Твір Анатолія Русначенка є спробою дати власне цілісне бачення новітньої української історії, від початку XX століття, революції 1914-1923 рр., до сучасності. Поляд автора - україноцентричний, але він не оминає східно - і центрально-європейської перспективи. Для здійснення цієї мети дослідник послідовно використовує дві парадигми: тоталітаризму й імперії, що в тій чи іншій мірі притаманні і його попереднім викладам. В центрі уваги - український народ у його взаємовідносинах з сусідами в Україні і поза її межами в добу революцій, її, України, нової колонізації совєтською імперією і постколоніального розвитку.