Я знала, що існує слово "пілігрим", але що воно означає не знала. От тепер знаю. По твору: це історія кохання двох зрілих людей, Зої та Мартіна, які ще не будучи знайомими відправляються одночасно пройти Каміно в 2000 км. - дорогу для паломників(пілігримів). Це шлях для людей які хочуть змінити себе або знайти відповідь на яку чекають. Мартін - вчений в галузі інженерії, викладач університету, розлучений одинак 52 років. Зої - 45-річна мати двох доньок, художниця, закохана в мистецтво, недавно овдовіла. По дорозі вони зустрічаються, знайомляться, флюїди працюють на їхню користь позитивно, вони закохуються, починається роман. У творі автор пише, що Каміно - це шлях в єдності з природою. І дійсно красиво описує мальовничі краєвиди долин, виноградники, розквітлі сади, золоті поля з отарами овець, гліцинію на будинках, гектари жовтого ріпаку, рожевий захід сонця, морські краєвиди, стародавні руїни, храми на вершинах пагорбів. Краса та й годі! Історія Каміно (дорога Святого Якова) триває понад 1200 років і кожен пілігрим стає часточкою цієї історії. Давні прочани мали на меті знайти Бога, заслужити прощення або виразити вдячність - це Каміно минулого. На сьогодні у пілігримів і мотиви інші, і умови. У творі згадується художній фільм про Каміно "Шлях" з Мартіном Шиком. Цікаво подивитися. Твір непоганий, спокійний. Заважали лише вислови на різних мовах без переводу. Красива обкладинка, шрифт крупний, книга добре прошита, не дорога(по акції). Дякую Якабу.

До цієї книги я нічого не знала про Каміно-де-Сантьяґо — Дорогу Святого Якова, паломницький маршрут. Але після прочитання загорілася якось пройти його. Цей маршрут так "смачно" описаний, що хочеться одразу взути зручне взуття, закинути за спину рюкзак і вирушити в дорогу. І справа не тільки в чудових описах природи, пам'яток архітектури, маленьких французьких та іспанських міст, але і про їжу - сир, хліб, морепродукти та вино, багато вина. А ще - атмосфера. Кожен день ти йдеш на самоті, але ввечері зустрічаєш паломників з різних країн, ділишся досвідом, дізнаєшся щось нове Що ж, здається, у мене з'явилася ще одна мрія. Що ж до книги. Трохи про сюжет. Зої - американка, прилітає до подруги в Францію після несподіваної смерті чоловіка. Випадково дізнається про Каміно і вирішує пройти цей шлях, щоб віднайти себе Мартін - англієць, що розробив візок, що можна використовувати у подорожі замість наплічника і вирушає у Каміно, щоб випробувати свій винахід. Каміно змінить їх. Подарує те, що втратили. Дасть зрозуміти, чого вони хотять від життя і... Читайте далі самі. Цікава манера оповіді - оповідь йде по черзі то від імені Зої, то від імені Мартіна. Звісно, іноді вони творили щось таке, що хотілося дати їм по голові і сказати: "Вам же не по 15 років. Пора подорослішати і навчитися говорити ротом, а не додумувати хто що подумав і чому так вчинив". Наголошу, що це не типова історія кохання і зовсім не любовний роман. Тут все глибше. І головна тут - дорога. Раджу

Історія ведеться від імені двох людей - Зої та Мартіна - які наважились пройти довгий шлях у дві тисячі кілометрів пішки. Зої на цей шлях привела душевна туга та бажання віднайти себе, а Мартіна - бажання заробити грошей Своїх цілей вони досягнуть, хоча й не так як уявляли. Дорога подарує їм набагато більше: вони здобудуть вміння, без якого неможлива свобода - це прощення; навчаться приймати допомогу та просити допомоги в інших. Це допоможе їм віднайти найцінніший скарб - любов Дорога подарує їм і нові знайомства. Адже пілігрими, які проходять шлях в один і той же час, вечорами зустрічаються в хостелах і готелях. Всі вони різні і в кожного своя історія, яка привела їх на Каміно. Вони будуть дратувати один одного, дивувати та радувати приємно проведеним часом. Самі того не знаючи, вони допоможуть один одному знайти шлях до себе та краще зрозуміти людей: не варто судити інших, адже ніколи не знаєш, що саме примушує людину вести себе так Мені не дуже сподобалось, що дуже багато власних назв, які читати було складно. Але сама історія досить цікава