Хіпі

Я не отношу себя к "интеллектуалам" общества или же книжным гурманам, но книга мне вообще не зашла. Не знаю даже, то ли история никудышная а может плохой перевод заставил меня сформировать такое мнение. Ну ладно, на ошибки всё таки можно не обращать внимание, ведь если в книге есть глубинный смысл, интересная история - разве это не помешало бы чтению?
К большому сожалению, не тут то было! Плохой сюжет, псевдо-философские рассуждения и умозаключения автора. "Поиск истинного смысла", "Чистая любовь", "сосуд души".. бла-бла-бла-бла - и все в этом духе. Книгу Пауло Коэльйо "Хипи" - можно разрезать на банальные цитаты для статуса в Вконтакте а может все что в данной книге, как раз таки из ванильных групп и были жестоко изъяты =) Самое смешное то, что все это автор преподносит с невероятно серьезным видом деревенского индюка.
Общие впечатление о книге такое, будто Пауло Коельйо решил немного подзаработать деньжат на своих поклонниках. "Модное" название, качественная книга с яркой обложкой - и всё, вот вам и очередной макулатурный бестселлер от Пауло Коельйо! Вуаля.
Может кому-то данное произведение и понравилось, но впредь я буду обходить стенд с книгами Пауло Коельйо в книжном магазине. ИМХО!

Моя оценка 3\5!

Скажу сразу, если вы ждёте прочитать здесь что-то про «магию цветов» и наркотики, то эта книга не подходит для вас. По большому счету, в книге не так уж и много действия. Дело в том, что автор вполне серьезно и несколько дистанцированно описывает события из своей жизни, когда сам выглядел как хиппи и путешествовал. Если сегодня мы понятия не имеем, как именно тогда происходила жизнь хиппи и как их определяли, то это не так уж и удивительно. Интересно, что, как отмечает Коэльо, даже тогда группа этих молодых людей не была так четко определена, как мы могли бы подумать. В романе автор намеренно выбрал повествование с перспективы третьего лица. Здесь нет никаких "я". И само путешествие не всегда проходит так, как можно было бы ожидать. Не много действий, банальные разговоры и много пейзажей.
Можно поспорить о стиле повествования, хотя я не берусь критиковать содержание истории. Коэльо незачем "приукрашивать" свои воспоминания, чтобы сделать роман более захватывающим для читателей. Он никому ничего не должен доказывать, и как очень успешный автор, он может выбрать каждое слово так, как ему хочется, и вписать его в свой личный план романа.
Всякий раз, когда освещаются какие-либо реальные исторические обстоятельства или события, книга становится особенно аутентичной и вызывает особое чувство. Вы как бы садитесь в автобус вместе с героями книги и слушаете, как они рассказывают об эпизодах из своей жизни. И именно об этом и идет речь в этом романе.

Я прочитала і люблю більшість книг Пауло Коельйо, тому не могла залишити поза увагою і новинку. Однак для мене (я впевнена, як і для багатьох шанувальників творчі ості актора) ця книга стала великим розчаруванням.
Книга відверто ні про що перших сторінок 80, далі читала її тільки з впертості і надії, що далі сюжет розкрутиться. Однак цього не трапилось. Я розумію, що книга автобіографічна, можливо, автору не хотілось щось прикрашати. Ну гаразд, сюжет не захоплюючий, однак, можливо, далі буде якась мудра думка, якась подія, яка змінила життя автора. Однак і цього не трапилось. Історія про подорож через пів світу – мені б хотілось більше описів, більше історій. Характери героїв для мене не розкриті, діалоги нудні і ні про що.
Класичний Коельйо для мене – це цікаві філософські думки, коли хочеться відкласти книгу і подумати, а пізніше хочеться знову до неї повертатись. «Хіппі» взагалі не хочеться мені залишати на своїй книжковій полиці. Відверто кажучи, особисто я її нікому не порекомендую.

Скажу чесно, що «Хіпі» - перший твір Пауло Коельйо, який я прочитала. Не знаю, про що пише цей митець узагалі, але «Хіпі» мені сподобався. Я ніби поринула у світ неформалів 1970-х років, які вирушають у подорож до Непалу. Дана повість є автобіографічною, тому образи всіх, крім Пауло, зображені схематично. Цікаво було спостерігати за молодими людьми з різних країн і навіть континентів, яких поєднав Амстердам та приголомшив Стамбул. Можу навіть порадити цю книгу любителям подорожей й туристам. Це історія про пошук себе, про загадкову молодість та щирість. Ви не знайдете в цій книзі глибини та філософських міркувань. Ні. Це лише ескіз з життя майбутнього письменника з Бразилії, митця, який вирушає до Непалу на спеціальному автобусі для неформалів-хіпі та залишається в Туреччині. Мені сподобалася його чесність: Пауло знає, що не кохає Карлу, він вирішує посадити її на автобус й залишитися жити без неї. Хай дівчині буде боляче, проте вона не матиме надій на світле майбутнє з ним. Повість написана талановито; читається легко й невимушено. Формат книги ідеально підходить для метро чи нетривалої подорожі. Книгою задоволена.