Чесно кажучи, привабила мене назва. Серед серйозної літератури захотілося прочитати щось більш невимушене та легке. Але важко назвати невимушеною книжку з серйозною передмовою на 30 сторінок. Спочатку читалося мені трохи важкувато, але десь із середини книжки сюжет почав захоплювати мене (або радше — ну що ще там можна вигадати?), а останню частину я проковтнула за вечір, так вона мене захопила. А ще я плакала, читаючи її. Насправді, я не розумію, чому книжка називається “Добре в ліжку”. Вона геть не про те, про що ви подумали. Це — історія жінки, яких багато. Яку кинув батько, а тоді хлопець. Яка ледь не втратила дитину. Якій зустрівся нарешті гарний чоловік. І головне у ній — її переживання. Гадаю, у цій книжці майже кожна жінка десь упізнає себе, свої думки та почуття. Одна — у своїх стосунках із власним тілом. І не обов’язково це вага. Вад, які знаходять у себе жінки, вистачає. А коли ще ці вади підкреслить (навіть мимохідь) важлива для тебе людина (як от батько), цей голос може звучати в твоїй голові довгий час, якщо не завжди... Друга побачить себе у своїх стосунках із хлопцем. Коли ти розлучаєшся з кимось, а він знаходить іншу, а тобі здається, що тепер усе, кінець світу, тебе більше ніхто не покохає, і треба хай там що його повернути. І ти шукаєш, як це зробити, і дзвониш, навіть принижуєшся, а він не хоче... Ти не можеш думати ні про що інше, ніж як бути знову разом, хоча об’єктивно — ну нема кого повертати. Адже якщо уважно читати опис Брюса, то він курив травку, був не дуже привабливим на зовнішність, спочатку геть не знався на сексі, був таким собі балуваним хлопчиком із багатої сім’ї. От у мене він геть не викликав симпатії — жодним своїм вчинком, а тим паче своїми статтями, у яких він описував свій досвід із Кенні. Уявіть, як вона мала почуватися, знаючи, що рідні та друзі теж це читають?! Як таке взагалі можна пережити?! Третя впізнає себе у вагітності та після. Не дай боже пережити те, що пережила Кенні. Але, навіть не переживши таке, я всім серцем відчувала те, що відчувала вона. Її відчай, страх, зневіру, небажання жити й радіти життю. Тут у мене емпатія ввімкнулася на повну і сльози котилися, і ком ставав у горлі, коли я читала п’ятий розділ. Чесно кажучи, сюжет трохи мудрований і не всі лінії добре прописані. Наприклад, лінія зі сценарієм, Максі та пригодами в Каліфорнії. Така собі чудова казка, яка мала, напевне, пояснювати, звідки в Кенні взялися гроші та фінансова стабільність. Як на мене, книжка й без неї нічого б не втратила. Далі, лесбійські стосунки матері. Що вони мали нам показати? Навіщо був цей викрут сюжету? Удруге я б цю книжку не читала, але для читання на раз раджу.

Это первый вопрос, который у меня возник после прочтения книги "Добре в ліжку". Весьма неумелая попытка поднять такую важную и больную тему как "лишний вес и принятие себя". Сюжет абсурден и до смешного полон элементов "современного бестселлера" : развод родителей нанесший необратимые психологические проблемы, гомосексуализм, расстройство пищевого поведения, эротические сцены + история золушки с элементами драмы. Женский одноразовый роман с весьма интересным слогом - да, книга "о, подумать" - нет. Слишком уж нелеп сюжет, который отвлекает от основной темы. Многодетная мать, которая в 56 лет осознала и приняла свою гомосексуальность с женщиной на 20 лет младше. Главная героиня, которая бросила искренне любившего ее мужчину, а потом повесила на него "всех собак". Фантастический взлет никому неизвестной журналистки до сценариста в Голливуде весьма невероятным способом и стечением обстоятельств. Новый мужчина, такой себе, тайно влюбленный 37 летний профессор-юнец видевший в героине свою погибшую сестру (кстати, эту тему можно было отдельно развить, добавив еще пару десятков страниц). Ну, и приправлено это все страданиями недоношенного младенца и возвратом главной героине в свой изначальный вес и принятием себя в нем. Хеппи энд.

Кенні - головна героїня книжки. Страждає з дитинства на лишню вагу та має психологічну травму(батько, який покинув їх, при цьому сказав, що її ніхто не полюбить, бо вона товста). Тобто, ми бачимо дівчину з комплексами. Але в той же час, вона дотепна, розумна і має хорошу роботу, друзів. Неочікувано, вона починає сумувати за хлопцем, з яким сама зробила паузу. Він вже немає ніякого бажання поновлювати з неї відносин. До того ж, він починає вести свою колонку в журналі, де описує як складно любити велику жінку. Це звісно боляче таке читати, але Кенні готова пробачити і забути. Тому вона підтримує його а складну хвилину для нього. Але, коли було складно згодом їй. Коли вона дізналася, що вагітна... Він навіть не зателефонував. (До цього моменту, я ще сподівалась, що в кінці книжки в них буде хеппі енд, але потім вже думала, щоб тільки не це). В Кенні були справжні випробування. Але вона сильна і гідно впоралася та знайшла справжнє кохання. Книга, насичена різними подіями. Легка і хвилююча одночасно. Суто жіночий роман.