В умовах сучасного динамічного світу, сповненого несподіванок і поворотних подій, книга, можливо, є вже трохи застарілою, оскільки вийшла 2012 року і аналіз економічних процесів і стану речей завершується після кризовими 2010-2011 роками. Проте, все одно цікаво почитати аналіз і думки про глобальні економічні тенденції, про особливості економіки, потенційні можливості й перспективи тієї чи іншої держави. Слід зазначити, що це думки не політика чи економіста, а одного з найбільших інвесторів світу. Адже при пошуку привабливих і безпечних об'єктів чи країн для інвестицій, при прийнятті ризикованих рішень, є постійною необхідність глибокого вивчення і аналізу ситуації як в окремо взятій країні, так і глобальних процесів. Головна увага в книзі приділена Китаю, Індії, Росії, Бразилії, Мексиці, Туреччині, Південній Кореї, ПАР, лідерам Східної Європи – Польщі і Чехії, Східно-Азійським потенційним «малим тиграм» - Індонезії, Малайзії, Таїланду. Прикро, що в таких книгах тим же В'єтнаму чи Шрі-Ланці відводиться хоч по маленькому, але розділу, а Україні – 2-3 абзаци ще й в не зовсім привабливому сенсі. Кілька цінних і цікавих думок Ручіра Шарми. - На ранніх етапах розвитку нові економіки можу досить легко скорочувати відрив від заможніших країн, запозичаючи чи копіюючи технології чи управлінські моделі. Але настає момент, коли цього стає мало і виникає потреба власних винаходів та інновацій. І якщо такі економіки не здатні впоратися з таким викликом, вони втрачають динаміку і втрапляють у «пастку середніх доходів», де можна перебувати роками й десятиліттями. - Якщо мільярдери у тій чи іншій країні роблять свої гроші переважно на справах із владою, а не за рахунок нових виробництв чи інновацій, це рано чи пізно викличе невдоволення в суспільстві. Здорові нові економіки мають породжувати своїх мільярдерів, проте їхня кількість мусить відповідати розмірам економіки, у цьому середовищі повинна бути конкуренція та змінюваність. В ідеалі мільярди мають отримуватися у виробничих секторах, а не завдяки зв'язкам з політиками чи доступу до влади. - Стережіться лідерів, які залишаються на посадах і тоді, коли перестають бути корисними. Не залежно від політичного устрою не може не викликати тривоги, коли лідери намагаються продовжити своє перебування при владі, коли їхні акценти зміщуються з розвитку країни на захист вигоди для себе й оточення. - У Росії насправді є лише п'ять міст, що мають критичну масу населення й рівня доходів, достатню для приваблення світових брендів. - Росія, розтринькавши більшу частину стабілізаційного «недоторканого запасу», створеного на нафтові прибутки, так і не спромоглася створити жодного не сировинного світового бренду. Це стосується навіть таких «фірмових» російських товарів, як горілка. Жоден з п'яти світових горілчаних брендів не належить Росії. Якщо Росія не здатна продавати на світовому ринку навіть горілку, то в чому ж велич? - Щоб знову набрати імпульсу зростання, Росії потрібна не тільки нова, не нафтова, економічна модель. Їй потрібен новий, не монархічний, світогляд. Історичний досвід не віщує нічого доброго таким країнам, як Росія чи Бразилія, що живуть з продажу сировини. - Завжди покладаються великі надії і сподівання на вестернізованих лідерів чи уряди технократів, коли ті приходять до влади у країнах, що розвиваються. Але технократи нечасто мають харизму чи народну підтримку, потрібну для мобілізації суспільства на реформи. - В економічному житті щастя і задоволення – речі відносні, а не абсолютні. Важить не просто те, що ви маєте, а те, що ви маєте відносно тих, хто навколо. Дослідження показують, що більшість людей воліють жити у світі, в якому їхні доходи більші за доходи сусідів, а не просто великі. Люди вважають, що краще отримувати зарплату 50 тисяч доларів на рік в оточенні людей із заробітком 25 тисяч, а не заробіток 100 тисяч доларів в оточенні людей, які отримують по 200 тисяч. Корисна, загалом, книга!

Это хорошо написанная, основательная книга, дающая общее представление и углубленный анализ развивающихся или слаборазвитых экономик мира. Ручир Шарма - управляющий капиталом и руководитель одного из крупнейших фондовых домов в мире. Он из первых рук рассказал об экономической ситуации, сложившейся в избранном списке стран, которые, по его мнению, станут победителями или проигравшими в долгосрочной перспективе в течение следующего десятилетия. Каждая глава посвящена стране, и он углубляется в проблемы или плюсы экономики каждого из них. Этот язык легко понять, если не использовать слишком много экономических терминов, и любой непрофессионал сможет понять изложенные факты. Это также перемежается с некоторыми мелочами, которые делают его интересным для чтения. Например, многие из вас знают, что Саудовская Аравия импортирует очищенную нефть или дизельное топливо, поскольку у нее нет перерабатывающих мощностей для переработки нефти, хотя она является крупнейшим экспортером сырой нефти. Или местные производители стекла в регионе Персидского залива должны импортировать песок, который является ключевым сырьем для производства стекла, хотя страны окружены песком со всех сторон. Судя по всему, качество песка слишком низкое для производства стекла, поэтому им приходится импортировать высококачественный песок из других стран.

Инвестиционная карьера Ручира Шарма началась в середине 1990-х, когда развивающиеся страны, одну за другой, поражал экономический кризис, а новые экономики считались «проблемными детьми» мировых финансов. По словам Шарма, даже в 2002 году крупнейшие инвесторы считали новые экономики уж очень незначительными, чтобы вкладывать свои миллиарды, потому что такие огромные страны, как Индия, представляли собой инвестиционный «дикий Восток». Но, спустя несколько лет ситуация кардинально изменилась. «Казалось, что кто угодно может собрать деньги для инвестирования в новые рынки. Сейчас похоже на то, что так оно и было», - пишет Шарма. Однако не все так просто. История свидетельствует, что экономическое развитие похоже на извилистый и тернистый путь. Нет прямой дороги вверх, а троп, которые туда ведут, куда меньше, чем тех, которые обрываются пропастью: упасть гораздо легче, чем подняться. Автор утверждает: «Любая страна может карабкаться вверх десять, двадцать, тридцать лет - и только для того, чтобы оказаться у пропасти и провалиться на самое дно». В своей книге «Передові країни. В очікуванні нового "економічного дива"», которая недавно вышла в издательстве «Наш формат», автор анализирует историю, экономические и культурные особенности разных стран, ища ответ, какие из них можно расценивать как прогрессивных экономических лидеров, а какие - нет. Отвечает на вопросы: Как промышленная революция в Азии определяет вклад производителей в современную экономику? Почему будущие мощные экономики - это большие мусульманские демократии? Какие опасения могут возникнуть от командных экономик? Декада удивительно быстрого процветания развивающихся стран, доходит до своего конца. Эра легких денег и развития завершается. К примеру, темпы развития Китая замедляются, но это не значит, что его место займут Бразилия, Россия или Индия, ведь все они имеют свои слабые места и сложности, которые зачастую выходят за допустимые рамки. Определение экономических лидеров будущего должно базироваться на отказе от шаблонных глобальных тенденций и индивидуальном подходе к странам. Шарма предполагает, что прорыв наступит, и новые нации выйдут из тени. Автор определяет причины и вероятность наступления такого прогресса. Книга мне очень понравилась. Читаю с огромным удовольствием (уже второй раз, так как, считаю, первый читал невдумчиво). Многие вещи из происходящих, в том числе в нашей стране, открылись с другой стороны, а то и просто стали понятными. Рекомендую книгу всем, кто интересуется мировой экономикой. Кого интересуют ее процессы и перспективы. В завершение, цитата, которая меня поразила больше всего (думаю, вы поймете, почему): «Тоді як громадяни інших уражених кризою держав для захисту своїх багатств виводили їх на Кайманові острови, корейці згуртувалися, щоб виплатити державний борг, вишиковувались у довгі черги, щоб пожертвувати для цього свої золоті прикраси.» Согласитесь, сильно. Чем не повод всем нам, украинцам, задуматься?!