Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього
Бумажная книга | Код товара 601902
Yakaboo 5/5
Автор
Светлана Алексиевич
Издательство
Комора
Язык
Украинский
Год издания
2016
Год первого издания
1998
Переводчик
Оксана Забужко
Количество страниц
288
Иллюстрации
Нет иллюстраций

Все о книге Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього

Художньо-документальний роман білоруської письменниці Світлани Алексієвич, Нобелівської лауреатки 2015 року, говорить голосами "маленьких людей" про катастрофу, що зруйнувала мільйони життів, перевернула світогляд цілого покоління, а заразом відхилила залізну завісу й підважила непорушну, здавалося, конструкцію радянської держави. Роман створено на основі розлогих інтерв'ю з очевидцями та потерпілими від Чорнобильської трагедії: ліквідаторами та їхніми близькими, вимушеними переселенцями з уражених радіацією регіонів та самоселами "зони", посадовцями, від рішень яких залежали долі десятків тисяч людей, та дітьми, котрі знали, що народилися вже приреченими.

Переклад на українську та післямова Оксани Забужко.

Характеристики
Автор
Светлана Алексиевич
Издательство
Комора
Язык
Украинский
Год издания
2016
Год первого издания
1998
Переводчик
Оксана Забужко
Количество страниц
288
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Рецензии
  •  
    Книга, после которой я не могу поехать на экскурсию в Чернобыль 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Меня носит по Украине, в качестве очередной поездки собиралась в Чернобыль. Осенью 2016-го на саркофаг планировали надвигать объект «Укрытие-2» (конфайнмент), то есть скрыть под аркой старое «Укрытие» и 4-й энергоблок. Хотелось поехать посмотреть на исторический старый саркофаг, пока он не спрятался навсегда под аркой «Укрытия-2». Но после книги Алексиевич – не смогла. Не смогла в развлекательную поездку в места, где случилось все то, что описано.

    Документальный роман представляет собой мозаику из воспоминаний людей, причастных к трагедии – ликвидаторов, их родственников, переселенных. И даже партийных функционеров и тех, кто участвовал в эвакуации населения. Кстати, в свое время впечатлила статья о блестяще разработанной и проведенной операции по эвакуации людей из Припяти, но это другая тема.

    Эта книга – страшная. Жуткая и ужасная. Я реально не могут представить, как Алексиевич над ней работала. Трагизм и нелепость ситуаций впечатляют. Ликвидаторы без костюмов, потому что не верят в невидимую радиацию, и потому что вообще никто особо не распространяется об опасности. Мы в Киеве тоже не хотели в нее верить – а может, радиации нет и все это ошибка? Но мама плакала, кипятила по несколько часов воду для питья (жуткий вкус кипяченой в течение 4-х часов воды - кто-нибудь помнит?), закрывала форточки и мыла полы. Судя по всему, так делали многие, и в книге об этом есть. Книга очень сильно пересеклась с нашей реальностью, я даже не хочу думать о том, насколько сильно.

    Летом 1986-го по Киеву ходили слухи, что в Чернобыле отстреливают оставшихся котов и собак. Плакала и не хотела верить, зачем это делать, это же маразм! Потом казалось, что история про отстрел приснилось. А оказалось, что нет – в книге об этом упоминается. Это только один из эпизодов, который запомнился, там каждая страница цепляет.

    Когда тебе 20, кажется, что над всем на свете можно смеяться. Ценишь слова «долг, предназначение, самопожертвование». К 30-40 просыпается здравый смысл и пропадает романтика этих слов, понимаешь всю тяжесть того, что за ними стоит. Много раз задумывалась об этом, пока читала воспоминания ликвидаторов.

    В 1970-х прибалтийский поэт и инженер Бруно Снарскис написал диссертацию о том, сколько государство может вложить финансовых ресурсов в человека. То есть, по сути, рассчитал стоимость человеческой жизни. Диссертацию провалили по политическим мотивам, ведь «жизнь советского человека – бесценна» (воспоминания Перельмутера из книги «Жили-были»). Очень сильно ощущается маразм этого лозунга, когда читаешь воспоминания людей, работавших на объекте «Укрытие».

    Хочу отметить работу переводчиков. Они переводили с русского и добавляли селянам, от лица которых идут некоторые повествования, украинских диалектизмов. Я так поняла, в оригинале словечек типа «сонейко» (сонечко) не было. А они очень добавляют настроения и сопереживания – сложно объяснить, надо видеть.

    В целом книга тяжелая. Я дам ее кому-то почитать, только если попросят, сама не предложу. Но написать ее надо было. Она – историческое свидетельство без сухих цифр и дат, но с живыми словами воспоминаний и свидетельств. Именно читая такие сложные вещи, задумываешься о цене жизни и самопожертвования, о многом другом – настоящем и показушном, искреннем и демагогичном. Мне страшно вспоминать о прочитанном и писать тяжело, тянула с отзывом больше года. Но не жалею, что прочитала, мне это было нужно. От всего негатива в жизни не спрячешься в домик своего незнания.
  •  
    Страшна правда 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Український читач має нагоду прочитати рідною мовою книгу «Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього» Світлани Алексієвич в перекладі Оксани Забужко. Це вже друге видання цієї книги, перше побачило світ у 1998 році.
    Вказане видання доповнене автором, також до книги увійшло інтерв’ю Світлани Алексієвич зі Світланою Алексієвич та післямова Оксани Забужко.
    Роман складається з трьох розділів:«Земля мерців», «Вінець творіння» та «Завороженість печаллю». Книга являє собою документальні монологи очевидців аварії на ЧАЕС: місцевих жителів, ліквідаторів, науковців тощо.
    Сказати що книга вражає, це не сказати нічого. Біль тих, кого торкнулася Чорнобильська трагедія, пронизує всіх героїв книги наскрізь та змушує постійно переживати цю трагедію у своїх спогадах. Книжка дуже легко читається і дуже важко сприймається, приховування трагедії, горе людей та підлість влади. Ця історія могла б стати сценарієм страшного фільму жахів. Однак ця трагедія відбулася насправді.
    Мабуть саме після аварії ЧАЕС радянська влада підписала собі смертний вирок ціною життя та здоров’я тисяч своїх громадян.
Купить - Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього
Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього
153 грн
Есть в наличии
 
Информация об авторе
Светлана Алексиевич
Светлана Алексиевич

Известная белорусская писательница, творчество которой неразрывно связано с наиболее острыми социальными и политическими вопросами современности. При этом все книги Светланы Алексиевич так или иначе посвящаются общественным проблемам Восточной Европы. Благодаря высокой исторической достоверности и детально подготовительным исследованиям, проводимым автором перед написанием каждого нового произведе...

Подробнее

Рецензии Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Книга, после которой я не могу поехать на экскурсию в Чернобыль 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Меня носит по Украине, в качестве очередной поездки собиралась в Чернобыль. Осенью 2016-го на саркофаг планировали надвигать объект «Укрытие-2» (конфайнмент), то есть скрыть под аркой старое «Укрытие» и 4-й энергоблок. Хотелось поехать посмотреть на исторический старый саркофаг, пока он не спрятался навсегда под аркой «Укрытия-2». Но после книги Алексиевич – не смогла. Не смогла в развлекательную поездку в места, где случилось все то, что описано.

    Документальный роман представляет собой мозаику из воспоминаний людей, причастных к трагедии – ликвидаторов, их родственников, переселенных. И даже партийных функционеров и тех, кто участвовал в эвакуации населения. Кстати, в свое время впечатлила статья о блестяще разработанной и проведенной операции по эвакуации людей из Припяти, но это другая тема.

    Эта книга – страшная. Жуткая и ужасная. Я реально не могут представить, как Алексиевич над ней работала. Трагизм и нелепость ситуаций впечатляют. Ликвидаторы без костюмов, потому что не верят в невидимую радиацию, и потому что вообще никто особо не распространяется об опасности. Мы в Киеве тоже не хотели в нее верить – а может, радиации нет и все это ошибка? Но мама плакала, кипятила по несколько часов воду для питья (жуткий вкус кипяченой в течение 4-х часов воды - кто-нибудь помнит?), закрывала форточки и мыла полы. Судя по всему, так делали многие, и в книге об этом есть. Книга очень сильно пересеклась с нашей реальностью, я даже не хочу думать о том, насколько сильно.

    Летом 1986-го по Киеву ходили слухи, что в Чернобыле отстреливают оставшихся котов и собак. Плакала и не хотела верить, зачем это делать, это же маразм! Потом казалось, что история про отстрел приснилось. А оказалось, что нет – в книге об этом упоминается. Это только один из эпизодов, который запомнился, там каждая страница цепляет.

    Когда тебе 20, кажется, что над всем на свете можно смеяться. Ценишь слова «долг, предназначение, самопожертвование». К 30-40 просыпается здравый смысл и пропадает романтика этих слов, понимаешь всю тяжесть того, что за ними стоит. Много раз задумывалась об этом, пока читала воспоминания ликвидаторов.

    В 1970-х прибалтийский поэт и инженер Бруно Снарскис написал диссертацию о том, сколько государство может вложить финансовых ресурсов в человека. То есть, по сути, рассчитал стоимость человеческой жизни. Диссертацию провалили по политическим мотивам, ведь «жизнь советского человека – бесценна» (воспоминания Перельмутера из книги «Жили-были»). Очень сильно ощущается маразм этого лозунга, когда читаешь воспоминания людей, работавших на объекте «Укрытие».

    Хочу отметить работу переводчиков. Они переводили с русского и добавляли селянам, от лица которых идут некоторые повествования, украинских диалектизмов. Я так поняла, в оригинале словечек типа «сонейко» (сонечко) не было. А они очень добавляют настроения и сопереживания – сложно объяснить, надо видеть.

    В целом книга тяжелая. Я дам ее кому-то почитать, только если попросят, сама не предложу. Но написать ее надо было. Она – историческое свидетельство без сухих цифр и дат, но с живыми словами воспоминаний и свидетельств. Именно читая такие сложные вещи, задумываешься о цене жизни и самопожертвования, о многом другом – настоящем и показушном, искреннем и демагогичном. Мне страшно вспоминать о прочитанном и писать тяжело, тянула с отзывом больше года. Но не жалею, что прочитала, мне это было нужно. От всего негатива в жизни не спрячешься в домик своего незнания.
  •  
    Страшна правда 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Український читач має нагоду прочитати рідною мовою книгу «Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього» Світлани Алексієвич в перекладі Оксани Забужко. Це вже друге видання цієї книги, перше побачило світ у 1998 році.
    Вказане видання доповнене автором, також до книги увійшло інтерв’ю Світлани Алексієвич зі Світланою Алексієвич та післямова Оксани Забужко.
    Роман складається з трьох розділів:«Земля мерців», «Вінець творіння» та «Завороженість печаллю». Книга являє собою документальні монологи очевидців аварії на ЧАЕС: місцевих жителів, ліквідаторів, науковців тощо.
    Сказати що книга вражає, це не сказати нічого. Біль тих, кого торкнулася Чорнобильська трагедія, пронизує всіх героїв книги наскрізь та змушує постійно переживати цю трагедію у своїх спогадах. Книжка дуже легко читається і дуже важко сприймається, приховування трагедії, горе людей та підлість влади. Ця історія могла б стати сценарієм страшного фільму жахів. Однак ця трагедія відбулася насправді.
    Мабуть саме після аварії ЧАЕС радянська влада підписала собі смертний вирок ціною життя та здоров’я тисяч своїх громадян.
  •  
    Трагедія цілої країни
    Книга Cвітлани Алексієвич "Чорнобильська молитва - хроніка майбутнього" торкається дуже серйозної і водночас страшної тематики - аварії на чорнобильській атомній електростанції. Книга знаходиться на межі між двома жанрами: між художньою та нон-фікшн літературою. Авторка - лауреат Нобелівської премії. Тематика книги - всім відома найбільша трагедія історії України. Книга торкається двох болючих питань: самої чорнобильської катастрофи та питання комуністичного переслідування по всій території Радянського Союзу. У книзі немає зв'язного сюжету, вона розповідає особисті приватні історії очевидців і людей, які мали відношення до трагедії: пожежників, пенсіонерів, смертельно хворих опромінених жителів. У книзі немає офіційних листів чи повідомлень тих подій, а є тільки крик душі простих рядових людей. Одна з найсумніших книг на українській мові. В книзі чуємо рішуче засудження бездіяльності керівної верхівки Радянського Союзу того часу. Мені дуже сподобалося, що в книзі є власні роздуми перекладача Оксани Забужко.
    Оформлення книги дуже якісне, мова написання легка, переклад прекрасний. Буде дуже корисною для молодого підростаючого покоління!
  •  
    Прочитать следует обязательно
    Будьте готовы, к тому, что эта книга может стать одним из самых эмоционально тяжелых читательских в опытов вашей жизни. Но прочитать ее следует обязательно!
    Во первых потому, что это наша история, история нашего общества, историческое наследие нашей страны, травмы доставшиеся нам в наследство. Во вторых и в третьих, есть много причин... Для кого-то прочитать эту книгу полезно, если они считают, что именно сегодня живут при "геноциде украинского народа", и что сильнее их в этой жизни никто не страдал. И только украинская власть преступная. А еще это книга о наших соседях белорусах, о которых мы ничего совершенно не знаем. Так же, как русские не знают об украинцах, а мы обижаемся.
    Для меня, книги Алексиевич - это аргументы в пользу того, что СССР - был злом. Хотя у меня так же, как и у всех рожденных в Советском Союзе, есть море прекрасных воспоминаний о тех временах. Я помню, какое радужное тогда было у меня представление о государстве. Есть немало моих ровесников, которым Украинское Государство, такое, как оно есть не нравится. Это правда, что жизнь тяжелая, думаю, что и богатые тоже плачут. Но я точно не хочу назад в СССР, а Светлана Алексиевич дает прекрасные аргументы, в пользу того, почему этого хотеть не стоит.
  •  
    Страшна ціна безвідповідальності
    До теми катастрофи на Чорнобильській АЕС я завжди ставилась з особливою цікавістю.
    Я часто передивлялась документальні фільми, читала документи.
    Мені здавалось, що на цю тему я знаю вже досить багато чого.
    Аж поки не натрапила на книгу Світлани Алексієвич "Чорнобильська молитва".
    Навіть не знаю, чому я не читала її раніше, але це найсильніший текст на чорнобильську тематику, який мені коли-небудь доводилось читати.

    Як відомо, окремі фрагменти цієї книги лягли в основу серіалу НВО " Чорнобиль ".
    Але, навіть якщо Ви вже подивились цей серіал, то все рівно переконливо раджу прочитати ще і книгу. Враження гарантую!

    Книга " Чорнобильська молитва" – це погляд на аварію  і на світ після аварії очима людей, які  відчули її тяжки наслідки.
    Вона говорить голосами тисячі людей, говорить до людей і відкриває нам такі речі, що часом знаходяться за межами розуміння.
    Кожна глава – це біль, горе, тривога, жах і тотальне нерозуміння того, що відбулось.

    Якщо б можна було поставити одне запитання до тодішньої радянської влади, то у багатьох би воно звучало : "Чому? "
    Чому тоді коли треба було говорити, влада мовчала?
    Чому людям не пояснювали масштаби катастрофи?
    Чому власні амбіції і репутація важливіші за людське життя?
    І можна поставити ще десятки подібних запитань, на які вже відповідь не має значення.
    Аварія на Чорнобильській АЕС - це найстрашніша техногенна катастрофа, наслідки якої людство буде відчувати ще десятки і сотні років.

    Книга морально дуже складна, тому я читала її достатньо тривалий час.
    Для мене вона цікава ще  тому, що була написана білоруською авторкою,  яка описує наслідки аварії на території Білорусії.  Все, що я знала до цього, стосувалось в основному тільки території України. Хоча, якщо опиратись на аналітичні дані, то саме в Білорусі найбільша площа була радіоактивно забруднена цезієм.

    Тему аварії на Чорнобильській АЕС, вважаю, не має права ігнорувати ніхто з нас. Хоча б для того, щоб розуміти причини і усвідомлювати ціну людської безвідповідальності і брехні.
    Книгу раджу однозначно!

















  •  
    Як зникла «совецька» людина
    Про вибух. Реактора, свідомості. Про любов і нелюбов. До землі, до себе, до «отечества».
    Про страх. Жити, померти, залишити і повернутися. Про зникнення. Людей, сенсів, історій, звичаїв, епохи, імперії. Про владу. Радянську, людини над людиною. Про жертву. Про роль. Про ціну. Про відповідальність. Про людину! Про людське! Про людство!
    Книга жива, завдяки вибраному стилю написання, мові. Твір не нав'язує думки автора, оскільки там немає авторських коментарів, реплік тощо. "Чорнобильська молитва" - це сповідь героїв роману не тільки перед авторкою, але й перед кожним читачем, перед цілим світом... Сповідь про найсокровеніше, найболючіше, найщасливіше, про те, що відчуває кожен з нас...
    Жаль, що в українській літературі до сих пір немає такого потужного документального твору. Книги про правду, про точки неповернення, про покоління розгублених жертв Чорнобиля… Вважаю, що цей твір повинен прочитати кожен житель колишнього Радянського союзу, щоб радянська ментальність була захоронення глибше, ніж заражені грунти та будинки зони відчуження.
  •  
    Після книги світ не буде таким, як досі
    Книга, після якої обов'язково задумаєшся. Книга про злочин. Книга про подвиг. Злочин країни проти своїх громадян, злочин чиновників проти своїх співвітчизників. Книга про тотальну брехню. І найстрашніше, що це може повторитися - не обов'язково трагедією на атомній станції, повторитися в чомусь іншому, бо вчергове пересвідчуєшся, що життя однієї сім'ї чи просто маленької людини нічого не варте, що по тобі і дорогим тобі людям просто пройдуться катком, що ти і твої діти - тільки статистичні дані.. А подвиг... Він відносний. З однієї сторони люди йшли без захисту ліквідувати пожежу, наслідки аварії, бо їх так вчили, бо більше нікому, бо просто треба. З другої сторони - зараз би не всі пішли, і наслідки були б набагато гірші. Тому й немає однозначної відповіді, як краще. А стиль Алексієвич - стороннього слухача чужих історій - він і в цій книзі сильніший і більше вражає, ніж якби це була описана художня історія. Деякі історії не могла спокійно читати - ставало погано (особливо коли на місці оповідачів уявляла себе, свою сім'ю і своїх дітей), і одночасно не читати теж не могла. Це та книга, після якої світ не буде таким, як раніше. І сам Чорнобиль... Поїду туди обов'язково - не просто як на шоу (знаю, що деякі сприймають поїздки туди саме так), а як подивитися на те, що змінило корінним чином хід історії України і світу. Бо саме в оповідях людей, записаних Алексієвич, якраз найсильніше відчутно, як Чорнобиль змінив світ.
  •  
    Як однієї ночі змінилося життя мільйонів
    Мені радили перш подивитися серіал "Чорнобиль", а книгу читати після перегляду. Прочекала вона два місяці на поличці, поки я добрався до серіалу.

    Вже на перших сторінках мусив стримувати сльози, бо читав у поїзді. Складна книга. А ще складніше від того, що це не вигадка, не фантазії автора, а все це відбувалося насправді й не так давно. І не лише на територіях України та Білорусі.

    Тому далі читав я книгу вдома. Читав і відкладав. На день-два. Вертався й знову читав. Це книга, яку не перечитаєш за вечір, це книга, яка вмістила у собі десятки "маленьких голосів" та не один "хор".

    Книга про ціну брехні, яку поширювали комуністи, та про правду науковців, яку просто ігнорували. Книга про халатність працівників ЧАЕС та нехтування правилами безпеки містян. Книга про життя до Чорнобиля та життя після.

    До книги треба бути готовим. Але її варто прочитати. Події варто пам'ятати.

    Після прочитання "Чорнобильської молитви" з'явилося бажання прочитати й інші книги Світлани Алексієвич. Нобель є цілком заслуженим.
 
Характеристики Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього
Автор
Светлана Алексиевич
Издательство
Комора
Язык
Украинский
Год издания
2016
Год первого издания
1998
Переводчик
Оксана Забужко
Количество страниц
288
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
84х108/32 (~130x210 мм)
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
Шрифт
Ньютон
ISBN
978-617-7286-05-8
Вес
280 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Литература других стран Европы
Литература по периодам
Современная литература
 

Об авторе Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього