В одному із своїх хрестоматійних віршів Збіґнєв Герберт щиро жалкує, що небагато залишиться з поезії XX ст. «…напевне Еліот Рільке / кілька інших достойних шаманів які відали таємницю / заклинання слів форми непідвладної дії часу…» («Ришарду Криницькому – лист», пер. В. Дмитрук). Своєрідним підтвердженням цих слів є вихід друком 2-томного «фаберівського» коментованого видання поезії Т. С. Еліота (The Poems of T. S. Eliot. Volume I-II. – Faber & Faber, 2015), над перекладом якого українською мовою працювали Ольга Смольницька, Олександр Мокровольський, Олександр Федієнко і Дар’я Беззадіна. Хоча, враховуючи загальний обсяг перекладеного (близько 2000 сторінок!), правильніше буде сказати – каторжно трудилися. В результаті український читач має повного Еліота-поета – не лише з усіма перекладеними його поетичними творами, а й із варіантами (чого варті тільки наявні 5 перекладів «Спустошеної землі» і «Порожніх людей»!). Окремо слід сказати про неуявно повний корпус коментарів, зроблений знаним британським науковцем, професором Бостонського й Оксфордського університетів Крістофером Ріксом і письменником та шанованим редактором Джімом Макк’ю: вони варті найвищих похвал. І насамкінець, бо це не менш важливо: українське видання коментованого Еліота присвячене світлій пам’яті Соломії Павличко, котра ще у далекому 1990-му невеличкою книжкою «Вибране» Т. С. Еліота, по суті, започаткувала сучасне вітчизняне еліотознавство.