Намагаючись вийти за межі «чорно-білих» поглядів на історію націоналістичного руху, професор Українського католицького університету у Львові Олександр Зайцев у критичному начерку інтелектуальної біографії Дмитра Донцова керується тим засновком, що боротьба за незалежність України і «доба фашизму» в Европі становлять смислове тло, без розуміння якого годі скласти адекватне уявлення про український інтеґральний націоналізм 1920–1930-х років. Автор розглядає в історичному й соціяльному контекстах причини відносного успіху «чинного націоналізму» в період між двома світовими війнами, простежує світоглядну еволюцію його головного ідеолога і міркує про міру впливу на цю доктрину фашистських та націонал-соціялістичних ідей і практик. Хронологічні рамки дослідження обмежено 1922–1939 роками – львівським (вістниківським) періодом діяльности Донцова, її вершинним етапом, а водночас – найважливішим відтинком інтелектуальної історії українського націоналізму.