Шведский писатель Торгни Линдгрен своей повестью «Шмелиный мед» с блеском доказывает популярное выражение о том, что краткость – это сестра таланта. Этому автору нет необходимости писать длинные романы, чтобы удивить и поразить своего читателя. Всего какая-то сотня с небольшим страниц – зато столько смысла и глубины! Об этой повести я узнала благодаря ее украинской экранизации. Кинокартина мне понравилась, поэтому захотелось прочитать произведение, по мотивам которого она была снята. «Шмелиный мед» - это книга о вражде двух братьев, которые живут в шведских горах. В молодости они делили одну женщину и одного ребенка, пока не случилась ужасная драма, виновны в которой они оба. Такое небольшое по объему произведение насыщено большим количеством откровенных, а иногда даже и неприятных деталей. Однако это играет скорее на пользу книге, чем во вред, поскольку именно благодаря им эта книга запомнится вам надолго. Рекомендую тем, кто не боится натурализма и неприятных физиологических подробностей в литературе.

В гірській місцевості, де зими більше сніжні й холодні, аніж в низовині, живуть двоє вже літній братів. Мешкають вони окремо і вже давно не спілкуються. Проте кішка у них – одна на двох. Були часи, коли ділили навіть одну жінку та сину, і кожен з них вважав ії своїми. Так велись, аж поки все не обірвала жахлива трагедія, частка провини за яку лежить на кожному з них. Тепер вони живуть відокремлено не тільки один від одного, а й від світу. Один страждає від серцевого недуга, інший – від раку, і кожен прагне пережити іншого. Але одного разу в їхніх життях з’явиться жінка, яку затримає тут негода, кожен з них розповість їй свою історію, свою трагедію. Приголомшлива повість шведського письменника Торгні Ліндгрена під назвою «Джмелиний мед», незважаючи на невеликий розмір, настільки густа, натуралістична й насичена різноманітними деталями, що читачеві під час знайомства з нею може не раз ставати бридко чи навіть фізично зле, але ця книга варта того, щоб бути прочитаною, тож гаряче рекомендую.

Жила-була лекторка, яка паралельно з лекторською діяльністю писала книжку про Христофора. Якось після її лекції до неї підійшов старий чоловік та запросив її переночувати в його хатині. Так вона потрапляє в гори, в відчужену місцину, де живуть двоє братів. Один з них – це Гадар, той який привіз її (точніше вона сама привезла його в його ж машині), а другий – Улоф, який живе неподалік. У Гадара рак, а у Улофа величезна вага, та хворе серце. Живучи поряд брати не спілкуються один з одним, ведуть боротьбу зі своїми хворобами, не даючи можливість своєму братові отримати насолоду, померши першим. Жінка, яка мала намір зупинитися на одну ніч, залишається жити у Гадара, поступово знайомиться з його братом, спочатку зі слів Гадара, а потім знайомиться з Улофом зблизька, навідуючись до нього в гості. Поступово відкривається життя братів. Їх життя та їх вчинки відкриваються з двох сторін. Читач має можливість поглянути на події очима Гадара та Улофа. Загалом книжка про ненависть між рідними братами, про служіння ближнім, яке виявляє жінка-лекторка, про безліч речей (від захвату до огиди), які кожному відкриються під час прочитання. Переклад книжки здійснила Ольга Сенюк – яка спеціалізується на перекладах зі скандинавських мов, завдячуючи якій, ми познайомилися з творами Астрід Ліндгрен.