Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього
Паперова книга | Код товару 601902
Yakaboo 5/5
Автор
Світлана Алексієвич
Видавництво
Комора
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
1998
Перекладач
Оксана Забужко
Кількість сторінок
288
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього

Художньо-документальний роман білоруської письменниці Світлани Алексієвич, Нобелівської лауреатки 2015 року, говорить голосами "маленьких людей" про катастрофу, що зруйнувала мільйони життів, перевернула світогляд цілого покоління, а заразом відхилила залізну завісу й підважила непорушну, здавалося, конструкцію радянської держави. Роман створено на основі розлогих інтерв'ю з очевидцями та потерпілими від Чорнобильської трагедії: ліквідаторами та їхніми близькими, вимушеними переселенцями з уражених радіацією регіонів та самоселами "зони", посадовцями, від рішень яких залежали долі десятків тисяч людей, та дітьми, котрі знали, що народилися вже приреченими.

Переклад на українську та післямова Оксани Забужко.

Характеристики
Автор
Світлана Алексієвич
Видавництво
Комора
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
1998
Перекладач
Оксана Забужко
Кількість сторінок
288
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Цитата
У книзі про ядерну катастрофу в Чорнобилі вона поєднала свою техніку записування голосів та прозорий алегоризм щодо значення радянського минулого. Вона як ніхто інший показала жертв саме особистостями, оточеними радянською дійсністю, котрі намагалися усвідомити, що відбувалося в тій веремії, наскільки це їм дозволяла їхня обізнаність
Тімоті Снайдер, The New York Review of Books
Рецензії
  •  
    Книга, после которой я не могу поехать на экскурсию в Чернобыль 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Меня носит по Украине, в качестве очередной поездки собиралась в Чернобыль. Осенью 2016-го на саркофаг планировали надвигать объект «Укрытие-2» (конфайнмент), то есть скрыть под аркой старое «Укрытие» и 4-й энергоблок. Хотелось поехать посмотреть на исторический старый саркофаг, пока он не спрятался навсегда под аркой «Укрытия-2». Но после книги Алексиевич – не смогла. Не смогла в развлекательную поездку в места, где случилось все то, что описано.

    Документальный роман представляет собой мозаику из воспоминаний людей, причастных к трагедии – ликвидаторов, их родственников, переселенных. И даже партийных функционеров и тех, кто участвовал в эвакуации населения. Кстати, в свое время впечатлила статья о блестяще разработанной и проведенной операции по эвакуации людей из Припяти, но это другая тема.

    Эта книга – страшная. Жуткая и ужасная. Я реально не могут представить, как Алексиевич над ней работала. Трагизм и нелепость ситуаций впечатляют. Ликвидаторы без костюмов, потому что не верят в невидимую радиацию, и потому что вообще никто особо не распространяется об опасности. Мы в Киеве тоже не хотели в нее верить – а может, радиации нет и все это ошибка? Но мама плакала, кипятила по несколько часов воду для питья (жуткий вкус кипяченой в течение 4-х часов воды - кто-нибудь помнит?), закрывала форточки и мыла полы. Судя по всему, так делали многие, и в книге об этом есть. Книга очень сильно пересеклась с нашей реальностью, я даже не хочу думать о том, насколько сильно.

    Летом 1986-го по Киеву ходили слухи, что в Чернобыле отстреливают оставшихся котов и собак. Плакала и не хотела верить, зачем это делать, это же маразм! Потом казалось, что история про отстрел приснилось. А оказалось, что нет – в книге об этом упоминается. Это только один из эпизодов, который запомнился, там каждая страница цепляет.

    Когда тебе 20, кажется, что над всем на свете можно смеяться. Ценишь слова «долг, предназначение, самопожертвование». К 30-40 просыпается здравый смысл и пропадает романтика этих слов, понимаешь всю тяжесть того, что за ними стоит. Много раз задумывалась об этом, пока читала воспоминания ликвидаторов.

    В 1970-х прибалтийский поэт и инженер Бруно Снарскис написал диссертацию о том, сколько государство может вложить финансовых ресурсов в человека. То есть, по сути, рассчитал стоимость человеческой жизни. Диссертацию провалили по политическим мотивам, ведь «жизнь советского человека – бесценна» (воспоминания Перельмутера из книги «Жили-были»). Очень сильно ощущается маразм этого лозунга, когда читаешь воспоминания людей, работавших на объекте «Укрытие».

    Хочу отметить работу переводчиков. Они переводили с русского и добавляли селянам, от лица которых идут некоторые повествования, украинских диалектизмов. Я так поняла, в оригинале словечек типа «сонейко» (сонечко) не было. А они очень добавляют настроения и сопереживания – сложно объяснить, надо видеть.

    В целом книга тяжелая. Я дам ее кому-то почитать, только если попросят, сама не предложу. Но написать ее надо было. Она – историческое свидетельство без сухих цифр и дат, но с живыми словами воспоминаний и свидетельств. Именно читая такие сложные вещи, задумываешься о цене жизни и самопожертвования, о многом другом – настоящем и показушном, искреннем и демагогичном. Мне страшно вспоминать о прочитанном и писать тяжело, тянула с отзывом больше года. Но не жалею, что прочитала, мне это было нужно. От всего негатива в жизни не спрячешься в домик своего незнания.
  •  
    Страшна правда 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Український читач має нагоду прочитати рідною мовою книгу «Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього» Світлани Алексієвич в перекладі Оксани Забужко. Це вже друге видання цієї книги, перше побачило світ у 1998 році.
    Вказане видання доповнене автором, також до книги увійшло інтерв’ю Світлани Алексієвич зі Світланою Алексієвич та післямова Оксани Забужко.
    Роман складається з трьох розділів:«Земля мерців», «Вінець творіння» та «Завороженість печаллю». Книга являє собою документальні монологи очевидців аварії на ЧАЕС: місцевих жителів, ліквідаторів, науковців тощо.
    Сказати що книга вражає, це не сказати нічого. Біль тих, кого торкнулася Чорнобильська трагедія, пронизує всіх героїв книги наскрізь та змушує постійно переживати цю трагедію у своїх спогадах. Книжка дуже легко читається і дуже важко сприймається, приховування трагедії, горе людей та підлість влади. Ця історія могла б стати сценарієм страшного фільму жахів. Однак ця трагедія відбулася насправді.
    Мабуть саме після аварії ЧАЕС радянська влада підписала собі смертний вирок ціною життя та здоров’я тисяч своїх громадян.
Купити - Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього
Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього
100 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Світлана Алексієвич
Світлана Алексієвич

Відома білоруська письменниця, творчість якої нерозривно пов'язане з найбільш гострими соціальними і політичними питаннями сучасності. При цьому всі книги Світлани Алексієвич так чи інакше присвячуються суспільним проблемам Східної Європи. Завдяки високій історичної достовірності і детально підготовчим дослідженням, проведеним автором перед написанням кожного нового твору, її роботи послужили осно...

Детальніше

Цитата Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього

У книзі про ядерну катастрофу в Чорнобилі вона поєднала свою техніку записування голосів та прозорий алегоризм щодо значення радянського минулого. Вона як ніхто інший показала жертв саме особистостями, оточеними радянською дійсністю, котрі намагалися усвідомити, що відбувалося в тій веремії, наскільки це їм дозволяла їхня обізнаність
Тімоті Снайдер, The New York Review of Books
 

Рецензії Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Книга, после которой я не могу поехать на экскурсию в Чернобыль 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Меня носит по Украине, в качестве очередной поездки собиралась в Чернобыль. Осенью 2016-го на саркофаг планировали надвигать объект «Укрытие-2» (конфайнмент), то есть скрыть под аркой старое «Укрытие» и 4-й энергоблок. Хотелось поехать посмотреть на исторический старый саркофаг, пока он не спрятался навсегда под аркой «Укрытия-2». Но после книги Алексиевич – не смогла. Не смогла в развлекательную поездку в места, где случилось все то, что описано.

    Документальный роман представляет собой мозаику из воспоминаний людей, причастных к трагедии – ликвидаторов, их родственников, переселенных. И даже партийных функционеров и тех, кто участвовал в эвакуации населения. Кстати, в свое время впечатлила статья о блестяще разработанной и проведенной операции по эвакуации людей из Припяти, но это другая тема.

    Эта книга – страшная. Жуткая и ужасная. Я реально не могут представить, как Алексиевич над ней работала. Трагизм и нелепость ситуаций впечатляют. Ликвидаторы без костюмов, потому что не верят в невидимую радиацию, и потому что вообще никто особо не распространяется об опасности. Мы в Киеве тоже не хотели в нее верить – а может, радиации нет и все это ошибка? Но мама плакала, кипятила по несколько часов воду для питья (жуткий вкус кипяченой в течение 4-х часов воды - кто-нибудь помнит?), закрывала форточки и мыла полы. Судя по всему, так делали многие, и в книге об этом есть. Книга очень сильно пересеклась с нашей реальностью, я даже не хочу думать о том, насколько сильно.

    Летом 1986-го по Киеву ходили слухи, что в Чернобыле отстреливают оставшихся котов и собак. Плакала и не хотела верить, зачем это делать, это же маразм! Потом казалось, что история про отстрел приснилось. А оказалось, что нет – в книге об этом упоминается. Это только один из эпизодов, который запомнился, там каждая страница цепляет.

    Когда тебе 20, кажется, что над всем на свете можно смеяться. Ценишь слова «долг, предназначение, самопожертвование». К 30-40 просыпается здравый смысл и пропадает романтика этих слов, понимаешь всю тяжесть того, что за ними стоит. Много раз задумывалась об этом, пока читала воспоминания ликвидаторов.

    В 1970-х прибалтийский поэт и инженер Бруно Снарскис написал диссертацию о том, сколько государство может вложить финансовых ресурсов в человека. То есть, по сути, рассчитал стоимость человеческой жизни. Диссертацию провалили по политическим мотивам, ведь «жизнь советского человека – бесценна» (воспоминания Перельмутера из книги «Жили-были»). Очень сильно ощущается маразм этого лозунга, когда читаешь воспоминания людей, работавших на объекте «Укрытие».

    Хочу отметить работу переводчиков. Они переводили с русского и добавляли селянам, от лица которых идут некоторые повествования, украинских диалектизмов. Я так поняла, в оригинале словечек типа «сонейко» (сонечко) не было. А они очень добавляют настроения и сопереживания – сложно объяснить, надо видеть.

    В целом книга тяжелая. Я дам ее кому-то почитать, только если попросят, сама не предложу. Но написать ее надо было. Она – историческое свидетельство без сухих цифр и дат, но с живыми словами воспоминаний и свидетельств. Именно читая такие сложные вещи, задумываешься о цене жизни и самопожертвования, о многом другом – настоящем и показушном, искреннем и демагогичном. Мне страшно вспоминать о прочитанном и писать тяжело, тянула с отзывом больше года. Но не жалею, что прочитала, мне это было нужно. От всего негатива в жизни не спрячешься в домик своего незнания.
  •  
    Страшна правда 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Український читач має нагоду прочитати рідною мовою книгу «Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього» Світлани Алексієвич в перекладі Оксани Забужко. Це вже друге видання цієї книги, перше побачило світ у 1998 році.
    Вказане видання доповнене автором, також до книги увійшло інтерв’ю Світлани Алексієвич зі Світланою Алексієвич та післямова Оксани Забужко.
    Роман складається з трьох розділів:«Земля мерців», «Вінець творіння» та «Завороженість печаллю». Книга являє собою документальні монологи очевидців аварії на ЧАЕС: місцевих жителів, ліквідаторів, науковців тощо.
    Сказати що книга вражає, це не сказати нічого. Біль тих, кого торкнулася Чорнобильська трагедія, пронизує всіх героїв книги наскрізь та змушує постійно переживати цю трагедію у своїх спогадах. Книжка дуже легко читається і дуже важко сприймається, приховування трагедії, горе людей та підлість влади. Ця історія могла б стати сценарієм страшного фільму жахів. Однак ця трагедія відбулася насправді.
    Мабуть саме після аварії ЧАЕС радянська влада підписала собі смертний вирок ціною життя та здоров’я тисяч своїх громадян.
  •  
    Страшна ціна безвідповідальності 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    До теми катастрофи на Чорнобильській АЕС я завжди ставилась з особливою цікавістю.
    Я часто передивлялась документальні фільми, читала документи.
    Мені здавалось, що на цю тему я знаю вже досить багато чого.
    Аж поки не натрапила на книгу Світлани Алексієвич "Чорнобильська молитва".
    Навіть не знаю, чому я не читала її раніше, але це найсильніший текст на чорнобильську тематику, який мені коли-небудь доводилось читати.

    Як відомо, окремі фрагменти цієї книги лягли в основу серіалу НВО " Чорнобиль ".
    Але, навіть якщо Ви вже подивились цей серіал, то все рівно переконливо раджу прочитати ще і книгу. Враження гарантую!

    Книга " Чорнобильська молитва" – це погляд на аварію  і на світ після аварії очима людей, які  відчули її тяжки наслідки.
    Вона говорить голосами тисячі людей, говорить до людей і відкриває нам такі речі, що часом знаходяться за межами розуміння.
    Кожна глава – це біль, горе, тривога, жах і тотальне нерозуміння того, що відбулось.

    Якщо б можна було поставити одне запитання до тодішньої радянської влади, то у багатьох би воно звучало : "Чому? "
    Чому тоді коли треба було говорити, влада мовчала?
    Чому людям не пояснювали масштаби катастрофи?
    Чому власні амбіції і репутація важливіші за людське життя?
    І можна поставити ще десятки подібних запитань, на які вже відповідь не має значення.
    Аварія на Чорнобильській АЕС - це найстрашніша техногенна катастрофа, наслідки якої людство буде відчувати ще десятки і сотні років.

    Книга морально дуже складна, тому я читала її достатньо тривалий час.
    Для мене вона цікава ще  тому, що була написана білоруською авторкою,  яка описує наслідки аварії на території Білорусії.  Все, що я знала до цього, стосувалось в основному тільки території України. Хоча, якщо опиратись на аналітичні дані, то саме в Білорусі найбільша площа була радіоактивно забруднена цезієм.

    Тему аварії на Чорнобильській АЕС, вважаю, не має права ігнорувати ніхто з нас. Хоча б для того, щоб розуміти причини і усвідомлювати ціну людської безвідповідальності і брехні.
    Книгу раджу однозначно!

















  •  
    Трагедія цілої країни 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга Cвітлани Алексієвич "Чорнобильська молитва - хроніка майбутнього" торкається дуже серйозної і водночас страшної тематики - аварії на чорнобильській атомній електростанції. Книга знаходиться на межі між двома жанрами: між художньою та нон-фікшн літературою. Авторка - лауреат Нобелівської премії. Тематика книги - всім відома найбільша трагедія історії України. Книга торкається двох болючих питань: самої чорнобильської катастрофи та питання комуністичного переслідування по всій території Радянського Союзу. У книзі немає зв'язного сюжету, вона розповідає особисті приватні історії очевидців і людей, які мали відношення до трагедії: пожежників, пенсіонерів, смертельно хворих опромінених жителів. У книзі немає офіційних листів чи повідомлень тих подій, а є тільки крик душі простих рядових людей. Одна з найсумніших книг на українській мові. В книзі чуємо рішуче засудження бездіяльності керівної верхівки Радянського Союзу того часу. Мені дуже сподобалося, що в книзі є власні роздуми перекладача Оксани Забужко.
    Оформлення книги дуже якісне, мова написання легка, переклад прекрасний. Буде дуже корисною для молодого підростаючого покоління!
  •  
    Прочитать следует обязательно 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Будьте готовы, к тому, что эта книга может стать одним из самых эмоционально тяжелых читательских в опытов вашей жизни. Но прочитать ее следует обязательно!
    Во первых потому, что это наша история, история нашего общества, историческое наследие нашей страны, травмы доставшиеся нам в наследство. Во вторых и в третьих, есть много причин... Для кого-то прочитать эту книгу полезно, если они считают, что именно сегодня живут при "геноциде украинского народа", и что сильнее их в этой жизни никто не страдал. И только украинская власть преступная. А еще это книга о наших соседях белорусах, о которых мы ничего совершенно не знаем. Так же, как русские не знают об украинцах, а мы обижаемся.
    Для меня, книги Алексиевич - это аргументы в пользу того, что СССР - был злом. Хотя у меня так же, как и у всех рожденных в Советском Союзе, есть море прекрасных воспоминаний о тех временах. Я помню, какое радужное тогда было у меня представление о государстве. Есть немало моих ровесников, которым Украинское Государство, такое, как оно есть не нравится. Это правда, что жизнь тяжелая, думаю, что и богатые тоже плачут. Но я точно не хочу назад в СССР, а Светлана Алексиевич дает прекрасные аргументы, в пользу того, почему этого хотеть не стоит.
  •  
    Як зникла «совецька» людина 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Про вибух. Реактора, свідомості. Про любов і нелюбов. До землі, до себе, до «отечества».
    Про страх. Жити, померти, залишити і повернутися. Про зникнення. Людей, сенсів, історій, звичаїв, епохи, імперії. Про владу. Радянську, людини над людиною. Про жертву. Про роль. Про ціну. Про відповідальність. Про людину! Про людське! Про людство!
    Книга жива, завдяки вибраному стилю написання, мові. Твір не нав'язує думки автора, оскільки там немає авторських коментарів, реплік тощо. "Чорнобильська молитва" - це сповідь героїв роману не тільки перед авторкою, але й перед кожним читачем, перед цілим світом... Сповідь про найсокровеніше, найболючіше, найщасливіше, про те, що відчуває кожен з нас...
    Жаль, що в українській літературі до сих пір немає такого потужного документального твору. Книги про правду, про точки неповернення, про покоління розгублених жертв Чорнобиля… Вважаю, що цей твір повинен прочитати кожен житель колишнього Радянського союзу, щоб радянська ментальність була захоронення глибше, ніж заражені грунти та будинки зони відчуження.
  •  
    Після книги світ не буде таким, як досі 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга, після якої обов'язково задумаєшся. Книга про злочин. Книга про подвиг. Злочин країни проти своїх громадян, злочин чиновників проти своїх співвітчизників. Книга про тотальну брехню. І найстрашніше, що це може повторитися - не обов'язково трагедією на атомній станції, повторитися в чомусь іншому, бо вчергове пересвідчуєшся, що життя однієї сім'ї чи просто маленької людини нічого не варте, що по тобі і дорогим тобі людям просто пройдуться катком, що ти і твої діти - тільки статистичні дані.. А подвиг... Він відносний. З однієї сторони люди йшли без захисту ліквідувати пожежу, наслідки аварії, бо їх так вчили, бо більше нікому, бо просто треба. З другої сторони - зараз би не всі пішли, і наслідки були б набагато гірші. Тому й немає однозначної відповіді, як краще. А стиль Алексієвич - стороннього слухача чужих історій - він і в цій книзі сильніший і більше вражає, ніж якби це була описана художня історія. Деякі історії не могла спокійно читати - ставало погано (особливо коли на місці оповідачів уявляла себе, свою сім'ю і своїх дітей), і одночасно не читати теж не могла. Це та книга, після якої світ не буде таким, як раніше. І сам Чорнобиль... Поїду туди обов'язково - не просто як на шоу (знаю, що деякі сприймають поїздки туди саме так), а як подивитися на те, що змінило корінним чином хід історії України і світу. Бо саме в оповідях людей, записаних Алексієвич, якраз найсильніше відчутно, як Чорнобиль змінив світ.
  •  
    Страшна книга про жорстоку реальність і КАТАСТРОФІЧНУ безалаберність та безвідповідальність 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    А водночас - і книга про НЕВИЧЕРПНУ любов... Про любов, котра НЕ має кінця-краю, котра не обмежується ані людським життям, ані практичним досвідом, котра все перевершує, котра все прощає й усе перемагає. Котра - алогічна й абсурдна, котра - руйнівна й беззмістовна, котра... І про Чорнобиль ТАКОЖ...
    Книга, у котру я закохалася - от направду!!! - закохалася, попри увесь той жах, що там описано... Так, звісно, як притомна "емпатійна емпатка" - я проридала ридма над більшістю її сторінок, а проте - частину місць і наразі можу зацитовувати з пам'яті, як МОЛИТВУ, як мамину пісню, як гімн, зрештою... Я навикуповувала її десятками примірників - і нароздаровувала вже їх, і ще нароздаровую. Я намагаюся наразі залікувати-скасувати прагнення однієї дорослої й мудрої людини поїхати до Чорнобилю "екстрим-туром" - подарувала й пропоную перечитати хоча би першу оповідку, про першоліквідаторів, щоб НЕ ЛЕГКОВАЖИТИ власним життям уже свідомо, уже не від незнання, уже не від примусу, а саме - свідомо! Доки не діє, та людина не полюбляє читати, проте книжковий подарунок зберігає на поличці у своїй вітальні (на власні очі бачила!), тому - це дає надію)))
    Я маю відгук на книжку від своєї родички-лікарки. І він - невтішний, вона НЕ змогла прочитати цей направду розкішний текст, оскільки як лікарка ДУЖЕ добре ЗНАЄТЬСЯ на тому, що ж відбувалося з людськими організмами, котрі "витримували там, де НЕ витримувала західна техніка". Я НЕ маю власних спогадів про Чорнобиль (недоросла єсмь, мої спогади - читацько-постновинні), проте повсякчас доводилося спогадувати, що книга - НЕ про Україну, НЕ про Київ... Бо біль і біда - вони, як виявляється, ТАКІ СХОЖІ!!! А стиль совкового керування - він ТАК УРІВНЮЄ всіх у ВІДСУТНОСТІ АЛЬТЕРНАТИВИ й ПРАВА ВИБОРУ, у ПРАВІ СКОНАТИ без надання належного захисту чи притомної допомоги. Бо - "наражают еті баби іщо!!!"
    А ти це все читаєш-рюмаєш-перечитуєш - і шпортаєшся об котиків-песиків, яких розстрілюють цілими розстрільними командами (і думаєш - СВОЇХ би КОТИКІВ ВИВОЗИЛА би навіть КОШТОМ власного життя-здоров'я, оббривала би їх, обстригала би їм усе, що пухнато-драпате - але НЕ покинула би їх НАПРИЗВОЛЯЩЕ, НЕ зрадила би їх!!! Або сама би лишалася гинути поруч них...), і катуєшся над дитинятком, котре "хоча би для дослідів - аби ЖИЛА!", і жахаєшся тієї кількості безневинно владою та власною НЕдбалістю убієнних, котрими совок прокладав (прагнув випрокласти!) шлях до якогось там майбуття... І жахаєшся тієї дивної й НЕзрозумілої тобі любові, котра опановує НЕ тільки ж людьми старшого й літнього віку, котра проривається з футболок-маєчок і плакатиків, котра винаочнюється із позазаконодавчих графіті з певною символікою...
    Жахаєшся того, що хочеш усіх задарувати ЦІЄЮ КНИГОЮ, бо здається тобі, що в тім - порятунок, мудре просвітлення й зцілення... Проте пригадуєш вислів про "зцілися сам", пригадуєш неможливість (сподіваюся, тільки доки!!!) навідмовляти від небезпечної й жаскої екскурсійної виправи ХОЧА би одну людину - і хочеться завити від безвиході, і абсурдності, і приреченості не так тексту (бо він, як уже писалося вище, - і про любов також!), як людського життя.
    Проте знову закачуєш рукави й берешся до високої духової справи...
  •  
    Як однієї ночі змінилося життя мільйонів
    Мені радили перш подивитися серіал "Чорнобиль", а книгу читати після перегляду. Прочекала вона два місяці на поличці, поки я добрався до серіалу.

    Вже на перших сторінках мусив стримувати сльози, бо читав у поїзді. Складна книга. А ще складніше від того, що це не вигадка, не фантазії автора, а все це відбувалося насправді й не так давно. І не лише на територіях України та Білорусі.

    Тому далі читав я книгу вдома. Читав і відкладав. На день-два. Вертався й знову читав. Це книга, яку не перечитаєш за вечір, це книга, яка вмістила у собі десятки "маленьких голосів" та не один "хор".

    Книга про ціну брехні, яку поширювали комуністи, та про правду науковців, яку просто ігнорували. Книга про халатність працівників ЧАЕС та нехтування правилами безпеки містян. Книга про життя до Чорнобиля та життя після.

    До книги треба бути готовим. Але її варто прочитати. Події варто пам'ятати.

    Після прочитання "Чорнобильської молитви" з'явилося бажання прочитати й інші книги Світлани Алексієвич. Нобель є цілком заслуженим.
  •  
    чергова неймовірна книга письменниці
    Я давно хотіла відвідати Чорнобиль, поїхати на екскурсію аби доторкнутися до життя людей там ближче дізнатися трагедію своєї країни, аби дізнатися правду. Звісно, багато бачила різноманітних документальних відео про Чорнобильську катастрофу та те, що описано в цій книзі - не знайдете ніде. По-перше, письменниця вкотре пише книгу на основі реальних інтерв'ю з людьми, що перебували там на момент вибуху та котрі ліквідували всі ті страшні загрози аварії. Вона так би мовити з перших вуст занотовує історії людей, про котрі знали лише вони. Таким чином в неї виходить документальна біографічна книга про всіх одразу причетних до катастрофи. По-друге, люди розповідають їй те, що не розповідали ще нікому, бо знаходять в цьому полегшення.
    Серце крається, коли розумієш якої шкоди завдала аварія на Чорнобильській АЕС. А найголовніше, скільки людей постраждало через те, що уряд з самого початку вирішив замовчати про катастрофу, що в свою чергу спричинило ще більшу трагедію. Страшно читати, коли розумієш, що люди найперші пожежники навіть не знали куди вони їдуть, чого вони їдуть і що там гасять.
    Книга знову змусила мене перейнятися і кращої версії я ще не читала й не бачила. Певно через те, що це правдива версія.
  •  
    Катастрофа яка змінила долі людей
    34 роки тому відбулась жахлива трагедія в Україні, яка забрала життя багатьох людей. Катастрофа величезного масштабу охопила територію не тільки України, але й закордону.
    Від людей влада приховувала, що насправді сталося. Що з цим робити і як далі жити.
    Людей мали за ніщо. Висилаючи їх на роботу в зону, керівництво знало, що їхні життя приречені. Техніка не витримувала, попрацювавши лише декілька хвилин. Чому людські життя нічого не вартують?
    Ця книга - це зібрання розповідей, спогадів людей, які були свідками страшної катастрофи.
    Свідчення людей, яких примусово виселяли, пожежників які мусили гасити пожежу без належних рятувальних костюмів, військових, які їхали на "розчищення" території. Спокійно цю книгу, без болю в грудях читати неможливо. Сльози в очах навертаються, читаючи статистику абортів, кількість дітей, які народилися із страшними вадами. Важко уявити, як мамі пояснити дитині, чому вона не така як усі.
    "Чорнобильську молитва. Хроніки майбутнього" варто читати усім для подальшого розуміння того, як наші безвідповідальні вчинки можуть створити катастрофу світового масштабу.
  •  
    Книга-рана
    Це великі драми маленьких людей на тлі Чорнобильської катастрофи. Розповіді дружини пожежника, який гасив реактор без будь-якого захисного спорядження; мами, чия чорнобильська дитина народилась без деяких органів; вимушених переселенців; чоловіків, яких відправили в зону відстрілювати уражених радіацією тварин і так далі. Тут кожен розділ - це просто якась відкрита рана.

    Вперше Алексієвич видала цю книжку ще 1998го. От зараз 2020ий, а вона досі актуальна. Тема Чорнобиля законсервувалась, як законсервували саму зону. Але вона залишається трагедією без відповідей. Як так сталось, хто винен, чому ніхто не поніс покарання. І чи можна взагалі було знайти відповідальних у тій системі, де вказівки спускаються ланцюжком донизу.

    Я би рекомендувала "Чорнобильську молитву" кожному, навіть якщо тема реактора вас не надто цікавить. Це не тільки про ЧАЕС. Це і про зруйновані ілюзії кількох поколінь, які вірили, що радянський мирний атом можна будувати і на Червоній площі. І що раз партія зве 1 травня 1986 року на демонстрацію - значить, ніякої радіації нема.

    Місцями я просто зупинялась і плакала. Здається, неможливо в собі вмістити таку кількість людського горя за раз. А це ж просто епізоди, скільки ще таких є - непочутих і незаписаних.
  •  
    Чернобыльская молитва
    Книга про Чернобыль - как и книги о войне, заранее знаешь чего ждать и эмоционально готовишься, что "хорошего конца" не будет. Алексиевич собрала в своей книге интервью множества людей, так или иначе связанных с трагедией: ликвидаторы и их семьи, переселенцы с заражённых территорий и те, кто продолжает там жить. Эта книга не фактов, а эмоций. Если вы ищете ответ на вопрос "из-за чего произошла трагедия?" вы его не найдёте. Потому что опрошенные люди сами толком не понимали, что случилось, почему их эвакуируют, какое истинное положение вещей.. Основное, что бросается в глаза - это именно непонимание людей. Невозможность осознать, что это не война, что "враг" невидим. Растерянность, бессилие. Злость на власти, которые ради избежания паники жертвовали тысячами жизней подвергли риску своих же детей для сохранения видимости безопасности. Благодаря этой книге я впервые задумалась о том, что от трагедии больше всего пострадала не Украина, а Белорусь. В книге много говорится о том, что огромные территории заражены, но на них продолжают жить люди, добывать лес, выращивать продукты. Стало интересно, насколько актуальна эта информация сейчас, ведь книга была издана в 1998 году, а информацию авторка начала собирать гораздо раньше. Ещё для меня оказалось новостью то, что в закрытые зоны рюпереселялось много беженцев из Чечни, Туркмении и других стран, где война была страшнее радиационной угрозы. В остальном же книга не даёт ничего нового, скорее наоборот - о каких "кнопке" и "крыше" упоминают некоторые в своих воспоминаниях я бы не поняла, если б ранее не смотрела сериал "Чернобыль". А ещё нельзя не заметить, что информация подана несколько однобоко. Среди десятков интервью жертв всего полтора - от представителей коммунистической власти, которые видели немного другую сторону. Всего два интервью от учёных, которые в отличие от населения реально верили в угрозу и боялись радиации. Всего одно интервью от работника фонда помощи, которая говорит о том, как сейчас чернобыльские льготники нагло требуют для себя различной помощи от добровольцев фонда. Я не в коем случае не хочу упрекнуть авторку в необъективности. Она показала именно то, что хотела, и это безусловно важно. Просто будьте готовы, что книга не даёт системных знаний и оставляет больше вопросов, чем ответов.
  •  
    Чорнобильська молитва
    Це у авторки такий стиль написання - ні художній, ні документальний; зовсім небагато від себе, але майже весь текст - від очевидців та учасників, від тих, хто пережив описувані події на власному досвіді і може розказати, як все було насправді. Такий виклад робить книгу живою і справжньою, її і хочеться читати, але, в той же час треба приймати малими дозами, бо дуже боляче...
    ,,Чорнобильська молитва,, - це сповідь тих, хто став свідком однієї з найбільших техногенних катастроф людства. До часу написання книги мало хто вижив з тих, кого першими призвали рятувати Батьківщину, а до сьогоднішніх днів і поготів. Але поки ще живі ті, хто може розказати правду, вони мають бути почуті.
    Для мене найбільшим відкриттям стало те, що найсильніше від Чорнобиля постраждала саме Білорусія (третина території країни лишилась заражена), але люди, виховані на комуністичній ідеології, настільки вірили в свою країну, безпечний прогрес та ,,дружній атом,, , що до останнього не покидали домівок, бавили дітей на вулиці, копали городи і виконували плани по сільгоспзаготівлі... Абсурд повний, але так могли думати лише люди того часу. Маю надію, що ми відтоді трохи порозумнішали і уже не такі наївні та довірливі.
  •  
    Шрами від мирного атома
    Про Світлану Алєксієвіч я чула, про її книги також, а купити книгу захотіла після поїздки в Зону відчуження. Досить дивне відчуття було, коли побувала там – шкірою відчувала трагедію людей, коли їх з коренем виривали з рідних місць, вулиці заросли кущами, а з будинків ростуть дерева, ніби природа показує, хто насправді є хазяїном на землі.
    Почавши читати "Молитву", неможливо від неї відірватись – кожен монолог ніби коротенький фільм про життя людини. Тут дружина розповідає про своє щасливе подружнє життя, очікування на дитину, аварію, яка розірвала життя на "до" і "після", чоловіка, який перетворився на атомний реактор та помирав в муках через гостру променеву хворобу, і врешті любов, настільки безкінечну, яка дала їй сили витримати такі випробування, від яких звичайна людина втратила би глузд.
    Дуже страшно було читати монологи дітей, який вивезли з Чорнобиля, Прип'яті. Деякі з них пізніше опинилися в лікарнях, де дружили з такими самими дітьми-переселенцями. Більшість із них звідти так і не вийшли. Під час інтерв'ю з авторкою діти говорили про смерть, ніби змирились із нею, ніби це щось буденне, до чого вони звикли ("мій друг недавно помер, і я теж помру"). Селяни розповідали про те, як залишали свої домівки, як люди прощались із рідними місцями, одні – із надією повернутись, інші – прощались важко і трагічно, ніби хоронили близьку людину.
    Кожен монолог, кожна розмова показує, наскільки безглуздою та страшною для маленької людини була Чорнобильська трагедія, наскільки глибокими є рани, нанесені тим, хто її пережив і житиме після неї.
 
Характеристики Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього
Автор
Світлана Алексієвич
Видавництво
Комора
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
1998
Перекладач
Оксана Забужко
Кількість сторінок
288
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~130x210 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Шрифт
Ньютон
ISBN
978-617-7286-05-8
Вага
280 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література інших країн Європи
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього