При всій повазі до автора, редакторів та видавництва це - не підручник, це - цеглина. Маємо нещастя викладати за ним вже кілька років, тому про свої поневіряння можемо говорити не з чужих слів. Жодного разу не бачив учня, що осилить вдома прочитати параграф в десять сторінок. Я розумію, що зміст шкільної програми, науковість та виклад фактажу вимагають... але ж не настільки! Складається враження, що ледь не єдиним доступним методом викладу матеріалу є лише текстовий, а малюнки або нечисленні схеми чи таблиці покликані лише його обслуговувати. Все це громіздко та нецікаво. Головне начебто й виділено, але виділень настільки багато, що сам сенс такого виділення втрачається. Завдання після параграфів зводяться лише до запитань та заповнення таблиць. Отже, вчителю - розробляй методику сам, тут її просто нема. Справедливості заради треба зазначити, що взагалі більшість шкільних підручників з історії в Україні страждають на схожі хвороби. Єдиним, мабуть, безперечним плюсом є наявність тестів для тематичного оцінювання. Сподіваймось, що і наше Міністерство, й автори нарешті зглянуться на потреби учнів та зроблять навчання легким і цікавим, а підручники нарешті стануть тим, що справді приємно тримати "під руками" - не тільки джерелом інформації, а й яскравими інструментами для проведення уроку.