Ми вже знайомі з Джеронімо Стілтоном із серії коміксів про подорожі на "мишині" часу, які видає українською видавництво "Ірбіс-комікси", але у тій серії він радше другорядний герой, а от у цій виходить на перший план. Джеронімо Стілтон — поважна і заклопотана миша, він директор видавництва "Голос гризуна", на жаль, справ у нього так багато, що він відчуває, що вже не справляється, тож вирішує найняти помічницю. Обравши серед резюме претендентів те, що йому найбільше припало до смаку, він насліпо підписує контракт із такою собі Пінкі Пік. Коли ж та прибуває на місце роботи, то виявляється чотирнадцятирічним дівчиськом у вбранні кислотних кольорів і роздутим почуттям власної важливості. Ця персонажка — причина, чому мені не надто сподобалася ця книжка. Пінкі Пік — просто втілення всього того, що мене найбільше вибішує в підлітках: вона нахабна, поверхова, лицемірна, безпідставно самовпевнена, без найменшої поваги до інших. Вона репетує, викладає брудне взуття на стіл, розмальовує графіті стіни в кабінеті Джеронімо, влаштовує в його помешканні і за його рахунок дуже дорогу вечірку і надалі тринькає чужі гроші. І найгірше те, що замість того, щоб послати малу вертихвістку під три чорти, Стілтон чомусь іде в неї на повідку.

На початку книги ми знайомимось із Джеронімо Стілтоном, володарем та редактором однієї з впливових на острові мишей газети "Голос гризуна". Джеронімо - поважний пан, який не любить шума, гамівних свят, тусовок та рока, але полюбляє класичний стиль у інтер'єрі, одязі та власне житті. Його невгамовна родина вважає його нудним та нецікавим і мабудь не дуже в цьому помиляється. Але Джеронімо цей факт не дуже засмучує, йому подобається його спокійне життя. Так триває до того моменту, як він випадково, у вопросі справ, наймає на роботу Пінкі Пік, яка виявляється невгамовним чотирнадцятирічним мишеням. Вона у прямому сенсі, мов ураган, вривається не тільки у роботу, але й у життя Джеронімо Стілтона та перевертає все догори дригом. Здається, що може бути легше для Джеронімо ніж звільнити надоєдливе мишеня? Але все зовсім не так просто. А що не просто та як, досить таки несподівано, закінчиться ця шалена історія, і можна дізнатися, прочитавши цю книгу. Ми з донькою дуже її радимо. До речі, це сама перша історія про Джеронімо Стілтона, з якої і починаються всі його неймовірні пригоди. І тепер, ми, звісно, хочемо прочитати і їх. Сподіваємося, видавництво продовжить випускати цю серію українською.

Джеронімо Стілтон, головний редактор газети "Голос гризуна" – поважний пан зі стриманими манерами, поціновувач класичної музики та ділового стилю одягу – шукає на роботу помічника, оскільки справ набралась ціла купа. Він перечитує сотню резюме й таки підбирає підходящу кандидатку. Джеронімо настільки упевнений у своїй професійній інтуїції, що не проводить очної співбесіди, а просто приймає на роботу мишку з вдалим резюме. І, замість сумлінної виконавиці вказівок керівника, він отримує шалену, амбітну, невгамовну працівницю, яка на кожному кроці ставить свої умови, обводить усіх круг пальця, витрачає шалену купу грошей на свої витівки та врешті також стає головною редакторкою. А що ж чекає самого Джеронімо? Про це все у книжці. Чудове розважальне й захопливе читання! Ті, хто вже знайомий з Джеронімо Стілтоном за серією коміксів про подорожі у часі, зауважать незначні розбіжності у перекладах деяких власних назв. Книжка оформлена прегарно. На форзацах зображено карти Мишачого острова й міста, де розгортаються події. А на одній із розгорток є детальне зображення редакції газети у розрізі. Збільшений шрифт, великі міжрядкові інтервали, вставки із різнокольорових слів, щедрі ілюстрації просто створені для самостійного читання молодшими школярами.