Тільки що закінчила книгу, пишу відгук день в день. Описала б сюжет однією фразою: "Добрими намірами вимощена дорога до пекла". Попередження для тих, хто хоче взяти на подарунок: НІ В ЯКОМУ РАЗІ! Книга філософська, про стосунки людей та наш жорстокий хижий світ, всі поступають так, як їм вигідно для того, щоб було краще саме їм. Головний герой, Бредлі Пірсон, 58-ми літній холостяк-романтик, який виріший не ускладнювати життя стосунками, але саме вони стали його погибеллю. Не варто спойлерити, напишу лише те, що існують книги досить сильних письменників про життєвий шлях головного героя, в яких наглядно показано, як поступати НІ В ЯКОМУ РАЗІ НЕ МОЖНА! До таких книг віднесу ще "Дерево Іуди" А. Кроніна. В "Чорному принці" головний герой копав собі яму с перших же кроків, коли закрутилася сюжетна лінія. До головного героя приїздить рідна сестра, яку кинув чоловік, зійшовшись з молодою коханкою. Сестра у відчаї і замість того, щоб почати їй допомагати піднятися після важкого удару, головний герой забиває на рідну сестру, віддаючи шефство над небю на фактично чужих людей, її починають лікувати током в психіатрічній клініці, після чого вона таки з другого разу кінчає життя самогубством, тому що ніхто по-справжньому її не підтримує. Події відбуваються в той час, коли головний герой пустився в пристрасні стосунки з молодою донькою (йому 58, їй 20) свого старого друга, вибравши власні бажання замість допомоги рідній сестрі. Книга закінчується і для сестри, і для головного героя гибеллю. P.S.: Дуже важка книга, дуже неприємний післясмак. Чому вона вчить - тому ЯК НІ В ЯКОМУ РАЗІ НЕ МОЖНА ПОСТУПАТИ по абсолютній аналогії "Древу Іуди" Кроніна.

Давно чула про Айріс Мердок, як про круту письменницю. І колись мені навіть уже потрапляла під руку ця її книжка, але, прочитавши кілька сторінок, я полишила її читати. І ось вона знову мені трапилась. Що ж, цього разу я подолала значно більше, майже третину книжки. І зараз у мене враження, що я знову її відкладу. Чому? Бо книжка особисто для мене дуже нерівномірна: є епізоди, які по-справжньому зацікавлюють, а є страшенно нудні. Мабуть, це все тому, що головний герой такий педантичний зануда - і своєї мети в його зображенні авторка досягла, саме таким нуднезним, хай і розумним, він і сприймається. "Ловить" авторка читача тим, що герой її дуже чесний, він не соромиться писати про свої вади й темні думки. Це незвично, тож інтригує. Але сам сюжет - це, ось як на мене, банальна заплутана історія кількох нещасних кохань і поламаних доль. Стиль хоч і майже інтелектуальний, приємним чи крутим його не назвеш. Але так, згодна, що є епізоди, коли справді книжка змушує порозмірковувати, подумати, а що ж там далі, кілька разів вигукнути подумки "Неочікувано!". Можливо якось я ще до неї повернусь, і, хто знає, дивись, і осилю цілком.

Книгу вибрали випадково керуючись кількістю сторінок, а ще сподобалася обкладинка. Анотацію на книзі прочитала і знала що буде про кохання, але думала, що буде і про коней, а про них тут нічого не згадували. Інколи мені кортить почитати про кохання в усіх його іпостасях. А от кохання Бредлі Пірсона до молодої доньки друга мене розчарувало. Це виглядало не як справжні почуття, а як хворобливий потяг, хоч і взаємний. Бредлі 58 років, він себе на цей вік не відчуває і, мабуть, виглядає молодшим. Аж три жінки думали, що він закоханий саме в них (одна була права). Книга схожа на біографію і на щоденник Бредлі Пірсона, оповідь від його імені. В книзі переплітаються сьогоденні дії зрілого письменника з його роздумами, тому сюжет виглядає розмитим. Післясмак книги - абсурдність і жаль майже до всіх персонажів, ніхто не отримав бажаного, а тільки розчарування і самообман. Книга читається легко і викликає багато питань до себе, вганяє в роздуми, тільки заради цього і варто читати її, але при цьому не надіятись на особливо затягуючий і цікавий сюжет.