Народні казки для маленьких діток ніколи не будуть зайвими у домашній бібліотеці. Завжди актуально. Дане видання із серії "Маленькі казки" привабило нас історією про двох ведмежат-братиків, тому що в родині підростають також братики. Казка цікава і повчальна, є що обговорити з малюками на прикладах поведінки головних героїв. Діти з цікавістю слухають, а потім і самостійно, переглядаючи книжечку, щось собі розповідають, впізнають всіх персонажів і відповідно реагують на їх сюжетні дії. Це беззаперечний плюс казки. Сюжет цікавий і повчальний. Стосовно тексту казки, який певною мірою був адаптований-переказаний для малюків, то тут забагато зайвого, повторів однотипних дій персонажів - просто пропускаємо при читанні. Друк видання якісний, сторінки картонні, формат книги невеличкий, що зручно для малюків. Малюнки непогані, але, знову ж таки, всі майже однакові і дітям не дуже цікаво їх повторно переглядати. Не вистачає якихось деталей та другорядних персонажів - мешканців лісу, наприклад, ведмедиці. Щоб можна було вчити з малюками більше слів, розширювати знання про лісових тваринок. Книга непогана за свої гроші. У нас, час від часу, читається-переглядається малюками самостійно. Беремо читати періодично для виховного процесу. Приємного читання.

Книжку-картонку "Двоє жадібних ведмежат" із серії "Маленькі казки" видавництва "Ранок" нашій доньці подарувала бабуся. Саме вона першою й читала цю історію любій онучці. Ще з дитинства я пам'ятаю сюжет казки, але читавши саме цю версію, здивували деякі деталі оповідки. Наприклад, цікавим є початок історії про те, що двоє ведмежат, виявляється, були синами старої ведмедиці. І ведмедики, коли підросли, пішли шукати щастя по світу. Йшли-йшли і шматок сиру знайшли :). Як на мене, це дуже мило звучить. Сир, звичайно ж, потрібно розділити на двох, і самостійно брати зробити це не змогли, бо лише сварилися і сперечалися кому більший шмат повинен дістатися. В таких ситуаціях завжди знаходиться третій - більш винахідливий учасник події. У нашому випадку це Лисичка. Руда прохвостка напросилася до ведмежат стати рефері, який порівну поділить голову сиру. І тут вже хвостата хитрунка ввімкнула свою природню акторську майстерність! Навмисне розломила сир так, щоб один шматок був явно більшим за інший. Звісно ведмежата почали обурюватися несправедливістю. А Лисиця знає вихід і з цієї проблеми - надкусила більший шмат, щоб ніби вирівняти його. Але знову "промахнулася" і тепер вже інший шматок сиру став більшим. І так рівняла вона сирні кулі, поки не залишилося дві майже крихти. Їх Лисичка й вручила жадібним ведмежатам. А сама лише хвостом махнула і зникла десь у лісі. Впевнена, що ця повчальна казочка прийдеться до вподоби кожному маляті. Цікаві герої, смачний сир і хитрощі руденької - це так просто, але все ж захопливо і з гумором. Окремо хочу відзначити оригінальні малюнки Вікторії Скаканді. Вони приємні і добрі, гарне поєднання кольорових відтінків і якісний друк ілюстрацій радує око. Тож книжечка вийшла естетично привабливою і має гарний стиль викладу історії.