старше покоління вчителів та викладачів привчали аналізувати будь-який твір передусім з позицій класової боротьби і гноблення народних мас. Ця звичка за інерцією зберігається досі: ми всюди бачимо панщину, тяжке становище селянства, боротьбу за волю тощо. Інші аспекти опиняються ніби десь глибоко в тіні, відходять на другий план. Оскільки ж соціальні обставини за останні півтора століття таки значно змінилися, ми не знаходимо для себе в класиці нічого актуального і вона багатьом видається архаїчною нудотою. Вважаю подібне бачення дуже спрощеним та помилковим, тому пропоную трохи одійти від традиційної парадигми протиборства панів із селянами й спробувати обговорити образ головного героя роману, Чіпки, в більш універсальних загальнолюдських категоріях.
    Отже, що ми маємо? Особистість формується в дитячих роках, і у Чіпки вони виявилися доволі гіркими: безбатченка цькували ровесники, на нього злословили дорослі. Саме тяжкі дитячі травми виховали у хлопчика загострене прагнення до пошуку справедливості, «правди». Це небезпечна стежка, котра часто-густо заводить на слизьке: на думку одразу спадає інший «благородний» злочинець Данило Багров із його сакраментальною фразою «сила в правді» – теж, дуже дипломатично кажучи, особа сумнівних моральних чеснот, принаймні точно не мій герой. Навряд чи режисер і сценарист «Брата-2» Олексій Балабанов читав «Хіба ревуть воли…», однак збіги вельми промовисті, бо обоє влучно схопили внутрішній порив розбійницької душі. Злодії й убивці охоче виправдовують свої ниці вчинки несправедливістю навколишнього світу, адже носити шати борців за правду дуже зручно – одразу у власних очах підносишся над нікчемними «людиськами», почуваєш свою вищість і перевагу. «Тварь ли я дрожащая или право имею?». Або ближче до нашого часу: «Не мы такие – жизнь такая». Я зумисне наводжу усі ці добре знані цитати, аби численними аналогіями довести: історія Чіпки – не про соціальні антагонізми, не про панщину чи тяжке буття на селі. Це доволі-таки типовий за всіх часів приклад невпинної моральної деградації людини, свято впевненої у власній винятковості та особливості. Якщо до розбою Чіпку штовхали тільки злидні, то чому ж він не спинився після одруження з багачкою? Мав кохану красуню-дружину і затишний дім, зібрав завдяки торгівлі чималі статки. Здавалося-б: то й живи собі щасливо, чого тобі ще треба?! Але ж ні, гіпертрофоване его весь час роз’ятрювало душу, не давало спокою. Схотілося стати значним чоловіком, зробити, так би мовити, успішну політичну кар’єру. Під цим оглядом Чіпка, до речі, вельми подібний на пам’ятних нам «братків» з 90-х: тоді теж чимало вчорашніх злодіїв пішли у бізнес (торгівлю) і політику. Можливо, якби його діяльність на новій ниві склалася щасливіше, Чіпка зав’язав би із минулим остаточно, та не так сталося, як гадалося: вправніші інтригани усунули конкурента, застосувавши ефективні «політтехнології». Гірка поразка боляче вдарила по самолюбству і Чіпка стрімголов полетів у прірву, тож фінальна драма видається трагічною, проте закономірною і передбачуваною розв’язкою.
    Перепрошую, якщо трохи зловживав спойлерами, але хотілося показати, що «Хіба ревуть воли…» – твір напрочуд актуальний як на наш теперішній час. Зовнішні умови життя змінюються, але людина завжди лишається людиною з усіма своїми вадами та чеснотами. Тож не цураймося класики – це багатюща й невичерпна скарбниця досвіду минулих поколінь, звертатися до неї сучасникам повчально й корисно. Буду радий якщо когось мій відгук спонукає прочитати або перечитати «Хіба ревуть воли як ясла повні?» і по-новому поглянути на цей твір.
  •  
    ХІБА РЕВУТЬ ВОЛИ, ЯК ЯСЛА ПОВНІ?
    «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» - це справжня епопея про українське селянство авторства двох братів, Панаса Мирного та Івана Білика, яка складається з чотирьох частин, які описують життя села Піски та його мешканців із різних історичних перспектив. Але так чи інакше, всі заплутані сюжетні лінії приведуть нас до нашого головного героя – Нечипора Варениченка, який народився у неповній родині, де його виховувала сувора мати та лагідна бабуся. Із самого дитинства парубок зіштовхувався із неприйняттям себе зі сторони суспільства, а зі смертю бабці Чіпка залишився без своєї єдиної опори. От з того моменту письменники дають змогу спостерігати нам занепад одного маленького хлопчика, який із дрібного бешкетника повільно перетворюється на справжню пропащу силу…
    Надзвичайна цікава книга із гострим соціальним підтекстом про зневіру, правду й кривду, несправедливість соціуму до «інакших» та багато іншого, із чим ми зіштовхуємося у нашому житті. Сильна та трагічна, справжня перлина української літератури!
  •  
    Улюблена класика
    Повість українського письменника Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" стала однією із найулюбленіших творів ще під час першого знайомства з творчістю автора на уроках української літератури.
    Сюжет розповідає нам про юнака на ім'я Нечипор, якого вся просто кличуть Чіпкою. Він прагне справедливості та не боїться важкої роботи. Однак світ не такий добрий та світлий, як вважає юнак, й на його життєвому шляху постійно трапляються люди, які прагнуть його скривдити, завдати болю, затягнути до безодні відчаю. Тому добро у душі Сірки поступово зникає, вступаючи місце ненависті та люті...
    Надзвичайна глибока історія про те, як людські вади, злість та заздрощі можуть ламати життя іншим. Від мене однозначно 5/5. Впевнена в тому, що ще не раз повертатимуся до цієї повісті, яка так запала мені в душу!...
 
Характеристики Хіба ревуть воли, як ясла повні?
Автор
Панас Мирний
Видавництво
Навчальна книга - Богдан
Серія книг
Богданова шкільна наука
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
1880
Кількість сторінок
416
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
М'яка
Папір
Друкарський
ISBN
978-966-10-5319-8
Вага
285 гр.
Тип
Паперова
Клас
10-й клас
Література
Українська
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Література XIX - поч. XX ст. (до 1918 р)
 

Про автора Хіба ревуть воли, як ясла повні?