Я давно цікавилася книгами серії "Мишеня Тім", і от нам дали книжечку "Мишеня Тім вередує". З хорошого - приємний стиль ілюстрацій, дякувати Марко Кампанелла! Загалом я завжди сама перша переглядаю дитячі книги перед тим, як читати всім разом, але цього разу ми почали читати одразу, і не можу сказати, що це була вдала ідея. Розкажу детальніше чому. На думку авторки, Анни Казаліс, ця книга "допоможе малюкам розуміти, визнавати й називати свої почуття, навчитися спілкуватися з однолітками і вирішувати складні ситуації". Але цікаво, яким чином. Адже, як на мене, у книзі лише перераховуються декілька ситуацій, через які діти можуть вередувати, але репліки мами грубуваті і різкі, вони м'яко кажучи, не мудрі. І лайфхаків, підказок, порад я тут не побачила. Я не психологиня, але я вже двічі мама, тож маю певний досвід у вихованні дітей, тому висловлюю свою обґрунтовану думку. Коли я читала книгу сину (читачу майже 4 роки), з перших сторінок я вже хотіла припинити, але дитина просила читати далі, бо вже налаштувався на малюнки. У доні (читачці 10 з половиною років), яка була поруч і теж слухала нову книжечку, була аналогічна реакція моїй. Ми обидві були збентежені і неприємно здивовані. Чому? Пройдімося сторінками книги, спробую пояснити. Отож, список вередувань Тіма. Одяг. Звісно, якщо на вулиці холодно і якщо дитина не одягнеться, то змерзне. Це буде її досвід. І мудра мама дасть дитині отримати цей досвід: візьме светр і коли дитина на вулиці попросить одягти светрика, то дасть його дитині. Це лайфхак від мене, не дякуйте) Мудра мама не буде сварити дитину, злитися на неї, залякувати.. А до чого взагалі фраза "Якщо замерзнеш, доведеться швидко бігати"?..... Окремо зазначу, що можливо мишеняті не подобався светрик у квіточки. Треба було б дати дитині право вибору: цей чи цей, могло спрацювати. Ще один лайфхак, теж від мене. Прибирання. І одразу йде провокація наступного "вередування": "прибери іграшки, перед тим, як іти". Яке прибирання, якщо дитина одягається і кудись вже йде?!? Таке враження, наче мама просто так "ляпнула" спересердя цю фразу, не подумавши. І - пауза - ніякого варіанту вирішення питання безладу у дитячій. Іграшки. Далі бачимо ситуацію у іграшковому магазині. Хоча логічно було б вийшовши з дому та ще й із таким настроєм дитини не йти туди, а піти у парк, до природи, там немає таких сильних подразників, як у магазинах. Отже, ситуація у магазині. Дитина просить нову іграшку. Вони всі просять. Де обіцяні лайфхаки?.. Відповісти, що треба бути охайнішим, що у тебе і так багато іграшок чи насварити дитину, сказавши, що він вереда і весь час хоче щось інше (і не факт, що так і є). Хотілося б прочитати про компроміс, про відволікання, про перемикання уваги і т. д., про спокійний, але впевнений голос мами, про непорушність, але лагідну, без грубощів. Карусель. Аж ось мишеня на атракціоні. Звісно, Тім хоче покататися ще і ще. Як і всі діти. І мої діти робили так само. Чому ж мама тут говорить про "слухняних друзів"? Це лайфхак?.. Адже відомо, що діти завжди дратуються, коли батьки ставлять прикладом їхніх друзів, їх це бісить (і мене бісило у дитинстві). То навіщо це казати мудрій і люблячій матусі, ще й після кількох - не втрачаймо сюжет! - "видів вередування" перед тим?.. Питання із каруселлю мама так і не вирішила. І не зрозуміло, як вона його звідти забрала, якщо мишеня не хотіло йти..Силою?.. Він передумав?.. Морозиво. Наступна сторінка - це вередування "купи морозиво!" Дивно, що на дитину, яка вже пів дня "вередує", яка, певне, голодна, тут і зараз, подіяла фраза відмови: "зараз не час, вдома чекає супчик"... Право власності. Тут сюжет уривається, бо наш голодний(!) вереда у колі друзів. Де супчик?.. Отож, Тім не хоче ділитися. М'яч і справді його. І він має право або ділитися, або ні. І батьки мають підтримати його і його почуття власності. Де це описано у книзі?.. І деяким дітям, до певного віку, справді цікаво гратися на самоті. Це абсолютно нормально. На наступній сторінці мама квапить мишеня йти додому, то це вона його лишала з друзями, поки була у справах? Самого? Голодного і вередливого? Не дуже логічно. Дитина стомлена. Тягне лапки до матусі. А мама психує, грубить, говорить, що "ходити корисно". До чого це?.. Авторка говорить тут зокрема про втому мами, і мами дійсно часто втомлені, сама така, тому щиро співчуваю нам, всім мамам. Та чи варто отак зриватися на дитині? Може якби вони обоє щось перекусили, то у обох би настрій покращився?.. У тому стані, в якому вже знаходилося мишеня, зовсім не дивно, що воно втекло. І я нічим не можу виправдати те, що мама вирішила чомусь лишити свою малу, голодну, знесилену дитину, коли "темнішає і холодно" і піти додому. Давайте направду, це навіть незаконно. Бо батьки відповідають за безпеку своїх дітей, особливо малюків, перед законом (і своєю совістю) і не мають права залишати їх напризволяще, караючи їх так за непокору. Дитина, сама, у темряві кличе маму, а мама не йде рятувати..Це психологічна травма для дитини. "Нарешті матуся повертається", тобто її не було певний час. Вона з татом і ліхтарем. А синочок з іграшкою і "ридає і тремтить від голоду і страху", батьки ж "радісно його обіймають". Так навіщо ти його лишала?? Щоб радісно зустріти? Щоб покарати? І апогей апофеозу - остання сторінка - Тім обіцяє, що відтепер буде слухняним. Це лайфхак такий залякати синочка, щоб він погодився на все, як загнаний у кут, переляканий малюк?.. Авторка ставить фінальне питання: "цікаво, чи дотримається він усіх своїх обіцянок?" Нууу, таке, дивіться. Якщо психологічна травма сильна, то, певне, що дотримається. А якщо з часом страх підзабудеться, дитина знову стане, як всі діти, яким важко дотримуватися обіцянок з огляду на вікові фізіологічні і психологічні нюанси. І мамі знову можна бути повторити свій "лайфхак"?.. Це сарказм. І ця книга видається мені радше книгою антипорад, як не треба чинити із дітьми. Було б цікаво почути відгуки на серію книг про мишеня Тіма, зокрема на цю книгу від професійних і досвідчених психологів. І ще цікаво, чи має авторка власних дітей, чи вчинила б вона сама так зі своєю дитиною, як описала у книзі?.. Знаєте, я не часто пишу негативні відгуки, бо книги обираю прицільно, з усвідомленням, що я купую. Та не всі батьки мають час і бажання обирати своїм дітям книги саме так. Літературної цензури у нас теж немає. Тому я вважаю, що чесні відгуки потрібні, навіть якщо вони не схвальні. Особливо, якщо критика ще й обґрунтована. Отож, всього, що обіцяє передмова, і що я процитувала на початку рецензії, я тут не побачила, на жаль. Як і "маленьких порад та хитрощів у вихованні малюка". На обкладинці ми читаємо захопливі слова про "гарну матусю", яка "знає, як перетворити свого синочка на слухняне мишеня"... Ох, ця слухняність.. Діти ж мають бути слухняними, тихими, зручними.. А для цього їх потрібно зламати, залякати.. Мамусі, не біймося незручних дітей, дозволяйте їм бути собою, мати свій голос, свій характер, свою думку, бути креативними, допитливими, такими, які є всі діти, поки їх не зробили "слухняними". Звісно, певні рамки дітям потрібні, щоб не вирости егоїстами. Але це вже батькам потрібно читати інші книги і статті з дитячої психології. А головне - слухати свою материнську інтуїцію і любити свою дитину безумовною любов'ю, підтримувати її, оберігати, формувати почуття безпеки дитини, вчасно годувати, не злитися, а перемикати увагу впертого вередуна, і якщо всі спроби не подіють, то все рівно не лишати свого малюка наодинці з його страхами, бути завжди поруч. Отож, книгу "Мишеня Тім вередує" я не рекомендую до читання дітям. А ви зробіть власний вибір.

Неоднозначна книга. Має однаково як плюсів, так і мінусів. Купувала не тут. + Хороша ідея книги, чарівні ілюстрації. Читається легко. Приємний папір та загальне оформлення книги. - Моменти, які мені особисто не підходять (дитина не хоче іти з мамою додому і мама просто іде, залишаючи мишеня саме. Звісно, потім повертається). Якраз у момент, коли мами немає, настає вечір і мишеняті здається, що на нього дивляться багато очей з сутінків (і відповідно на сторінці намальовані ті очі). Моя маленька (3 роки) так злякалася малюнка, що я ще довго цей момент з нею мусила обговорювати. Насправді там є ще моменти, у яких поведінка мами мала би бути інакшою. Було б круто, якби у книзі показували моменти, де мама та Тім ідуть на якийсь компроміс. Звісно, це моя думка, і вона може цілком відрізнятися від інших. Пару днів вже, як книгу я забрала, а маленька досі може згадати, коли темно, що там десь багато злих очей, які на неї дивляться. Для мене висновок - детальніше переглядати кожну книгу перед покупкою.

Час від часу буває так, що усі дітки починають вередувати, та вести себе не надто гарно, і для того, щоб показати дитині, як вона себе поводить зі сторони, чудово підходить нова серія книжечок видавництва "Перо", під назвою "Мишеня Тім". У даній серії книжечок є декілька різних книжечок про пригоди мишеня Тіма, ми вже встигли познайомитись із декількома книжечками. У книжечці "Мишеня Тім вередує" дитина знайомиться із мишенятком на ім'я Тім, який не надто чемно себе поводить, постійно вередує, абсолютно не слухає свою маму, зранку мама попросила Тіма гарно вдягнутись, і Тім її не послухав, натомість почав ще дужче вередувати, вимагати нових іграшок та морозива. Діти наочно бачать як не варто себе поводити, зможуть разом із батьками проаналізувати власну поведінку, та проговорити як потрібно поводити себе у різних ситуаціях. Сама книжечка "Мишеня Тім вередує" великого формату, з дуже милими та цікавими ілюстраціями, твердою обкладинкою, нам сподобалась, тому придбаємо й інші книжечки із цієї серії.