Ця книга - це дуже фундаментальний філософський роман, за який автор отримав Нобелівську премію. Але... не мій. От зовсім. Я не зрозуміла його, мені було нудно. Дуже. Кнехт - касталієць, член Ордену та гравець в бісер. Він вивчає музику, філософію, математику. Ця книга - це опис його життя. І воно аж занадто розмірене і нудне. Друга частина - це твори Кнехта, його вірші та життєписи. Життєписи трохи повеселіші, але не надто. Мені здається, що ця книга ну зовсім не підходить для вивчення в школі. Не проникнуться підлітки цією розповіддю, не змусить вона їх полюбити читання. Рекомендую тільки любителям повільних філософських роздумів.

Герман Гессе завжди більше приваблював як мислитель, здатний через символи та метафори зобразити саму суть проблеми. Не раз складалось враження, ніби він володіє "ясністю" бачення та чітко знає, що хоче сказати. Та ця книга рішуче відрізняється від інших його робіт, і хоч майстерність письменника аж ніяк не змарніла, через обсяг і форму сприймати твір значно важче. І якщо до форми звикнути доволі не важко, то з обсягом справи гірші. Під час читання цієї книги постійно переслідувало відчуття, що з неї можна викинути половину тексту, при цьому нічого не втративши. Варто сказати, що тему автор вибрав неймовірно. Духовність та її майбутнє часто турбували Гессе, але в цьому творі він досяг кульмінації у своїх спробах осягнути її. Свою думку письменник виражає з притаманною рішучістю, філігранно висвітлюючи з різних перспектив. Але минає якийсь час, і він знову до неї повертається, знову зосереджуючись на тих же сторонах та проблемах. Таке відчуття, що книга не закінчується, не веде до якогось логічного підсумку всіх думок. Та все ж, підсумок є, хоч шлях до нього вкрай далекий. В кінці також присутні ще кілька творів автора: коротких оповідань, які, хоч і пов'язані з основною частиною "Гри в бісер", можна розглядати як окремі нариси. Вони якраз сподобались, за тематикою нагадуючи попередні роботи, але більш насичені та сповнені на події. Загалом, книгу аж ніяк не можна назвати марною тратою часу. Але якщо ви зібрались її читати, будьте готові присвятити цій роботі величезні обсяги свого часу та терпіння.

Я очень долго откладывала прочтение романа Германа Гессе "Игра в бисер". А когда взялась то не могла остановится. Хотя очень часто приходилось заставлять себя брать в руки книгу. Чтение было интересным но настолько сложным, казалось мозг взорвется от философских рассуждений и умничаний. Книга по итогу потрясающая и прочитав я сделала некоторые выводы. Хотя книга намного глубже, нежели я смогла ее понять и оценить. Огромное количество рассуждений и мыслей возникало на фоне чтения. Данный роман не из тех, которые читаются залпом. Бывало я не могла осилить более 5-10 страниц, откладывала и долго размышляла над прочитанным. Концовка мне тоже понравилась, автор как бы подвел итог всей жизни главного героя. И итог этот был не таким утешительным как хотелось бы. Я обожаю книги Германа Гессе, хотя данный роман не смогла прочувствовать в полной мере, поэтому буду перечитывать. Слишком много от меня ускользнуло, как я считаю. "Короче говоря, уже приближалась ужасная девальвация слова, которая сперва только тайно и в самых узких кругах вызывала то героически-аскетическое противодействие, что вскоре сделалось мощным и явным и стало началом новой самодисциплины и достоинства духа."(с)