Англия, 19 век, юмористическая повесть - это то, что привлекло мое внимание к прочтению данного произведения. Эта история довольно банальна, что и делает ее жизненной: три друга устали от рутинной жизни и решили на некоторое время сделать перезагрузку и отправиться в поездку. Их выбор пал на путешествие в лодке по прекрасной реке Темзе. Самыми смешными для меня моментами были то, как они паковали вещи и то, как главный герой рассуждал о своих болезнях. Местами присутствовал так званый английский юмор, который не всегда был смешным. Я поставила 4 из-за того, что рассказчик на протяжении всего путешествия вставлял свои воспоминания, которые в принципе всегда были к месту, но их было так много, что у меня просто терялась нить событий их нынешнего путешествия. Я не спорю, некоторые из них были действительно интересными и смешными, но доходило до того, что рассказчик заканчивал одно свое воспоминание, потом было две строчки о их нынешнем путешествии и потом опять воспоминание рассказчика. В таких моментах меня это начинало жутко бесить, все же, исходя из названия, мне хотелось прочитать больше именно о их нынешних приключениях на Темзе, а получился некий сборник воспоминаний, которые объединили историей путешествия на лодке. Также несколько рассказов было посвящено истории Англии, что в принципе было интересным. Но я все равно советую прочитать данное произведение, только не нужно, как я, ждать от него рассказов непосредственно о их нынешнем приключении на Темзе:)

Ця книга приваблює одразу декількома речами: таємничим заголовком, невеличким розміром (хоча це і мінус одночасно, адже таку книгу зовсім не хочеться закривати), чудовим дизайном обкладинки та неперевершеною манерою дотепно та цікаво розповідати історії, яка притаманна автору. Насправді, сюжет видається дуже простим та наївним, але за цією завісою простакуватості криється справжня цінність для поціновувачів смакувати кожне написане слово – філософія, міркування, роздуми. Власне, все те, що потім можна розібрати на цитати і підписувати цими «колодцями мудрості» Інстанграм-пости з відпустки. Приправлена історія подорожі усілякими дотепними спогадами з минулого героїв, розповіддю про їх звички; деталі, що характеризують їх, виокремлюють як особистість. Особливо запам‘яталась розповідь про «велетенську форель» – тепер щоразу розповідаю її знайомим, коли справа заходить за перебільшування особистих досягнень. Особлива роль у книзі виділена Монморансі – я навіть не одразу зрозуміла, що це не четвертий приятель. Усюди, який би розділ не відкрити, враховується думка Монморансі, смаки Монморансі, бажання Монморансі. Інколи, я ловила себе на думці «Стоп. Це ж собака! В сенсі, він не хоче в подорож морем?». Загалом, це прекрасна книга, післясмак якої залишиться точно не на один день, а теплі спогади про героїв ще довго «виринатимуть» із закутків душі, як нагадування про ту незабутню подорож, що ви пережили разом із ними...